Ухвала суду № 63043189, 24.11.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2016 р.Справа № 577/3605/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: П'янової Я.В. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання: Городової А.О.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 06.09.2016р. по справі № 577/3605/16-а за позовом ОСОБА_1 до Конотопської міської ради, Реєстраційної служби Конотопського міськрайонного управління юстиції Сумської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптима", ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення Конотопської міської ради, свідоцтв, про право власності та земельну ділянку і реальний розподіл земельної ділянки,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1, в порядку адміністративного судочинства, звернувся до Конотопського міськрайонного суду Сумської області з позовом, в якому просить рішення тридцять шостої сесії Конотопської міської ради шостого скликання від 28.08.2013р. «Про затвердження площ та надання земельних ділянок громадянам згідно з виготовленою землевпорядною документацією» про надання ОСОБА_2 у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку 57/100 частин земельної ділянки від загальної площі 0,1000га, що становить 0,0570га та для ведення особистого селянського господарства 57/100 частин земельної ділянки від загальної площі 0,0297га, що становить 0,0169га визнати протиправним та скасувати.

Свідоцтва видані на ім'я ОСОБА_2, індексний номер 94716 та 9475862 про право власності на земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0570га - для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель та площею 0,0169га - для ведення особистого селянського господарства, видані їй реєстраційною службою Конотопського міськрайонного управління юстиції в Сумській області, визнати виданими протиправно та скасувати.

Провести реальний розподіл земельної присадибної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,1297га виділивши мені в користування 0,1101га, з них 0,0804га для обслуговування житлового будинку та 0,0297га для ведення особистого селянського господарства.

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 06.09.2016р. було відмовлено у відкритті провадження по даній справі.

ОСОБА_1, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення вимог чинного законодавства, на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 06.09.2016р., а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження, виходив з того, що даний спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 оскаржує рішення Конотопської міської ради тридцять шостої сесії шостого скликання від 28.08.2013р. «Про затвердження площ та надання земельних ділянок громадянам згідно з виготовленою землевпорядною документацією» про надання ОСОБА_2 у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку 57/100 частин земельної ділянки.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zаndv. Аustria» від 12.10.1978 р. вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)». Зогляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначена юрисдикція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ. Відповідно до пункту 1 частини першої даної статті, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено поняття суб'єкту владних повноважень, відповідно до якого це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Аналіз вищезазначених норм закону свідчить про те, що до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд тільки тих справ, де предметом спору є порушення прав, свобод чи інтересів конкретної особи з боку суб'єкту владних повноважень саме у сфері публічно-правових відносин. При цьому владні повноваження повинні здійснюватись відповідним суб'єктом саме в сфері публічно-правових відносин і стосуватися безпосередньо конкретної особи. Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені у межах приватних правовідносин до адміністративної юрисдикції не відносяться.

Статтею 80 Земельний кодексу України встановлено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

За змістом статей 2 та 5 Земельного кодексу України, міська рада при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб'єктом земельних відносин.

Таким чином, при визначенні питання до юрисдикції якого суду відноситься дана справа, суд першої інстанції правильно вийшов з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, на захист яких подано позов.

У даних правовідносинах, які склалися між сторонами, відповідач як власник землі вільний у виборі суб'єкта, якому передається у власність земельна ділянка в порядку, встановленому законом, при цьому він не здійснював владних управлінських функцій, у зв'язку з чим позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї не може бути розглянуто за правилами Кодексу адміністративного судочинства.

Таким чином, колегія суддів вважає, що спір по даній справі не публічно-правовий, а виник із відносин, урегульованих нормами цивільного права, у зв'язку з чим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у відкритті провадження у даній справі.

За таких обставин, ухвала суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для її скасування немає.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 199, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 06.09.2016р. по справі № 577/3605/16-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді Пянова Я.В. Зеленський В.В.

Повний текст ухвали виготовлений 28.11.2016 р.