Рішення № 63035704, 17.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

провадження №22-ц/796/1166/2016 Головуючий у 1-й інстанції: Лужецька О.Р.

справа №753/17345/14-ц Доповідач: Поліщук Н.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:

Головуючого - судді Поліщук Н.В.

суддів Білич І.М., Болотова Є.В.

за участю секретаря Горбачової І.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника

відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, поданою представником ОСОБА_3, на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 06 листопада 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_2, малолітньої ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, неповнолітньої ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, неповнолітньої ОСОБА_11, треті особи - Дарницький районний відділ Державної міграційної служби України в м.Києві, Служба у справах дітей Дарницької районної у м.Києві державної адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщення,-

УСТАНОВИЛА:

У вересні 2014 року ПАТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом, у якому просить:

- в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором №001-2902/840-0233 від 28 вересня 2007 року, кредитним договором №001-2902/840-0235 від 28 вересня 2007 року, кредитним договором №001-2902/840-0236 від 28 вересня 2007 року в розмірі 3 096 932 грн., звернути на користь ПАТ «Універсал банк» стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки від 28 вересня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.С. та зареєстрованого за №5184, - квартиру, що має три кімнати, загальною площею 94,80 кв.м, житловою площею 56,10 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки у межах процедури виконавчого провадження, за ціною встановленою у процесі здійснення виконавчого провадження;

- виселити ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, з квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 із зняттям їх з реєстраційного обліку за вказаною адресою у Дарницькому районному відділі державної міграційної служби України в м. Києві.

Вимоги обґрунтовує тим, що 28 вересня 2007 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 укладено: кредитний договір №007-2902/840-0233, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у сумі 56046,20 доларів США строком до 10 вересня 2027 року зі сплатою 13,45% річних за користування кредитом; кредитний договір №001-2902/840-0235, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у сумі 59254,27 доларів США строком до 10 вересня 2010 року зі сплатою 13,45% річних за користування кредитом; кредитний договір №001-2902/840-0236, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у сумі 134699,53 доларів США строком до 10 вересня 2020 року зі сплатою 13,45% річних за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання зобов»язань позичальника за кредитними договорами 28 вересня 2007 року між кредитором та ОСОБА_4 укладено Договір іпотеки, предметом якої є квартира АДРЕСА_1.

Належним чином позичальник своїх зобов»язань не виконував, у зв»язку із чим кредитор звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості та 20 серпня 2013 року Дніпровським районним судом м.Києва ухвалено рішення про стягнення з позичальника 3 096 932 грн., яке не виконано.

У зв»язку із невиконанням рішення суду, позичальник прийняв рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, про що повідомив відповідачів, місце проживання яких зареєстровано у зазначеній вище квартирі.

Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 06 листопада 2015 року, з урахуванням ухвали від 26 лютого 2016 року про виправлення описок, позовні вимоги задоволено частково, вирішено в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ «Універсал Банк» за кредитними договорами №001-2902/840-0233 від 28 вересня 2007 року, №001-2902/840-0235 від 28 вересня 2007 року, №001-2902/840-0236 від 28 вересня 2007 року в розмірі 3 096 932 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_4, шляхом продажу цього житлового приміщення на прилюдних торгах за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб»єктом оціночної діяльності - незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження». В задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_13 в інтересах ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі посилається на те, що судом у мотивувальній та резолютивній частині рішення зазначено про існування заборгованості за договорами від 2008 року, проте у 2008 році між сторонами будь-яких договорів не укладалось.

Також зазначає, що у позовних вимогах позивач посилається на рішення Дарницького районного суду м.Києва про стягнення заборгованості, проте, таке рішення було ухвалено Дніпровським районним судом м.Києва.

Посилається на те, що у рішенні суду зазначено про те, що представник Служби у справах дітей Дарницької районної у м.Києві державної адміністрації був присутнім у судовому засіданні та висловлював позицію стосовно наслідків вирішення справи. Проте, особа, яка подає апеляційну скаргу, зазначає, що представник цього органу в судові засідання судом не викликався та будь-яких пояснень не надавав.

Зазначає про неправильне зазначення імені учасника справи у позові та у рішенні, а саме - ОСОБА_5, яку зазначено як «ОСОБА_5».

Посилається на те, що предмет іпотеки є єдиним нерухомим майном, яке належить ОСОБА_4, воно придбано не за кредитні кошти, і звернення на нього стягнення позбавить відповідачів місця проживання. Зазначає, що при виселенні відповідачів з приміщення, яке не придбано за кредитні кошти, вони, відповідно до ст.109 ЖК України, повинні бути забезпечені постійним житлом, про що повинно бути зазначено у рішенні суду. У зв»язку із цим вважає, що неможливо звернути стягнення на предмет іпотеки без вирішення питання про забезпечення мешканців іншим житлом.

Посилається на порушення норм процесуального права, а саме неповідомлення осіб, які беруть участь у справі про дату її розгляду та розгляд справи без їх участі.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, посилаючись на викладені в ній обставини.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Інші учасники цивільного процесу в судове засідання не з»явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Відповідно до ст.305 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, що не з»явились в судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст.303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як установлено судом першої інстанції та убачається з матеріалів справи, 28 вересня 2007 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 укладено:

- кредитний договір №007-2902/840-0233, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у сумі 56046,20 доларів США строком до 10 вересня 2027 року зі сплатою 13,45% річних за користування кредитом;

- кредитний договір №001-2902/840-0235, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у сумі 59254,27 доларів США строком до 10 вересня 2010 року зі сплатою 13,45% річних за користування кредитом;

- кредитний договір №001-2902/840-0236, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у сумі 134699,53 доларів США строком до 10 вересня 2020 року зі сплатою 13,45% річних за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання зобов»язань позичальника за кредитними договорами 28 вересня 2007 року між кредитором та ОСОБА_4 укладено Договір іпотеки, предметом якої є квартира АДРЕСА_1.

Квартира належить ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право власності від 07 лютого 2005 року, виданого Головним управлінням житлового забезпечення ВО КМР.

20 серпня 2013 року Дніпровським районним судом м.Києва ухвалено рішення про стягнення солідарно з позичальника та поручителя ОСОБА_4 заборгованість за зазначеними кредитними договорами у загальному розмірі 3 096 932 грн.

Вимогами від 29 квітня 2014 року, які двічі відправлялись 30 квітня 2014 року та 18 червня 2014 року, відповідачі повідомлялись про прийняте іпотекодержателем рішення звернути стягнення на предмет іпотеки та про необхідність звільнення житлового приміщення.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги кредитора ґрунтуються на умовах договорів, відповідають вимогам закону, а отже підлягають задоволенню. Відмовляючи у позові в частині виселення відповідачів, суд виходив з того, що іпотечне майно не є таким, що придбано за кредитні кошти, а отже виселення відповідачів без надання їм іншого жилого приміщення не можливе.

Доводи апеляційної скарги про те, що предмет іпотеки є єдиним нерухомим майном, яке належить ОСОБА_4, воно придбано не за кредитні кошти, і звернення на нього стягнення позбавить відповідачів місця проживання, а також посилання на неузгодженість фактичного звернення стягнення на предмет іпотеки без вирішення питання про забезпечення іншим житлом, колегія суддів відхиляє.

Частиною 2 ст.109 ЖК України визначено, що громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Питання про виселення мешканців із додержанням відповідних гарантій може бути вирішено на інших стадіях реалізації рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки або з настанням наслідків фактичної реалізації такого рішення.

Проте, відмова у задоволенні вимог про виселення відповідачів сама по собі не є підставою для відмови у зверненні стягнення на предмет іпотеки.

Доводи апеляційної скарги з посиланням на наявні у рішенні суду описки не є такими, з якими закон пов»язує підстави для відмови особі у задоволенні її вимог. Зазначені недоліки можуть бути виправлені відповідно до ст.219 ЦПК України.

Помилкове зазначення в рішенні суду першої інстанції про участь в судовому засіданні представника Служби у справах дітей Дарницької районної у м.Києві державної адміністрації, не дає підстав для скасування судового рішення, оскільки ухвалою суду першої інстанції від 22 січня 2015 року до участі у справі у якості третьої особи залучено Службу у справах дітей Дарницької районної у м.Києві державної адміністрації, а неприбуття представника цього органу в судове засідання само по собі не призвело до неправильного вирішення справи.

Інші доводи апеляційної скарги не є такими, з якими закон пов»язує скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

Разом з тим, ухвалюючи рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції не врахував положення ст.39 Закону України «Про іпотеку», відповідно до положень якої в разі звернення стягнення на предмет іпотеки початкова ціна іпотечного майна, з якої починаються торги, встановлюється рішенням суду. При розгляді справи №6-1582цс16 від 05 жовтня 2016 року Судова палата у цивільних справа Верховного Суду України дійшла правового висновку про те, що виходячи зі змісту поняття ціни як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку», в розумінні ст.39 цього Закону встановлення в рішенні суду початкової ціни предмета іпотеки, визначеної за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону, означає встановлення її в грошовому вираженні.

Відтак, посилання суду першої інстанції у резолютивній частині рішення на визначення початкової ціни предмету іпотеки під час здійснення виконавчого провадження суперечить вимогам статей 39 та 43 Закону України «Про іпотеку».

Ураховуючи принципи змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, а також з метою сприяння всебічному і повному з»ясуванню обставин справи, колегією суддів роз»яснено представникам сторін положення ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України, в тому числі і право на звернення до суду із клопотанням про призначення експертизи щодо оцінки майна.

Представники сторін повідомили колегію суддів про ухвалення судового рішення на підставі наявних у справі матеріалів.

За наведених обставин, колегія суддів для визначення початкової ціни предмету іпотеки ураховує умови п.1.2 Договору іпотеки від 28 вересня 2007 року, якою визначено ринкову вартість предмету іпотеку в сумі 1 607 132 грн.

Окрім того, на період дії Закону України №1304-VІІ від 03 червня 2014 року «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає до виконання.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо виселення відповідачів сторонами не оскаржується, відтак, ураховуючи надані законом повноваження, апеляційний суд не перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду в цій частині.

З огляду на наведене, апеляційна скарга задовольняється частково.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3, задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м.Києва від 06 листопада 2015 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.

В рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_2 перед Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» за кредитним договором №001-2902/840-0233 від 28 вересня 2007 року, кредитним договором №001-2902/840-0235 від 28 вересня 2007 року, кредитним договором №001-2902/840-0236 від 28 вересня 2007 року в розмірі 3 096 932 грн., що стягнуті заочним рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 20 серпня 2013 року у справі №2-268/10, звернути на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал банк» стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки від 28 вересня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.С. та зареєстрованого за №5184, - квартиру АДРЕСА_1, що має три кімнати, загальною площею 94,80 кв.м, житловою площею 56,10 кв.м, яка належить на праві власності ОСОБА_4, шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації у розмірі 1 607 132 грн.

На період дії Закону України №1304-VІІ від 03 червня 2014 року «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» це рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає до виконання.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - суддя Н.В. Поліщук

Судді І.М. Білич

Є.В. Болотов