Ухвала суду № 63049490, 16.11.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У х в а л а

16 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Охрімчук Л.І.,

Гуменюка В.І.,

Романюка Я.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 лютого 2016 року, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 25 травня 2016 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», третя особа - ОСОБА_5, про визнання кредитного договору недійсним,

в с т а н о в и л а :

Голосіївський районний суд м. Києва рішенням від 24 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25 травня 2016 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовив.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 8 вересня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилила; рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 25 травня 2016 року залишила без змін.

7 жовтня 2016 року ОСОБА_4, за дорученням якої діє ОСОБА_6, звернулася до Верховного Суду України із заявою про перегляд рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 лютого 2016 року, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 25 травня 2016 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 вересня 2016 року з передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, зокрема статті 65 Сімейного кодексу України (далі - СК України).

На підтвердження підстави перегляду вказаних судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України, заявниця посилається на постанови Верховного Суду України від 19 червня 2013 року, 7 жовтня 2015 року та 30 березня 2016 року.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження необхідно відмовити з огляду на таке.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Постановляючи ухвалу від 8 вересня 2016 року, про перегляд якої порушує питання заявниця, касаційний суд, залишивши без змін судові рішення, погодився з їх висновками про те, що кредит надавався ОСОБА_5 на придбання житла. 23 серпня 2006 року на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позичальником та публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» укладено іпотечний договір, письмову згоду на який надала дружина позичальника ОСОБА_4

Крім того, суди дійшли висновку про те, що при укладенні кредитного договору сторонами дотримано його форми, досягнуто згоди щодо всіх істотних умов та на його укладення не вимагалось письмової згоди іншого з подружжя, оскільки кредитний договір є реалізацією права одного з подружжя на отримання кредиту, а не правочином щодо розпорядження майном подружжя.

Натомість у наданих постановах, на які посилається заявниця, Верховний Суд України дійшов таких висновків:

- у постанові від 19 червня 2013 року вказано, що договір, укладений одним з подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї (частина четверта стаття 65 СК України);

- у постановах від 7 жовтня 2015 року і 30 березня 2016 року йдеться про те, що укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд установить, що той з подружжя, хто уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Таким чином, висновки, викладені в ухвалі суду касаційної інстанції, про перегляд якої подано заяву, не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України від 19 червня 2013 року, 7 жовтня 2015 року та 30 березня 2016 року, на які заявниця посилається на обґрунтування своїх вимог.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити.

Керуючись частиною другою статті 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», третя особа - ОСОБА_5, про визнання кредитного договору недійсним за заявою ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 лютого 2016 року, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 25 травня 2016 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 вересня 2016 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді : Л.І. Охрімчук

В.І. Гуменюк

Я.М. Романюк