Постанова № 63055005, 22.11.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 року м. Житомир

справа № 806/1706/16

категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Семенюка М.М.,

з участю секретаря судового засідання Лисайчука А.О.,

представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДФУ ОСОБА_2" до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 23.08.2016,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області № НОМЕР_1 від 23.08.2016.

В обґрунтування позову зазначає, що спірне рішення підлягає скасуванню в частині зменшення від'ємного значення ПДВ на суму 2555229,09 грн., оскільки відповідач безпідставно зробив висновки про завищення у серпні, грудні 2014 року, лютому, березні 2015 року суми податкового кредиту згідно податкових накладних від ТОВ "Веда груп ЛТД" за послуги з підбору земельних ділянок згідно договору доручення від 10.07.2014 на загальну суму 458676,76 грн., про заниження податкових зобов'язань з ПДВ по операціях з постачання самостійно виготовлених товарів (свиней) нижче ціни придбання на загальну суму 1674374 грн.; реєстрація до 01.01.2015 в Єдиному реєстрі податкових накладних на послуги від нерезидента взагалі не була передбачена; позивач правомірно відніс суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту по операціям з ТОВ "Салем Торг" та ПП "Аширбадон" в розмірі, відповідно, 1183,33 грн. та 9625 грн., що підтверджено належним чином оформленими первинними документами з оформленням податкових накладних.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених в письмових запереченнях (т.2 а.с.1-4). Застосування спірним рішенням штрафних санкції в сумі 3060 грн. пояснив технічною помилкою.

Проаналізувавши досліджені докази по справі суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з висновків акту від 09.08.2016 року № 30/60-30-14-01/38577791 "Про результати планової документальної виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "ДФУ АГРО", код за ЄДРПОУ 38577791з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та з питань дотримання вимог законодавства по єдиному соціальному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 22.01.2013 року по 31.12.2015 року" (т.1 а.с.14-106), перевіркою встановлено порушення ТОВ "ДФУ АГРО", крім іншого, "п.187.1 ст.187, п.198.2 п.198.3 п.198.6 ст.198, п.201.7 ст.201, п.201.10 ст.201 розділ ХХ перехідні положення п.11 підрозділу 2 та п.201.12 ст.201 розділу V Податкового кодексу України від 02 грудня 2010р. № 2755-VІ (із змінами і доповненнями) встановлено завищення рядка 24 "Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового ) періоду (рядок 22.1+рядок 23.3) переноситься до рядка 20.1 наступного звітного податкового) періоду в сумі 2689654,00 грн.".

На підставі вказаного акту Головним управлінням ДФС у Житомирській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.08.2016 № НОМЕР_1 (т.1 а.с.13), яким до ТОВ "ДФУ АГРО" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) 3060 грн. та визначена сума завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2015 року в розмірі 2689654,00 грн. за платежем податок на додану вартість.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК).

Враховуючи пояснення представника відповідача, що застосування податковим повідомленням-рішенням від 23.08.2016 № НОМЕР_1 штрафних санкції в сумі 3060 грн. є технічною помилкою, спірне рішення в цій частині підлягає скасуванню, як протиправне.

Згідно акту від 09.08.2016 року № 30/60-30-14-01/38577791 (т.1 а.с.38-52), позивач, в порушення вимог п.188.1 ст.188 ПК занизив в 2015 році податкові зобов'язання з ПДВ на 1674374 грн. по операціях з постачання самостійно виготовлених товарів (свиней живою вагою) нижче ціни придбання.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК встановлено:

"База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни)".

Як вбачається з акту від 09.08.2016 року № 30/60-30-14-01/38577791 позивач у 2015 році придбавав свиней середньою вагою 39,6 кг за середньою ціною 35,27 грн./кг (т.1 а.с.39-42), яких вирощував до середньої ваги 119 кг та продавав за ціною (січень - 22,96 грн./кг, лютий - 23,24 грн./кг, березень - 28,34 грн./кг, квітень - 30,87 грн./кг, травень - 32,54 грн./кг, червень - 32,5 грн./кг, липень - 34,78 грн./кг, серпень - 33,94 грн./кг, вересень - 30,67 грн./кг, жовтень - 28,78 грн./кг, листопад - 31,14 грн./кг, грудень - 27,9 грн./кг) нижчою за придбання 1 кг живої ваги (т.1 а.с.51).

Враховуючи, що позивач здійснював операцій з постачання самостійно виготовлених товарів, база оподаткування цих операцій не може бути нижче їх собівартості.

Суд звертає увагу, що в акті від 09.08.2016 року № 30/60-30-14-01/38577791 не зазначена собівартості самостійно виготовлених позивачем товарів, а згідно довідки ТОВ "ДФУ АГРО" (т.2 а.с.88), протягом 2015 року виробнича собівартість одного кг товарної свинини була нижче від ціни реалізації.

Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідач не доказав заниження позивачем в 2015 році податкових зобов'язань з ПДВ на 1674374 грн.

Відповідно до акту від 09.08.2016 року № 30/60-30-14-01/38577791 (т.1 а.с.70-71), позивач в порушення розділ ХХ перехідні положення п.11 підрозділу 2 та п.201.12 ст.201 розділу V ПК по отриманих послугах від нерезидентів завищив податковий кредит на суму:

- 69757 грн. за податковою накладною № 1 від 29.08.2014 року;

- 330236 грн. при формуванні податкових зобов'язань за грудень 2015 року згідно податкових накладних від 31.12.2014 року №№ 22, 23;

- 11377 грн. за податковою накладною на імпортні послуги за січень 2015,

оскільки вказані накладні не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як встановлено в суді, позивач отримавши послуги від нерезидентів, оформив, відповідно до п. 208.2 ст. 208 ПК, склав податкові накладні № 1 від 29.08.2014 року, №№ 22, 23 від 31.12.2014 року, № 30 від 14.01.2015 року та № 32 від 16.01.2015 року (т.1 а.с.203-207), зазначивши в них суму нарахованого ПДВ, відповідно, 69757,26 грн., 165118,24 грн., 165118,24 грн., 5143,41 грн. та 6233,24 грн., які відніс до податкового кредиту. При цьому вказані податкові накладні не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 11 підрозділу 2 розділ ХХ ПК було встановлено:

"Реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить:

понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року;

понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року;

понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року;

понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу."

Відповідно до підпункту 21 пункту І розділу І Закону ВР України від 31.07.2014 № 1621-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України" у розділі XX "Перехідні положення", який набрав чинності з 01.01.2015, у п. 11 підрозділу 2 розділ ХХ ПК перше речення абзацу шостого виключено та доповнити абзацом восьмим такого змісту:

"З 1 січня 2015 року реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягають всі податкові накладні незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній",

які Законом ВР України від 28.12.2014, № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності з 01.01.2015, були виключені і внесені інші зміни, згідно яких у пункті 11 підрозділу 2 розділ ХХ ПК перше речення абзацу шостого виключено та доповнено абзацом восьмим такого змісту:

"З 1 лютого 2015 року реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягають всі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, виписані за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній / розрахунку коригування".

З вказаних норм вбачається, що податкова накладна, виписана до 01.02.2015, в якій сума податку на додану вартість перевищує 10 тисяч гривень, підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних, а в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.

Тобто позивач не зареєструвавши податкові накладні № 1 від 29.08.2014 року, №№ 22, 23 від 31.12.2014 року, в кожній з яких сума ПДВ перевищує 10 тисяч гривень в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК не мав права на включення 399994 грн. до податкового кредиту.

Що стосується віднесення до податкового кредиту за січень 2015 рік 11377 грн., то враховуючи, що ця сума була відображена в податкових накладних № 30 від 14.01.2015 року та № 32 від 16.01.2015 року у розмірі, відповідно, 5143,41 грн. та 6233,24 грн., тобто не перевищує 10 тисяч гривень, до позивача не повинні застосовуватися норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу і він правомірно відніс вказану суму до податкового кредиту.

При цьому суд звертає увагу, що відповідач не відобразив в акті від 09.08.2016 року № 30/60-30-14-01/38577791 за якою податковою накладною було віднесено до податкового кредиту за січень 2015 рік 11377 грн. і не довів в судовому засіданні, що ця сума була відображена в одній, а не декількох податкових накладних.

Згідно акту від 09.08.2016 року № 30/60-30-14-01/38577791, позивачем завищено суму податкового кредиту за грудень 2014 року на суму 1183 грн. по операціям з ТОВ "Салем торг" (т.1 а.с. 56-57) та на суму 9625 грн. по операціям з ПП "Аширбадон" (т.1 а.с.67), оскільки вони не пов'язані з господарською діяльністю ТОВ "ДФУ АГРО" та не підтверджені первинними документами.

Представник позивача з приводу вказаних операцій пояснив, що ТОВ "ДФУ АГРО" придбало у ПП "Аширбадон" контейнер 40-фунтовий, доставку якого з м. Одеси здійснило ТОВ "Салем торг", на підтвердження чого позивачем суду надані податкові накладні від 02.12.2014 № 103 та № 105 (т.1 а.с.208-209).

Як вбачається з вказаних податкових накладних:

- № 105, а також видаткової накладної № 105 від 02.12.2014 (т.2 а.с.55) - ТОВ "ДФУ АГРО" за договором купівлі-продажу від 02.12.2014 № 02/12 придбало у ПП "Аширбадон" за 57750 грн., в т.ч. ПДВ 9625 грн., контейнер 40-фунтовий;

- № 103, а також акту надання послуг № 103 від 02.12.2014 (т.2 а.с.54) - ТОВ "Салем торг" за договором про надання послуг від 02.12.2014 № 02/12-14 надав ТОВ "ДФУ АГРО" послуги з транспортування на суму 7100 грн., в т.ч. ПДВ 1183,33 грн.

Ніяких інших документів (договорів, товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товару та іншого) на підтвердження реальності вказаних операцій позивачем суду надано не було.

Відповідно до акту від 09.08.2016 року № 30/60-30-14-01/38577791 (т.1 а.с.58-66), позивачем, в порушення п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ПК, завищено суму податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Веда груп ЛТД" на суму 458676,76 грн., оскільки надані документи не підтверджують надання відображених в податкових накладних послуг.

Як вбачається з податкових накладних (т.2 а.с.139-162), ТОВ "Веда груп ЛТД", в 2014 році, відповідно до договору про надання послуг від 10.07.2014 № 1/10072014, та в 2015 році, відповідно до договору про надання послуг від 05.11.2014 № 1/10072014, надавала ТОВ "ДФУ АГРО" консалтингові послуги.

Консалтинг (англ. consulting - консультування) - діяльність з консультування керівників, управлінців з широкого кола питань у сфері фінансової, комерційної, юридичної, технологічної, технічної, експертної діяльності.

На підтвердження реальності здійснення операцій з отримання консалтингових послуг позивачем надані договір доручення від 10.07.2014 без номеру з додатковими угодами (т.1 а.с.107-121, т.2 а.с.53), акти до договору 1/10072014 приймання передачі наданих послуг (виконаних робіт) та розрахунки до них (т.2 а.с.89-119).

При цьому суд звертає увагу, що договорів про надання послуг від 10.07.2014 № 1/10072014 та від 05.11.2014 № 1/10072014.

З вказаних актів та розрахунків вбачається, що ТОВ "Веда груп ЛТД" надавала, а ТОВ "ДФУ АГРО" оплачувала послуги з пошуку та підбору вільних земельних ділянок на території певних селищних рад, при цьому в них ніяких вказівок на певні земельні ділянки вказаної в актах площею, що були знайдені та підібрані, немає, ніякі документи, які б підтверджували, що були знайдені та підібрані певні земельні ділянки вказаної в актах площею, до останніх не додаються.

Посилання позивача на договори оренди землі, укладені ТОВ "ДФУ АГРО" в особі ОСОБА_3 з орендодавцями не свідчить про надання ТОВ "Веда груп ЛТД" консалтингових послуг, оскільки з вказаних актів та розрахунків не вбачається, послуги з укладення яких саме договорів оренди і відносно яких земельних ділянок, надавав продавець.

Приписами п.198.3 ст.198 ПК визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на таких принципах: превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Дані правові норми визначають, що до складу витрат, які дають право формувати податковий кредит, можуть бути віднесені витрати, що безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції, робіт, послуг, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджені належними та достатніми первинними документами. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про реальну господарську операцію та підтверджує її здійснення. Правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (послуг) саме у контрагента, зазначеного в первинних документах. За відсутністю останнього ж, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

При цьому, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до ПК України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних (які є обов'язковим, але не вичерпними доказом товарності господарської операції), не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ, якщо відомості, які містяться в таких документах не відповідають дійсності. Не можуть бути включені до складу валових витрат (податкового кредиту), витрати на придбання товарів (робіт, послуг) не підтверджені дійсними розрахунковими, платіжними та іншими документами, або по безтоварним господарським операціям.

Право на нарахування податкового кредиту та віднесення витрат підприємства до валових витрат, крім наявності належним чином оформлених первинних документів, інформація в яких стосовно господарської операції повинна бути викладена конкретно, повно, зрозуміло та правдиво, обумовлюється наявністю ще й такої обставини, як реальності факту придбання платником податку товарів (послуг) саме у зазначеного в первинних документах суб'єкта господарювання.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачем не були надані належні первинні документи на підтвердження реальність здійснення вказаних господарських операцій з ТОВ "Салем торг", ПП "Аширбадон" та ТОВ "Веда груп ЛТД", а тому висновки відповідача щодо завищення ТОВ "ДФУ АГРО" податкового кредиту на 469484,76 грн. є правомірними.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області № НОМЕР_1 від 23.08.2016 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 3060 грн. та визначення суми завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за грудень 2015 року в розмірі 1685750 грн. за платежем податок на додану вартість є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи, що позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, присуджуються йому у розмірі 25332,15 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області № НОМЕР_1 від 23.08.2016 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 3060 грн. та визначення суми завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за грудень 2015 року в розмірі 1685750 грн. за платежем податок на додану вартість.

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю "ДФУ ОСОБА_2" понесені ним судові витрати у розмірі 25332,15 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.М. Семенюк

Повний текст постанови виготовлено: 28 листопада 2016 р.