Ухвала суду № 63053428, 30.11.2016, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/2926/16-к

Номер провадження 1-кп/623/223/2016

УХВАЛА

іменем України

30 листопада 2016 року м. Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Одарюка М.П.

за участі секретаря судового засідання: Вовк І.В.

прокурора: Кадигроба В.О.

обвинуваченого: ОСОБА_1

захисника: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізюму Харківської області у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні №42016220000000732 від 08.08.2016 року за підозрою:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, не працюючого, маючого звання капітан поліції, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

04 серпня 2016 року приблизно об 19-00 годин, ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_1, який працював на посаді старшого слідчого Ізюмського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області та мав спеціальне звання капітана поліції, з проханням щодо отримання покарання не повязаного з позбавленням волі за спричинення ним тілесних ушкоджень ОСОБА_4, за заявою якого в провадженні ОСОБА_1 перебувало кримінальне провадження №12016220320001282 від 03.08.2016р. за ч.1 ст.121 КК України. ОСОБА_1 усвідомлюючи, що його дружні та службові стосунки з суддями Ізюмського міськрайонного суду Харківської області можна використати для незаконного збагачення та досягнення мети ОСОБА_3, повідомив, що зможе допомогти останньому у вирішенні зазначеного питання за що ОСОБА_3 необхідно надати йому грошову винагороду в сумі 7 500 грн.

Крім того, 15.08.2016 року близько 15 години 50 хвилин ОСОБА_1 біля будинку №16 по вул. Старопоштова м. Ізюм Харківської області, реалізуючи свій злочинний намір спрямований на незаконне отримання неправомірної вигоди для себе отримав від ОСОБА_3 частину неправомірної вигоди в сумі 4000 гривен за обіцянку здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме суддею Ізюмського міськрайонного суду Харківської області щодо призначення покарання ОСОБА_3, не повязаного з реальним позбавленням волі у кримінальному провадженні №12016220320001282 від 03.08.2016р. за ч.1 ст.121 КК України.

Також, 17.08.2016 року близько 14 годин 50 хвилин ОСОБА_1 з метою доведення свого злочинного наміру до кінця спрямованого на отримання незаконної винагороди для себе, знаходячись поблизу Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області за адресою: Харківська область, м. Ізюм, пров. Георгіївський, 2 отримав від ОСОБА_3 іншу обумовлену частину незаконної винагороди в сумі 3,500 гривен.

В цей же день злочинна діяльність ОСОБА_1 була припинена працівниками правоохоронних органів та останній затриманий працівниками прокуратури Харківської області, які під час огляду транспортного засобу «ДЕО Ланос», державний номер НОМЕР_1, яким користувався 17.08.2016р. ОСОБА_1, вилучили зазначені вище кошти в розмірі 3500 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.369-2 КК України, а саме прийняття пропозиції, одержання неправомірної вигоди для себе за обіцянку здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Під час досудового розслідування між сторонами кримінального провадження прокурором відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури молодшим радником юстиції ОСОБА_5, підозрюваним ОСОБА_1 та захисником ОСОБА_2 досягнуто та підписано угоду про визнання винуватості від 24.10.2016р. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.369-2 КК України, за змістом якої підозрюваний ОСОБА_1 повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні.

Між сторонами узгоджене покарання у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі п'ятиста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500 грн.

Допитаний в судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_1 своювину увчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2КК України визнав повністю, покаявся, підтвердивобставинивчиненого нимзлочину, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджену міру покарання, при тому вказав, що йому у повній мірі зрозуміло характер обвинувачення, він повністю розуміє права, надані йому законом та наслідки укладення і затвердження вказаної угоди.

Захисник ОСОБА_2 зазначив, що угода була укладена у його присутності, його підзахисний у повній мірі розумів умови укладеної угоди, вид та міру узгодженого покараннята наслідки невиконання цієї угоди, і не заперечував проти затвердження угоди про визнання винуватості.

Прокурор в судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості від 24.10.2016 року та призначити покарання, визначене в угоді.

Шляхом опитування сторін, вивчення документів кримінального провадження, суд переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто згідно з ч.6ст.474 КПК Українине є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Дослідивши наданий обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні №42016220000000732, вислухавши пояснення прокурора, обвинуваченого, захисника, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 та ч.4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні , зокрема, щодо злочинів середньої тяжкості .

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у звязку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.

Згідно ст. 472 КПК України в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обовязки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.

Відповідно до п. 2 ч.7 ст. 474 КПК України встановлено, що суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Вивчивши зміст поданої угоди про визнання винуватості, суд встановив наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ЗУ «Про запобігання корупції» корупція - використання особою, зазначеною участині першійстатті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи повязаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи повязаних з ними можливостей.

Згідно угоди про визнання винуватості підозрюваний ОСОБА_1, перебуваючи на посаді старшого слідчого Ізюмського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області вчинив корупційний злочин, передбачений ч. 2 ст. 369-2 КК України, тобто прийняття пропозиції, одержання неправомірної вигоди для себе за обіцянку здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

В угоді зазначено що обвинувачений зобовязується в тому числі сприяти правоохоронним органам у розкритті інших злочинів, вчинених на території Харківської області.

Однак суд зазначає що відсутність конкретизації сутності таких зобов'язань з використанням лише загальних формулювань унеможливлює суд пересвідчитися у реальності і можливості їх виконання, у зв'язку з чим, з огляду на передбаченіст. 476КПК наслідки невиконання угоди, такий виклад є неприпустимим.

Суд повинен з'ясувати в обвинуваченого, чи зможе він реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання, зокрема відшкодувати завдану ним внаслідок вчинення кримінального правопорушення шкоду з огляду на її розмір та строк відшкодування, визначені в угоді про примирення, чи вчинити дії, перелік яких у ній зазначено, або ж виконати обов'язки щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою, викладені в угоді про визнання винуватості. Якщо ж під час судового провадження суд встановить, що обвинувачений не в змозі виконати взяті на себе зобов'язання, він відповідно доп. 5ч. 7 ст. 474 КПК має відмовити в затвердженні угоди.

Відповідно до п.п.1,2Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання»призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину та дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Водночас суди мають враховувати й вимогиКримінально-процесуального кодексу Українистосовно призначення покарання. Призначаючи покарання у виді штрафу і визначаючи розмір відповідного покарання, суди мають враховувати майновий стан підсудного, наявність на його утриманні неповнолітніх дітей, батьків похилого віку тощо.

Зазначеною угодою, покарання узгоджене у вигляді штрафу у розмірі одна тисяча п'ятсот мінімальних розмірів заробітної плати, що складає 25500 гривень, на даний час обвинувачений не працює, стоїть на обліку в центрі зайнятості, зазначив, що інших джерел доходів не має, а тому доказів того, що у ОСОБА_1 є майно на яке можливо накласти стягнення, що він спроможний сплатити штраф суду не надано.

Також, суд враховує те, що призначення такого покарання у вигляді штрафу обвинуваченому, який працював на посаді старшого слідчого Ізюмського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, має звання капітану поліції, вчинив корупційний злочин, не відповідає інтересам суспільства, направленого на боротьбу з корупційними злочинами.

З врахуванням вищевказаного суд прийшов до висновку, що покарання у вигляді штрафу не відповідає тяжкості вчиненого правопорушення та особі обвинуваченого та існує очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань у вигляді штрафу, передбаченого в угоді про визнання винуватості, неконкретизованість умов угоди в частині зобов`язань обвинуваченого, невідповідність угоди інтересам суспільства, свідчать про те, що умови укладеної угоди не відповідають вимогамст. 474 КПК України, наслідком чого є відмова у затвердженні угоди.

Керуючись ст.ст.314, 468, 469,471-474 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У затвердженні угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадження слідчих регіональної прокуратури молодшим радником юстиції ОСОБА_5, підозрюваним ОСОБА_1 та захисником ОСОБА_2 по кримінальному провадженню №420160000000732 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2ст. 369-2 КК України відмовити.

Кримінальне провадження №420160000000732 з обвинувальним актом за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України- повернути прокурору, який затвердив обвинувальний акт, для продовження досудового розслідування у загальному визначеному законом порядку.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя М.П.Одарюк