Рішення № 63053916, 22.11.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа №635/5203/15ц

Провадження № 22-ц /790/6421/16 Головуючий 1 інст. - Панас Н.П.

Категорія: трудові Доповідач - Гуцал Л.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого Гуцал Л.В.,

суддів Котелевець А.В., Піддубного Р.М.,

за участю секретаря Огар І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Луганський автодор» на рішення Харківського районного суду Харківської області від 12 серпня 2016 року за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Луганський облавтодор» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, та моральної шкоди, -

встановила:

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом. Просив стягнути на його користь з Державного підприємства (далі ДП) «Луганський облавтодор» заборгованість по заробітній платі (без визначення розміру), середнього заробітку за час затримки розрахунку, та моральну шкоду в розмірі 10000 гривень.

Посилався на те, що з 01 червня 2008 року по 22 липня 2014 року перебував у трудових відносинах з Філією «Словяносербський райавтодор» ДП «Луганський автодор» і був звільнений за п.1 ст.36 КЗпП України. При звільненні з ним не було проведено розрахунок, а тому відповідач має перед ним заборгованість по заробітній платі у розмірі біля 10000 гривень.

Крім того, зазначав, що тривалими незаконними діями відповідача по невиплаті заборгованості із заробітної плати йому завдано моральну шкоду.

Відповідач позов не визнав. У письмових запереченнях посилався на те, що у звязку з проведенням на території Луганської області антитерористичної операції ДП «Луганський облавтодор» був переміщений та перереєстрований на території де здійснюють свої повноваження органи влади України. Філія «Словяносербський райавтодор», яка є відокремленим підрозділом із власною бухгалтерією, знаходиться на тимчасово окупованій території України, де державні органи влади не здійснюють своїх повноважень, тому довідку про наявну перед позивачем заборгованість по заробітній платі неможливо брати до уваги. До того ж ДП «Луганський облавтодор» не несе відповідальності за боргами Філії «Словянський райавтодор».

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 12 серпня 2016 року позов задоволено частково суд стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі у розмірі 1512,37 гривень, середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 49385, 76 гривень, та моральну шкоду у розмірі 1500 гривень; вирішив питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ДП «Луганський облавтодор»,посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм права матеріального, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

У суді апеляційної інстанції представник ДП «Луганський облавтодор» апеляційну скаргу підтримала, ОСОБА_1 проти задоволення скарги заперечував.

Заслухавши доповідача,пояснення сторін,перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції і обставини справи в межах доводів апеляційної скарги,колегія суддів дійшла висновку,що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення, зокрема є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначеною цією угодою, з підкоренням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівнику заробітну плату і забезпечити умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, встановлені статтею 116 цього Кодексу, а також у випадку звільнення з ініціативи адміністрації видати копію наказу про звільнення.

Згідно з положеннями ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За приписами ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно положень ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач перебував у трудових відносинах з Філією «Словяносербський райавтодор» ДП «Луганський облавтодор» з 01 червня 2008 року по 22 липня 2014 року, працюючи дорожнім працівником IV разряду і був звільнений за власним бажанням. У день звільнення з ним не був проведений повний розрахунок, чим порушено права позивача. Виходячи з того, що ОСОБА_1 не виплачена заробітна плата в сумі 1512,37 гривень, суд першої інстанції дійшов до висновку, що ДП «Луганський облавтодор» повинно виплатити позивачу заборгованість по заробітній платі, відшкодувати середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати та моральну щкоду, відповідно до ст.ст.116,117, 237-1 КЗпП України.

З такими висновками суду першої інстанції колегія судів погодитись не може.

Згідно з ч. 1 ст. 29 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Відповідно до ст. 30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Філії та представництва, як і інші структурні підрозділи підприємства, установи, організації, не мають статусу юридичних осіб і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством (ст. 95 ЦК України, ч. 4 ст. 64 ГК України).

Матеріали справи свідчать, що Філія «Словяносербський райавтодор» ДП «Луганський облавтодор» згідно Положення (а.с.45-50) є відокремленим підрозділом підприємства, не є юридичною особою, діє відповідно до чинного законодавства і цього Положення.

Отже, доводи ДП «Луганський облавтодор» про те, що у даному спорі підприємство не є належним відповідачем є помилковими.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.59 ЦПК).

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.60 ЦПК).

Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі; якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу (ст.64 ЦПК).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 01 червня 2008 року по 22 липня 2014 року перебував у трудових відносинах з Філією «Словяносербський райавтодор» ДП «Луганський облавтодор», що підтверджується копією трудової книжки та не оспорювалось сторонами.

На підтвердження факту наявності заборгованості по заробітній платі позивач надав суду копію довідки, виданої Філією «Словяносербський райавтодор» від 14 вересня 2014 року ОСОБА_1, згідно якої заборгованість перед працівником (прізвище не зазначено) складає 1512,37 гривень (період заборгованості не зазначено).

Заперечуючи проти позову, представник відповідача посилався зокрема на недійсність зазначеної довідки, а також на те, що в звязку з перебуванням Філії «Словяносербський райавтодор» ДП «Луганський облавтодор» на окупованій території відповідач обєктивно не має доступу до документів Філії, яка за Положенням (ст.ст.5,6) самостійно проводить розрахунки заробітної плати, складає статистичні звіти, здійснює бухгалтерський і податковий облік.

Незважаючи на це, суд вважав копію довідки про заборгованість по заробітній платі належним та допустимим доказом і поклав її в основу розрахунку сум, які підлягають до стягнення на користь позивача, не перевіривши при цьому наявність оригіналу такого документу.

На виконання приписів ст.10 ЦПК України, сприяючи всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, судом апеляційної інстанції позивачу роз'яснювалось його право надати суду оригінал довідки, копія якої є у матеріалах справи (а.с.10), для чого у судовому засіданні оголошувалась перерва.

Проте, позивач оригіналу довідки про заборгованість по заробітній платі суду не надав, пославшись на відсутність у нього оригіналу цього документу. Будь-яких клопотань з цього приводу ОСОБА_1 заявлено не було, інших доказів на підтвердження своїх вимог позивачем також надано не було.

Слід зазначити, що довідка датована 14 вересня 2014 року, а до суду ОСОБА_1 звернувся лише в липні 2016 року.

Враховуючи, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що при звільненні позивача з ним не було проведено повний розрахунок відповідно до положень ст.116 КЗпП України, підстави вважати трудові права ОСОБА_1 порушеними на даний час відсутні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленняи нового рішення про відмову у позові за недоведеністю.

Керуючись ст.ст.303,304, п.2 ч.1 ст.307, п.п. 1,4ч.1 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.316,317,319 ЦПК Українисудова колегія,

вирішила:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Луганський облавтодор» задовольнити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 12 серпня 2016 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді