Рішення № 63056323, 22.11.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 35/102/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2016 Справа № 908/2739/16

Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.

при секретарі Осоцький Д.І.

За участю представників сторін:

від позивача: не зявився

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність № 1669-К-О від 26.04.2016р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Провідна, м. Київ

до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Кредо, м. Запоріжжя

про стягнення страхового відшкодування в сумі 23704,97 грн.

ВСТАНОВИВ:

18.10.2016р. до господарського суду Запорізької області з позовною заявою звернулося Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Провідна до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія КРЕДО, про здійснення страхового відшкодування в сумі 23704,97 грн.

15.08.2016р. автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено позовну заяву до розгляду судді Топчій О.А.

Ухвалою від 18.10.2016р. судом порушено провадження у справі № 908/2739/16 та присвоєно номер провадження 35/102/16. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 22.11.2016р. об 10 год. 00 хв.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до договору страхування № 06/6750862 від 20.08.2013 р. позивачем, внаслідок понесених у ДТП 15.10.2013 р. пошкоджень транспортного засобу, виплачено страхувальнику Приватному акціонерному товариству «ОСОБА_2 лінія» суму страхового відшкодування 23704,97 грн. Враховуючи, що відповідно до постанови Святошинського районного суду м. Києва від 13.10.2013р. у справі № 759/16620/13-п винуватцем у ДТП визнано ОСОБА_2, цивільно-правову відповідальність якого застраховано відповідачем (поліс АС/5498241), позивач, на його думку, після виплати страхового відшкодування, набув право вимоги (регресу) до особи відповідальної за завданий збиток - відповідача. Просить стягнути з відповідача відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 23704,97 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст.ст. 6, 22, 29, 35, 36 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ст. 27 Закону України Про страхування, ст.ст. 528, 625, 993, 1187 ЦК України.

02.11.2016р. через Відділ документального забезпечення господарського суду Запорізької області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 31.10.2016р. в якому він зазначає, що без надання з боку позивача повного пакету документів у відповідача відсутні будь-які правові підстави для здійснення виплати страхового відшкодування в порядку регресу у повному обсязі, а тому на думку відповідача правомірно тимчасово призупинено страхову справу в порядку п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

21.11.2016р. до суду від ПрАТ СК ВУСО надійшло клопотання № СУ/174/4 від 16.11.2016р. в якому позивач зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд задовольнити їх, у випадку визнання явки представника позивача у судове засідання обовязковою, позивач просить суд провести судове засідання в режим і відео конференції.

Представник позивача в судове засідання 22.11.2016р. не зявився.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.11.2016р. зазначив, що вважає можливим розгляд справи за відсутності представника позивача та заперечив проти задоволення позовних вимог.

В п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Позивач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання та його неявка не перешкоджає вирішенню даного спору.

В судовому засіданні 22.11.2016 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, документи, надані сторонами додатково, судом встановлено наступне.

20.08.2013р. між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Провідна (Страховик) та Приватним акціонерним товариством «ОСОБА_2 лінія» (Страхувальник), укладено Договір добровільного комплексного авто страхування № 06/6750862/9069/13, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, повязані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме автомобіля Chevrolet KL1SF69YE8W017998, державний реєстраційний номер АА5882HO.

З матеріалів справи вбачається, що 15.10.2013р. у м. Києві по пр. Перемоги шляхопровід «Нивки» сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Chevrolet KL1SF69YE8W017998, державний реєстраційний номер АА5882HO під управлінням ОСОБА_3 та автомобіля НОМЕР_1, під управлінням ОСОБА_2

Відповідно до постанови Святошинського районного суду м. Києва від 13.10.2013р. у справі № 759/16620/13-п (провадження № 3/759/6501/13) винним у настанні ДТП визнано ОСОБА_2, на яку накладено адміністративне стягнення за ст. 124 КУпАП України у вигляді накладання штрафу розмірі 340,00 грн. на користь держави.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 09.11.2016р. у справі № 759/16620/13-п (провадження № 3-в/759/104/16) виправлено описку в постанови Святошинського районного суду м. Києва від 13.10.2013р. у справі № 759/16620/13-п (провадження № 3/759/6501/13) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, а саме, в мотивувальній частині постанови замість цифр та букв автомобіля НОМЕР_2 читати АА5322НХ.

17.10.2013р. до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Провідна звернулось Приватне акціонерне товариство «ОСОБА_2 лінія» із заявою про виплату страхового відшкодування, в звязку з ДТП, яке є страховим випадком відповідно до умов Договору страхування.

Згідно звіту № 788 від 23.10.2013р., складеного ОСОБА_4, вартість відновлювальних робіт автомобіля Chevrolet, державний реєстраційний номер АА5882HO, в результаті його пошкодження при ДТП станом на 23.10.2013р., складає 30004,02 грн.

Відповідно до умов договору страхування, на підставі заяви страхувальника, страхового акту № НОМЕР_3 від 09.01.2014р., розрахунку страхового відшкодування, акту виконаних робіт № АМН0029137 від 04.11.2013р. Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Провідна перерахувало за ремонт автомобіля на рахунок ОСОБА_5 страхове відшкодування в загальному розмірі 23704,97 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 0001338 від 10.01.2014р. на суму 23704,97 грн.

Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, у звязку з використанням автомобіля НОМЕР_1 застрахована у ТзДВ СК Кредо згідно полісу №АС/5498241, позивач звернувся до ТДВ СК Кредо з вимогою від 22.09.2016р. № СУ/174 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП в порядку регресу.

У відповідь на регресну вимогу позивача відповідач надіслав лист від 07.10.2016 р. № Э.37.7.0.0/684, в якому повідомив, що для прийняття відповідного рішення щодо відшкодування завданої шкоди необхідно надати належним чином завірені копії документів:

- постанову суду про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, з виправленням помилки в д/н автомобіля Volkswagen (в Постанові суду зазначено АА5322МХ замість вірного АА5322НХ);

- фотографії виявлених на момент огляду пошкоджень автомобіля Chevrolet д/р АА5882HO, показання одометру та VIN код на електронну адресу.

На підставі вказаних обставин позивач просить суд стягнути з відповідача 3704,97 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Відповідно до ч. 1 ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічна норма міститься у ст. 27 Закону України від 07.03.1996р. № 85/96-ВР Про страхування.

Відповідно до вимог ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до п. 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Пункт 2 ст. 1187 ЦК України закріплює, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 5 зазначеної статті визначено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 13.10.2013р. у справі № 759/16620/13-п (провадження № 3/759/6501/13) встановлено вину водія автомобіля НОМЕР_4 ОСОБА_2 у вчинені ДТП. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, у звязку з використанням автомобіля НОМЕР_4 застрахована у ТДВ СК Кредо згідно полісу № АС/5498241.

Отже, відповідач на умовах полісу № АС/5498241 повинен відшкодувати в порядку регресу шкоду, завдану внаслідок страхового випадку.

Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Враховуючи викладене, суд визнав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 23704,97 грн.

Заперечення відповідача суд визнав необґрунтованими виходячи з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України від 07.03.1996 р. N 85/96-ВР Про страхування до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Виходячи зі змісту наведених норм, право вимоги виникає у страховика саме після виплати страхового відшкодування і не повязано з моментом настання страхового випадку.

Право страховика на відшкодування шкоди є регресним, що виникає після відшкодування шкоди замість іншої особи.

Відповідно до приписів ст. 228 ГК України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб в порядку регресу.

Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Аналогічну норму містить і ст. 27 Закону України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР Про страхування, яка передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Вказані положення кореспондуються з приписами ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України, згідно з якою за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання. Таким моментом є виплата страхового відшкодування.

Верховний Суд України у постанові від 07.08.2012 р. у справі № 12/207 з підстав різного застосування судами касаційної інстанції норм права визначив, що саме з моменту виконання позивачем свого зобов'язання за договором добровільного страхування у нього виникло право подати регресний позов до суду.

В оглядовому листі Вищого господарського суду України від 14.01.2014 р. № 01-06/15/2014 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з правовідносин страхування наведено правову позицію про те, що з приписів норм статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" не вбачається, що позивач мав обов'язково звертатись до страховика, в якого застрахована цивільно-правова відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП, з вимогою щодо отримання суми виплаченого страхового відшкодування; натомість ними передбачено перехід до позивача права вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. З огляду на викладене, позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплатити матеріальне відшкодування. Відповідно до зазначених законодавчих приписів позивач може реалізувати своє право шляхом подання позову до суду (постанова Вищого господарського суду України від 14.11.2012 р. № 5028/17/22/2012).

Виходячи з цього до позивача, як до нового кредитора, обовязок подачі заяви не перейшов і не міг перейти, оскільки відповідач у справі не є страховиком в розумінні наведених норм, а є особою, відповідальною за завдані збитки в порядку ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування".

Виходячи з цих же положень законодавства, на позивача не поширюється дія норми п. 36.2 Закону України Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якої, якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг строку визнання майнових вимог заявника припиняється до дати, коли страховику стане відомо про набрання рішення в такій справі законної сили. Дана норма регулює порядок розгляду заяви про виплату страхового відшкодування страхувальнику (правовідносини між страхувальником і страховою компанією), а не щодо виплати страхового відшкодування в порядку регресу.

Внаслідок укладення полісу №АС/5498241 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів страховик (відповідач) в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану за участю застрахованого транспортного засобу. Вина водія застрахованого транспортного засобу визнана Святошинським районним суду м. Києва доведеною. Отже, відповідач став особою, відповідальною за завдану ним шкоду.

Посилання відповідача на те, що позивачем не надано документів, які визначені в листі відповідача № Э.37.7.0.0/684 від 07.10.2016 р., а тому виплата не була здійснена є безпідставними, оскільки п. 33 договору добровільного комплексного авто страхування від 20.08.2013 р. не передбачено такої підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, як ненадання документів, крім того постановою Святошинського районного суду м. Києва від 09.11.2016 р. виправлено описку допущену при зазначені державного номеру автомобіля Volkswagen.

Таким чином, відповідач неправомірно відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування в порядку регресу.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Враховуючи вище викладене, позовні вимоги суд, вважає документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню судом.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати з розгляду справи покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Кредо (69068, м. Запоріжжя, вул. Моторобудівників, буд. 34, ідентифікаційний код 13622789) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Провідна (03049, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 25, ідентифікаційний код 23510137, р/р 26504301001766 в ПАТ ВТБ Банк, МФО 321767) суму матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 23704 (двадцять три тисячі сімсот чотири) грн. 97 коп. та 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для подання апеляційної скарги з моменту оформлення та підписання повного тексту рішення.

Повне рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 28.11.2016 р.

Суддя О.А. Топчій