Постанова № 63052601, 15.09.2016, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/1635/16-а Провадження № 2-а/415/46/16

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15.09.16 року Лисичанський міський суд Луганської області

у складі: головуючого - судді Бойко С.Л.

при секретарі Нестеренко С.М., Тимофієвій О.В.

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Лисичанськ адміністративний позов ОСОБА_1 до секретаря Лисичанської міської ради, ОСОБА_5 міської ради, третя особа ОСОБА_6 про визнання дій противоправними та зобовязувати вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до секретаря Лисичанської міської ради ОСОБА_7, третя особа ОСОБА_6 про визнання бездіяльності секретаря міської ради противоправним та зобовязати секретаря Лисичанської міської ради внести у повістку дня пленарного засідання ОСОБА_5 міської ради її заяву про відповідальність прийнятого ОСОБА_5 міською радою рішення №119 від 09.11.2006р. п.7 рішення ОСОБА_5 міської ради №920 від 29.04.2005р.

26.07.2016 року позивач уточнила адміністративний позов в частині заміни відповідача секретаря Лисичанської міської ради ОСОБА_7 на належного відповідача секретаря Лисичанської міської ради та ОСОБА_5 міську раду (а.с.66-69).

В уточненій позовній заяві ОСОБА_1 просить визнати бездіяльність секретаря Лисичанської міської ради з приводу відповіді, викладеної у відповіді № 242-С-221/2-04 від 21.05.2015року про доцільність розгляду питання відповідності рішень міської ради №920 від 29.04.2015р. і №119 від 09.11.2006р. противоправною та зобовязати секретаря Лисичанської міської ради внести у повістку дня пленарного засідання ОСОБА_5 міської ради її заяву про відповідальність прийнятого ОСОБА_5 міською радою рішення №119 від 09.11.2006р. п.7 рішення ОСОБА_5 міської ради №920 від 29.04.2005р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила що 29.04.2005 року ОСОБА_5 міська рада п.7 рішенням № 920 погодила їй місце знаходження земельної ділянки площею 0,0487 га за рахунок земель ОСОБА_5 міської ради в районі будинку №10 по вул. Одеській м. Лисичанська, та було дозволено виконання проекту землеустрою про відведення цієї земельної ділянки і було поручено міському управлінню земельних ресурсів організувати і провести підготовку і видачу правовстановлюючих документів на її ім'я для ведення індивідуального садівництва. Всі необхідні для оформлення документів платежі нею були оплачені. 09.02.2006 року ОСОБА_5 міська рада рішенням №1151 матеріали вищевказаного попереднього узгодження місця розташування земельної ділянки в районі будинку №10, які раніше були затверджені їй, передав третій особі для індивідуального садівництва. Однак вказане рішення було скасовано постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.05.2010 року. 09.11.2006 року ОСОБА_5 міська рада п.3 рішення №119 затвердила проект землеустрою щодо відведення, надання безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,0717 га, в районі будинку №12 для ведення індивідуального садівництва третій особі, ОСОБА_6 Зазначене рішення (пункт 3) визнано протиправним і скасовано постановою Лисичанського міського суду від 29.11.2013 року. Постанову Лисичанського суду було скасовано ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 року з підстав пропуску позовної давності без розгляду справи по суті 30.12.2010 року. ОСОБА_5 міськрада рішенням №6/64 розглянула протиріччя своїх рішень № 920 і №119, скасувала п.7 рішення ОСОБА_5 міськради № 920 від 29.04.2005 року про погодження їй земельної ділянки. Однак дане рішення № 6/64 було визнано протиправним та скасовано постановою вищого адміністративного суду України від.14.02.2013 року. Таким чином, місце розташування земельної ділянки залишилося узгоджено їй. З вищезазначеного випливає, що на сьогоднішній день діють рішення № 920 про підготовку правовстановлюючих документів на імя ОСОБА_1 і рішення № 119 про безоплатну передачу ділянки ОСОБА_6 Для того, щоб привести рішення №119 у відповідність зі сформованою ситуацією, яка виникла в результаті скасованих судами України підстав до рішення №119 від 23.04.2015 роки вона звернулася в ОСОБА_5 міська рада із заявою про приведення рішень ОСОБА_5 міської ради № 920 і № 119 у відповідність шляхом скасування рішення №119, яке після рішень судів стало безпідставним. У заяві було зазначено посилання на конкретні номери і дати рішень як ОСОБА_5 міської ради, так і постанов судів, які скасовують рішення ради. Однак, 21.05.2015 року на її зазначену заяву на адресу ОСОБА_5 міської ради секретар Лисичанської міської ради надав відповідь, що ОСОБА_5 міська рада не вважає за доцільне розглядати питання відповідності зазначених рішень ради, тим самим вирішивши зазначені в заяві питання замість міської ради.

На підставі викладеного просить визнали бездіяльність - відмову секретаря Лисичанської міської ради, викладеної в листі №242-0-221 / 2-04 від 21.05.2015 року - протиправною, скасували та зобов'язали секретаря Лисичанської міської ради внести на розгляд питання про відповідність прийнятих ОСОБА_5 міською радою рішення №119 від 09.11.2006 року з п.7 рішення ОСОБА_5 міської ради №920 від 29.04. 2005 року на пленарному засіданні ОСОБА_5 міської ради.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги у повному обсязі, надала аналогічні пояснення викладеним в позовні заяві і просить позовні вимоги задовольнити.

Представник позивача, ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги позивача у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги позивача не визнав і суду пояснив, що 23.04.2015р заявниця звернулася до ОСОБА_5 міської ради з заявою про вирішення невідповідності в питаннях земельних відносин, зазначених в рішенні ОСОБА_5 міської ради № 920 від 29.04.2005р, а також рішенні ОСОБА_5 міської ради № 119 від 09.11.2006р шляхом скасування рішення № 119 на пленарному засіданні. Зазначене звернення було зареєстровано 23.04.2015р відділом з роботи з листами та зверненнями громадян ОСОБА_5 міської ради за № С-221 і було передане на розгляд секретаря Лисичанської міської ради ОСОБА_7, який у той час виконував функції міського голови. Відповідно до п. 11ч. 1 ст. 16 Закону України «Про звернення громадян ОСОБА_7 направив для розгляду зазначене вище звернення до управління власності ОСОБА_5 міської ради, яке є виконавчим органом ради, що спеціалізується на вирішенні питань земельних відносин та спірних питань землекористування. Всебічно вивчивши звернення ОСОБА_1 з урахуванням норм Конституції України, Земельного кодексу України, Законів України: «Про звернення громадян», «Про місцеве самоврядування в Україні» та інших нормативних актів чинного законодавства України, управління власності ОСОБА_5 міської ради повідомило ОСОБА_7 про те, що аналогічні звернення ОСОБА_1 неодноразово розглядалися виконавчими органами ОСОБА_5 міської ради, органами прокуратури, судовими органами різних інстанцій і т.і., про що заявниці було неодноразово надано обґрунтовані відповіді. Винесення даного питання на розгляд пленарного засідання ОСОБА_5 міської ради управління власності вважає недоцільним, тому що рішення № 920 від 29.04.2005 і рішення № 119 від 09.11.2006р стосуються відмінних один від одного предметів, обставин та правовідносин, а саме: згідно з ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України: «Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами». У відповідності до положень ст. 118 Земельного кодексу України, своїм рішенням від 29.04.2005р № 920 ОСОБА_5 міська рада узгодила ОСОБА_1 місце розташування земельної ділянки для ведення особистого садівництва площею 0,0487га за адресою: м. Лисичанськ, вул. Одеська, р-н будинку № 10, та надала дозвіл на виконання проекту землеустрою щодо її відведення. У звязку з тим, що названий вище проект землеустрою до теперішнього часу не було надано для затвердження рішенням органу місцевого самоврядування, з огляду на положення ст. 79 Земельного кодексу України не існує земельної ділянки площею 0,0487га за адресою: м. Лисичанськ, вул. Одеська, р-н будинку № 10. Стосовно рішення ОСОБА_5 міської ради від 09.11.2006р № 119 - названим рішенням затверджено проект землеустрою щодо відведення, та надано у власність ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,0717га, за адресою: м. Лисичанськ, вул. Одеська, р-н будинку № 12. Дозвіл на виконання проекту землеустрою було надано рішенням ОСОБА_5 міської ради від 30.05.2006р № 26. Право власності на цю земельну ділянку посвідчене Державним актом від 30.01.2007р ЯБ № 690689, у відповідності до ст. 125 Земельного кодексу України. Отже, ця, фактично існуюча земельна ділянка, а також її правовий статус відповідають положенням наведених вище статей Земельного кодексу України. Таким чином, зазначені вище рішення ОСОБА_5 міської ради стосуються різних, несумісних між собою обставин, і розгляд питання їх відповідності одне одному є недоцільним. Крім того, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено перелік питань, які входять до компетенції міської ради (ст.ст. 25, 26), а також перелік повноважень міського голови (ст. 42). Винесення на розгляд, а також розгляд на пленарному засіданні питань, які поставлені у зазначеному вище зверненні ОСОБА_1 не передбачені нормами Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

З огляду на викладене просить відмовити за необґрунтованістю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до секретаря Лисичанської міської ради, ОСОБА_5 міської ради про визнання бездіяльності протиправним та зобовязання до вчинення певних дій.

Представник відповідача ОСОБА_4 позовні вимоги позивача не визнала і просить залишити їх без задоволення.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, доводи сторін, суд дійшовдо наступного висновку.

Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2010 по справі № 1-6/2010 від 01 квітня 2010 року встановлено, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, які віднесені законом до їхньої компетенції, питання щодо розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності, діютьяк суб'єкти владних повноважень, а тому відповідно до положень п.1 ч.1ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

У звязку із наведеним суд вважає обставини, що є предметом судового розгляду, такими, що мають вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.

Згідност. 6 КАС України, до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом кожна особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції Україниі ч. 3ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.

Судом встановлено, що позивач зверталась 23.04.2015року ОСОБА_5 міської ради із заявою про невідповідальність в питаннях земельних відносин, вказаних в рішеннях ОСОБА_5 міської ради №920 від 29.04.2005року та у рішенні ОСОБА_5 міської ради №119 від 09.11.2006року шляхом відміни рішення ОСОБА_5 міської ради №119 від 09.11.2006року на пленарному засіданні.(а.с.24,25).

Відповідно до Закону України Про звернення громадян виконком міської ради розглядає пропозиції (зауваження), заяви (клопотання), скарги громадян (далі звернення) та повідомляє авторів про результати розгляду.

Організація розгляду звернень та особистого прийому громадян у виконкомі міської ради покладається на відділ роботи з територіальною громадою, який підпорядковується керуючому справами виконкому.

Організація роботи щодо розгляду звернень та особистого прийому громадян у виконкомі міської ради здійснюється згідно з вимогами Конституції України, Закону України Про звернення громадян та інших законодавчих актів, а також актів Президента України та уряду України.

Письмові звернення громадян, надіслані поштою або передані до виконкому міської ради, що відповідають вимогам статті 5 Закону України Про звернення громадян, реєструються і попередньо опрацьовуються працівниками відділу роботи з територіальною громадою та передаються на розгляд керівництву міської ради.

Порушені у зверненнях громадян питання розглядаються міським головою, секретарем міської ради, заступниками міського голови та керуючим справами виконкому відповідно до розподілу обовязків.

Громадяни, які звернулися до міської ради, отримують відповіді про результати розгляду звернень у терміни, передбачені статтею 20 Закону України Про звернення громадян.

Відповіді громадянам готують (надають) ті управління, відділи, інші структурні підрозділи виконкому міської ради, які отримали звернення на розгляд та виконання.

Відповіді громадянам у встановленому законом порядку підписують міський голова, секретар міської ради, заступники міського голови, керуючий справами виконкому відповідно до розподілу обовязків або за їх дорученням керівники управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконкому міської ради.

Відповідальність за несвоєчасне та не в повному обсязі надання відповідей громадянам за їх зверненнями несуть керівники управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконкому міської ради, яким надсилались звернення на розгляд у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Контроль за своєчасним наданням відповідей громадянам за їх зверненнями до виконкому міської ради здійснюють працівники відділу роботи з територіальною громадою.

Зазначене звернення ОСОБА_1 було зареєстровано 23.04.2015р відділом з роботи з листами та зверненнями громадян ОСОБА_5 міської ради за № С-221 і було передане на розгляд секретаря Лисичанської міської ради ОСОБА_7, який у той час виконував функції міського голови.

Відповідно до п. 11ч. 1 ст. 16 Закону України «Про звернення громадян» у разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Секретар Лисичанської міської радиОСОБА_7 направив для розгляду зазначене вище звернення до управління власності ОСОБА_5 міської ради, яке є виконавчим органом ради, що спеціалізується на вирішенні питань земельних відносин та спірних питань землекористування.

Всебічно вивчивши звернення ОСОБА_1 з урахуванням норм Конституції України, Земельного кодексу України, Законів України: «Про звернення громадян», «Про місцеве самоврядування в Україні» та інших нормативних актів чинного законодавства України, управління власності ОСОБА_5 міської ради повідомило ОСОБА_7 про те, що аналогічні звернення ОСОБА_1 неодноразово розглядалися виконавчими органами ОСОБА_5 міської ради, органами прокуратури, судовими органами різних інстанцій., про що заявниці було неодноразово надано обґрунтовані відповіді. Винесення даного питання на розгляд пленарного засідання ОСОБА_5 міської ради управління власності вважає недоцільним, тому що рішення № 920 від 29.04.2005 і рішення № тому що рішення № 920 від 29.04.2005 і рішення № 119 від 09.11.2006р стосуються відмінних один від одного предметів, обставин та правовідносин.

В установлений Законом України Про звернення громадян ОСОБА_1 було підготовлена відповідь на звернення від 23.04.2015р., відповідно до якої ОСОБА_5 міська рада вкотре розясняє, що рішення ОСОБА_5 міської ради від 29.04.2005року №920 було узгоджено ОСОБА_1 місце розташування земельної ділянки для ведення особистого садівництва площею 0,0487га. за адресою м.Лисичанськ вул..Одеська, р-н будинку №10 та надала дозвіл на виконання проекту землеустрою щодо його відведення.

У звязку з тим, що названий вище проект землеустрою не виконано і не затверджено рішенням органу місцевого самоврядування, з огляду на ст.79 Земельного кодексу України не існує сформованої земельної ділянки прощею 0,0487га. за адресою м. Лисичанськ вул..Одеська, р-н будинку №10. Рішенням ОСОБА_5 міської ради від 09.11.2006року №119 затверджено проект землеустрою щодо відведення, дозвіл на розробку якого надано рішенням від 30.05.2006року №26, та надано у власність земельну ділянку прощею 0,0717га. за адресою м. Лисичанськ вул..Одеська, р-н будинку №12. (а.с.26).

Право власності на цю земельну ділянку за адресою м. Лисичанськ вул.Одеська, р-н будинку №12 посвідчене Державним актом від 30.01.2007 р. ЯБ № 690689, у відповідності до ст. 125 Земельного кодексу України.

Таким чином фактично існуюча земельна ділянка за адресою м. Лисичанськ вул..Одеська, р-н будинку №12, а також її правовий статус відповідають положенням наведених вище статей Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 2ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцієючи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Законодавець положеннями ч.ч.1,3статті 152 Земельного кодексу Українипередбачає рівні умови захисту прав власності на земельну ділянку. Відповідно до положень частини 3 цієї жстатті Земельного кодексу Українизахист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, в тому числі, визнання прав та визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено перелік питань, які входять до компетенції міської ради (ст.ст. 25, 26), а також перелік повноважень міського голови (ст. 42).

Винесення на розгляд, а також розгляд на пленарному засіданні питань, які поставлені у зазначеному вище зверненні ОСОБА_1 не передбачені нормами Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

У відповідності до вимог ч.13ст. 56 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пропозиції щодо питань на розгляд ради можуть вноситися сільським, селищним, міським головою, постійними комісіями, депутатами, виконавчим комітетом ради, головою місцевої державної адміністрації, головою районної, обласної ради, загальними зборами громадян. Тобто цією нормою визначено вичерпне коло суб'єктів формування порядку денного пленарного засідання сесії відповідної ради, до якого окремі фізичні особи не входять.

Проаналізувавши зміст наведених норм у їх сукупності, суд дійшов висновку, що обов'язковому розгляду на пленарній сесії відповідної ради підлягають не всі звернення громадяніз земельних питань, а тільки прямо передбаченіЗемельним Кодексом України, зокрема ст. 118. Інші ж питання, що витікають із земельних правовідносин, можуть бути внесені на розгляд на пленарному засіданні тільки у разі наявності відповідної пропозиції наведеного кола суб'єктів - депутата, постійної комісії міського голови, тощо. Така пропозиція може бути результатом розгляду звернення у т.ч. фізичної особи.

Суд вважає, що спірним питанням у даній справі є саме наявність повноважень у міської радискасовувати свої попередні рішення, оскільки взагалі звернення ОСОБА_1 від 23 квітня 2015 року містить вимоги доОСОБА_5 міської ради скасувати рішення ради № 119 від 09.11.2006 року.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до п.5 ч. 1ст. 26 Закону № 280/97-ВРпитання щодо скасування актів органів виконавчої влади, які не відповідаютьКонституціїчи законам України, іншим актам законодавства, рішенням ради, прийнятим у межах її повноважень, вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно з частиною десятоюстатті 59 зазначеного Законуакти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідностіКонституціїабо законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Системний аналіз наведених положень законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого врядування законодавець закріпив право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну чи скасування.

У той же час устатті 3 Конституції Українизакріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Цей принцип знайшов своє відображення устатті 74 Закону № 280/97-ВР, згідно з якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.

Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Пунктом3, п.3.1 рішення № 119 від 09.11.2006 року, яким затверджено ОСОБА_6 проект землеустрою про відведення земельної ділянки, надано безкоштовно у власність ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,0717 га за адресою М.Лисичанськ вул.. Одеська р-н будинку 312 для ведення індивідуального садівництва за рахунок земель ОСОБА_5 міської ради реалізовано шляхом видачі Державного акту на землю від 30.01.2007р. ЯБ № 690689..

Викладена правова позиція узгоджується з висновками Верховного суду України викладеними у постановах Верховного Суду України, прийнятими за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.1 і 2 частини першоїст. 237 Кодексу адміністративного судочинства Українивід 04 червня 2013 року та 02 червня 2015 року, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про необхідність відмовити позивачу у задоволенні її позовних вимог.

Постанова складена в повному обсязі 19 вересня 2016 року.

Керуючись: ст.ст.69,71,86,158 - 163 Кодексу Адміністративного судочинства України,Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», суд

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до секретаря Лисичанської міської ради, ОСОБА_5 міської ради, третя особа ОСОБА_6 про визнання дій противоправними та зобовязувати вчинити певні дії -відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу з дня складення в повному обсязі.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга не буде подана. Якщо апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Головуючий суддя: С.Л. Бойко