Рішення № 63047029, 30.07.2010, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 2-949/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2010 року м. Кілія

30 липня 2010 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Бошкова М.І, при секретарі Іваненко В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кілія цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

Вилківської міської ради Кілійського району Одеської області

про визнання права власності на спадщину

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом про визнання, в якому вказала, що її батькам належав житловий будинок по вул. Л.Українки, 26а в м. Вилкове, після смерті яких позивачка фактично прийняла спадщину, не зверталася до нотаріальної кантори за належним оформленням прав на спадкове майно у зв'язку з відсутністю належно оформлених правовстановлюючих документів, підтверджуючих належність спадкового майна спадкодавцям, а на даний момент питання належності спадкового майна повинно вирішуватися у судовому порядку. На підставі вищенаведених обставин позивачка просить визнати за нею, як за єдиним спадкоємцем, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами, що розташований в м. Вилкове Кілійського району Одеської області по вул. Л.Українки, 26а.

Позивачка у судовому засіданні підтвердила пред'явлені позовні вимоги.

Представник відповідача з позовом згоден у повному обсязі та не заперечує проти визнання за позивачем права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами по вул. Л.Українки, 26а м. Вилкове Кілійського району.

Судом були встановлені наступні юридичні факти з певними їм правовими відносинами, а саме:

Як вказано в свідоцтві про народження серія ЯЩ № 541280, виданого виконкомом Вилківської міськради 28.07.1950 року, позивачка є донькою ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

ОСОБА_2 помер 07.08.1954 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія ІУ-ЯР № 254477 від 10.02.1965 року.

ОСОБА_3 померла 28.10.1986 року, що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть серія ІІ-ЖД № 478837 від 29.10.1986 року.

ОСОБА_3 при житті залишила заповідальне розпорядження на користь позивачки, в якому вказала, що позивачка у разі її смерті є спадкоємцем належного їй майна. Заповіт складений 23.08.1983 року, посвідчений секретарем виконкому Вилківської міської ради Кілійського району 23.08.2000 року та зареєстрований в реєстрі за № 129.

В витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 20906501, складеного 13.11.2008 року, вказано, що житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами в м. Вилкове по вул. Л.Українки, 26а належить на праві спільної часткової приватної власності, кожному по 1/2 частині, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - батькам позивачки.

Як вказано в технічному паспорті, складеного КП «Кілійське РБТ1 та РОН» 20.09.2008 року, житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами, що розташований в м. Вилкове Кілійського району Одеської області по вул. Л.Українки, 26а складається з: літ. А - житловий будинок (складається з 1-1 коридор, 1-2 житлова кімната, 1-3 кухня), літ. Б - сарай, літ. В - вбиральня, № 1-2 надвірні споруди та знаходиться на земельній ділянці площею 300,0 кв.м..

Згідно з статтею 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної

реєстрації.

Відповідно до ст. ст. 328, 386, 392 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності; власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право

оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народження після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки. Як встановлено ч. З ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з ст. 1233 ЦК заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Статтями 1235 та 1236 ЦК передбачено, що заповідач може призначити своїми спадкодавцями одну або декілька фізичних осіб; заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складання заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому; чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Так, судом було достовірно встановлено, що позивачка після смерті своїх батьків, як наслідок спадкового правонаступництва, стала виключним власником вказаного житлового будинку відповідно до положень ст. 549 ЦК ( редакція 1963 року), що мав юридичну силу та застосовувався відносно спадкових правовідносин на момент смерті спадкодавця, тобто відкриття спадщини, так як вступила в володіння та управління спадковим майном. Після прийняття спадщини спадкоємець не зверталася до нотаріальної кантори за належним оформленням спадкових прав у встановленому порядку. Після фактичного прийняття спадщини позивачка фактично, володіє та користується таким майном у встановленому порядку та до сьогодення веде всі необхідні витрати про утриманню та управлінню нерухомим майном. Інших спадкоємців, які б претендували на спадщину, судом не виявлено.

Дослідивши письмові докази по справі, заслухавши пояснення позивачки у судовому засіданні, беручі до уваги досліджені факти правонаступництва, у тому числі й спадкових прав спадкодавців спадкоємцям, та у зв'язку з неможливістю оформити спадкові права інакше, ніж у судовому засіданні, суд вважає пред'явлений позов, таким, що є заснованим на законі, не порушує законних прав та інтересів інших осіб, невизнане право підлягає захисту відповідно до положення п.1 ч.2 ст. 16 ЦК України, тобто, шляхом визнання такого права, а тому, враховуючі вищенаведене, задовольняє позов у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. З, 4, 8, 107, 209, 210, 212-215 ЦПК України та ст. ст. 15, 16, 316, 318, 319, 328, 331 ч.2, 386 та 392, 1233-1236, 1261-1268, ЦК України суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами, що розташований в м. Вилкове Кілійського району Одеської області по вул. Л.Українки, 26а на земельній ділянці площею 300,0 кв.м..

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через

Кілійський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про

апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до

апеляційної інстанції.

Суддя Кілійського районного суду ОСОБА_4