Ухвала суду № 63043229, 22.11.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 р.Справа № 818/777/16

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А. Русанової В.Б.

представника відповідача Ювченко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці ДФС на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.09.2016р. по справі № 818/777/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Симфонія тепла"

до Сумської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 28.09.2016р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Симфонія тепла" задоволено.

Визнано протиправним і скасовано рішення Сумської митниці ДФС № 805130000/2016/000026/2 від 25.05.2016р. про коригування митної вартості товарів та картку відмови Товариству з обмеженою відповідальністю "Симфонія тепла" в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 805130000/2016/00051 від 25.05.2016р.

Сумська митниця ДФС (далі Відповідач), не погодившись з рішенням суду, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не повне з'ясування обставин по справі, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.09.2016р. та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач подав письмові заперечення, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції залишити без змін, розгляд справи проводити за його відсутності.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив їх задовольнити.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечення проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.195 КАС України справа розглянута в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 12.04.2016р. між позивачем та SISTEM PLASTIK LTD.STI. ( Туреччина) укладено контракт № SP-EXP-38-2016-01 , за умовами якого позивач придбав товар (труби гнучкі, армовані скловолокном, з полімерів пропілену)

.

Згідно п.3 договору поставка товару здійснюється на умовах EXW (Ex Works)- Стамбул, Турецька республіка, включаючи пакування та маркування, відповідно до правил «Інкотермс-2010» або на інших умовах, визначених в Інвойсі.

Згідно п.4 договору оплата здійснюється в доларах США, банківським переказом, 100% передоплата партії товару має бути здійснена перед навантаженням. Допускається оплата товару протягом 3 робочих днів з дати митного оформлення товару на території України.

26.05.2016р. позивачем було подано до митного оформлення електронну митну декларацію № 805130000/2016/006491 на вантаж.

На підтвердження заявленої митної вартості товару до митної декларації також було додано: контракт № SP-EXP-38-2016-01 від 12.04.2016р.; міжнародна автомобільна накладна від 18.05.2016р.; коносамент від 10.05.2016р.; банківський платіжний документ від 22.04.2016р.; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 18.05.2016р.; інвойс від 05.05.2016р.; пакувальний лист від 05.05.2016р.; інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару від 10.05.2016р.; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 10.05.2016р.; сертифікат про походження товару віл 06.05.2016р.; копія митної декларації країни відправлення від 06.05.2016р.

Також судом встановлено, що позивачем здійснено попередню оплату товару, з урахуванням погодженої партії товару в сумі 27 308,99 доларів США, про що зазначено в інвойсі від 05.05.2016р. та митній декларації.

Позивачем було обрано перший метод визначення митної вартості товару - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та заявлено митну вартість - 1,90 USD/кг.

Однак наданих до митного оформлення документів, на думку Сумської митниці, не було достатньо для визначення митної вартості товару у зв'язку із чим митним органом сформовано електронне повідомлення-вимогу про необхідність подання додаткових документів, за умови яких може бути визначено митну вартість товару, а саме: документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний контракт та додатки до нього; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

25.05.2016 року позивачем були надані Сумській митниці додаткові документи згідно вимоги: контракт № SP-EXP-38-2016-01 від 12.04.2016р.; митна декларація країни відправлення; сертифікат походження товару; прайс-лист виробника ; платіжні документи (банківський переказ) нерезиденту; транспортні (перевізні) документи, довідка про витрати (фрахт, навантаження) до митного кордону України.

Проте Сумською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 805130000/2016/000026/2 , в якому зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку із наявністю обґрунтованих сумнівів та відсутністю відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Процедуру консультацій проведено (ст. 57 МКУ).

25.05.2016р. відповідачем видано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 805130000/2016/00051.

В обґрунтування прийнятого рішення, відповідач посилався на те, що поданий декларантом банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару, містить суму 28276,13 доларів США, що більше суми інвойсу від 05.05.2016р. 27308,99 доларів США, а також містяться розбіжності щодо умов поставки в митній декларації країни відправника та заявленій митній декларації, тому застосував другорядний метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних товарів, взявши до уваги цінову інформацію щодо імпортних операцій ЄАІС Держмитслужби України за митною декларацією №508010000/2016/001338 від 17.05.2015р на підставі мінімального рівня митної вартості аналогічних товарів - 2,67 доларів США.

Не погодившись з вищевказаними рішенням та карткою відмови позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з протиправності оскаржуваних рішень митного органу про коригування митної вартості товару як таких, що прийняті за наявності факту надання декларантом відповідачеві достовірних відомостей про визначення митної вартості за ціною угоди, які базувалися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддавалися обчисленню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ч.1,2 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється, згідно з ст. 57 МК України, за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);2) другорядні:а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;в) на основі віднімання вартості;г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Отже, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), і єдиною підставою його незастосування є те, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Окрім цього, застосування другорядного методу можливо лише після проведення консультацій між органом доходів і зборів та декларантом. Однак, як встановлено судом, доказів на підтвердження проведення таких консультацій до суду не надано.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного Кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Митним органом під час судового розгляду не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, не чітко ідентифікують оцінюваний товар, містять дані, що піддаються обчисленню та/або не підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця.

Колегія суддів зазначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митниці зобов'язані довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає право вчиняти дії, спрямовані на коригування митної вартості товару.

Вимоги ч. 3 та 4 ст. 53 та ч. 2 ст. 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Одночасно, колегія суддів звертає увагу, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відповідач не надано доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Доводи апеляційної скарги щодо наявності розбіжностей в митній декларації країни відправника та заявленій митній декларації щодо умов поставки товару, як на підставу застосування другорядного методу, колегія суддів вважає помилковими.

Так, згідно ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість, визначений частиною другою статті 53 МК України, до якого не входить митна декларація країни відправника.

З наданих позивачем до митного органу документів вбачається, що умови поставки зазначені однаково, і відповідають зовнішньоекономічному контракту ( п.3.1), попередньому та відкоригованому інвойсах, митна декларація також містить посилання на умови поставки EXW Istanbul. ( а.с. 17-22, 34-35, 36-37, 50)

Зазначення в експортній декларації базису поставки FOB Istanbul замість EXW Istanbul не впливає на числове значення заявленої митної вартості. Також про наявність помилки при оформленні експортної декларації свідчить лист відправника товару, який наданий суду . ( а.с. 41).

Доводи апеляційної скарги щодо розбіжностей в документах по сумі оплати імпортованого товару, а саме надання банківського платіжного документу про оплату позивачем товару в сумі більшій, ніж сума зазначена в інвойсі від 05.05.2016р., колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду.

Судом встановлено, що сторонами контракту була попередньо узгоджена партія товару на суму 28 276, 13 дол. США , яка позивачем сплачена в квітні 2016р. Проте 05.05.2016р. партія товару скоригована сторонами угоди та склала 27 308,99 дол. США, про що свідчить скоригований інвойс від 05.05.2016р. , який було надано позивачем до митного органу та саме така сума товару зазначена в митній декларації.

З огляду на викладене, суд вважає, що митний орган безпідставно обрав другорядний метод визначення митної вартості товару, а відтак вважає рішення про коригування митної вартості та картка відмови є протиправними та підлягають скасуванню.

Судовим розглядом встановлено, що під час проведення митного контролю, одночасно з поданням митної декларації, митному органу було подано всі необхідні документи, які підтверджують ціну товару, зазначену в митній декларації.

Відповідно до частини другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Згідно з частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично

Враховуючи викладене, зважаючи на обставини, встановлені судом на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, у тому числі, щодо надання декларантом митному органу достовірних відомостей про визначення митної вартості за ціною угоди, які базувалися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддавалися обчисленню, колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваних рішень митного органу про коригування митної вартості.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини по справі, прийняв законне та обґрунтоване рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сумської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.09.2016р. по справі № 818/777/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Русанова В.Б.Судді Присяжнюк О.В. Курило Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 28.11.2016 р.