Ухвала суду № 63043671, 24.11.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2016 р.Справа № 818/982/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О. Касян В. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.09.2016р. по справі № 818/982/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент-Інвестбуд"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фундамент-Інвестбуд" (далі - позивач, ТОВ "Фундамент-Інвестбуд"), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Сумах) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002211201/20721 від 06.05.2016р., №00023031201/25729 від 30.05.2016р., №0003511201/28047 від 09.06.2016р.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.09.2016 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент-Інвестбуд" було задоволено.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову - про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи. Розгляд справи здійснювати за відсутності представника відповідача.

Учасники адміністративного процесу належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання 24.11.2016 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що посадовими особами податкового органу були проведені камеральні перевірки платіжної дисципліни до бюджету податкового зобов'язання по податку на додану вартість, згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, подану платником за квітень 2014 року, за результатами яких складені акти:

- від 20.04.2016 року № 817/18-19-12-01, відповідно до якого встановлено несвоєчасну сплату до бюджету податкового зобов'язання по податку на додану вартість, згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок: за квітень 2014р. (вх. № 9063663853 від 09.04.2015), чим порушено абзац "а" пункт 50.1, стаття 50 глава 2 розділ II Податкового кодексу України (а.с.11);

- від 18.05.2016 року № 1047/18-19-12-01, відповідно до якого встановлено несвоєчасну сплату до бюджету зобов'язання по податку на додану вартість, згідно податкових декларацій з податку на додану вартість: за березень 2015р. (вх. № 90735 20.04.2015), квітень 2015р. (вх. № 9100735371 від 19.05.2015), травень 2015р. (вх. № 912903 20.06.2015), червень 2015р. (вх. № 9151148924 від 17.07.2015), липень 2015р. (вх. № 917528671 20.08.2015), серпень 2015р. (вх. № 9194456836 від 19.09.2015); уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок: за квітень 2014р. (вх. № 9063663853 від 09.04.2015), чим порушено абзац "а" пункту 50.1, статті 50 глави 2 розділу II, пункт 57.1 статті 57 глави 4 розділу II, пункт 203.2 статті 203 розділу V Податкового кодексу України (а.с.13);

- від 20.05.2016 року № 1108/18-19-12-01/35742707, відповідно до якого встановлено порушення пункту 200.1 статті 200, абзацу "а" пункту 200.4 статті 200 розділу V Податкового кодексу України та підпункту 4 пункту 5 розділу III Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 29 січня 2016 року № 159/28289) "Про затвердження форми та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", в результаті чого зменшується сума, що зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість (р.20.1) на суму 93 440,00 грн. (а.с.9).

На підставі висновків вказаних актів перевірок ДПІ у м. Сумах прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 06 травня 2016 року № 0002211201/20721, яким зобов'язано ТОВ "Фундамент-Інвестбуд" сплатити штраф у сумі 7215,20 грн. з податку на додану вартість (а.с.10);

- від 30 травня 2016 року № 0003031201/25792, яким зобов'язано ТОВ "Фундамент-Інвестбуд" сплатити штраф у сумі 90723,47 грн. з податку на додану вартість (а.с.12);

- від 09 червня 2016 року № 0003511201/28047, яким зменшено суму, що зараховується у зменшення суми податкового боргу з ПДВ на суму 93440,00 грн. (а.с.8).

Не погодившись із такими рішеннями, позивачем подані первинні скарги, за результатами розгляду яких Головне управління ДФС у Сумській області скарги залишило без задоволення, а оскаржені податкові повідомлення-рішення - без змін (а.с.72-82).

Не погоджуючись з правомірністю винесення вказаних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами незаконних перевірок, не відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, у зв'язку з чим вони винесені протиправно та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями пункту 75.1 статті 75 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.п. 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

В свою чергу, пунктом 3 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (далі - Закон) встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Зазначене обмеження не поширюється:

- з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відшкодування податку на додану вартість;

- з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених п. 27 підрозд. 10 розд. XX "Перехідні положення" ПКУ, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

З огляду на вищезазначені норми законодавства, мораторій, передбачений пунктом 3 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (далі - Закон) розповсюджується і на камеральні перевірки, що спростовує доводи апеляційної скарги про те, що обмеження щодо проведення перевірок у 2015 р. та 2016 р. не повинно стосуватися камеральних перевірок.

Відповідно до фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва ТОВ "Фундамент-Інвестбуд", чистий дохід від реалізації товарів, робіт, послуг за 2015 рік склав менше ніж 20 тис. грн. (а.с.83-84).

Згідно довідки № 07/09 від 07.09.2016 (а.с.98), позивач не здійснює ввезення на митну територію України та/або вироблення та /або реалізацію підакцизних товарів.

Отже, мораторій на проведення перевірок податковими органами, в розумінні наведеної вище норми, розповсюджується і на позивача.

При цьому, відповідно до висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 27.01.2015р. по справі № 21-425а-14, невиконання вимог Податкового Кодексу України при проведенні перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої перевірки.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що камеральні перевірки повинні проводитися на виконання основної функції контролюючого органу, яка має постійний характер: здійснення адміністрування податків, зборів, платежів та контроль за своєчасністю подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів, - у зв'язку зі встановленими підпунктами 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України обов'язком платників податків подавати до контролюючого органу податкову звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, а також сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції з цього приводу вважає за необхідне зауважити на те, що реалізація відповідних функцій у визначеній сфері щодо призначення таких перевірок не є безмежною. Певні функції має будь-який суб'єкт владних повноважень, однак реалізація таких функцій певним чином обмежена законодавством. Тобто, не в будь-якому випадку за наявності компетенції на проведення перевірки, така перевірка може бути призначена. Жодних правових підстав, які б вказували на необхідність реалізації своїх функцій, відповідачем не наведено та відповідних доказів не надано.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідачем не доведено наявність законних підстав для проведення камеральної перевірки позивача, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про незаконність перевірок, та, відповідно, відсутність правових наслідків таких, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами незаконних перевірок, не відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, у зв'язку з чим вони винесені протиправно та підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.09.2016р. по справі № 818/982/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя П'янова Я.В.Судді Зеленський В.В. Чалий І.С. Повний текст ухвали виготовлений 29.11.2016 р.