Ухвала суду № 63032779, 29.11.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 743/715/16-ц Провадження № 22-ц/795/2038/2016 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Жовток Є. А. Доповідач - Шарапова О. Л.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіШарапової О.Л.суддів:Лакізи Г.П., Страшного М.М.при секретарі:Нечасному О.Л.за участю:ОСОБА_5. ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Ріпкинського районного суду від 14 вересня 2016 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про припинення права власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку,-

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу на новий розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Ріпкинського районного суду від 14 вересня 2016 року провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про припинення права власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що ухвала суду є незаконною. Особа, яка подала апеляційну скаргу, посилається на те, що предмет і підстави спору змінилися.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що в січні 2013 року ОСОБА_5 звернулась до Славутицького міського суду з зустрічним позовом до ОСОБА_7, в якому , з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати за нею право власності на садовий будинок, розташований в АДРЕСА_1, та право власності на приватизовану земельну ділянку, для ведення садівництва площею 0,12 га, яка розташована за тією ж адресою та провести поділ іншого майна. Позовні вимоги мотивувала тим, що садовий будинок є спільним сумісним майном подружжя, а земельна ділянка , яка надавалась для садівництва була приватизована на ім.»я чоловіка, тобто набута у власність під час перебування в зареєстрованому шлюбі, а тому також є спільним сумісним майном подружжя.

Рішенням Славутицького міського суду від 23 червня 2014 року, яке набрало законної сили, за ОСОБА_5 та за ОСОБА_7 за кожним визнано право власності на 1/2 частину садового будинку з господарськими спорудами та будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1; у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на земельну ділянку відмовлено, оскільки право власності на садовий будинок визнано за кожною із сторін в рівних частинах, але без виділу конкретної частини будинку.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, за кожною із сторін визнано право власності на 1/2 частину садового будинку з господарськими спорудами та будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, без виділу сторонам конкретної частини будинку.

Проте, з таким висновком суду не погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження по справі, якщо набрало законної сили рішення суду, постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 в червні 2016 року звернулась до Ріпкинського районного суду з позовом до ОСОБА_7, в якому просила припинити право власності останнього на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1, та визнати за нею і відповідачем право власності за кожним на 1/2 частину вказаної земельної ділянки. Позовні вимоги мотивувала тим, що судовим рішенням за нею визнано право власності на 1/2 частину садового будинку з господарськими спорудами та будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, нею проведена державна реєстрація свого права власності, а тому, з урахуванням приписів ст.. 120 Земельного кодексу України, слід припинити право власності відповідача на цю земельну ділянку та визнати за кожним із співвласників житлового будинку право власності на половину вказаної земельної ділянки.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що предмет і підстава двох позовів є різними, а тому висновок суду про закриття провадження у справі з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України, є помилковим.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.4 ч.1 ст. 311, 313, 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5- задовольнити.

Ухвалу Ріпкинського районного суду від 14 вересня 2016 року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:Судді: