Вирок № 63053459, 30.11.2016, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/3014/16-к

Номер провадження 1-кп/623/228/2016

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Гуренко М.О., за участю прокурора Ільюшонок О.Ю., обвинуваченого ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізюм кримінальне провадження №12016220320001666 від 01.10.2016 року за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ізюм, Харківської області, громадянина України, не одруженого, з професійно-технічною освітою, не працюючого, раніше не судимого, який зареєстрованим або знятим з місця реєстрації місця проживання не значиться, фактично мешкає за адресою:АДРЕСА_1, ІКПП НОМЕР_1

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.289 КК України,

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2016 року о 05 годині 30 хвилин, ОСОБА_1, знаходячись біля території домоволодіння АДРЕСА_2, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, протиправно, умисно, всупереч волі власника ОСОБА_2, шляхом буксирування, покотив мопед «ALPHA ZS50F», синього кольору, об'ємом двигуна 49,9 куб.см., до власного подвір'я за адресою: АДРЕСА_1, після чого викотив вищевказаний мопед на ґрунтову дорогу на відстані 100 м. від вул. Залізнична (раніше Пролетарська) в с. Пимонівка, Ізюмського району, Харківської області та залишив його там, тим самим незаконно заволодів мопедом «ALPHA ZS50F», синього кольору, об'ємом двигуна 49,9 куб.см., 2008 року випуску, без реєстраційного номеру, вартістю згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи №545 від 27.10.2016, 2850 грн., який згідно талону ТЗ від 15.08.2008 належить та перебував у володінні ОСОБА_2

Допитаний в якості обвинуваченого ОСОБА_1 свою провину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.289 КК України визнав повністю. Пояснив, що скоїв злочин за обставин викладених вище. У скоєному щиро розкаявся.

Згідно ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що ОСОБА_1 та прокурор правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності їх позицій немає. Крім того, ОСОБА_1 та прокурору було роз'яснено, що у такому випадку, вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Згідно примітки до ст.289 КК України та ППВСУ Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. N 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортних засобів» під незаконним заволодінням транспортного засобу у цій статті слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч його волі.

Досліджені по кримінальному провадженню докази, достовірність і істинність яких ОСОБА_1 не оскаржує, у їх сукупності дають підставу суду зробити висновок, що вина обвинуваченого у інкримінованому злочині доведена повністю, а тому знаходить правильною кваліфікацію його дій органом досудового розслідування за ч.1 ст.289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом.

Скоєний злочини відповідно класифікації злочинів, зазначених у ст. 12 КК України, а саме ч.1 ст.289 КК України є злочином середньої тяжкості.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_1, згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_1, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлені.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особистість обвинуваченого, суд вбачає, що ОСОБА_1 офіційно не працює, не має постійного місця реєстрації, не одружений, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується негативно, раніше не судимий, про що свідчать копії: паспорту громадянина України, довідки лікарів, характеристика з місця проживання, вимога щодо судимості.

П.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р. звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у відповідності до вимог ст. 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який за законом віднесений до категорії злочину середньої тяжкості, особу винного, обставини, визнані судом такими, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Прокурор в судових дебатах просив суд призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у вигляді обмеження волі із звільненням останнього від покарання з випробуванням, одночасно застосувати до обвинуваченого положення ст. 76 КК України в частині застосування пробаційної програми.

Поміж тим, відповідно ч.2 прикінцевих положень до ст.76 КК України в редакції Закону № 1492-VIII від 07.09.2016 року - цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім положень щодо застосування пробаційних програм, що набирають чинності з 1 січня 2018 року, тому на думку суду не підлягають застосуванню.

Також при призначенні покарання враховуються вимоги ст.50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, ОСОБА_1 свою провину у скоєнні злочину визнав, у скоєному щиро розкаявся, раніше не судимий, а тому суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_1 можливе без ізоляції його від суспільства.

Витрати у кримінальному провадженні підлягають стягненню з обвинуваченого.

Цивільний позов по справі потерпілим не заявлений.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 50, 60, 63, 65-67, 75, ч.1 ст.289 КК України, ст. ст. 2, 94, 351 368-371, 373-376, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.289КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку у законну силу не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати за проведення експертизи в сумі 351, 84 грн. на користь держави (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011 УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова).

Речовий доказ: мопед «ALPHA ZS50F», синього кольору, об'ємом двигуна 49,9 куб.см., повернутий потерпілому ОСОБА_4 під розписку - вважати повернутим.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя: М.О. Гуренко