Ухвала суду № 63043237, 23.11.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 р.Справа № 820/3869/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представника відповідача Мазур Л.Б.

представника третьої особи (Адміністрації Держприкордонслужби) Шовкуна С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05.10.2016р. по справі № 820/3869/16

за позовом ОСОБА_4

до Міністерства оборони України

треті особи Адміністрація Державної прикордонної служби України , Харківський обласний військовий комісаріат Харківської області

про визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05.10.2016 адміністративний позов ОСОБА_4 до Міністерства оборони України, треті особи - Адміністрація Державної прикордонної служби України, Харківський обласний військовий комісаріат Харківської області про визнання дій протиправними - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано п. 16 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, затвердженого Міністерством оборони України 03.06.2016 року №45 в частині відмови у призначенні ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги.

Зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 щодо прийняття рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги.

Стягнуто з Міністерства оборони України, судовий збір у розмірі 551,20 грн. на користь держави на р/р 31219206700015 в Лозівському УДКСУ Харківської області, Код ОКПО 38053090, БАНК ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011, призначення платежу: судовий збір, Код 02893953, Пункт 3.1.

Відповідач, не погодившись з даною постановою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вважає, що позивач проходив строкову військову службу у прикордонних військах колишнього СРСР в період бойових дій в Демократичній Республіці Афганістан. Стверджує, що правонаступником останніх є Державна прикордонна служба України, а тому в силу ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, у відповідача відсутні правові підстави для виплати позивачеві одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням йому 3 групи інвалідності. Крім того, вказує на ненадання позивачем належних доказів отримання ним захворювання або поранення, каліцтва, травми чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце під час виконання обов'язків військової служби або в період проходження позивачем військової служби.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник третьої особи - Адміністрації Державної прикордонної служби України - заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.

Позивач та представник Харківського обласного військового комісаріату Харківської області в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, своїх заперечень на апеляційну скаргу не надіслали.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_4 проходив військову службу в Демократичній Республіці Афганістан з 05.12.1983 року по 23.04.1984 року, що підтверджується копіями: військового квитка серії НОМЕР_2, який виданий Павлоградським МВК Дніпропетровської області (а.с. 26), довідкою Центрального прикордонного архіву Федеральної Служби безпеки Російської Федерації від 13.01.2013 р. за вих. № 21/59/Г-16673 (а.с. 22-31).

В березні 1984 році, виконуючи бойове завдання, отримав осколкові поранення обличчя та правої ноги, що підтверджується висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 247-2015 від 13.03.2015 року (а.с. 20-21).

Протоколом Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 22 квітня 2015 року № 1475 встановлено, що поранення, контузія та захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 23).

Позивачу було встановлено III групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААБ № 644998 від 09.09.2015 року (а.с. 19).

20.11.2015 року з метою вирішення питання про виплату одноразової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії, позивач звернувся до Харківського обласного військового комісаріату Харківської області з відповідною заявою та надав копії необхідних документів.

Листом Харківського обласного військового комісаріату Харківської від 25.11.2015 № 1650/ВСЗ було відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги з посиланням на пункт 17 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року (надалі за текстом - Порядок № 975) та зазначено, що в зв'язку з тим, що він був звільнений з військової служби в 1985 року з військової частини 2066, яка відносилась до Прикордонних військ, відсутні правові підстави для складання висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги і направлення його на розгляд Комісії Міністерства оборони України розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби (а.с. 14).

Позивач, вважаючи дану відмову не правомірною, звернувся до суду з адміністративним позовом.

Постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05 квітня 2016 року по справі № 629/646/16-а визнано протиправними дії Харківського обласного військового комісаріату Харківської області в частині відмови у складанні висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги, не направлення його до Міністерства оборони України в особі постійної діючої комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразовою грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби та зобов'язано заправити до Міністерства оборони України документи щодо оформлення мені грошової допомоги, що підтверджується відповідною постановою (а.с. 15-17).

На виконання даного рішення суду, Харківський обласний військовий комісаріат Харківської області направив пакет документів до Міністерство оборони України.

Листом від 01.07.2016 року за вих.. № 1484ВСЗ Харківський обласний військовий комісаріат Харківської області повідомив про те, що рішенням комісії Міністерство оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, складено протокол від 03.06.2016 року за № 45, пунктом 16 якого позивачу було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку із тим, що на день звільнення він проходив службу в Прикордонних військ КДБ СРСР, а тому виплата одноразової грошової допомоги в разі настання інвалідності, не відноситься до компетенції Міністерства оборони України, що підтверджується відповідним листом (а.с. 18).

В обґрунтування відмови відповідач також посилався на пункт 17 Порядку № 975, а саме: особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби. Одночасно, відповідачем було зазначено, що у поданих документів немає документа про обставини поранення.

Вважаючи оскаржуваний пункт протоколу комісії від 03.06.2016 року №45 протиправним та таким, який підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, приймаючи спірне рішення, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, які передбаченні чинним законодавством України.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров'я відповідно до законодавства (ч.3 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (ч.6 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (ч.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) врегульовано відповідним Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі по тексту - Порядок № 975).

Згідно з п. 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

З приводу тверджень відповідача в апеляційній скарзі про відсутність обов'язку здійснювати призначення і виплату позивачеві одноразової грошової допомоги з посиланням на те, що прикордонні війська, у складі яких позивач проходив військову службу, не входять до структури Збройних Сил України та не відносяться до підпорядкування Міністерства оборони України, у зв'язку з чим останні не зобов'язані нести витрати по виплаті позивачеві вказаної допомоги, колегія суддів зазначає наступне.

З архівної довідки №108 від 20.08.2012р. встановлено, що ОСОБА_4 з 05.12.1983 року по 23.04.1984 року, з 28.07.1984 по 10.07.1984, з 20.07.1984 по 26.07.1984, з 30.07.1984 по 07.09.1984 проходив строкову військову службу в складі збройних Силах СРСР та брав участь у бойових діях в Демократичній Республіці Афганістан (а.с. 22).

Так, позивач проходив строкову військову службу у військовій частині 2066, що відносились до Прикордонних військ, та звільнений з військової частини в запас.

В свою чергу прикордонні війська КДБ СРСР структурно входили до складу Комітету державної безпеки СРСР (КДБ СРСР, до 1978 - КДБ при Раді Міністрів СРСР).

Відповідно до статті 4 Закону СРСР "Про всезагальний військовий обов'язок" від 12.10.1967 року, прикордонні війська КДБ СРСР вважалися складовою частиною Збройних Сил СРСР в період з 01 вересня 1939 року по21 березня 1989 року.

Після розпаду СРСР, прикордонні загони і частини Середньоазіатського прикордонного округу на території Узбекістану і Туркменії відійшли під їх юрисдикцію відповідно в березні і в серпні 1992 року.

Указом Президента Російської Федерації від 08 листопада 1992 року, було розформовано Середньоазіатський прикордонний округ. Прикордонні загони колишнього Середньоазіатського прикордонного округу знаходилися на території Республіки Таджикістан, через Громадянську війну тривалий період перебували під юрисдикцією Росії.

У листопаді 2004 році всі прикордонні загони колишнього Середньоазіатського прикордонного округу передані до складу Збройних сил Республіки Таджикістану.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить висновку, що Державна прикордонна служба України жодного відношення до Середньоазіатського прикордонного округу КДБ СРСР ніколи не мала.

Поряд із цим, згідно з пунктом 1 Указу Верховної ради України від 30 серпня 1991 року № 1464 - XII, всі дислоковані на території республіки (УСРСР) військові частини прикордонних військ СРСР та їх органи управління з озброєнням і матеріально - технічною базою переведені у відання України.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.01.1992 року № 3 "Питання Державного комітету у справах охорони державного кордону України" Державний комітет у справах охорони державного кордону України є правонаступником колишнього Управління військ Західного прикордонного округу КДБ СРСР.

Таким чином, Державний комітет у справах охорони державного кордону України (нині - Державна прикордонна служба України) у 1992 році став правонаступником лише тієї частини прикордонних військ КДБ СРСР, що базувалась на території України.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги щодо того, що Міністерство оборони України не є по даним правовідносинам правонаступником Прикордонних військ СРСР, є необґрунтованими.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги, що позивач проходив службу саме у збройних силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, то в силу ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і Порядку № 975, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обов'язок для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням йому IІI групи інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, покладений саме на Міністерство оборони України.

Також, колегія суддів зауважує, що висновком фахівця з питань судово-медичної експертизи №247-2015 від 13.03.2015р., виданого КЗОЗ Харківського обласного бюро судово-медичних експертиз (а.с. 20-21), а також на засіданні Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України встановлено причинний зв'язок захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв позивача, пов'язаних з виконуванням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися військові дії (витяг з протоколу №1475 від 22.04.2015) (а.с. 23), що також підтверджує відсутність будь-яких взаємних прав і обов'язків між позивачем та Державною прикордонною службою України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню, оскільки, відмовляючи у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності третьої групи, діяли не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", без дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Таким чином, постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Постанову Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05.10.2016р. по справі № 820/3869/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Любчич Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 28.11.2016 р.