Ухвала суду № 63043697, 22.11.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 р.Справа № 552/3478/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на постанову Київського районного суду м. Полтави від 20.10.2016р. по справі № 552/3478/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі по тексту - відповідач), в якому просила суд:

- визнати незаконним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про призначення їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника з 29 квітня 2016 року - з дня реєстрації в Головному управлінні документів, наданих Національною гвардією України;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити їй пенсію у зв'язку з втратою годувальника з 19 травня 2015 року.

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 20.10.2016р. зазначений позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в частині призначення ОСОБА_1 пенсії у зв'язку із втратою годувальника з 29 квітня 2016 року.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити пенсію ОСОБА_1 у зв'язку з втратою годувальника з 26 травня 2015 року.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії у зв'язку із втратою годувальника з 26 травня 2015 року по 1 травня 2016 року з урахуванням проведених виплат.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме, ст.ст. 1, 2, 48 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», п.п. 2, 6, 7, 10, 12 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007р. № 3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2007р. за № 135/13402, ст.ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач подала заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи та пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 року при виконанні обов'язків військової служби, був сином позивача ОСОБА_1

ОСОБА_1 на час смерті сина була пенсіонером та членом сімї ОСОБА_2

26.05.2015 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою та відповідним пакетом документів для призначення їй пенсії у зв'язку із втратою годувальника.

Однак відповідач не призначив таку пенсію позивачеві із дня звернення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обов'язку відповідача призначити позивачу пенсію у зв'язку з втратою годувальника з 26 травня 2015 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

За приписами ч. 1 ст. 30 зазначеного Закону право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Непрацездатними членами сімї вважаються, зокрема, батьки, якщо вони досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року.

З матеріалів справи встановлено, що позивач народилась 27 грудня 1957 року, отже на момент виникнення спірних правовідносин досягла пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Також з матеріалів справи встановлено, що син ОСОБА_1 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1. при виконанні обов'язків військової служби (а.с. 31, 32).

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки.

Отже, приписами вказаної норми передбачено, що для призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» заявнику необхідно звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України.

Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на приписи п. 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» про необхідність подання заяви про призначення пенсії у разі втрати годувальника до органів, що призначають пенсію через уповноважені структурні підрозділи міністерств та інших органів, колегія суддів зазначає наступне.

Так, пунктом 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007р. № 3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2007р. за № 135/13402, заяви про призначення пенсії у разі втрати годувальника подаються членами сім'ї померлого годувальника, якому на момент смерті не було призначено пенсію, до органів, що призначають пенсії, через уповноважені структурні підрозділи міністерств та інших органів.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що структурний підрозділ Національної гвардії України, уповноважений на роботу з оформлення документів для призначення пенсій визначено Інструкцією «Про організацію роботи з оформлення документів для призначення пенсій та отримання пільг військовослужбовцям Національної гвардії України, звільненим зі служби, та членам їх сімей», затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 04.05.2016 № 351, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 26 травня 2016 р. за № 774/28904.

Отже, на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника відповідний уповноважений орган Національної гвардії України сформовано не було.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що невизначення Національною гвардією України уповноваженого органу для підготовки документів для призначення пенсії не може бути підставою для відмови члену сімї загиблого в реалізації наданого законодавством права на отримання пенсії у разі втрати годувальника.

Також колегія суддів вважає необґрунтованим висновок позивача щодо наявності підстав для відмови позивачу у призначенні пенсії по втраті годувальника за заявою від 26.05.2016р. через відсутність у померлого годувальника необхідно страхового стажу, передбаченого Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Так, відповідач зазначає, що позивачем 26.05.2015р. було подано заяву про призначення пенсії у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Між тим, колегія суддів зауважує, що вказана заява ОСОБА_1 не містить посилань на те, що заявник просить призначити їй пенсію саме за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Отже, посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність у загиблого сина позивача необхідного страхового стажу як на підставу відмови у призначенні пенсії по втраті годувальника є необґрунтованими.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 48 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику роз'яснюється, які документи він повинен надати додатково. При наданні ним цих документів до закінчення тримісячного терміну з дня отримання роз'яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів поштою, зазначені в частині першій цієї статті.

Відповідач в розпорядженні від 04.02.2016р. про відмову в призначенні позивачу пенсії в разі втрати годувальника зазначає, що ОСОБА_1 не було подано грошовий атестат або довідку про розмір грошового забезпечення загиблого (а.с. 40).

Між тим, у додатку до розписки-повідомлення про прийняття документів за заявою ОСОБА_1 не зазначено про те, що заявником подано не всі документи, необхідні для призначення пенсії та не вказано, що певні документи необхідно надати додатково (а.с. 58).

Отже, відповідачем не доведено надання заявнику у відповідності до вимог ч. 2 ст. 48 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» роз'яснення щодо відсутності певних документів, необхідних для призначення пенсії.

Також колегія суддів зазначає, що в розпизці-повідомленні про прийняття документів за заявою ОСОБА_1 про призначення пенсії у разі втрати годувальника від 24.11.2015р. спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області не зазначено у відповідній графі, що будь-які документи надавались заявником додатково.

Відповідно до п. 10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» для призначення пенсії в разі втрати годувальника подаються такі документи: заява; копія свідоцтва про смерть годувальника; витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв'язку зі смертю; висновок про обставини загибелі чи смерті внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час проходження служби при виконанні службових обов'язків (обов'язків військової служби); довідка уповноважених органів з місця проживання про перебування членів сім'ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника або рішення суду про перебування на утриманні; документи, передбачені абзацами третім, шостим - дев'ятим пункту 7 цього Порядку.

Згідно з абзацами третім, шостим - дев'ятим пункту 7 вказаного Порядку подаються також такі документи: грошовий атестат, або довідка про розмір грошового забезпечення, і довідка про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби; довідка МСЕК про визнання особи інвалідом; копія документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); довідка ВАТ "Ощадбанк" або інший документ, що підтверджує відкриття рахунку, назву та номер відділення ВАТ "Ощадбанк"; копія паспорта.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 подано всі документи, передбачені законодавством, необхідні для призначення пенсії у разі втрати годувальника.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» членам сімей осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та пенсіонерів з їх числа, які набули право на пенсію після смерті годувальника, - з дня виникнення права на пенсію, а батькам або дружині (чоловікові), які набули право на пенсію у разі втрати годувальника, - з дня звернення за пенсією.

Враховуючи, що відповідачем не виконано обов'язку щодо надання роз'яснення, яких документів не подано заявником при зверненні із заявою про призначення пенсії, колегія суддів вважає за необхідне застосувати при вирішенні питання визначення дати, з якої призначається пенсія, приписи ст. 48 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та приходить до висновку, що днем звернення за призначенням пенсії слід вважати день подання позивачем першої заяви про призначення пенсії, а саме - 26.05.2015р.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що пенсія у разі втрати годувальника позивачу має бути призначена з дня звернення за пенсією, а саме - з 26.05.2015р.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що позивачу обґрунтовано відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з тим, що Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачено призначення пенсій в разі втрати годувальника за загиблих військовослужбовців, які уклали контракт про проходження служби у військовому резерві, а соціальний захист резервістів, які брали участь у антитерористичній операції визначено Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту резервістів, які постраждали внаслідок участі в антитерористичній операції, та членів їх сімей», що набув чинності 06.05.2016р., виходячи з такого.

Так, зі змісту наказу командира військової частини 3027 Національної гвардії України від 18.05.2015р. № 113 із урахуванням змін, внесених наказом командира військової частини 3027 Національної гвардії України від 14.04.2016р. № 83, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_2 не відносився до резервістів служби у військовому резерві Національної гвардії України (а.с. 31, 32).

Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивачем разом із заявою про призначення пенсії було додано постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.11.2015р., яка не містить зобов'язань Головному управлінню щодо призначення пенсії в разі втрати годувальника за загиблого солдата ОСОБА_2, колегія суддів зазначає наступне.

Обов'язок з призначення пенсій за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» покладено на органи Пенсійного фонду України статтею 49 вказаного Закону, а тому відсутність у судовому рішенні відповідних зобов'язань не звільняє відповідача від обов'язку вирішення питання про призначення пенсії, встановленого законодавством.

Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, встановленого ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, відповідач вважає, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду, оскільки йому було відомо про розпорядження від 04.02.2016р. щодо відмови в призначенні пенсії.

Між тим, колегія суддів зазначає, що враховуючи дату прийняття розпорядження про відмову в призначенні пенсії - 04.02.2016р. та дату звернення позивача до суду з позовом - 05.07.2016р., шестимісячний строк на звернення до суду позивачем не пропущено.

Крім того, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 оскаржує рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про призначення їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника з 29 квітня 2016 року, про яке їй було повідомлено листом відповідача від 16.06.2016р. (а.с. 7). Враховуючи, що позивач 05.07.2016р. звернулась до суду із вимогою визнання незаконним вказаного рішення відповідача, колегія суддів зазначає, що строк звернення до суду, встановлений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем не пропущено.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію у зв'язку з втратою годувальника з 26.05.2015р. та здійснити перерахунок та виплату пенсії з 26.05.2015р. по 01.05.2016р. з урахуванням проведених виплат.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст.87 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Законом України "Про судовий збір", в редакції після 1 вересня 2015 року органи Пенсійного фонду України не звільнені від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Ухвалою судді Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016 року апелянту було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду до моменту прийняття судового рішення.

В силу положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи, що судове рішення прийняте не на користь особи, що подала апеляційну скаргу-суб'єкта владних повноважень, якому було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення за наслідками апеляційного перегляду, колегія суддів приходить до висновку про необхідність такого стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Київського районного суду м. Полтави від 20.10.2016р. по справі № 552/3478/16-а залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36014, м. Полтава, вул. Соборності, 66, код ЄДРПОУ 13967927) судовий збір у розмірі 606 (шістсот шість) грн. 32 коп. до спеціального фонду Державного бюджету України - утримувач УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок 31210206781011, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 28.11.2016 р.