Рішення № 63038157, 18.10.2016, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.10.2016 Справа №607/5875/16-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

- головуючого - судді Стельмащука П.Я.

- секретаря Гудими Н.І.

- за відсутності сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання права власності на майно, в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись до суду із позовом до ОСОБА_6 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання права власності на майно, в порядку спадкування, а саме просять визнати за ними право власності на житловий будинок з надвірними побудовами та спорудами №633 по вул. Коренівка, с. Настасів Тернопільського району Тернопільської області: за ОСОБА_1 - на 1/2 (4/8) частку, а саме: на 3/8 частку за заповітом після смерті ОСОБА_7 та 1/8 частку вказаного житлового будинку, належного їй як члену колгоспного двору; за ОСОБА_5 на 1/8 частку, належну йому як члену колгоспного двору; за ОСОБА_2 - на 1/8 частку, належну йому як члену колгоспного двору; за ОСОБА_3 - на 1/8 частку, належну йому як члену колгоспного двору; за ОСОБА_4 - на 1/8 частку, належну їй як члену колгоспного двору.

Свої вимоги обґрунтовують тим, що у встановленому законом порядку, спадщину прийняти не можуть, оскільки постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії їм відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у звязку із відсутністю правовстановлюючого документа на будинок який необхідний для видачі свідоцтва про право на спадщину, а також через те, що спірне будинковолодіння належало колгоспному двору, іншого шляху, як звернутись до суду для визнання права власності на нерухоме майно, немає.

В судове засідання позивачі не зявились, однак подали суду заяви про розгляд справи у їх відсутності, вказавши, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_6 сільської ради в судове засідання не зявився, направивши суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, позов визнає.

Згідно ч. 2 статті 158 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

При розгляді справи судом встановлено наступне.

Відповідно до довідно №621 від 27 квітня 2016 року, виданої ОСОБА_6 сільською радою Тернопільського району Тернопільської області за членами колгоспного двору ОСОБА_8 (голова двору), ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10, станом на 01.07.1990, рахується будинковолодіння, що знаходиться за адресою: вул. Коренівка, 633, с. Настасів Тернопільського району Тернопільської області, який належав до суспільної групи господарств - колгоспний двір.

Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного суду України №20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», до правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Згідно ст. 120 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, що діяв на час виникнення правовідносин, майно колгоспного двору належить членам на праві сумісної власності.

Зважаючи на те, що станом на 15.04.1991 року будинковолодіння №633 по вул. Коренівка, с. Настасів Тернопільського району Тернопільської області, належало колгоспному двору, що складається із восьми членів, суд приходить до висновку, що ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_10 були його співвласниками по 1/8 частки кожен.

16.09.1999 року ОСОБА_8 помер (свідоцтво про смерть серії І-ИД №074125, видане 17.09.1999 року ОСОБА_6 сільською радою), після смерті якого відкрилася спадщина за законом на 1/8 частину житлового будинку з надвірними побудовами та спорудами №633 по вул. Коренівка, с. Настасів Тернопільського району Тернопільської області.

Після його смерті спадкоємцями за законом були його дружина ОСОБА_7, син ОСОБА_5 та дочка ОСОБА_1.

За заявою дружини померлого ОСОБА_7, ОСОБА_11 районною державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа №227 за 2000 рік. Діти померлого ОСОБА_5 та ОСОБА_1 звернулись в ОСОБА_11 районну державну нотаріальну контору 13 березня 2000 року із заявою про відмову від прийняття спадщини.

Отже, спадкоємцем за законом після померлого стала дружина ОСОБА_7, на ім'я якої 20 березня 2000 року за реєстровим №1056 видане свідоцтво про право на спадщину за законом. Згідно інформації Державного нотаріального архіву Тернопільської області від 28 квітня 2016 року №252/01-21 по спадковій справі ОСОБА_8, спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складалося з: права на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності колгоспу «Колос» с. Настасів Тернопільського району Тернопільської області, розміром 2,33 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

15.12.2003 року померла ОСОБА_10 (свідоцтво про смерть серії І-ИД №172150, видане 17.12.2003 року ОСОБА_6 сільською радою), після смерті якої відкрилася спадщина за законом на 1/8 частину житлового будинку з надвірними побудовами та спорудами №633 по вул. Коренівка, с. Настасів Тернопільського району Тернопільської області, яка їй належала як члену колгоспного двору. За свого життя ОСОБА_10 заповіт не складала. Спадкоємці, які мали б право на обов'язкову частку спадкового майна, а також спадкоємці першої черги, відсутні.

Відповідно до ст.1262 Цивільного кодексу України, у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

ОСОБА_10 та ОСОБА_12 були рідними сестрами, що підтверджується їх свідоцтвами про народження.

З наведеного слідує, що спадкоємцем після смерті ОСОБА_10 є її рідна сестра ОСОБА_12, яка відповідно спадкує її частку за законом, яка становить 1/8.

28.10.2011 року померла ОСОБА_7 (свідоцтво про смерть серії І-ИД №124359, видане 30.10.2011 року ОСОБА_6 сільською радою), після смерті якої відкрилася спадщина на 1/8 частину житлового будинку з надвірними побудовами та спорудами №633 по вул. Коренівка, с. Настасів Тернопільського району Тернопільської області, яка їй належала як члену колгоспного двору, 1/8 частину, як спадщина після смерті сестри ОСОБА_10, 1/8 частину після смерті чоловіка ОСОБА_8, що загалом складає 3/8 частин.

За свого життя ОСОБА_7 склала заповіт, посвідчений 25 жовтня 2011 року секретарем виконавчого комітету ОСОБА_6 сільської ради Терпільського Тернопільського району Тернопільської області та зареєстрований в реєстрі за №21, яким заповіла дочці ОСОБА_1 свою частку житлового будинку в с. Настасів Тернопільського району Тернопільської області по вул. Коренівка, №633 і все належне їй майно, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось і все те, що буде їй належати на день смерті згідно із законом.

За заявою ОСОБА_1 ОСОБА_11 районною державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа за №139/2012 після смерті її матері ОСОБА_7.

Таким чином, ОСОБА_1 після смерті матері спадкує 3/8 частки.

З метою одержання свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_11 районної державної нотаріальної контори. Однак, державним нотаріусом ОСОБА_11 районної державної нотаріальної контори ОСОБА_13 16 травня 2016 року винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_7, померлої 28 жовтня 2011 року, у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів на будинок.

Відповідно до Інформаційних довідок ОСОБА_11 районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації від 11.04.2016р. №236, 237, 238, станом на 06.04.2016р., по обліку бюро будинковолодіння, яке знаходиться в с. Настасів по вул. Коренівка, 633, Тернопільського району, Тернопільської області рахується по 1/8 за ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4. Державна реєстрація права власності в бюро за ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_7 не проведена .

Відповідно до вимог ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її ( ст.1268 ЦК України).

У відповідності до вимог ст.1217 Цивільного кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із вимогами ст. 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Нормами статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ч. 1 статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, так як в даному випадку мають місце порушення прав позивачів, які підлягають захисту шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на 3/8 частини вищевказаного будинковолодіння в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7 та 1/8 частину будинковолодіння, належну їй як члену колгоспного двору; визнання за ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 права власності по 1/8 частини будинковолодіння, належні їм як членам колгоспного двору.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 61, 209, 212-215, 223, 294 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 328, 392, 1216, 1217, 1268, 1276 Цивільного кодексу України, ст. 120 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, Постановою Пленуму Верховного суду України №20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», суд ,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання права власності на майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку житловою площею 62,9 кв.м., загальною площею 82,00 кв.м., з надвірними побудовами та спорудами за адресою вул. Коренівка, 633, с. Настасів, Тернопільського району Тернопільської області, а саме 3/8 частини в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7 та 1/8 частину, належну їй як члену колгоспного двору.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/8 частину житлового будинку житловою площею 62,9 кв.м., загальною площею 82,00 кв.м., з надвірними побудовами та спорудами за адресою вул. Коренівка, 633, с. Настасів, Тернопільського району Тернопільської області, належну йому як члену колгоспного двору.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/8 частину житлового будинку житловою площею 62,9 кв.м., загальною площею 82,00 кв.м., з надвірними побудовами та спорудами за адресою вул. Коренівка, 633, с. Настасів, Тернопільського району Тернопільської області, належну йому як члену колгоспного двору.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/8 частину житлового будинку житловою площею 62,9 кв.м., загальною площею 82,00 кв.м., з надвірними побудовами та спорудами за адресою вул. Коренівка, 633, с. Настасів, Тернопільського району Тернопільської області, належну йому як члену колгоспного двору,

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/8 частину житлового будинку житловою площею 62,9 кв.м., загальною площею 82,00 кв.м., з надвірними побудовами та спорудами за адресою вул. Коренівка, 633, с. Настасів, Тернопільського району Тернопільської області, належну їй як члену колгоспного двору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий П.Я.Стельмащук