Рішення № 63056168, 18.11.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2016Справа №910/19000/16

За позовом Дочірнього підприємства "БМТ УА"до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОФМЕД"про стягнення 87 258, 60 грн. Суддя Підченко Ю.О.Представники сторін: від позивача:Кармазін В.О. - представник за довіреністю;від відповідача:не з'явився.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство "БМТ УА" (далі - позивач, ДП "БМТ УА") звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОФМЕД" про стягнення заборгованості за усним договором поставки у розмірі 87 258, 60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не сплачено за поставлений товар по накладній № РН-0000165 від 22.11.2013 року, унаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 87 258, 60 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 р. порушено провадження у справі № 910/19000/16. Розгляд справи призначено на 18.11.2016 р.

Безпосередньо у судовому засіданні 18.11.2016 року представник позивача наполягав на задоволенні заявленого позову та надав усні пояснення по справі.

16.11.2016 року через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва на виконання вимог ухвали від 19.10.2016 року позивачем було подано додаткові документи по справі.

Представник відповідача відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

З огляду на те, що ухвали суду було надіслано судом за адресою відповідача, зазначеною в позовній заяві, а також на адресу відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи (ст.64 ГПК України).

Також, в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, що свідчить про отримання відповідачем копії ухвали суду від 19.10.2016 року, у зв'язку з чим, відповідач був повідомлений про розгляд справи судом.

Судом зроблено висновок, що наданих доказів достатньо для вирішення спору по суті.

У судовому засіданні 18.11.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.11.2013 року Дочірнім підприємством "БМТ УА" було поставлено товариству з обмеженою відповідальністю "УКРПРОФМЕД" товар (систему підготовки води) вартістю 87 258, 60 грн. відповідно до видаткової накладної № РН-0000165.

На думку позивача, свої зобов'язання щодо поставки товару ним виконані належним чином. На підтвердження факту поставки позивач надав суду видаткову накладну № РН-0000165 від 22.11.2013 року та рахунок-фактуру № СФ-0000278 від 22.11.2013 року.

Натомість, станом на дату звернення до суду із позовом, Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРПРОФМЕД" не було оплачено вартість поставленого товару, хоча жодних претензій стосовно кількості, якості, асортименту товару, наявності та/або правильності оформлення видаткової накладної та інших документів під час приймання товару він не заявляв.

Представник позивача пояснив, що договір поставки у формі єдиного документу не складався.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, між сторонами укладено договір поставки, а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України - купівля - продаж.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Оскільки між сторонами укладено договір поставки, тоді до правовідносин сторін підлягають до застосування наступні норми права.

Незалежно від того, що у ЦК України договору поставки присвячено лише одна стаття (ст. 712), до нього застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, а саме ст. ст. 655-697 ЦК України, коли інше не встановлено договором, законом або витікає із характеру правовідносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Господарський кодекс України чітко вказує, що сторонами договору постачання можуть бути лише суб'єкти господарювання в розумінні статті 55 ГК України. Таким чином, законодавець визначив відповідно до вимог частини 6 статті 265 ГК України чим різниться договір поставки від договору купівлі-продажу. Сторони судового процесу є суб'єктами господарювання відповідно до вказаних вимог.

Так, згідно п. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках.

Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

За вимогами ГК України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціні. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 712 ЦК України та ст.ст. 180, 181, 265 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач поставив товар на загальну суму 87 258, 60 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000165 від 22.11.2013 року. Відповідачем вартість поставленого товару оплачено не було.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Суд дійшов висновку, що позовна вимога Дочірнього підприємства "БМТ УА" щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОФМЕД" основного боргу у розмірі 87 258, 60 грн. підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не надано доказів належного виконання своїх зобов'язань за видатковою накладною № РН-0000165 та рахунком-фактурою № СФ-0000278 від 22.11.2013 року.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Дочірнього підприємства "БМТ УА" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОФМЕД" (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 4-Б, офіс 2/1; код ЄДРПОУ 34350971) на користь Дочірнього підприємства "БМТ УА" (03067, м. Київ, вул. Генерала Тупікова, 4, оф. 420; код ЄДРПОУ 25201722) заборгованість у розмірі 87 258, 60 грн. та судовий збір у розмірі 1 378, 00 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 18.11.2016 р.

Суддя Ю.О.Підченко