Постанова № 63041603, 29.11.2016, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/6186/16-а

Провадження по справі № 2-а/635/127/2016

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року смт Покотилівка

Суддя Харківського районного суду Харківської області Шинкарчук Я.А., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського районного суду Харківської області з адміністративним позовом, в якому просить:

1)визнати причини пропуску строку для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів поважними та поновити даний строк;

2)визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у зв'язку з не поновленням виплати пенсії;

3)зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області відновити ОСОБА_1 виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років починаючи з 01 червня 2015 року;

4)зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити недоплачену пенсію за вислугою років починаючи з 01 червня 2015 року;

5)стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 551,20 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що з 17.11.2005 року він перебуває на обліку в Головному Управлінні пенсійного фонду України в Харківської області та до 01.04.2015 отримував пенсію за вислугу років, призначену на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». З 01 квітня 2015 року на підставі ст. 12 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року та ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Головне Управління пенсійного фонду України в Харківській області призупинило виплату позивачу пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у зв'язку з тим, що він працює на державній службі в органах місцевого самоврядування (виконавчий комітет Харківської міської ради) на посаді головного спеціаліста відділу захисту населення міських районів управління цивільного захисту Департаменту по взаємодії з правоохоронними органами та цивільного захисту Харківської міської ради, а відтак, є посадовою особою органів місцевого самоврядування. Проте, відповідно до п. 5 перехідних положень до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника - консультанта народного депутата України. Оскільки до 01 червня 2015 року закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі і спеціальних, на загальних підставах не прийнято, з вказаного дня норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до спеціальних Законів («Про державну службу», «Про судоустрій» та ін.). Тобто, правові норми, які надавали право особі, яка працює на посаді державного службовця, судді та інших визначених посадах, на призначення пенсії або щомісячного довічного утримання, припинило дію, починаючи з 01 червня 2015 року. Таким чином, починаючи з вказаної дати на позивача не поширюються встановленні частиною першою ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ( в редакції закону від 02 березня 2015 року № 213-VIII) обмеження щодо виплати пенсії, адже з 01 червня 2015 року робота на займаній посаді не дає права на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених спеціальними Законами. На даний час особам, які працюють на посадах, визначених згаданими спеціальними Законами, пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Тому, позивач вважає, що з 01 червня 2015 року відсутні праві підстави для невиплати йому пенсії. Між тим, також позивач наголошує, що 24 грудня 2015 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 911-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 911 -VIII), яким внесені зміни, зокрема, до статей 54 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Указаними змінами передбачено тимчасові (у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року) обмеження щодо виплат призначених пенсій / щомісячного довічного грошевого утримання особам (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру»,«Про судоустрій і статус суддів». Такі ж зміни внесенні і до статті 37 Закону України «Про державну службу». Разом з цим, категорія ветеранів військової служби не внесена до статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Та не зважаючи на це, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області не поновило виплату пенсій ветеранам військової служби, які знаходяться на службі в органах місцевого самоврядування та виконують функції держави, мотивуючи це тим, що позивач працює на посаді та умовах, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», де категорія ветеранів військової служби не внесена до статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Проте в статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» прописано, що пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу ст. 37, де ветерани військової служби мають право на виплату військової пенсії в повному обсязі. Таким чином, позивач зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області порушує його конституційні права як громадянина на виплату пенсії та головний закон України ст.22 Конституції України, яка забезпечує недопустимість звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод, у зв'язку з чим і звернувся до суду з відповідним позовом.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 13.10.2016 року було відкрито скорочене провадження в даній адміністративній справі та запропоновано відповідачу у десятиденний строк з дня одержання ухвали і копій документів подати заперечення проти позову та необхідні документи або заяву про визнання позову.

Розгляд справи проведено у порядку скороченого провадження відповідно до ст. 183-2 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

08 листопада 2016 року до Харківського районного суду Харківської області з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надійшло заперечення проти позову ОСОБА_1, в якому відповідач вказав, що заперечує проти задоволення позовних вимог зважаючи на наступне. ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII внесено зміни до ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ). Згідно зазначених змін, тимчасово, у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року №911-VIII перше речення частини першої ст. 54 Закону №2262-XII викладено в такій редакції: "Тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються". У відповідності до посвідчення, виданого Харківським обласним військовим комісаріатом 17.11.2005 року, ОСОБА_1 має право на пільги, установлені законодавством України для ветеранів військової служби. Виходячи зі змісту ст. 54 Закону №2262-ХІІ, положення щодо обмеження виплати пенсій не поширюються, зокрема, на ветеранів військової служби, які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів". Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" до зазначеного переліку не входить. Оскільки позивач з 09.12.2011 року і до теперішнього часу працює на умовах Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" та займає посаду головного спеціаліста відділу захисту населення міських районів управління цивільного захисту Департаменту по взаємодії з правоохоронними органами та цивільного захисту Харківської міської ради, з 01.04.2015 року пенсія йому не виплачується згідно з вимогами чинного законодавства. Разом з тим, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Так, відповідно до положень статті 99 КАС України встановлюється шестимісячний строк для звернення до суду з адміністративним позовом, а згідно ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановлюється ухвала. Так, як зазначає відповідач, пенсія ОСОБА_1 не виплачується з 01.04.2015 року, тобто з цього часу позивач був обізнаний про припинення виплати йому пенсії. Крім того, ще 14.01.2016 року позивач звернувся на Урядову гарячу лінію за роз'ясненням щодо права на отримання пенсії військовим пенсіонерам, ветеранам військової служби, які є працівниками органів місцевого самоврядування. Відповідно до цього звернення позивачу було надано відповідь. Виходячи з вищевикладеного, викладені у клопотанні позивача про поновлення пропущеного строку для звернення до суду обставини, відповідач вважає неповажними, а позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд, дослідивши матеріали справи та заперечення відповідача в порядку скороченого провадження, оцінивши обставини справи, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 17 листопада 2005 року він перебуває на обліку в Головному Управлінні пенсійного фонду України в Харківської області та до 01 квітня 2015 року отримував пенсію за вислугу років, призначену на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Даний факт підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1, копія якого міститься в матеріалах справи.

У відповідності до посвідчення, виданого Харківським обласним військовим комісаріатом 17 листопада 2005 року, ОСОБА_1 має право на пільги, установлені законодавством України для ветеранів військової служби.

На даний час ОСОБА_1 працює на посаді головного спеціаліста відділу захисту населення міських районів управління цивільного захисту Департаменту по взаємодії з правоохоронними органами та цивільного захисту Харківської міської ради.

У зв'язку із припиненням з квітня 2015 року виплати позивачу пенсії, позивач 26 лютого 2016 року вперше звернувся до відповідача із заявою про поновлення неправомірно призупиненої виплати пенсії за вислугу років, а потім ще раз 29 березня 2016 року повторно.

Із листа Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №589/Д-14 від 07.04.2016 вбачається, що позивач повторно звернувся із заявою про поновлення виплати призначеної йому пенсії за вислугу років, проте йому було відмовлено та роз'яснено, що відповідно до статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадовим особам місцевого самоврядування (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ), у період служби в органах місцевого самоврядування, пенсії, призначені відповідно до законодавства України, тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, не виплачується. А оскільки, ветерани військової служби у статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» не зазначені, для поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 не має законних підстав.

Вирішуючи питання правомірності припинення виплати пенсії позивачу, суд виходить з наступного.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 02.03.2015р. № 213-VІІІ внесені зміни до ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Так, згідно ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ, яка набрала чинності з 01 квітня 2015 року, тимчасово, у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Разом з тим пунктом 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Вказаний в пункті 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 01 червня 2015 року прийнятий не був.

Оскільки Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ не скасовано, його положення не визнано неконституційними, а до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, відповідно до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування ".

Таким чином, з 01 червня 2015 року особи, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, згідно з Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування", втратили право на пенсійне забезпечення відповідно до вказаного Закону, і з цієї дати їм повинна бути відновлена виплата пенсії за віком, призначена відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Вищенаведене узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові №333/6710/15-а від 24.05.2016, яка в силу ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиплати позивачу пенсії починаючи з 01 червня 2015 року є протиправними.

Між тим, суд вважає, що позивачем пропущено строки звернення до суду з вказаним позовом, в частині позовних вимог за період з 01.06.2015 року по 25.08.2015 року, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Згідно з ч.2 ст. 99 КАС України (в редакції Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-VI) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, для вирішення питання про правильність застосування строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

Як встановлено з матеріалів справи, порушення прав позивача в частині невиплати пенсії відбувалося періодично, починаючи з 01 квітня 2015 року, а тому кожного місяця, не отримуючи пенсію позивач був обізнаний про порушення його прав.

Разом з тим, до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою про відновлення виплати призначеної пенсії ОСОБА_1 звернувся вперше 26 лютого2016 року та повторно 29 березня 2016 року.

Позивач отримавши відповіді на свої звернення датовані 09.03.2016 та 07.04.2016, в яких було зазначено про законність призупинення виплати йому пенсії, звернувся з позовом про захист своїх порушених прав до суду 16 серпня 2016 року.

Таким чином, права позивачу підлягає захисту з 26.08.2015 року, тобто за 6 місяців до дня звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Між тим, суд зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду без поважних причин, оскільки не отримуючи з 01.04.2015 року кожного місяця пенсію позивач був обізнаний про порушення його прав та мав змогу звернутись до суду за їх захистом.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо відновлення виплати його пенсії з 01.06.2015р. по 25.08.2015р. у зв'язку з пропуском строку для звернення до суду підлягають залишенню без розгляду.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було сплачено судовий збір у сумі 551,20 грн., що підтверджується квитанцією № 16 від 16.08.2016 р.

Оскільки, суд приймає рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, на його користь також підлягає стягненню (за рахунок бюджетних асигнувать) з відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області сума сплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 18, 71, 94, 160, 161, 162, 163, 183-2, 186 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії за період з 01.06.2015 року по 25.08.2015 року залишити без розгляду.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - в іншій частині задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у зв'язку з не поновленням виплати раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 26.08.2015 року.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області відновити, нарахувати та виплатити недоплачену ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 26.08.2015 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривень 20 (двадцять) копійок.

Постанова може бути оскаржена повністю або частково протягом десяти днів з дня отримання копії постанови шляхом подачі апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення з одночасним надісланням особою, яка подає апеляційну скаргу, її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили у строки та порядку, встановленими ст. 254 КАС України.

Суддя -