Постанова № 63042385, 23.11.2016, Луганський окружний адміністративний суд

12.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 листопада 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 812/269/16

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Борзаниці С.В.,

при секретарі - Лященку А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1.) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (далі - Відповідач, ГУМВС України у Луганській області), в якому після уточнення позовних вимог просив: визнати нечинними накази Відповідача від 09.07.2009 № 692 та від 14.07.2009 № 313 о/с про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та звільнення; стягнути з Відповідача борг по виплаті грошового забезпечення за березень 2009 року у сумі 455 грн, за липень 2009 року у сумі 998,20 грн, компенсацію за невикористану відпустку у 2009 році у сумі 1105,15 грн, індексацію зазначених доходів станом на момент подання позовної заяви у сумі 2045,00 грн, інфляційне збільшення на день подання позовної заяви у сумі 2915,06 грн. Також Позивач просив визнати поважними причини пропуску строків для звернення до суду з позовом про оскарження наказів від 09.07.2009 № 692 та від 14.07.2009 № 313 о/с про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та звільнення, а також поновити строк для звернення з позовом про оскарження наказів від 09.07.2009 № 692 та від 14.07.2009 № 313 о/с про притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення.

В обґрунтування позовних вимог Позивач послався не те, що в період з 05.05.2005 по 14.07.2009 він проходив службу в органах внутрішніх справ та був звільнений 14.07.2009 на підставі наказу начальника ГУМВС України в Луганській області № 313 о/с. Зазначив, що при звільненні з ним не в повній мірі провели розрахунок, а саме: вважає, що в березні 2009 року йому недоплатили 455,00 грн, не виплатили грошове забезпечення за липень 2009 року в сумі 998,20 грн, компенсацію за невикористану відпустку у 2009 році в сумі 1105,15 грн, також просив стягнути індексацію зазначених доходів у сумі 2045,00 грн, інфляційне збільшення на день подання позовної заяви у сумі 2915,06 грн, а всього на момент подання позовної заяви вважає, що відповідач має мені сплатити 7518,41 грн.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 23.11.2016 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії в частині позовних вимог про визнання нечинними наказів від 09.07.2009 № 692 та від 14.07.2009 № 313 о/с про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення залишено без розгляду.

Позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти позову з таких підстав. Відповідно до довідки від 04.08.2009 № 402 Позивачеві у червні 2009 року при звільненні було нараховане та сплачене грошове забезпечення у розмірі 2388,16 грн, що є значно більшою сумою, ніж в інші місяці цього року, допускає, що це була доплата за березень 2009 року.

Щодо виплати грошового забезпечення за липень 2009 року зазначив, що Позивачем не надано доказів про те, що лікарняний надавався Відповідачу, припускає, що Позивач своєчасно не попередив свого керівника про перебування на лікарняному, у зв'язку з чим дні відсутності його на службі були зараховані як прогул.

Щодо невиплати Позивачу компенсації за невикористану відпустку пояснив, що за місцем тимчасової дислокації ГУМВСУ відсутні накази про надання співробітникам ГУМВСУ у Луганській області відпусток по травень 2014 року. Також Позивачем не надано доказів щодо неперебування у відпустці в 2009 році. У зв'язку з тим, що в ГУМВСУ відсутні данні бухгалтерського обліку не можливо встановити чи здійснювались позивачу будь-які виплати, доплати тощо, після його звільнення з ОВС. На підставі викладеного у задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах уточнених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд дійшов такого.

Щодо дотримання Позивачем строків звернення до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про стягнення коштів, суд зазначає таке.

За змістом частин першої і третьої статті 99 КАС України строки звернення до адміністративного суду для захисту прав, свобод чи інтересів встановлюються цим Кодексом та іншими законами.

Частиною другою статті 99 КАС України передбачений шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина третя статті 99 КАС України).

Водночас, згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України, яка визначає строки звернення до суду за вирішенням трудового спору, в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний Суд України в рішенні від 15.10.2013 № 8-рп/2013 дійшов висновку, що у випадку порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Враховуючи, що перебування особи на публічній службі є однією із форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю, звернення до суду з вимогою про стягнення грошового забезпечення за час проходження публічної служби не обмежується будь-яким строком.

В судовому засіданні судом достовірно встановлено, що Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ. Наказом ГУМВС України у Луганській області від 14.07.2009 № 313 о/с позивача звільнено зі служби за пунктом 64 «є» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за порушення дисципліни) (а.с.8).

Згідно з довідкою ГУМВС України у Луганській області від 04.08.2009 № 402 про заробітну плату та інші доходи ОСОБА_1, заробітна плата останнього у січні 2009 року становила 2024,10 грн, у лютому 2009 року - 2024,10 грн, у березні 2009 року -1576,40 грн, у квітні 2009 року - 2037,97 грн, у травні 2009 року -2032,43 грн, у червні 2009 року - 2388,16 грн, у липні 2009 року - 0,00 грн (а.с.9).

Судом також встановлено, що відповідно до Листка звільнення від службових обов'язків з тимчасової непрацездатності від 03.07.2009 № 2184 ОСОБА_1 з 03.07.2009 по 12.07.2009 перебував на лікарняному, до роботи - 14.07.2009 (а.с.25).

При вирішенні справи по суті, суд керується наступними вимогами законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень, порядок проходження служби в органах внутрішніх справ визначаються Законом України «Про міліцію» (надалі - Закон № 565-XII), Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» (надалі - Дисциплінарний статут), Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114 (надалі - Положення).

Відповідно до статті 18 Закону № 565-XII, порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Так, порядок та підстави проходження і припинення служби в органах внутрішніх справ регулюються Положенням, зокрема, пунктом 66 якого передбачено, що особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу (далі - Постанова КМУ № 1294) встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначені в Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженій наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 205/14896.

Пунктом 1.3. названої Інструкції встановлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначається залежно від посади, спеціального звання, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов служби.

Підставою для виплати грошового забезпечення є наказ начальника органу внутрішніх справ про призначення на штатну посаду, яка входить у його номенклатуру, наказ ректора вищого навчального закладу про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат тощо (пункт 1.5. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ).

Відповідно до пункту 1.18. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ при прийнятті на службу до органів внутрішніх справ грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення особі рядового чи начальницького складу виплачується до дня виключення зі списків особового складу включно.

Відповідно до пункту 2.2.5. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі виплата посадового окладу за займаною посадою припиняється з дня, наступного за днем виключення особи рядового чи начальницького складу зі списків особового складу органу, підрозділу, закладу чи установи органів внутрішніх справ.

Таким чином, оскільки у період з 03.07.2009 по 13.07.2009 ОСОБА_1 перебував на лікарняному, а звільнено Позивача зі служби наказом Відповідача від 14.07.2009, тому нарахування та виплата грошового забезпечення Позивачу повинно було здійснюватися до дня виключення зі списків особового складу, тобто до 14.07.2009. Оскільки згідно з довідкою ГУМВС України у Луганській області від 04.08.2009 № 402 грошове забезпечення ОСОБА_1 у липні 2009 року Відповідачем не нараховувалося та не виплачувалося взагалі, тому вимога Позивача про стягнення грошового забезпечення за липень 2009 року підлягає задоволенню.

Згідно з пунктом 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

ОСОБА_1 звільнено з 14.07.2009, згідно довідки ГУМВС України у Луганській області від 04.08.2009 № 402 грошове забезпечення ОСОБА_1 за травень 2009 року складало 2032,43 грн., за червень 2009 року - 2388,16 грн., разом - 4420,59 грн (а.с.9).

Таким чином, одноденний заробіток Позивача складає 116,33 грн. (4420,59 грн : 38 робочих днів (кількість робочих днів у травні 2009 року - 18, у червні 2009 року - 20 згідно з листом Міністерства соціальної політики України від 30.09.2008 № 10338/0/14-08/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2009 рік»)).

Кількість робочих днів з 01 липня 2009 року по день звільнення позивача - 14.07.2009 складає 10 (згідно з листом Міністерства соціальної політики України від 30.09.2008 № 10338/0/14-08/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2009 рік»).

Таким чином, сума грошового забезпечення, яка повинна була нарахована та виплачена Позивачу у період з 01.07.2009 по 14.07.2009, складає 1163,30 грн (116,33 грн. х 10 днів).

Позовна вимога позивача щодо стягнення індексації грошового забезпечення за липень 2009 року також підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.12. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ грошове забезпечення, виплачене особі рядового чи начальницького складу несвоєчасно або виплачене їй у меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, що передував моменту звернення за одержанням недоотриманого грошового забезпечення, протягом якого особа мала на нього право.

Індексація грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу МВС здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством (п. 1.14. Інструкції).

Згідно з п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (п. 4 Порядку).

Таким чином, грошовий дохід Позивача у період з 01.07.2009 по 14.07.2009 в сумі 1163,30 грн. підлягає стягненню з урахуванням індексації, проведення якої є обов'язком роботодавця.

Щодо позовних вимог Позивача про стягнення недоплачених в березні 2009 року коштів в сумі 455,00 грн та компенсації за невикористану відпустку у 2009 році в сумі 1105,15 грн, суд не знаходить підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

Статтею 70 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Довідкою управляння фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУМВС України в Луганській області про заробітну плату та інші доходи ОСОБА_1 від 04.08.2009 № 402, яка міститься в матеріалах позовної заяви, підтверджено, що заборгованості та затримок по заробітній платі на підприємстві позивач немає.

Окрім того, листом ліквідаційної комісії ГУМВС України в Луганській області 07.04.2016 № 103/111/22-2016 підтверджується, що надати інформацію про виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 за 2009 рік, повідомити підставу виплати йому у березні 2009 році грошового забезпечення у меншому розмірі, ніж у лютому та квітні 2009 року та про виплату компенсації за невикористану відпустку надати не можливо через відсутність даних бухгалтерського обліку (а.с.78).

За таких обставин, сторонами суду не надано, а судом не виявлено належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення боргу по виплаті грошового забезпечення за березень 2009 року у сумі 455 грн та компенсації за невикористану відпустку у 2009 році у сумі 1105,15 грн, а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення коштів з урахуванням інфляційного збільшення на день подання позовної заяви, суд зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, за частиною 1 наведеної статті встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому статтею 1 Цивільного кодексу України встановлено, що Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на те, що Позивач та Відповідач у даному випадку не є сторонами у зобов'язанні в розумінні наведених вимог ЦК України, тому вимога позивача про стягнення коштів з урахуванням індексу інфляції в Україні у даному випадку є безпідставною. До того ж, між сторонами по справі виник публічно-правовий спір з приводу дій, що виникли в період проходження Позивачем публічної служби, тому в задоволенні позовних вимог в цій частині також слід відмовити.

Як зазначено у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Тобто, відповідач - роботодавець, як податковий агент згідно норм Податкового Кодексу України та як страхувальник згідно Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", зобов'язаний виплатити позивачеві суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, утримавши з нього при виплаті податок з доходів фізичних осіб та єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що уточнені вимоги позивача підлягають частковому задоволенню із зазначених вище підстав.

Питання про судові витрати не вирішується у зв'язку з їх відсутністю.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-72, 86, 87, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (код ЄДРПОУ 08592129, адреса: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Партизанська, будинок 16) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: 93000, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Дзержинського, 12/9) сума грошового забезпечення, яка повинна була нарахована та виплачена Позивачу за період з 01.07.2009 по 14.07.2009 в розмірі 1163,30 грн (одна тисяча сто шістдесят три гривні 30 копійок) з урахуванням індексації та відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суді.

Апеляційна скарга подається до Донецького окружного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 28 листопада 2016 року.

Суддя С.В. Борзаниця