Ухвала суду № 63035827, 28.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції Москаленко К.О.

№22-ц/796/14321/2016 Доповідач Кравець В.А.

Справа №757/15762/14-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Кравець В.А.,

суддів: Лапчевської О.Ф., Слободянюк С.В.,

за участю секретаря Гоін В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» - про стягнення суми матеріальних збитків та моральної шкоди, заподіяних в результаті дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просив стягнути з відповідача у відшкодування матеріальної шкоди 68 711,07 грн. , моральної шкоди - 30 тис. грн., збільшене відповідно до ч. 1 ст. 1208 ЦК України з врахуванням індексу інфляції 182,6 % у зв'язку із зростанням вартості життя з 25.09.2013 по 01.03.2016 до 54 780 грн. та вирішити питання судових витрат у розмірі 3790,25 грн.

В мотивування вимог посилався на те, що 29.08.2013 року сталася ДТП, в результаті якої його автомобіль зазнав механічних пошкоджень, а тому відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням має бути стягнуто з ОСОБА_2, оскільки він у встановленому законом порядку визнаний винним у події ДТП.

Подією ДТП йому також було спричинено моральну шкоду, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він та його дружина зазнали у зв'язку з душевними стражданнями та пошкодженням майна.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 14 783,грн.. 93 коп., моральну шкоду в розмірі 1 000 грн. 00 коп. та судові витрати у розмірі 487,20грн.

У задоволенні іншої частини позову - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на те, що суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не з'ясувавши дійсні обставини спору.

Вказує, що відповідач своїми винними і протиправними діями - скоєним ДТП і вчиненими у довготриваючому часі після ДТП, завдав йому і члену його сім'ї - дружині ОСОБА_3 моральну шкоду, пов»язану з ушкодженням його і дружини здоров'я .

Судом першої інстанції не надано оцінки обставинам, що передували позовній заяві по справі № 757/- 15762/14-ц, особливостям провадження у ній та її розгляду, а саме:

- заяві ОСОБА_1 від 15.07.2016 р. слідчому в кримінальному провадженні № 120151000- 60004459 ;

- витягу із заяви ОСОБА_1 від 18.01.2016 р. заступнику генерального прокурора України ОСОБА_7, вх.. ГПУ № 40,

- опису матеріалів розглянутої суддею О.А. Білоцерківцем адміністративної справи № 757/- 19773/13-п .

Зазначені документи свідчать про взаємоузгодженість, системність, цілеспрямованість дій відповідача і суддів.

Вина відповідача і протиправність спричиненої ним шкоди внаслідок ДТП визнані 23.09.2013 p. постановою по справі № 757/19773/13-п.

Висновком ліцензованого незалежного судового експерта-автотоварознавця ОСОБА_4 завданий йому матеріальний збиток оцінений у 86 629,70 грн., вартість з ПДВ необхідного його відновлювального ремонту - у 80 308,61 грн.

Зазначив, що до позовної заяви доданий лист Страховика від 08.10.2014 p. № 23-03/15867 про те, що по страховому випадку 24.09.2013 р. ним перераховано за його заявою страхове відшкодування в розмірі ліміта - максимально можливої виплати за матеріальну шкоду у розмірі 50 000,00 грн. Автомобільному центру, на СТО якого він змушений був ремонтувати автомобіль після отримання за рішенням суду різниці між визначеним експертизою розміром завданої матеріальної шкоди виплаченим страховим відшкодуванням.

Різниця між розміром завданої внаслідок ДТП матеріальної шкоди 86 629,70 грн. (з технічної точки зору) і страховою виплатою 50 000,00 грн. становила 36 629,70 грн.

Розмір завданої позивачу матеріальної шкоди суд визначив без всіх понесених витрат у розмірі 37 637,94 грн.

При стягненні моральної шкоди суд не прийняв до уваги численні медичні документи про невідновне ушкодження його і дружини здоров'я внаслідок ДТП тільки на тій підставі, що з місця ДТП його не відвезла до лікарні швидка медична допомога, а отже присудження 1000 грн. за порушення прав відповідачем упродовж трьох років знаходиться за межами розумності і здорового глузду .

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свою апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з вищевказаних підстав.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із зобов'язання винуватця ДТП ОСОБА_2 виплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст.303 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що 29.08.2013 о 20.30 год. по Дніпровському узвозу в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Ford Tranzit», д.н.з НОМЕР_2, під керуванням відповідача ОСОБА_2, та автомобіля марки «Nissan Almera Classik ), Д.Н.З.НОМЕР_1, під керуванням позивача ОСОБА_1 ( Т.1 а.с.14). В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль марки «Nissan AlmeraClassik», д.н.з.НОМЕР_1, належний на праві власності позивачу.

Згідно постанови Печерського районного суду м.Києва від 23.09.2013 ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України. (т.1 а.с.14)

Згідно Полісу №АВ /8811754 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів цивільно-правова відповідальність відповідача на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди 29.08.2013 застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Провідна», ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну становить 50 000 грн. 00 коп., франшиза-0. (т.1 а.с.120)

На підставі заяви позивача про виплату страхового відшкодування від 02.09.2013 та страхового акту №2300020896, складеного ПрАТ «Страхова компанія «Провідна», 24.09.2013 ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» виплатило позивачу суму страхового відшкодування в межах повного ліміту відповідальності страховика в розмірі 50 000 грн. 00 коп. шляхом перерахування коштів на рахунок СТО ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський», що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні (т.1 а.с.21, 128).

Згідно рахунку - фактури №СЧ-0009613 від 10.09.2013, складеного ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський» вартість ремонтних робіт автомобіля складає 64 973 грн. 14 коп.

Відповідно до Висновку експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку № 382 від 12.09.2013, здійсненого на замовлення ОСОБА_1, який складений тим же товариством, що склав рахунок-фактуру, а саме - ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський», вартість матеріального збитку складає 86 629 грн. 70 коп.

Згідно акту виконаних робіт №ЗН-0019186 від 31.10.2013, складеного СТО ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський» вартість відновлювальних робіт автомобіля складає 62 747 грн. 65 коп., а згідно акту виконаних робіт №ЗН-0022760 від 14.11.2013 вартість відновлювальних робіт вказаного автомобіля складає 2 036 грн. 28 коп.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

З огляду на зазначені положення статті 509 та з урахуванням приписів статей 11, 22, 23, 599, 1166-1168 ЦК України факт завдання фізичній особі шкоди каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах із особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом із тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Разом із тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 року у справі №6-2808цс15.

Отже, колегія суддів погоджується з аргументованим висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача 14 787,93 грн. матеріальної шкоди як різниці між виплаченим ПрАТ СК «Провідна» страховим відшкодуванням у розмірі 50 тис. грн.. і вартістю відновлювальних робіт, оскільки Висновок експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку № 382 від 12.09.2013 року не є належним доказом по справі.

Позивач не надав суду доказів того, що автомобіль відремонтований не в повному обсязі і потребує додаткових витрат для відновлювальних робіт.

Щодо вимог позивача про стягнення на підставі ч.1 ст. 1208 ЦК України інфляційних втрат в розмірі 31 073 грн. 13 коп.,то вони також не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

У відповідності до ч.1 ст. 1208 ЦК України за заявою потерпілого у разі підвищення вартості життя розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'ям або смертю, підлягає індексації на підставі рішення суду.

Разом з тим, позивачем не надано доказів того, що в результаті ДТП позивачу була завдана шкода каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'ям.

У частині другій статті 625 ЦК України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проаналізувавши норми статей 524, 533 - 535, 625 ЦК України, можна дійти висновку, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим слід вважати зобов'язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.

Разом з тим, індекс інфляції у порядку ст. 625 ЦК України не може бути застосований, оскільки грошове зобов'язання у відповідача на суму 14 783,93 грн. виникло на підставі рішення суду від 10.10.2016 року, а тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача індексу інфляції.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У разі завдання потерпілому моральної шкоди у зв'язку з пошкодженням майна, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, при підтвердженні їх доказами, підлягають задоволенню.

Якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, пов'язану з душевними стражданнями, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні ДТП.

У своєму висновку про стягнення моральної шкоди, суд, виходячи із засад розумності, справедливості, правомірно співставив ступінь душевних страждань та розмір пошкодженого майна позивача та стягнув з відповідача 1000 грн. у відшкодування такої шкоди.

В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відсутні в апеляційній скарзі доводи, які б давали підстави до скасування рішення суду, оскільки при розгляді справи у апеляційному суді скаржник не надав будь - яких переконливих доказів на спростування висновків суду першої інстанції.

Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.

Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.218, 303,304,307,308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2016 року в справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий

Судді