Вирок № 63054145, 30.11.2016, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/2871/16-к

Номер провадження 1-кп/623/219/2016

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року м. Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого судді: Одарюка М.П.

за участі секретаря судового засідання: Вовк І.В.

прокурора: Горського І.Ю.

обвинуваченої: ОСОБА_1

захисника: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ізюму Харківської області в підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні №12016220540002514 від 25.10.2016р. за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Маріуполь, Донецької області, громадянки України, заміжня, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

В С Т А Н О В И В:

17.08.2016 року, приблизно о 18 год. 36 хв., ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (особа з вигаданими анкетними даними) з метою здійснення оперативної закупки, а саме придбання двох гранат РГД-5 на власному автомобілі прибули в раніше обумовлене з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 (стосовно якого здійснюється досудове розслідування в іншому кримінальному провадженні), місце, а саме до станції технічного обслуговування, що розташована за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Київська, 52. На вказаному місці їх зустріла дружина ОСОБА_5 - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка діяла за попередньою домовленістю зі своїм чоловіком ОСОБА_5 та виконуючи його вказівки, які останній надавав в телефонному режимі, умисно, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільну небезпеку свого діяння і бажаючи його настання, сіла в автомобіль до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та запропонувала проїхати за маршрутом, який вона вкаже.

Доїхавши до галявини, що розташована поблизу будинку № 4 по пров. Миру в м. Ізюмі, ОСОБА_1 вказала ОСОБА_4, щоб останній зупинив автомобіль та прослідував за нею, вийшовши з автомобіля ОСОБА_4 попрямував за ОСОБА_1 на територію будинку АДРЕСА_2. На території домоволодіння ОСОБА_1 провела ОСОБА_4 до нежитлової будівлі, в якій вказала останньому на коробку, де без передбаченого законом дозволу ОСОБА_1 зберігала дві гранати РГД-5 і два запала до них. Отримавши вказані предмети, ОСОБА_4 вийшов з території домоволодіння та поклав їх в автомобіль, а ОСОБА_3 в свою чергу сплатив ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 3000 грн. (з розрахунку 1500 грн. за 1 штуку), тим самим остання збула бойові припаси без передбаченого законом дозволу.

Того ж дня, 17.08.2016р., приблизно в період часу з 20 год. 15 хв. по 20 год. 35 хв. в Слобідському ВП ГУ Національної поліції в Харківській області, що розташований за адресою: м. Харків, пров. Балашовський 12, ОСОБА_3 добровільно видав працівникам поліції дві гранати РГД-5 і два запала до них, які згідно з висновком судової вибухотехнічної експертизи є двома корпусами ручних гранат РГД-5 та двома уніфікованими запалами ручних гранат модернізованими УЗРГМ. Корпуси гранат РГД-5 без запалів (засобів підриву) є зарядами вибухової речовини (тротилу) у міцному корпусі. Запали УЗРГМ належать до засобів підриву. Корпуси гранат РГД-5 (заряди вибухової речовини в корпусі), споряджені запалами УЗРГМ (засобами підриву), складають гранати РГД-5, які належать до категорії бойових припасів.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, тобто зберігання та збут бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Під час досудового розслідування між сторонами кримінального провадження - прокурором Слобідського відділу Харківської місцевої прокуратури №5 2 класу Горським І.Ю., підозрюваною ОСОБА_1 та захисником ОСОБА_2 досягнуто та підписано угоду про визнання винуватості від 27.10.2016 року, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, за змістом якої підозрювана ОСОБА_1 повністю визнала свою винуватість у зазначеному діянні.

Між сторонами узгоджене покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України визнала повністю, покаялася, підтвердила обставини вчиненого нею злочину, просила суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджену міру покарання, при тому вказала, що їй у повній мірі зрозуміло характер обвинувачення, вона повністю розуміє права, надані їй законом та наслідки укладення і затвердження вказаної угоди.

Захисник ОСОБА_2 зазначила, що угода була укладена у її присутності, її підзахисна у повній мірі зрозуміла умови укладеної угоди, вид та міру узгодженого покарання та наслідки невиконання цієї угоди, і не заперечувала проти затвердження угоди про визнання винуватості.

Прокурор в судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості від 27.10.2016 року та призначити покарання, визначене в угоді, у вигляді 3 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України.

Шляхом опитування сторін, вивчення документів кримінального провадження, суд переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто згідно з ч.6 ст.474 КПК України не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Судом встановлено, що умови укладеної угоди не суперечать вимогам КПК України, в тому числі й ч.7 ст. 474 КПК України; правова кваліфікація є вірною та передбачає можливість укладення угоди про визнання винуватості; умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; відсутні дані щодо неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань; наявні підстави для визнання винуватості.

Під час підготовчого судового засідання встановлено, що обвинувачена цілком розуміє положення п.п.1-4 ч.4 ст.474, п.1 ч.4 ст.394, п.1 ч.3 ст.424, ст.476 КПК України.

Таким чином, за наслідками розгляду угоди в судовому засіданні під час підготовчого судового провадження, суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, приходить до висновку про наявність правових підстав для прийняття рішення про затвердження угоди про визнання винуватості ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.263 КК України.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особистість обвинуваченої ОСОБА_1, суд вбачає наступне:

ОСОБА_1 знаходиться у декретній відпустці по догляду за дитиною, заміжня, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, на обліку у лікаря нарколога, психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судима, про що свідчать: довідки лікарів, характеристика з місця проживання, вимога щодо судимості, свідоцтва про народження, шлюб.

Узгоджене сторонами угоди покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, щире каяття як обставину, що пом`якшує покарання відповідно до ст.66 КК України, та відсутність обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1 передбачених ст.67 КК України.

Отже, є підстави призначити обвинуваченій ОСОБА_1 узгоджену сторонами міру покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, з урахуванням пом'якшуючих провину обставин у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України.

Питання щодо запобіжних заходів суд не вирішується за відсутністю відповідного клопотання прокурора.

Цивільний позов - відсутній.

Судові витрати - ч.2 ст. 124 КПК України, а саме витрати пов'язанні з проведення судової вибухотехнічної експертизи у розмірі 1409,60 грн., що проводилась експертами НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області підлягають стягненню з обвинуваченої ОСОБА_1

Речові докази після набрання вироком законної сили - 2 корпуси гранат РГД-5 (заряди вибухової речовини у корпусі) та два запали до них, в тому числі після підриву - знищити, мобільний телефон IPhone 5, IMEI НОМЕР_1 з карткою оператора стільникового зв`язку «МТС» НОМЕР_2 - повернути обвинуваченій.

Керуючись ст.ст. 50, 63, 65-67, 75, 76, ч.1 ст. 263 КК України, ст.ст. 100, 124, 314, 368, 370, 374, 474, 475 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду від 27 жовтня 2016 року, укладену між прокурором Слобідського відділу Харківської місцевої прокуратури №5 2 класу Горським І.Ю., підозрюваною ОСОБА_1 та захисником ОСОБА_2 про визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 263 КК України і призначити покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Застосувати до ОСОБА_1 вимоги ст.75 КК України і звільнити її від відбування покарання з випробуванням, визначивши іспитовій строк 3 роки.

На підставі ст.76 КК України покласти на засудженуОСОБА_1 такі обов'язки:

- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили - не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати за проведення вибухотехнічної експертизи № 8821 від 18.08.2016 року в розмірі 1409,60 грн., які підлягають перерахуванню до Державного бюджету (одержувач: Держава, код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова);

Цивільний позов - не заявлено.

Речові докази після набрання вироком законної сили - 2 корпуси гранат РГД-5 (заряди вибухової речовини у корпусі) та два запали до них, в тому числі після підриву - знищити, мобільний телефон IPhone 5, IMEI НОМЕР_1 з карткою оператора стільникового зв`язку «МТС» НОМЕР_2 - повернути обвинуваченій.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Обвинуваченою вирок може бути оскаржений виключно з підстав, зазначених в п.1 ч.4 ст.394 КПК України.

Прокурором вирок може бути оскаржений виключно з підстав, зазначених в п.2 ч.4 ст.394 КПК України

Копію вироку негайно вручити обвинуваченій, прокурору.

Головуючий суддя: М.П.Одарюк