Ухвала суду № 63034862, 25.11.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 336/6944/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУ № 336/6944/16-к Слідчий суддя Наумов О.О.

Провадж. №11сс/778/693/16 Доповідач 2 інст. Тютюник М.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Тютюник М.С.,

суддів Гриценка С.І., Рассуждая В.Я.,

при секретарі Бойко О.О.

розглянула 25 листопада 2016 рокуу відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі матеріали провадження за апеляційною скаргою адвоката Мєшальникової Г.Г., в інтересах підозрюваного ОСОБА_3, на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 17 листопада 2016 року про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Новгород-Сіверськ, Чернігівської області, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2,

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор Коваль І.М.,

адвокат Мєшальникова Г.Г.

Як вбачається з матеріалів провадження, органами досудового розслідування ОСОБА_3, підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України за наступних обставин.

Так, 15.11.2016 року приблизно о 22.10 годині ОСОБА_3, за попередньою змовою з ОСОБА_4, та ОСОБА_5, маючи умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, діючи з корисливих мотивів, розробивши план скоєння розбійного нападу з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_6, ОСОБА_4, здійснив дзвінок потерпілому за телефоном НОМЕР_1, повідомивши про необхідність зустрічі з потерпілим біля ТЦ «АТБ» по вул. Чарівна 139-б в м. Запоріжжі, на що потерпілий погодився, одягнувся і вийшов з квартири на вулицю, де біля магазину «Економ плюс», зустрів ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, та ОСОБА_7

Після чого продовжуючи свій злочинний намір, заздалегідь підготувавшись до скоєння розбійного нападу, ОСОБА_4, ОСОБА_3, та ОСОБА_5, почали погрожувати фізичною розправою потерпілому ОСОБА_6 та вимагати гроші в розмірі 35 тисяч гривень. Далі ОСОБА_4 повідомив потерпілому ОСОБА_6, що вони йдуть до його квартири та будуть відшукувати там грошові кошти та ціні речі. Після чого ОСОБА_4, ОСОБА_3 ОСОБА_5, та ОСОБА_7 разом з потерпілим, направилися до квартири АДРЕСА_1, де піднімавшись по сходам потерпілий ОСОБА_6 повідомив, що він нікого впускати до квартири не буде, на що ОСОБА_5 тримаючи в руках ніж, підніс його до живота потерпілого із погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого примусив його відчинити двері до квартири.

Після чого ОСОБА_6 відкрив двері квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_4, та ОСОБА_3 проти волі потерпілого застосували фізичну силу рук заштовхавши потерпілого ОСОБА_6 до вказаної квартири, зайшовши слідом за ним, зачинили двері, де продовжуючи свій злочинний умисел відкрито заволоділи майном ОСОБА_6

16.11.2016 року ОСОБА_3, затриманий у порядку ст. 208 КПК України.

16.11 2016 р. до ЄРДР під №12016080080005421 внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 187 КК України.

16.11.2016 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України.

Слідчий Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області звернувся до суду з клопотанням про застосування стосовно ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою в обгрунтування якого послався на обгрунтованість підозри ОСОБА_3 у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, її підтвердженння зібраними у справі доказами, вказав на наявність ризиків, передбачених п.п.1,5, ч.1 ст. 177 КПК України, існування яких підтверджується відсутністю у ОСОБА_3 стійких соціальних зв'язків, місця роботи та підозрою у вичненні тяжкого злочину.

Задовольняючи клопотання слідчого та застосовуючи до ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою з 17:25 год. 17.11.2016 до 15.01.2017 року включно, слідчий суддя послався на доведення слідчим під час розгляду клопотання, наявності обгрунтованої підозри ОСОБА_3 у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України; ризиків переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, вчинення іншого кримінального правопорушення; врахував дані про особу підозрюваного, який не має міцних соціальних зв'язків, не працевлаштований, раніше судимий.

Одночасно, врахувавши відсутність належних доказів на підтвердження тяжкого матеріального становища підозрюваного, співставивши існуючі у справі ризики, характер кримінального правопорушення та його наслідки з реальною можливістю забезпечити цим запобіжним заходом впевненість у тому, що підозрюваний не буде порушувати покладені на нього процесуальні обов'язки, слідчий суддя визначив розмір застави в даному кримінальному провадженні, що становить 150 мінімальних заробітних плат і дорівнює 217 500 грн. і поклав на підозрюваного, у разі внесення застави обов'язки: - прибувати до слідчого в провадженні якого перебуває дане кримінальне провадження, та до суду за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в'їзд в Україну.

В апеляційній скарзі адвокат Мєшальникова Г.Г., в інтересах підозрюваного ОСОБА_3, посилається на:

- незаконність та необгрунтованість ухвали, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону допущені під час її постановлення;

- необгрунтованість посилання слідчого судді в ухвалі на затримання ОСОБА_8 в порядку ст. 208 КПК України і відсутність письмових доказів, що підтверджували б зазначену осбтавину, оскільки таке затримання було здійснено з порушенням встановленого КПК України порядку, відмова підозрюваного від підпису в протоколі затримання не засвідчена належним чином в присутності понятих, які б могли підтвердити наявність законного затримання, протокол затримання складено з порушенням вимог ст. 213 КПК України, він не містить інформації про надання підозрюваному можливості повідомити про затримання близьких родичів, чим порушено право останнього на захист;

- вручення повідомлення про підозру без участі захисника, призначеного центром з надання безоплатної вторинної допомоги у Запорізькій області;

- формальний підхід слідчого судді до вирішення питання про застосування найбільш суворого запобіжного заходу у виді тримання під вартою з формальною вказівкою на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та посиланням на відсутність у підозрюваного стійких соціальних зв'язків та постійного заробітку, як на підстави для вважати, що підозрюваний може скоїти новий злочин перебуваючи на волі;

Апелянт просить ухвалу скасувати, застосувати до ОСОБА_3 запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Заслухавши доповідь судді, адвоката Мєшальникову Г.Г., яка підтримала вимоги апеляційної скарги, прокурора, який висловив заперечення доводам та вимогам апеляції, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

При застосуванні стосовно ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчим суддею дотримані вимоги ст.ст. 176, 177, 183, 194 КПК України, з якими закон пов'язує вирішення застосування даного виду запобіжного заходу.

Твердження апелянта щодо відсутності доказів обґрунтованої підозри у вчиненні зазначеного злочину слід вважати непереконливими.

Із наданих суду матеріалів встановлено, що висунутаОСОБА_3 підозра заснована на показах потерпілого, свідка, обставинах затримання підозрюваного безпосередньо після вчинення злочину.

Перевірка матеріалів клопотання та прийняте за результатами його розгляду рішення свідчать що, слідчий суддя врахував наявність повідомленняОСОБА_3 про підозру, вагомість здобутих слідством доказів, які засвідчують наявність обґрунтованої підозри, висунутої останньому.

При цьому судова колегія зауважує, що на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення.

З огляду на наведене вище, колегія не приймає до уваги доводи захисника щодо непідтвердженості певних фактів, сумнівність деяких доказів у даному кримінальному провадженні.

Слідчий суддя, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Слідчий суддя, на даному етапі, цілком слушно оцінив надані органом досудового розслідування докази щодо висунутої ОСОБА_3 підозри, як на підтвердження її обґрунтованості.

Слідчий суддя обґрунтовано мотивував свій висновок про необхідність застосування відносно підозрюваного даного виду запобіжного заходу.

Судова колегія, з урахуванням відомостей про наявність в біографії ОСОБА_3 судимостей, відсутність у останнього постійного джерела прибутку, погоджується із доведеністю ризику можливості вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення.

Суд, згідно до ст. 178 КПК України, також врахував інші дані стосовно особистості ОСОБА_3, а саме відсутність у останнього сталих соціальних зв'язків.

Сукупність вище наведених обставин, поряд з особливою тяжкістю вчиненого кримінального правопорушення, очікуваним покаранням у виді позбавлення волі строком від 7 до 12 років, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винним свідчить на користь прийнятого слідчим суддею рішення..

У цьому зв'язку є необґрунтованими посилання сторони захисту на відсутність доказів обґрунтованості підозри, існування ризику, передбаченого ст. 177 КПК України та можливість обрання стосовно ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

За таких обставин слідчий суддя, з метою забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та запобігання встановленому ризику, відповідно до вимог КПК України обґрунтовано застосував запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Колегія суддів не вбачає порушення права підозрюваного на захист, яке би вплинуло на обгрунтованність висновку щодо необхідності обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Вручення підозри, розгляд відповідного клопотання відбувався за присутності підозрюваного та його захисника, повноваження якого у даному провадженні за дорученням виникли з 16.11.2016 року.

Разом з тим, приймаючи до уваги положення ч.2 ст. 404 КПК України, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Так, дотримуючись положення ч.3 ст. 183 КПК України щодо обов'язковості визначення застави, суд встановив, в визначених п.3 с.5 ст. 182 КПК України межах, відносно підозрюваного заставу.

Однак, при визначенні розміру застави, слідчий суддя виходив із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої станом на 01.05.2016 року - 1450 грн., що протирічить положенням п. 16 ст. 3 КПК України, відповідно до якої розмір мінімальної заробітної плати - грошова сума, що дорівнює місячному розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому приймається процесуальне рішення або здійснюється процесуальна дія.

Так, статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25 грудня 2015 року N 928-VIII встановлений розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 року складає 1378 грн.

Отже, встановлена слідчим суддею застава у розмірі 150 мінімальних заробітних плат, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, має становити у твердому грошовому вираженні 206 700 гривень.

Наведене порушення потребує реагуванню з боку апеляційної інстанції, з урахуванням, передбачених ч.3 ст. 407 КПК України, повноважень суду апеляційної інстанції з перегляду ухвал слідчих суддів, шляхом скасування оскаржуваного рішення і постановлення нової ухвали.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 422 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу адвоката Мешальникової Г.Г., в інтересах підозрюваного ОСОБА_3, задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 17 листопада 2016 року про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою з 17:25 год. 17.11.2016 до 15.01.2017 року включно з одночасним визначенням застави в розмірі 217 500 грн. щодо ОСОБА_3, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 17 год. 25 хв. 15.01.2017 року.

Визначити стосовно ОСОБА_3 заставу у вигляді 150 розмірів мінімальної заробітної плати, що становить 206 700 гривень, у разі внесення якої підозрюваний звільняється з-під варти та вважається, що до нього застосований запобіжний захід у виді застави.

Покласти на ОСОБА_3, у разі внесення застави, обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до слідчого в провадженні якого перебуває дане кримінальне провадження, та до суду за першою вимогою;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в'їзд в Україну.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі невиконання ним покладених обов'язків, застава може буде звернена на користь держави.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

С у д д і:

М.С. Тютюник С.І. Гриценко В.Я. Рассуждай