Рішення № 63033686, 18.11.2016, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/6995/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2016 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі

головуючого судді Придачук О.А.

при секретарі Бомбушкар В.П.

за участю представника позивача адвоката ОСОБА_1

представника відповідачів адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Моторного (транспортного) страхового бюро України, про відшкодування шкоди та збитків, завданих джерелом підвищеної небезпеки внаслідок ДТП,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Моторно (транспортного) страхового бюро України, про відшкодування шкоди та збитків, завданих джерелом підвищеної небезпеки внаслідок ДТП, який мотивує тим, 23.04.2016 року близько 13 год. 40 хв. ОСОБА_5, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по вул Університетській в напрямку вул Грібоєдова в м. Ужгороді об»їзджаючи вибоїни прийняла ліворуч, при цьому відбулося зіткнення з його автомобілем НОМЕР_2. В результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження, а водії тілесні ушкодження. Основною причиною зіткнення автомобілів став виїзд відповідача ОСОБА_5 на смугу зустрічного руху транспорту, тобто на смугу по якій рухався автомобіль ОСОБА_3 Підтвердженням цього факту є схема місця ДТП, на якій зафіксовано місце зіткнення, а відтак з урахуванням розстановки транспортних засобів та місця зіткнення встановлено, що автомобіль марки «Мерседес» заїхав на смугу зустрічного руху відносно центру дороги на відстань 1,35 м. Вина ОСОБА_6 у вчиненному підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 27.10.2011 року, схемою місця ДТП, поясненнями правопорушника. 12.12.2011 року постановою по справі № 3-10807/11 провадження по справі відносно ОСОБА_5 за ст. 124 КУпАП було закрито у зв»язку з закінченням строків давності накладення адміністративного стягнення. Враховуючи, що вина ОСОБА_5 доведена належними доказами, а саме протоколом про адміністративне правопорушення від 27.10.2011 року, схемою місця ДТП, поясненнями правопорушника та іншими матеріалами та зважаючи, що адмінпровадження закрито не з підстав відсутності вини, а також зважаючи, що місце зіткнення відбулося на на смузі руху автомобіля позивача, останній вважає, що відповідач однозначно винен у у ДТП і повинен відшкодувати йому матеріальні і моральні збитки.

Згідно із звітом про оцінку вартості матеріальної шкоди, завданої транспортному засобу (шевроле Нубіра, АО5073АТ) зробленого 12.08.2010 року за № 10081201 сума відновлювального ремонту складає 70498,09 грн. Крім того, позивач зазначає, що у зв»язку необхідністю відновлення належного йому автомобіля, ним було здійснено додаткові витрати в розмірі 400,00 грн., а саме оплата за виготовлення звіту про вартість матеріальних збитків. Крім того, у зв»язку з тим, що за характером своєї роботи для належного виконання своїх обов»язків позивачу потрібен автомобіль, оскільки він працює автомайстром по ремонту електрообладнання транспортних засобів та до його обов»язків входить доставка товарних цінностей на підприємство, і від цього залежить його робота, тому він змушений був винаймати таксі і таким чином здійснювати перевезення товарних цінностей, що зумовило додаткові витрати в сумі 1975,14 грн. Таким чином, загальний розмір матеріальної шкоди та збитків становить: 70498,05 грн. - відновлення автомобіля, 400 грн сплата за звіт про оцінку вартості матеріальних збитків, 1975,14 грн. витрати за використання таксі, що в сумі складає 72873,23 грн.

Крім того, позивач зазначає, що в результаті ДТП він зазнав моральної шкоди, оскільки внаслідок ДТП було завдано шкоди його здоров»ю він отримав черепно-мозкову травму, також завдано шкоди його майну автомобілю «Шевроле Нубіра». Моральна шкода позивача полягає у фізичних стражданнях через пошкодження здоров»я, а також стражданнях та хвилюваннях, викликаних пошкодженням автомобіля та необхідністю його відновлення, які викликані тим, що у нього були відсутні власні кошти для оплати ремонту, необхідності владнання процедури отримання відповідних коштів у борг, та пов»язаних із цим зусиль та тривалого очікування. Крім того знаходження автомобіля в ремонті порушило його звичний спосіб життя та вплинуло на виконання його трудових обов»язків, оскільки автомобіль йому постійно потрібен для роботи, що також призвело до додаткових хвилювань. Завдану йому моральну шкоду він оцінює у 10000 грн. В позовній заяві також зазначає, що ОСОБА_5 не було надано працівникам міліції доказів, що вона заволоділа автомобілем на законній підставі, а тому він пред»являє позов також до фактичного власника автомобіля ОСОБА_4 А тому на підставі наведеного просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на його користь матеріальні збитки в розмірі 72873,23 грн., моральну шкоду в розмірі 10000 грн, а також судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідачів - адвокат ОСОБА_2 проти позову заперечив, зазначивши, що ОСОБА_3 не може виступати в даній справі в якості позивача, оскільки автомобіль НОМЕР_3 належить ОСОБА_7, а ОСОБА_3 керував даним автомобілем на підставі довіреності, яка посвідчена в день ДТП, що також викликає сумніви в правовових підставах на яких ОСОБА_3 керував вказаним автомобілем. Крім того, 02.12.2013 року ОСОБА_3 був засуджений Ужгородським міськрайонним судом за ч.1 ст. 286 КК України щодо факту ДТП, що мала місце 23.04.2010 року, а згідно ухвали апеляційного суду Закарпатської області від 27.08.2014 року вирок Ужгородського міськрайонного суду від 02.12.2013 року скасований, кримінальна справа направлена прокурору для організації проведення додаткового розслідування яке на даний час не завершене. А тому відсутні будь-які підстави для стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 матеріальної чи моральної шкоди на користь позивача.

Представник відповідача Моторного (страхового) бюро України в судове засідання не з»явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідачів, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до висновку, що заявлений позов є обґрунтованим та підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 згідно постанови Ужгородського міськрайонного суду від 12.12.2011 року була визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, яке полягало в тому, що 23.04.2010 року близько 13 год. 40 хв. ОСОБА_5, керуючи автомобілем марки «Мерседес С200», д.н.з. НОМЕР_4, рухаючись по вул. Університетській в напрямку вул. Грибоєдова, об»їзжаючи вибоїни прийняла ліворуч, при цьому відбулося зіткнення з автомобілем НОМЕР_5, яким керував ОСОБА_3, в результаті чого автомобілі отримала механічні пошкодження, а водії тілесні ушкодження . (а. с. 14).

Зазначена постанова набула законної сили, і не оскаржувалася ОСОБА_5

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року визначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

Згідно звіту про оцінку вартості матеріального збитку, спричиненого пошкодженням транспортного засобу, поданого позивачем, вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_3 становить 70498,09 грн.

При цьому, як вбачається з розрахункової квитанції № 278992, за виконання вказаного звіту позивачем було сплачено 400 грн.

Згідно п. 6 вищезазначеної Постанови роз»яснено, що особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Як встановлено згідно наявних матеріалів справи ОСОБА_5 на законній підставі керувала автомобілем марки «Мерседес С200», д.н.з. НОМЕР_4, який належить на праві власності її матері ОСОБА_4

За таких обставин, суд вважає, що відповідач ОСОБА_4 не може відповідати за шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки автомобілем марки «Мерседес С200», д.н.з. НОМЕР_4, що належить їй на праві власності, але яким на підставі доручення керувала ОСОБА_5, і таку слід виключити з числа відповідачів як неналежного відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

У відповідності до ст.11,60 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, обов»язок надання яких покладається на сторони по справі.

Беручи до уваги вищенаведене, а саме наявність постанови Ужгородського міськрайонного суду від 12.12.2011 року, згідно якої встановлена вина ОСОБА_5 у дорожньо-транспортній пригоді за участі автомобіля НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_3, звіту про оцінку вартості матеріального збитку, спричиненого пошкодженням транспортного засобу, згідно якого вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_3 становить 70498,09 грн., враховуючи, що представником відповідача зазначене не заперечувалося та не спростовано, суд, приходить до висновку, що наявні підстави для відшкодування ОСОБА_5, завданої ОСОБА_3, пошкодженням його автомобіля, матеріальної шкоди в загальній сумі 70898,05 грн., що включає в себе також і витрати на проведення звіту про оцінку вартості матеріального збитку , спричиненого пошкодженням транспортного засобу від 12 серпня 2010 року (а. с. 7-11).

Пунктом 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013 року визначено, що враховуючи, що відповідно до статей 386, 395, 396ЦКположення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну. До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначенихпунктом 2.1 Правил дорожнього руху України(посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб).

А тому суд не бере до уваги посилання відповідача на відсутність у позивача правових підстав для отримання відшкодування шкоди, оскільки ОСОБА_3 керував автомобілем НОМЕР_3 на підставі реєстраційного документа на транспортний засіб та нотаріально посвідченої довіреності .

Крім того, позивач просить стягнути на його користь завдану йому пошкодженням майна та отриманням ним тілесних ушкоджень в результаті ДТП моральну шкоду.

Згідно ч.1ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. При цьому, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, моральна шкода відшкодовується незалежно від наявності вини.

Відповідно до ч. 2ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я, у душевнихстражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з противоправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

У постанові суду від 12.12.2011 року міститься інформація про отримання водіями тілесних ушкоджень в результаті ДТП, яка сталася 23.04.2016 року.

Згідно акту судово-медичного обстеження № 377 від 26.04.2010 року встановлено, що експертом на основі викладених у акті даних судово-медичного обстеження громадянина ОСОБА_3 з врахуванням даних медичної документації, заповненої на його ім»я, встановлено, що на момент судово-медичного обстеження на тілі ОСОБА_3 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: саден на шкірних покровах волосистої частини голови та обличчя, а також синця обличчя. Згідно даних консультації спеціалістів у нього виявлено «Забій грудної клітини, поперекового відділу. Множинні садна голови, верхнього та нижнього повіка справа». Виникли дані тілесні ушкодження внаслідок дії тупих твердих предметів по ударному механізму дії, якими могли бути виступаючі частини салона автомобіля під час ДТП, яка відбувалася 23.04.2010 року.

Як вбачається з виписки з історії хвороби № 13162/1097 стаціонарного хворого, ОСОБА_3 з 27.12.2010 року по 06.01.2011 року перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом наслідки пересеної ЧМТ у вигляді вегето судинної дистонії.

Крім того, заподіяння йому моральної шкоди позивач обґрунтовує хвилюваннями щодо пошкодження автомобіля та необхідності його відновлення за відсутності у нього необхідних для цього коштів та необхідністю прикладення зусиль для отримання їх у борг. Крім того, знаходження автомобіля в ремонті порушило його звичний ритм життя та вплинуло на виконання ним трудових обов»язків, оскільки автомобіль постійно потрібен йому для роботи.

Відповідно до ч. 3ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд приймає наведене позивачем обґрунтування моральної шкоди, водночас, суд приходить до переконання, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню з урахуванням ступеню моральних страждань та спричиненої матеріальної шкоди.

Враховуючи вимоги ст. 23 ЦК України, суд вважає обґрунтованим розмір моральної шкоди в 1000 грн.

Вказана сума підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача.

Що стосується відшкодування позивачу матеріальної шкоди у розмірі 1975 грн.14 коп. - витрат за послуги таксі, то завдання такої шкоди будь-якими належними та допустимими доказами позивачем та його представником не підтверджено, а відтак у задоволенні цієї частини позовних вимог суд вважає слід відмовити .

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 слід стягнути судовий збір у розмірі 709,89 грн.

Керуючись Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013 року, ст. ст. 23, 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України, ст. ст. ст. ст. 10, 11, 57, 60, 179, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5, Моторного (транспортного) страхового бюро України, про відшкодування шкоди та збитків, завданих джерелом підвищеної небезпеки внаслідок ДТП задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_1, вул Широка, 13, на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду, завдану ДТП в розмірі 70898,05 (сімдесят тисяч вісімсот дев»яносто вісім грн. 05 коп.) грн.

Стягнути з ОСОБА_5, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_1, вул Широка, 13, на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 1000,00 (одна тисяча) грн.

Стягнути з ОСОБА_5, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 709, 89 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.А. Придачук