Ухвала суду № 63032676, 23.11.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 731/183/16-ц Провадження № 22-ц/795/1855/2016 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Моцьор О. В. Доповідач - Скрипка А. А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіСкрипки А.А.суддів:Лакізи Г.П., Шевченка В.М.при секретарі:Шапко В.М., Покладі Д.В.за участю:відповідача ОСОБА_6, представників позивача - ОСОБА_7, ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 05 серпня 2016 року у справі за позовом комунального підприємства "Господар" Варвинської селищної ради Чернігівської області до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій,

в с т а н о в и в:

Рішенням Варвинського районного суду Чернігівської області від 05.08.2016 року задоволено позовні вимоги комунального підприємства "Господар" Варвинської селищної ради Чернігівської області до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь комунального підприємства "Господар" Варвинської селищної ради Чернігівської області 803 грн. 24 коп. заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, 159 грн. 06 коп. втрат від інфляційних процесів, 3% річних від простроченої суми в розмірі 19 грн. 56 коп., 1378 грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору, а всього - 2 359 грн. 86 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по суті заявлених позовних вимог, яким відмовити в їх задоволенні. Доводи апеляційної скарги зазначають, що оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи. ОСОБА_6 вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції належним чином не з'ясував, що квартира, в якій проживає ОСОБА_6, на праві власності належить не лише йому, а і ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ОСОБА_6 вказує, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги показання в судовому засіданні свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 Разом з тим, як зазначає ОСОБА_6, суд першої інстанції взяв до уваги представлений позивачем розрахунок заборгованості за спожиті послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Доводи апеляційної скарги вказують на обов'язок позивача представити суду відповідні докази щодо надання послуг з утримання будинків і споруд та при будинкових територій, фактичний обсяг яких судом першої інстанції при розгляді справи по суті встановлено не було. ОСОБА_6 не погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що в ході розгляду судом даної справи ним фактично не оспорювався розрахунок заборгованості за надані послуги, розрахунок 3% річних та розрахунок збитків, завданих інфляцією.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд на підставі приписів статті 308 ЦПК України приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції, - залишенню без змін, виходячи з наступного.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог заявленого позову, оскільки вказаний висновок суду узгоджується з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та фактичними обставинами справи.

Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків оскаржуваного рішення суду першої інстанції фактичним обставинам справи та нормам матеріального права не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

Відповідно до п.6 ч.1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

В ході судового розгляду даної справи встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що комунальне підприємство ''Господар'' Варвинської селищної ради Чернігівської області є виконавцем житлово-комунальних послуг в с.м.т. Варва, зокрема, послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що підтверджується рішенням Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області від 28.12.2009 року та статутом підприємства (а.с.8, 9).

ОСОБА_6 проживає в АДРЕСА_3

Вказаний будинок АДРЕСА_1 утримується КП ''Господар'' Варвинської селищної ради, що підтверджується даними КП ''Господар'' Варвинської селищної ради Чернігівської області (а.с.69), рішеннями Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області від 17.10.2013 року № 6-36/13 та від 25.04.2013 року № 2-29/13 (а.с. 65, 66), відповідно яких Варвинська селищна рада безоплатно передала КП ''Господар'' об'єкти житлового фонду згідно переліку. Відповідно до акту прийому-передачі від 01.11.2013 року, Варвинська селищна рада в особі селищного голови та головного бухгалтера передала КП ''Господар'' в особі директора та головного бухгалтера основні засоби (житловий фонд) по об'єктах, серед яких, зокрема, передано і будинок АДРЕСА_1 (а.с.67-68).

Судом в ході судового розгляду даної справи встановлено, що у 2013-2015 роках КП ''Господар'' були надані наступні послуги з утримання будинку АДРЕСА_1 та прибудинкової території: технічне обслуговування внутрішньобудинкових мереж холодного водопостачання і водовідведення; освітлення місць загального користування; обслуговування димовентиляційних каналів; поточний ремонт конструктивних елементів (покрівель) (а.с.15).

Також судом в ході судового розгляду даної справи встановлено, що позивачем у 2015 році було проведено у вказаному будинку: ремонтні роботи покрівлі будинку (а.с.16,17,19), ремонтні роботи труб водовідведення (а.с.18), ремонтні роботи каналізаційної системи (а.с.20), здійснено заміну ділянки мережі водопостачання будинку (а.с.21), проведено ревізію електричної мережі сходових кліток та освітлення місць загального користування (а.с.22).

Як вбачається з довідки позивача (а.с.69), з 01.05.2013 року по 01.05.2016 року за будинком АДРЕСА_1 рахується заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на суму 22 312,03 грн.

Тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлені рішеннями Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області №43 від 29.03.2013 року та №158 від 15.11.2013 року (а.с.10-12, 13-14).

Відповідно до представленого позивачем розрахунку заборгованості за спожиті послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій споживача ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 загальна сума заборгованості відповідача станом на 20.02.2016 року за період з 20.09.2014 року по 20.02.2016 року становить 803,24 грн. (а.с.23). Також на вказану суму заборгованості нараховано 3 % річних від простроченої суми в розмірі 19,56 грн. (а.с.26) та збитки, завдані інфляцією, в сумі 159,06 грн. (а.с.24-25).

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд першої інстанції обгрунтовано зазначив в оскаржуваному рішенні, що хоча відповідачем і не укладався відповідний договір з позивачем, проте, відповідач є споживачем послуг КП ''Господар'' з утримання будинку АДРЕСА_1 та прибудинкової території. Посилання відповідача на відсутність між сторонами укладеного договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території судом першої інстанції обгрунтовано не взято до уваги, оскільки спірні правовідносини регламентуються статтею 11 ЦК України, відповідно до якої цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Суд першої інстанції вірно прийшов до висновку в оскаржуваному рішенні відносно того, що між сторонами по справі виникли фактичні відносини по наданню та отриманню послуг з утримання будинку та прибудинкової території, при цьому відсутність договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території за наявності фактичного надання та отримання таких послуг не звільняє споживача послуг від обов'язку їх оплачувати.

Приймаючи до уваги фактичні обставини справи, а також норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, зокрема, приписи статей: 1,20,32 Закону України ''Про житлово - комунальні послуги'', статей 317,319,322 ЦК України, які зазначають про зміст права власності, його здійснення та тягар утримання майна, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого по суті висновку про задоволення вимог заявленого позову. При цьому судом першої інстанції також взято до уваги обставини, які були встановлені в ході судового розгляду даної справи, а саме, те, що позивачем за період з вересня 2014 року по лютий 2016 року надавались послуги з утримання будинку за адресою: АДРЕСА_1 та прибудинкової території, а відповідач фактично вказаними послугами користувався, тому він має сплачувати кошти за отримані послуги.

Відповідно до приписів статті 88 ЦПК України, яка регламентує розподіл судових витрат між сторонами, судом стягнуто з відповідача на користь позивача 1378 грн. в рахунок відшкодування документально підтверджених понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання до суду позовної заяви.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що квартира АДРЕСА_1, в якій проживає ОСОБА_6, є приватизованою, і її власниками, крім відповідача, являються ОСОБА_9,ОСОБА_10, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Оскільки відповідно до приписів ч.1 статті 11 ЦПК України, яка регламентує диспозитивність цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Як вбачається з матеріалів справи (а.с.4-6), КП ''Господар'' звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. При цьому ОСОБА_6, який приймав участь у судовому розгляді даної справи в суді першої інстанції, не заявляв відповідного клопотання про залучення до участі у справі інших осіб в якості співвідповідачів.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору по суті необґрунтовано не прийняв до уваги показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які підтвердили безпідставність вимог заявленого позову, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Оскільки відповідно до приписів статті 63 ЦПК України, показання свідка є одним із видів доказів, при цьому згідно ч.2, ч.3, ч.4 статті 212 ЦПК України, жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, відобразивши результати оцінки доказів в рішенні, з наведенням мотивів їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Доводи апеляційної скарги стверджують, що суд першої інстанції, стягнувши з відповідача на користь позивача суму заборгованості за оплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, не встановив обсягу фактично наданих позивачем послуг та виконаних робіт з утримання будинку. Вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки вони не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи. Як вбачається з оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 05.08.2016року (а.с.122-126), вказане питання було предметом дослідження суду першої інстанції в ході судового розгляду даної справи, при цьому судом досліджувались відповідні документи, представлені позивачем (а.с.15-22) щодо вартості наданих у 2013, 2014, 2015 роках послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по будинку АДРЕСА_1 та щодо переліку виконаних робіт.

В доводах апеляційної скарги ОСОБА_6 не погоджується з розрахунком заборгованості за спожиті послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, проведеного позивачем, відповідно до якого станом на 20.02.2016 року заборгованість відповідача становить 803 грн. 24 коп. Вказані твердження апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції,оскільки вказаний розрахунок заборгованості відповідачем в ході судового розгляду даної справи не спростовано належними та допустимими доказами, в розумінні статей 58,59 ЦПК України. Відповідно до приписів ч.1, ч.4 статті 60 ЦПК України, яка регламентує обов'язки доказування і подання доказів, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В доводах апеляційної скарги ОСОБА_6 також не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення з нього на користь позивача 159 грн. 06 коп. втрат від інфляційних процесів та 3% річних від простроченої суми в розмірі 19 грн. 56 коп. Зазначені твердження апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у вказаній частині, оскільки висновок суду щодо стягнення вказаних сум з відповідача на користь позивача узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України у спорі про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинку та прибудинкової території (справа №6-59цс13 від 30.10.2013 року).Відповідно до вказаної правової позиції, закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України ''Про житлово-комунальні послуги'' правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, ухваленого на основі з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись статтями: 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 05 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: