Рішення № 63056170, 21.11.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 30/201/15-24/82/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2016 Справа № 908/6307/15

за позовом приватного підприємства Сіті Фінанс (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд.17; код ЄДРПОУ 36320210)

до відповідача: приватне підприємства ОСОБА_1В. (69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний (Леніна), 153; код ЄДРПОУ 34677428)

про стягнення 121 060 грн. 20 коп.

суддя Азізбекян Т.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 23.12.2015р. № 12/15

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність від 01.10.2016р. № 5

СУТЬ СПОРУ:

Розглядаються позовні вимоги приватного підприємства Сіті Фінанс до приватного підприємства ОСОБА_1В. про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди № 1-2013 від 29.067.2013р. в розмірі 121 060,20 грн., в т.ч.: 5 000,00 грн. заборгованості зі сплати оренди, 20 000,00 грн. неустойки, 2 924,00 грн. суми інфляційних втрат, 2 502,20 грн. суми пені та 90 634,00 грн. вартості неповернутого орендованого майна.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 908/6307/15 передано на розгляд судді Азізбекян Т.А., враховуючи закінчення повноважень судді Кагітіної Л.П.

Ухвалою від 21.09.2016р.справу № 908/6307/15 прийнято до розгляду суддею Азізбекян Т.А., присвоєно справі номер провадження 30/201/15-24/82/16. Провадження у справі поновлено з 19.10.2016р, розгляд справи призначити 19.10.2016р.

Розгляд справи відкладався на 14.11.2016р., в судовому засіданні оголошено перерву до 21.11.2016р.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

У засіданні суду 21.11.2016р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Судом розяснено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Позивача підтримав позовні вимоги, які обґрунтовує ст.ст. 525, 526, 629, 759, 782, 785, 611, 626 Цивільного кодексу України та умови укладеного 29.06.2013р. сторонами договору № 1-2013 оренди майна. При цьому вказує, що відповідачем оплата орендної плати не здійснюється з 29.07.2013 р., внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість по орендній платі в розмірі 5 000,00 грн. Також зазначає, що у звязку з неповерненням майна за претензією позивача, отриманою відповідачем 02.02.2015 р., з останнього підлягає стягненню неустойка в розмірі 20 000,00 грн. За доводами позивача, неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань за договором є підставою для покладення на нього додаткової відповідальності у вигляді пені та інфляційних втрат. Крім того, посилаючись на умови додаткової угоди до договору та припинення договору оренди з 02.02.2015р. (дата вручення відповідачу претензії з повідомленням про відмову від договору), позивач просить стягнути з відповідача 90 634,00 грн. вартості неповернутого майна. Вказує, що відповідач проігнорував вимогу позивача щодо повернення майна та не повідомив, де саме знаходиться орендоване майно та в якому воно стані, тому наявні підстави вважати простроченим зобовязання відповідача по поверненню майна, та, відповідно покладення на нього відповідальності у вигляді збитків в розмірі вартості неповернутого майна. Відзначає, що майно, передано в оренду відповідачу, було передано засновниками ПП Сіті Фінанс ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в якості внеску до статутного капіталу, при цьому, на даний час ОСОБА_5 є директором ПП ОСОБА_1В., тому твердження про відсутність відомостей щодо знаходження орендованого майна, на думку позивача, є сумнівним. Просить позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві та наданих суду додаткових поясненнях. За доводами відповідача, договір №1-2013 від 29.07.2013 р. не могло бути підписано уповноваженою особою відповідача директором ОСОБА_6, оскільки вона в момент укладання даного договору знаходилась за кордоном. Відзначає, що за заявою відповідача щодо підроблення підпису відповідальної особи за договором гр. ОСОБА_6 ОСОБА_7 відділенням поліції Ленінського відділу поліції Головного управління національної поліції в Запорізькій області було зареєстроване кримінальне провадження №120160080000277 від 21.01.2016 р. та відповідно до вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 214 КПК України внесено відомості до ЄРДР від 21.01.2016 р. Вважає, що сам факт укладення між сторонами цього договору не встановлено, доказів виконання сторонами договору позивачем не надано, відповідно, його не можна вважати схваленим, а тому відсутні підстави для нарахування та стягнення з відповідача жодних сум. Просить суд в позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

29.07.2013р. приватним підприємством «»Сіті Фінанси» (Орендодавцем) та приватним підприємством «ОСОБА_1В.» (Орендар) укладено договір оренди № 1-2013, за умовами якого (п. 1.1.) Орендодавець передає Орендарю в оренду майно згідно з додатком № 1.

Відповідно до п. 5.1. договору, розмір орендної плати за використання майна складає 1 000,00 грн.. Оплата здійснюється щотижнево, 4 рази на місяць рівними частинами по 250,00 грн., протягом двох днів після закінчення тижня. За спливом місяця сума орендної плати повинна бути внесена в повному обсязі протягом пяти днів. Форма розрахунку: готівковий і безготівковий розрахунок від Орендодавця.

Відповідно до п. 6.1. договору, строк дії договору 2 роки 11 місяців з 29 липня 2013 р. по 01 травня 2016 р.

Згідно з п. 6.2. договору, враховуючи сезонність робіт, сторони домовилися встановити вартість орендної плати за період з 29.07.2013р. по 01.09.2013р., з 01.05.2014р. по 01.09.2014р. в наступному розмірі: 1 000,00 грн. В період з 01.09.2013р. по 01.05.2014р., з 01.09.2014р. по 01.05.2015р. орендна плата не нараховується.

Відповідно до п. 6.3. договору, у випадку бажання однієї зі сторін договору розірвати договір в односторонньому порядку, така сторона повинна попередити іншу сторону за 1 місяць до бажаної дати розірвання в письмовому вигляді.

У разі порушення Орендарем строків внесення орендної плати, останній зобовязаний сплатити Орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент нарахування пені, від несплаченої суми за весь період прострочки. (п. 7.2.).

Додатковою угодою до договору №1-2013 від 29.07.2013 року сторони погодили, що вартість майна, яке передається в оренду становить 90 634,00 грн.

Відповідно до пункту 3.2.5 договору, за умови припинення договору оренди Орендар зобовязаний повернути майно у тому стані, у якому він його отримав за актом прийому-передачі протягом 5 днів.

Як вказує позивач, в порушення умов договору відповідач свої зобовязання щодо сплати оренди не виконав, орендоване майно не повернув.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача 5 000,00 грн. заборгованості зі сплати оренди, 20 000,00 грн. неустойки, 2 924,00 грн. суми інфляційних втрат, 2 502,20 грн. суми пені та 90 634,00 грн. вартості неповернутого орендованого майна, є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 11, 509 ЦК України, підставою виникнення зобовязань (цивільних прав та обовязків) є, зокрема, договір. Зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 762 цього Кодексу, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 285 ГК України орендар зобовязаний, зокрема, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст.193 ГК України.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Спір між сторонами виник з питань виконання договору оренди №1-2013 від 29.07.2013р., за умовами якого позивач зобовязався передати відповідачу в користування (оренду) майно визначене у додатку № 1 до договору, а саме: деревяні конструкції (1 шт.) та барна стійка 2870*700 (1 шт.).

Відповідно до п. 4.1. договору, орендар приймає майно в користування в момент підписання акту прийому-передачі.

До справи позивачем, на підтвердження виконання умов договору № 1-2013 від 29.07.2013р., надано акт прийому - передачі за підписом директора ПП Сіті Фінанс ОСОБА_4 та директора ПП ОСОБА_1В. ОСОБА_6.

За доводами відповідача, договір № 1-2013 від 29.07.2013 р. не могло бути підписано уповноваженою особою відповідача директором ОСОБА_6, оскільки вона в момент укладання даного договору знаходилась за кордоном. Відповідач 19.01.2016р. звернувся до ОСОБА_7 відділення поліції ГУ НП Запорізької області, з заявою щодо підроблення підпису відповідальної особи гр. ОСОБА_6 за договором оренди від 29.07.2013р. За вказаним зверненням відповідача ОСОБА_7 відділенням поліції Ленінського відділу поліції Головного управління національної поліції в Запорізькій області було зареєстроване кримінальне провадження №120160080000277 від 21.01.2016р. та відповідно до вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 214 КПК України внесено відомості до ЄРДР від 21.01.2016р.

Зважаючи на те, що в поясненнях сторін наявні значні суперечності щодо обставин факту укладення договору і заперечення відповідача стосуються саме підписання спірного договору, що є підставою для стягнення з відповідача заявленої позивачем суми, судом з метою всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи, та задля розяснення питань, що виникли при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, призначено судову почеркознавчу та технічну експертизу, проведення якої доручити Запорізькому науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.

На вирішення експертизи поставити питання:

1. Чи виконано підпис від імені ОСОБА_6 у договорі оренди № 1-2013 від 29.07.2013 р., на додатковій угоді до договору оренди № 1-2013 від 29.07.2013 р., в додатку № 1 до договору оренди № 1-2013 від 29.07.2013 р., на акті прийому-передачі від 29.07.2013 р., саме ОСОБА_6 або іншою особою?

2. Чи нанесений відбиток печатки ПП ОСОБА_1В. у договорі оренди № 1-2013 від 29.07.2013 р., на додатковій угоді до договору оренди № 1-2013 від 29.07.2013 р., в додатку № 1 до договору оренди № 1-2013 від 29.07.2013 р., на акті прийому-передачі від 29.07.2013 р. печаткою ПП ОСОБА_1В.?

3. Чи нанесений відбиток печатки ПП ОСОБА_1В. у той час, яким датовані договір оренди № 1-2013 від 29.07.2013 р., додаткова угода до договору оренди № 1-2013 від 29.07.2013 р., додаток № 1 до договору оренди № 1-2013 від 29.07.2013 р., акт прийому-передачі від 29.07.2013 р., або в інший час?

Згідно висновку експерта від 30.08.2016р. № 258п/259/п, підписи в графах «ОСОБА_6П.» в договорі оренди № 1-2013 від 29.07.2013р., додатковій угоді до договору оренди №1 -2013 від 29.07.2013р., додатку №1 договору оренди №1-2013 від 29.07.2013р., акті прийому-передачі від 29.07.2013р., виконані ймовірно не ОСОБА_6, а іншою особою. Виявити більшу кількість ознак, що різняться та відповісти на питання в категоричній формі не виявилось можливим через недостатню кількість наданого порівняльного матеріалу який відповідав би за часом виконання досліджуваних документів; відбитки круглої печаті в графах «ОСОБА_6П.» в договорі оренди № 1-2013 від 29.07.2013р., додатковій угоді до договору оренди №1 -2013 від 29.07.2013р., додатку №1 договору оренди №1-2013 від 29.07.2013р., акті прийому-передачі від 29.07.2013р., нанесені печаткою, експериментальні зразки якої було надано для дослідження в якості порівняльного матеріалу; питання: «Чи нанесений відбиток печатки ПП «ОСОБА_1В.» у той час, яким датовані договір оренди № 1-2013 від 29.07.2013р., додаткова угода до договору оренди № 1 -2013 від 29.07.2013р., додаткова угода до договору оренди № 1-2013 від 29.07.2013р., додаток № 1 до договору оренди № 1-2013 від 29.07.2013р., акт прийому-передачі від 29.07.2013 р., або в інший час?» не вирішувалось, оскільки на сьогоднішній день не існує методичних рекомендацій щодо дослідження документів по строкам давності.

Відповідно до ст. ст. 626-629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обовязковим для виконання сторонами.

За приписами статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін мас бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обовязків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Статтею 97 Цивільного кодексу України визначено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 237 Цивільного кодексу України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобовязана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 244 Цивільного кодексу України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи.

Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обовязки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, і з пояснень, викладених у позові самим позивачем, виконання договору не відбулося, а тому такий правочин не є схваленим. Підпис уповноваженого представника відповідача було здійснено невстановленою особою.

Беручи до уваги, що договір оренди № 1-2013 від 29.07.2013р. підписаний невстановленою особою, суд приходить до висновку, що оспорюваний договір не укладався.

Згідно зі ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, такі правові наслідки як сплата неустойки, штрафу чи пені настає тільки тоді, коли особа порушила зобовязання внаслідок своїх винних дій чи бездіяльності.

Відповідач не отримував від позивача в оренду майно, акт прийому-передачі та додаток до договору не підписував. Тому відсутня в діях відповідача вина, оскільки зобовязання для нього не настало як таке. Майно, за оренду якого він мав платити орендні платежі, він не отримав, а договір та додатки до нього підписні невстановленою особою.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обовязки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Позивачем не представлені суду належні докази в обґрунтування своїх вимог.

За таких обставин суд відмовляє у задоволенні позову.

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Суддя Т.А. Азізбекян

Повне рішення складено 28.11.2016р.