Ухвала суду № 63035198, 23.11.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 450/3232/15 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.

Провадження № 22-ц/783/5008/16 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.

Категорія: 52

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - судді Мельничук О.Я.,

суддів Крайник Н.П. і Савуляк Р.В.

при секретарі Фейір К.О.

з участю позивача ОСОБА_3, представника позивача ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5, представника третьої особи ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 червня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа: Орган опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 червня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку 29 червня 2016 року оскаржив позивач - ОСОБА_3. Вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно встановлених обставинах справи та невідповідності висновків суду обставинам справи. Звертає увагу, що впродовж усього часу відбування покарання відповідач не робив жодних спроб піклування про сина, не листувався з ним, не цікавився його проблемами, моральним та фізичним розвитком, матеріально не допомагав. Стверджує, що відповідач чинить на свого сина психологічний тиск, що викликає у останнього страх до свого батька. В апеляційній скарзі апелянт просить рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 до задоволення не підлягає із наступних підстав.

Згідно з вимогами ст.ст.11, 59, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому, кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 03.09.2003 року, батьками ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_5 та ОСОБА_8.

Із свідоцтва про смерть НОМЕР_2 від 09.07.2009 року вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_8.

Із лікарського свідоцтва про смерть №78/09 від 08.07.2009 року вбачається, що причиною смерті останньої є внутрішньочерепна травма заподіяна внаслідок нападу на неї з використанням тупого предмету, який було використано з метою вбивства або нанесення ушкодження.

Згідно вироку суду від 19.12.2011 року, який набрав законної сили, ОСОБА_5, який є відповідачем у справі, визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.121 КК України та засуджено до дев'яти років позбавлення волі за заподіяння ОСОБА_8 умисних тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до смерті останньої.

Встановлено, що 07.09.2009 року Розпорядженням Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 07.09.2009 року №673 ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, надано статус дітей позбавлених батьківського піклування та призначено їх опікуном ОСОБА_10.

12.07.2010 року Розпорядженням Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради №396, внесено зміни до вказаного вище розпорядження № 673 від 07.09.2009 року, згідно яких опікуном над ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, призначено ОСОБА_10, а піклувальником над ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, призначено ОСОБА_11.

Згідно довідки про звільнення НОМЕР_3 02.09.2015 року ОСОБА_5 звільнений від відбування призначеного йому покарання у виді позбавлення волі, яке було призначене вказаним вище вироком суду від 19.12.2011 року.

Із психодіагностичного дослідження ОСОБА_7, 2003 року народження, яке проведено у Комунальному закладі "Львівський обласний дитячий психоневрологічний диспансер" 20.10.2015 року вбачається, суб'єкт дослідження демонструє свою прив'язаність до бабусі та підкреслює її значимість для нього, щодо батька займає ізольовану позицію, в хлопчика високий рівень особистісної тривожності, в ході розмови демонструє тугу за матір'ю.

У характеристиці учня 7- В класу СЗШ м. Львова Худзік Олександра Володимировича зазначено, що належний контроль за навчанням та дисципліною у школі ведеться з боку бабусі, яка є його опікуном. Остання відвідує батьківські збори, завжди цікавиться поведінкою онука. Зовнішній вигляд хлопця охайний, він одітий у чистий одяг, підстрижене волосся, доглянутий.

Згідно характеристики 19.10.2015 року, виданої ЛКП "Старий Сихів" ОСОБА_3 за період проживання по АДРЕСА_1 від сусідів та мешканців будинку на останню скарг не поступало.

Відповідно до висновку № 46 від 19.11.2015 року органу опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_5 не має належного впливу на свою дитину ОСОБА_7, між ними відсутній емоційно-позитивний контакт, в хлопчика виявляється високий рівень особистісної тривожності, деяка агресивність, дитина демонструє тугу за померлою матір'ю, а тому, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_5 батьківський прав по відношенню до сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції 03.11.2016 року ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, дав аналогічні пояснення дані 30.05.2016 року в суді першої інстанції, вказавши, що батько до нього дзвонить, проте він не піднімає трубку. Зазначив, що тато купив йому планшет, що разом ходили у "Макдональдс" та два рази давав йому гроші, одного разу 1 000,00 грн., а іншого 100,00 або 500,00 грн. Розповів, що уроки робить разом із бабою (позивач у справі), а також, що має старшу сестру з якою спілкувався коли не було тата, останній раз приблизно у вересні 2015 року. З татом жити та бачитись не хоче, оскільки він вбив маму, також вказав, що батько бив і його, коли він маму захищав. Висловив бажання бачитись з сестрою.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд виходив з тих обставин, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов"язків по вихованню дитини, що він жорстоко поводиться з дитиною.

З таким висновком колегія суддів повністю погоджується з наступних обставин.

Відповідно до вимог ч.1 ст.164 СК України мати і батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Пленум Верховного Суду України в п. п. 15, 16 Постанови від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і гуртуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідного для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.

ОСОБА_5 не вчиняв та не вчиняє жодних дій передбачених ч.1 ст.164 СК України, в зв"язку з чим відсутні будь-які підстави для позбавлення його батьківських прав.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів стосовно винної поведінки та свідомого нехтування батьківськими обов'язками відповідачем або того, що він є хронічним алкоголіком чи наркоманом. Зокрема, у матеріалах справи відсутні відомості про таку поведінку відповідача, яка негативно впливала б на дитину, або свідчили б про те, що наявність батьківських прав у ОСОБА_5 дійсно суперечить інтересам дитини та зумовлюють застосування до нього такої виключної міри як позбавлення батьківських прав.

У висновку органу опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради №46 від 19.11.2015 року про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача також не наведено фактичних даних щодо свідомої винної поведінки ОСОБА_5.

За такого районний суд відповідно до положень ч.6 ст.19 СК України дав правильну оцінку вищезазначеному висновку органу опіки та піклування, оскільки він є недостатньо обґрунтованим.

Відбуваючи покарання за вчинений злочин, ОСОБА_5 не мав належних умов для виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, проте після звільнення від відбування призначеного йому покарання у виді позбавлення волі, вчиняє дії спрямовані на виконання ним своїх батьківських обов"язків. Як вбачається з довідки виданої державним виконавцем Пустомитівського РВ ДВС ГУЮ у Львівській області №09-26/13572 від 10.11.2016 року, про стягнення з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_7, ОСОБА_5 з нарахованих аліментів з січня по жовтень 2016 року в розмірі 7360 грн. сплатив 7351 грн. Окрім цього, позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 відносно його сина не може бути підставою за вчинений ним злочин за який він - ОСОБА_5 поніс покарання.

Колегія суддів вважає рішення суду законним, обгрунтваним, та таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

На час розгляду справи відсутня виняткова ситуація, яка б дозволила прийти до висновку про необхідність позбавлення відповідача батьківських прав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 жодним чином висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 червня 2016 року - залишити без змін.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст. ст. 308, 313, п.1 ч.1 ст.314, ст. ст.315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 червня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набранням ухвалою законної сили.

Головуючий: О.Я. Мельничук

Судді: Н.П. Крайник

Р.В. Савуляк