Рішення № 63055949, 29.11.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.11.2016 Справа № 904/8993/16

За позовом Приватного акціонерного товариства "АВДІЇВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД", м. Авдіївка, Донецька область

до Публічного акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ", м. Нікополь, Дніпропетровська область

про стягнення неустойки, 3% річних та інфляційних за договором поставки

Суддя Петрова В.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. №11/18/47 від 17.05.16р.

від відповідача: ОСОБА_2, дов. від 01.07.16р.

ОСОБА_3, дов. від 01.03.16р.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "АВДІЇВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" про стягнення неустойки у розмірі 434 775,60грн., 3% річних у розмірі 32 863,79грн., інфляційних у розмірі 114 032,06грн.

Позовні вимоги обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору №66/16Сб/1600494 від 03.02.2016р. щодо своєчасної оплати поставленої продукції.

Відповідач проти позову заперечує частково, зазначає, що позивач неправильно визначив кінцеву дату оплати рахунків-фактур. Крім того інфляційні слід нараховувати з місяця, наступного за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.

24.11.2016р. відповідач подав до суду клопотання про зменшення розміру пені на 80%, оскільки зазначає, що знаходиться у скрутному фінансово-економічному становищі. Позивач заперечував проти задоволення даного клопотання.

24.11.2016р. по даній справі оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.02.2016р. між Публічним акціонерним товариством "АВДІЇВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД", яке у подальшому змінило найменування на Приватне акціонерне товариство "АВДІЇВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД", (продавець) та Публічним акціонерним товариством "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" (покупець) укладений договір №66/16Сб/1600494, за умовами якого продавець зобов'язався продати, а покупець - прийняти та оплатити коксохімічну продукцію, асортимент, кількість, якість, ціна продукції, умови та строки поставки (згідно Інкотермс-2010) додатково узгоджуються з покупцем та будуть вказуватись у Специфікаціях до договору, які є його невід"ємною частиною.

Загальна сума за договором складається із сум специфікацій до договору (п.1.2. договору).

За п.4.2. договору продукція вважається прийнятою покупцем: за якістю - у відповідності до сертифікату якості; за кількістю - у відповідності до товаросупровідних документів.

Продавець зобов"язаний направити покупцю поштою перелічені у п.5.1. договору документи.

Строк дії договору встановлюється з моменту підписання по 31.12.2016р. (п.10.3 договору).

Специфікаціями №1 від 17.02.2016р., №2 від 18.03.2016р., №3 від 07.04.2016р., з урахуванням додаткових угод №2 від 07.03.2016р., №4 від 31.03.2016р., сторони узгодили найменування, кількість, суму, умови та строки поставки продукції.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов"язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов"язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов"язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивач протягом лютого - квітня 2016р. здійснив поставку продукції відповідачу, що підтверджується актами прийому-передачі №90715215 від 18.02.2016р., №90720109 від 19.02.2016р., №90721195 від 20.02.2016р., №90721159 від 21.02.2016р., №90721097 від 22.02.2016р., №90770340 від 14.03.2016р., №90831601 від 10.04.2016р., №90838327 від 11.04.2016р., №90845763 від 13.04.2016р., які підписані сторонами без будь-яких зауважень (а.с.29-37), та виставив йому рахунки-фактури №90715215 від 18.02.2016р. на суму 2 145 843,85грн., №90720109 від 19.02.2016р. на суму 744 314,10грн., №90721195 від 20.02.2016р. на суму 702 604,31грн., №90721159 від 21.02.2016р. на суму 693 204,92грн., №90721097 від 22.02.2016р. на суму 693 974,24грн., №90770340 від 14.03.2016р. на суму 4 749 384,02грн., №90831601 від 10.04.2016р. на суму 2 089 533,54грн., №90838327 від 11.04.2016р. на суму 1 296 141,91грн., №90845763 від 13.04.2016р. на суму 677 899,13грн. (а.с.19-28).

Відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 3.2. договору, з урахуванням додаткової угоди №3 від 11.03.2016р., передбачено, що розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковому порядку протягом 30 банківських днів з моменту виставлення продавцем рахунків-фактур на оплату, якщо інше не передбачено у Специфікаціях. Рахунки-фактури на оплату виставляються продавцем після фактичного відвантаження продукції. Можлива передплата.

Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів покупця на поточний рахунок продавця (п.3.4. договору).

За п.п.5.2.2. договору покупець зобов"язаний оплатити повну вартість продукції на умовах, визначених у договорі.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи умови договору, відповідач повинен був сплатити рахунки: №90715215 - 01.04.2016р., №90720109, №90721195 та №90721159 - 04.04.2016р., №90721097 - 05.04.2016р., №90770340 - 25.04.2016р., №90831601 - 25.05.2016р., №90838327 - 26.05.2016р., №90845763 - 30.05.2016р.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач здійснив оплату за поставлену продукцію, однак із простроченням (а.с.39-47).

У зв"язку з цим позивач звернувся до суду і просить стягнути з відповідача неустойку на підставі п.3.8. договору, а також 3% річних та інфляційні на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Відповідно до приписів статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.

За ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст.611 Цивільного кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

За ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.3.8. договору у випадку прострочки оплати покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки платежу від несплаченої суми.

Позивач просить стягнути з відповідача неустойку (пеню) за загальний період з 01.04.2016р. по 07.07.2016р. у розмірі 434 775,60грн. Розрахунки здійснені позивачем по кожному рахунку-фактурі окремо.

Господарський суд, перерахувавши неустойку за загальний період з 02.04.2016р. по 07.07.2016р. (без включення у періоди днів, коли повинна була бути здійснена оплата, та без включення днів фактичної оплати суми заборгованості), встановив, що вона складає 383 291,47грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за загальний період з 01.04.2016р. по 07.07.2016р. у розмірі 32 863,79грн., а також інфляційні за загальний період з 01.04.2016р. по 07.07.2016р. у розмірі 114 032,06грн. Розрахунки здійснені позивачем по кожному рахунку-фактурі окремо.

Господарський суд, перерахувавши 3% річних за загальний період з 02.04.2016р. по 07.07.2016р. (без включення у періоди днів, коли повинна була бути здійснена оплата, та без включення днів фактичної оплати суми заборгованості), встановив, що вони складають 30 644,95грн.

Щодо інфляційних, то їх слід нараховувати з місяця, наступного за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж (абз.3 п.3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Оплата за рахунками-фактурами №90715215, №90720109, №90721195, №90721159, №90721097, №90770340 мала бути здійснена у квітні 2016р., у зв"язку з чим інфляційні за цими рахунками слід нараховувати з травня 2016р., однак відповідач сплатив ці рахунки у квітні 2016р. (крім №90770340, який сплатив у травні 2016р.). Рахунки-фактури №90831601, №90838327 та №90845763 відповідач повинен був сплатити у травні 2016р., але сплатив їх 08.07.2016р., у зв"язку з чим інфляційні за цими рахунками слід нараховувати за червень 2016р., однак у червні 2016р. індекс інфляції був з від"ємним значенням. Отже, сума заборгованості внаслідок інфляційних процесів не збільшилась.

24.11.2016р. відповідач подав до суду клопотання про зменшення розміру пені на 80%. В обгрунтування поданого клопотання зазначає, що знаходиться у скрутному фінансово-економічному становищі. Наявність інфляційних процесів в економіці держави та складна ситуація у промисловій сфері, зокрема, металургії, негативно впливають й на результати господарської діяльності відповідача (вимушений простій на дому працівників заводу у зв"язку із зниженням обсягу виробництва, стан заборгованості перед постачальниками). Відповідач зазначає, що сплатив заборгованість перед позивачем із незначним простроченням. Крім того відсутні відомості щодо понесення позивачем збитків у зв`язку з несвоєчасним погашенням відповідачем заборгованості.

Позивач заперечував проти задоволення даного клопотання.

Відповідно до ч.2 ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо порушення зобовязання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Неустойка як засіб розумного стимулювання виконання основного грошового зобов"язання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Беручи до уваги майновий стан сторін, враховуючи значний розмір неустойки, а також повну оплату відповідачем заборгованості із незначним простроченням, суд вважає за можливе зменшити розмір неустойки на 50% та стягнути 191 645,74грн.

На підставі викладеного суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню - стягненню з відповідача на користь позивача неустойки у розмірі 191 645,74грн. та 3% річних у розмірі 30 644,95грн.

У зв'язку із частковим задоволенням позову судовий збір за розгляд справи відповідно до ст.ст.44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до абз. 4 п.4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

Згідно п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310, ЄДРПОУ 00186520) на користь Приватного акціонерного товариства "АВДІЇВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД" (86065, Донецька область, м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1, ЄДРПОУ 00191075) неустойку у розмірі 191 645,74грн. (сто дев"яносто одна тисяча шістсот сорок п"ять грн. 74коп.), 3% річних у розмірі 30 644,95грн. (тридцять тисяч шістсот сорок чотири грн. 95коп.) та 6 209,05грн. (шість тисяч двісті дев"ять грн. 05коп.) судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.11.2016р.

Суддя ОСОБА_4