Постанова № 63055420, 07.11.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 листопада 2016 р. Справа № 814/1448/16

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, доМіського відділу Державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, прозобов'язання внесення змін до актового запису про шлюб від 02.04.1958 р. № 732,В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до Міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції з вимогами про зобов'язання відповідача внести зміни до актового запису про шлюб №732 від 02.04.58, змінивши в графі відомостей про національність нареченої з «українка» на «єврейка».

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтувала тим, що відповідно до архівних документів її батько ОСОБА_2 - єврей за національністю, а тому вона вважала за необхідним, що б у всіх її документах та актових записах було правильно визначена її національність, за якої вона себе ідентифікує. З цього приводу, вона звернулась до відповідача внести зміни до актового запису№732 від 02.04.58, змінивши її національність з «українка» на «єврейка», але висновком від 26.01.16 їй було відмовлено в цьому.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивачка послалась на ст.11 Закону України «Про національні меншини».

Також, позивачка повідомила, що зверталась з цього приводу до суду в порядку цивільного судочинства, але ухвалами Центрального районного суду м. Миколаєва від 05.05.16 та Апеляційного суду Миколаївської області від 21.06.16 у відкритті провадження за її позовом було відмовлено, зазначено про необхідність вирішення спору в порядку адміністративного судочинства.

Представником позивача надано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач заперечень проти позову не надав, просив розглянути справу без участі його представника.

Дослідив матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Миколаєві, та від народження мала прізвище ОСОБА_2.

Відповідно до запису про народження №1788 від 11.09.28 батьками ОСОБА_1 зазначено ОСОБА_2, національність єврей, мати ОСОБА_4, національність українка.

22.08.46 ОСОБА_1 вступила в шлюб з ОСОБА_5, та змінила прізвища на ОСОБА_1.

27.03.58 шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було припинено.

02.03.58 Бюро запису актів громадянського стану м. Миколаєва зареєстровано брак між ОСОБА_7 та ОСОБА_1, про що було зроблено актовий запис №732.

Окрім іншого, у актовому запису про шлюб №732 зазначено щодо нього: ОСОБА_7, національність - українець, щодо неї: ОСОБА_1 національність - українка.

В січні 2016 р. ОСОБА_1 звернулась до Міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління щодо внесення в актовий запис про реєстрацію шлюбу №732 від 02.04.58 щодо зміни національності нареченої з «українка» на «єврейка».

18.04.16 відповідачем складено Висновок про відмову у внесенні змін щодо національності нареченої з «українка» на «єврейка», з тих підстав, що законодавством не передбачено порядку зміни громадянами національності.

В травні 2016 р. ОСОБА_1 звернулась до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом в порядку цивільного судочинства про встановлення факту та зобов'язання внести зміни до актового запису про реєстрацію шлюбу №732 від 02.04.58 щодо зміни національності нареченої з «українка» на «єврейка».

05.05.16 ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 відмовлено з тих підстав, що зазначені вимоги не належить розглядати в порядку цивільного судочинства, одночасно роз'яснено право на звернення з таким позовом до Миколаївського окружного адміністративного суду.

21.06.16 ухвалою апеляційного суду Миколаївської області зазначена ухвала суду першої інстанції залишена в силі.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.

Відповідно ч.1 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачена можливість повторної видачі свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану у разі внесення змін до актового запису.

Відповідно до п.1.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджені постановою наказом Мінюсту України від 12.01.2011 №96/5, внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.

Згідно із пунктом 2.13.2 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання від 12.01.2011 № 96/5 підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є постанова адміністративного суду.

Крім того, відповідно до п.7 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення КАС України прямо зазначено, що після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести виправлення в актовий запис цивільного стану (глави 29-32 і 36 ЦПК України 1963 р.) належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Розглядаючи зазначену справу по суті, суд враховує, що позивачці було відмовлено у захисті своїх прав на визначення належної національності у своїх документах в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про національні меншини в Україні» громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність. Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

Таким чином, законодавством прямо передбачене право особи на обрання та відновлення своєї національності. У цьому випадку, у позивачки, окрім бажання ідентифікувати себе з певною національністю, є і документи, які це підтверджують, зокрема, запис про народження №1788 від 11.09.28, де зазначено національність її батька «єврей», а також записами у «Книга о родившихся по городу Николаеву евреях за 1907 годъ», відповідно до якої її батько ОСОБА_2 за національністю єврей.

Та обставина, що законодавством не передбачено порядку внесення таких змін, жодним чином не може бути перешкодою для відмови у внесенні таких змін.

Відповідно до ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Судом також приймається до уваги, що рішенням Європейського суду з прав людини справа «Гарнага проти України» (Заява № 20390/07) від 16.05.13, в аналогічній справі щодо права особи на змінення по-батькові, порядок якого також не був передбачений діючим законодавством, визнано порушення Україною ст.8 Конвенції, оскільки державними органами не було надано жодного обґрунтування позбавлення заявниці її права приймати рішення з цього важливого аспекту її приватного та сімейного життя, і таке обґрунтування не було встановлено жодним іншим способом. Оскільки державні органи не забезпечили балансу відповідних інтересів, про які йдеться, вони не виконали своє позитивне зобов'язання щодо забезпечення права заявниці на повагу до її приватного життя.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відсутність нормативно-правових актів, які встановлюють порядок зміни громадянами національності, не може бути підставою відмови в позові, оскільки саме Держава і повинна забезпечити видання таких нормативно-правових актів. Більш того, таке право позивачки прямо гарантоване ст.11 Закону України «Про національні меншини в Україні».

Інший підхід, при якому виконання прямих і чітких вимог Законів України залежить від прийняття чи не прийняття органами виконавчої влади власних нормативно-правових актів, був би спотворенням принципу верховенства права, оскільки відмовляє позивачу у вирішенні адміністративного спору з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, що прямо заборонено ч.4 ст.8 КАС України.

Позов задовольнити повністю, зобов'язати міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції внести зміни до актового запису про шлюб №732 від 02.04.58 року, змінивши в графі відомостей про національність нареченої з «українка» на «єврейка».

Зазначене судове рішення ухвалюються не з підстав протиправності рішень чи дій відповідача, а з підстав неможливості поновлення прав позивачки в інший спосіб, ніж через судове рішення.

Судові витрати відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов'язати міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції внести зміни до актового запису про шлюб №732 від 02.04.58 року, змінивши в графі відомостей про національність нареченої з «українка» на «єврейка».

3.Апеляційна скарга на цю постанову може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання у повному обсязі.

Суддя В. В. Біоносенко