Рішення № 63042153, 23.11.2016, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/15336/15-ц

Провадження 2/646/383/2016

ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.16 року м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Салайчук С.М.,

за участі секретарів - Сімоненко К.Ю., Волошко К.І.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Перша Харківська державна нотаріальна контора, про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду вищевказаним з позовом, який неодноразово уточнювала в ході судового розгляду та в остаточній його редакції від 06.09.2016р. просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку від 15.08.1978р., укладений між ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (далі - спірний договір) та визнати цей договір укладеним між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в редакції, викладеній в позові. В обґрунтування позову послалася на те, що вимушена була укласти даний договір на вкрай невигідних для себе умовах та внаслідок обману з боку відповідача.

В судовому засіданні позивач підтримала свій позов в редакції від 06.09.2016р. та просила його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, однак матеріали справи містять її письмові заперечення проти позову.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, матеріали справи містять заяву про слухання справи за його відсутності.

Вислухавши пояснення позивача та надані суду письмові пояснення сторін та докази, що містяться в матеріалах справи, в тому числі матеріали інвентаризаційної справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.57 ЦК УРСР (в ред..1963р.), який діяв на час виникнення спірних відносин, угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.

Правочин, вчинений під впливом обману - це такий правочин, в якому сторона, що його уклала, була навмисно введена в оману іншою стороною відносно її предмета чи інших істотних умов і тільки в результаті цього уклала невигідний для себе правочин.

Таким чином, зі змісту вказаної норми випливає, що позовні вимоги про визнання правочину недійсним на підставі ст..57 ЦК УРСР (в ред..1963р.) можуть бути задоволені лише за доведеності факту обману та безпосереднього його впливу на волевиявлення сторін укласти договір на вкрай невигідних умовах.

Відповідно до ст. 49 ЦК УРСР (в ред..1963р.), в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Відповідно до ст. 50 ЦК УРСР (в ред..1963р.), в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, недійсною є угода, укладена юридичною особою в суперечності з встановленими цілями її діяльності. До таких угод відповідно застосовуються наслідки, передбачені статтею 48 або 49 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.58 ЦК УРСР (в ред..1963р.), в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду (удавана угода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.

Відповідно до ст.101 ЦК УРСР (в ред..1963р.), в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, в особистій власності громадянина може бути один жилий будинок (або частина його).У подружжя, яке проживає спільно, та його неповнолітніх дітей може бути тільки один жилий будинок (або частина його), що належить на праві особистої власності одному з них або є в їх спільній власності.Право власності одного або кількох громадян з числа зазначених в частині другій цієї статті на частину будинку не позбавляє права інших з цих громадян мати у власності другу частину (частини) цього ж будинку. Проте в багатоквартирному будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників подружжя, що проживає спільно, їх неповнолітні діти можуть мати лише одну квартиру.

Статтею 227 ЦК УРСР в ред. 1963р., в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено письмову нотаріально посвідчену форму договору купівлі-продажу, якщо хоча б однією з сторін договору є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Судом встановлено, що 15.08.1978р. між ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (далі - спірний будинок). Відповідно до вказаного договору в особисту власність ОСОБА_4 перейшли 2/3 частин спірного будинку.

Вказаний договір посвідчено державним нотаріусом першої Харківської державної нотаріпльної контори та зареєстровано в реєстрі № 4-3796.

Як вбачається з умов вищевказаного договору, спірний будинок належав в рівних частинах ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право спадщину за заповітом від 20.07.1976р.

В позовній заяві ОСОБА_1 посилається на недійсність спірного договору на підставі ст.ст.49, 50, 57, 58, ч.3 ст.101 ЦК УРСР (в ред..1963р.). В позовній заяві зазначено та в судовому засіданні позивач пояснила, що вимушена була укласти спірний договір, оскільки це було необхідним для постановки на чергу для отримання житла. Тазом з тим, такі обставини не можуть бути підставою для визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним.

Відповідно до ст..10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, позивачем так і не було доведено суду факту порушення її права відповідачем по справі, оскільки, сторони угоди досягли реального настання саме тих наслідків, які були передбачені спірним договором, факт введення будь-кого з сторін в обману стосовно предмету правочину чи інших його суттєвих умов, відповідно до вимог ст..ст.10, 60 ЦПК України в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження, як і не знайшов свого підтвердження факт вчинення удаваного правочину, як на те посилається позивач, а також інших підстав, на які посилався позивач с своєму позові (ст.ст.49, 50, 57, 58, ч.3 ст.101 ЦК УРСР (в ред..1963р.), а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Інші доводи позивача, викладені в позовній заяві та надані в судовому засіданні, таких висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, на підставіст.ст.57, 58 ЦК УРСР (в ред..1963р.) суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Перша Харківська державна нотаріальна контора, про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу відмовити.

Рішення може бути оскаржене.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: С.М. Салайчук