Рішення № 63037392, 29.11.2016, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

336/2588/16-ц

2/336/1749/16

м. Запоріжжя 29 листопада 2016 року

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді Зарютіна П.В.

при секретарі Чернишовій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Запорізька міська рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом, за яким просить суд усунути йому з боку відповідача ОСОБА_2 перешкоди у здійсненні права користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 порядок користування якою визначений рішенням народного суду Шевченківського району м. Запоріжжя від 20.07.1973 року по справі № 2-766 по I-му варіанту схематичному плану розподілу земельних угідь між співвласниками від 03.01.1973 року, а саме, зобов'язати ОСОБА_2 встановити тверді межі, а також відновити межові знаки власної земельної ділянки відповідно до визначеного порядку користування та не чинити перешкоди ОСОБА_1 у встановленні твердих меж шляхом встановлення паркану та відновленню межових знаків між суміжними ділянками за вищевказаною адресою; а також зобов'язати ОСОБА_2 відновити тверді межі спільної земельної ділянки АДРЕСА_1, площею 4 кв.м, відповідно до визначеного порядку користування шляхом встановлення паркану по периметру вказаної ділянки з боку власної земельної ділянки та не чинити перешкоди ОСОБА_1 у доступі до вказаної земельної ділянки.

У судовому засіданні позивач та його представник наполягли на заявленому позові у повному обсязі, вказуючи на порушення з боку відповідача меж земельних ділянок, що були надані співвласникам у користування судовим рішенням, а представники відповідача на позовні вимоги заперечив, зазначаючи на відсутність з боку ОСОБА_2 будь-яких порушень.

Представник третьої особи не надав згоду на участь у справі.

Всебічно з'ясувавши обставини справи, вивчивши її матеріали, дослідивши надані у справі докази у сукупності, суд дійшов до висновку, що на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин заявлений позов не підлягає задоволенню.

Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд, дослідивши докази у справі й надавши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212, 303 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, виходить з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження доводів пред'явленого позову, зокрема про протиправне збільшення земельної ділянки відповідача за рахунок земельної ділянки, що не надавалася ОСОБА_2: земельно-кадастрової документації або інших належних доказів, які б підтверджували перенесення відповідачем межі на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1

І такий висновок відповідає наданим доказам, узгоджується з нормами матеріального права.

Так, згідно зі статтею 158 Земельного Кодексу України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Як роз'яснено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" згідно зі статті 158 ЗК України суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу влади з питань земельних ресурсів. Встановлення меж земельної ділянки не є компетенцією суду.

Судом з'ясовано та матеріалами справи підтверджується, що кожній із сторін на праві приватної власності належить по 1\2 частці житлового будинку АДРЕСА_1, що був ними успадкований від попередніх власників: позивач - від ОСОБА_3, а відповідач - від ОСОБА_4 Про вказане достовірно слідує із відповідних свідоцтв про право на спадщину.

За вказаним будинком рішенням виконкому Запорізької міської ради за № 6 від 25.03.1960 року закріплена земельна ділянка, загальною площею 501 кв.м.

Рішенням народного суду Шевченківського району м. Запоріжжя від 20.07.1973 року по справі № 2-766/1973 вказана земельна ділянка була розподілена згідно I-го варіанту схематичного плану розподілу земельних угідь від 03.01.1973 року між співвласниками ОСОБА_3 та ОСОБА_4: останній була виділена земельна ділянка АДРЕСА_3, площею 243 кв. м, а ОСОБА_3 - земельна ділянка АДРЕСА_2 також площею 243 кв., при цьому земельна ділянка АДРЕСА_1, площею 4 кв. м, залишилася у спільному їх користуванні.

Позивач, зокрема, посилався на те, що між ним та відповідачем існує спір стосовно межі між їх ділянками, а тому просив суд зобов'язати ОСОБА_2 відновити межу між земельними ділянками АДРЕСА_3 і АДРЕСА_2 встановити паркан по периметру земельної ділянки АДРЕСА_1, площею 4 кв. м відповідно до згідно I-го варіанту схематичного плану розподілу земельних угідь між співвласниками від 03.01.1973 року, що визначений рішенням народного суду Шевченківського району м. Запоріжжя від 20.07.1973 року по справі № 2-766/1973.

При цьому зазначав, що у 2016 року він звертався до районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району з проханням розібратися у межовому спорі. Комісією названої ради 24 березня 2016 року було складено акт, яким встановлено, що територія розміщення водопроводу огороджена парканом, доступу до нього ОСОБА_2 ОСОБА_1 не надає.

За змістом статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 55 Закону України "Про землеустрій" встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками встановленого зразка, крім того, межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам.

Відповідно до пунктів 2.3, 2.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року № 43 (далі - Інструкція), межі земельних ділянок, що передаються або надаються у власність чи у користування, відновлюються або переносяться в натуру (на місцевість) за наявними планово-картографічними матеріалами. Перенесення в натуру (на місцевість) або відновлення всіх поворотних точок меж земельної ділянки здійснюється геодезичними методами з прив'язкою не менше двох характерних закріплених поворотних точок до пунктів державної геодезичної мережі та до твердих точок на місцевості. Здійснюється кадастрова зйомка земельної ділянки з наступним вирахуванням координат поворотних точок меж (у державній або умовній системі координат) і площі земельної ділянки. За результатами виконаних робіт складається кадастровий план земельної ділянки.

Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі громадянам безоплатно земельних ділянок на праві приватної власності.

При вирішенні спору не надано належних та допустимих доказів, які становили б існування або відсутність самовільного зайняття ОСОБА_2 частини земельної ділянки позивача чи земельної ділянки, що була надана у спільне користування. Встановлення факту накладення меж знаходиться поза компетенцією суду та потребує спеціальних знань у галузі землеустрою, однак в матеріалах справи відсутні висновки експертів, які, в межах компетенції мають встановити факт порушення прав позивача щодо користування земельною ділянкою.

Позивач, відповідно до вимог статті 158 ЗК України, не звертався до органів місцевого самоврядування з питанням про відновлення меж земельних ділянок і це питання належним чином не перевірялося та не вирішувалося.

Сам по собі акт комісії районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району від 24 березня 2016 року не установлює порушення прав позивача щодо користування земельною ділянкою, таким актом виявлено лише огородження парканом території розміщення водопроводу, а висновок комісії про позбавлення ОСОБА_1 доступу до нього саме з боку ОСОБА_2 не вмотивований, саме обстеження комісією проводилося за відсутності відповідача.

Позивач просить зобов'язати відновити межі між земельними ділянками, які розташовані по пров. Херсонському, 8 в м. Запоріжжі відповідно до рішення народного суду Шевченківського району м. Запоріжжя від 20.07.1973 року по справі № 2-766/1973 згідно I-го варіанту схематичного плану розподілу земельних угідь між співвласниками від 03.01.1973 року. Разом з тим, вказане судове рішення визначає порядок користування співвласниками земельною ділянкою по АДРЕСА_1

Отже, суд дійшов висновку про те, що позивач не довів порушення його права, як користувача земельної ділянки за вищевказаною адресою. До того ж спір щодо визначення (встановлення) меж суміжних земельних ділянок по пров. Херсонському, 8 в м. Запоріжжі має інші механізми реалізації прав у сфері землеустрою за умови звернення до органу місцевого самоврядування, інших уповноважених органів для оформлення відповідних документів на земельні ділянки, визначення меж земельних ділянок, здійснення інших дій, і у разі відмови з'являється певне право на звернення до суду, а відтак відсутні правові підстави для задоволення вказаних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 57-60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Запорізька міська рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя П.В Зарютін