Ухвала суду № 63031063, 28.11.2016, Київський районний суд м. Одеси

___________________

Справа № 1512/7394/2012

Провадження № 4-с/520/133/16

УХВАЛА

про задоволення скарги

28.11.2016 року

Київський районний суд м.Одеси у складі:

Головуючого - судді Куриленко О.М.

за участю секретаря - Баранова Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 ОСОБА_2 на дії державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції ОСОБА_4, щодо винесення ним постанови про стягнення виконавчого збору,

В С Т А Н О В И В :

11.07.2016 року представник боржника звернувся до суду з скаргою, в якій просить суд скасувати постанову державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_4 від 18.05.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 43667, 49 гривень.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що боржник не був повідомлений про відкриття виконавчого провадження, а від так не міг виконати вимогу державного виконавця про добровільне виконання виконавчого листа. Також зазначає, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору була винесена 18.03.2015 року і на цей час борг за виконавчим листом вже було сплачено, що 14.10.2014 року, при цьому боржник без будь-якого примусу почав сплачувати борг ще 03.12.2013 року.

Таким чином, заявник вважає, що підстави для стягнення з боржника виконавчого збору відсутні, у звязку з чим звернувся до суду з даною заявою.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 22.07.2016 року скаргу ОСОБА_1 ОСОБА_2 на дії державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції ОСОБА_4 щодо винесення ним постанови про стягнення виконавчого збору залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду скасувати, посилаючись на порушення судом вимог матеріального і процесуального права

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 06.09.2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 22 липня 2016 року скасовано. Питання щодо розгляду скарги ОСОБА_1 ОСОБА_2 на дії державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції ОСОБА_4 направлено на новий розгляд до Київського районного суду м. Одеси.

Ухвалою судді від 10.10.2016 року вказану справу було прийнято до провадження, та призначено судове засідання.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.74, 76, 77 ЦПК України.

У судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_6 вимоги підтримав, просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в скарзі.

Заінтересована особа державний виконавець Малиновського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції ОСОБА_4 у судове засідання не зявився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Інші сторони по справі у судове засідання також не зявились, про час, дату та місце розгляду справи сповіщались належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Суд, оглянувши матеріали справи вважає, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст.383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, порушені їхні права і свободи.

У судовому засіданні встановлено, що в провадженні Київського районного суду м.Одеси перебувала цивільна справа № 1512/7394/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства Дельта Банк до ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_1 ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20.09.2013 року позов Публічного акціонерного товариства Дельта Банк - задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_1 ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства Дельта Банк заборгованість за кредитним договором в розмірі 436674, 97 грн., а також судовий збір у розмірі 3219 грн.

Вищевказане рішення в законному порядку оскаржене не було, а від так набрало законної сили, що відповідає вимогам ст. 223 ЦПК України.

01.11.2013 року Київським районним судом м. Одеси видано виконавчий лист №1512/7394/2012 про примусове виконання вищевказаного рішення суду в частині боржника ОСОБА_1 ОСОБА_2.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

24 березня 2014 року державним виконавцем першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_8 відповідно до вимог ст.ст. 17, 19, 20,25 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 1512/7394/2012 від 01.11.2013 року, виданим Київським районним судом м. Одеси. Боржнику надано 7-денний строк для добровільного виконання рішення суду.

У відповідності до ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються курєром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Слід зазначити, що ухвалою суду від 07.11.2016 року було витребувано у Малиновського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції належним чином завірену копію виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 ОСОБА_2 на користь ПАТ "Дельта Банк" 436 674,97 гривень та виконавчого збору у розмірі 43667, 49 гривень.

З вказаної копії виконавчого провадження, а саме реєстру рекомендованих листів вбачається, що боржнику ОСОБА_1 ОСОБА_2 за адресою м. Одеса, 6 ст. Люстдорфської дороги 5 лінія, 24 було направлено постанову про відкриття виконавчого провадження, проте, повідомлення про вручення листа в матеріалах відсутні.

Таким чином, суд вважає, що боржник про відкриття виконавчого провадження повідомлений належним чином не був.

Згідно ч. 1 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення,

документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець: здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб і порядок визначені виконавчим документом.

24.03.2014 року головний державний виконавець першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_8 виніс постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

26.06.2014 року головним державним виконавцем першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_8 було винесено постанову про розшук майна боржника.

А постановою від 07.08.2014 року було зупинено виконавче провадження до розшуку транспортних засобів боржника.

30.12.2015 року державним виконавцем Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_9 було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 1512/7394/2012 виданого 01.11.2013 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_10 грошової суми у розмірі 436674, 97 гривень, на підставі п. 10 ч. 1ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження»

Так п. 10 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції чинної на момент винесення постанови) передбачалось, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;

Разом з тим слід зазначити, що починаючи з 03.12.2013 року по 14.10.2014 рік боржником ОСОБА_1 ОСОБА_2 здійснювались платежі по погашенню кредитної заборгованості згідно договору № 174/ФКВІП-07 від 14.05.2007 року, та як вбачається з листа ПАТ «Дельта Банк» від 05.07.2016 року заборгованість за кредитним договором у розмірі 436674, 97 гривень погашена в повному обсязі.

Проте, 18 травня 2015 року державним виконавцем першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_4 винесено постанову про стягнення з боржника ОСОБА_1 ОСОБА_2 виконавчого збору в розмірі 43667, 49 грн.

Відповідно дост.1 Закону України «Про виконавче провадження»(далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень суда та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цимЗаконом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗаконута інших законів а також рішеннями, що відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Статтею 25 Законупередбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно висновку Верховного Суду України щодо застосування зазначених норм права, викладеного в постанові від 06.07.2015р. у справі №6-785цс15, сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання рішення.

Відповідно до змісту ч.1ст.28 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання боржником в строк до семи днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, встановлений частиною другоюстатті 25 цього Законудля самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Згідно положень ч.3ст.27 зазначеного Закону, у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Враховуючи викладене, у зв'язку з тим, що боржником в добровільному порядку виконано рішення суду, при цьому державним виконавцем не вчинялися передбачені законодавством заходи примусового виконання рішення, постанову державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_4 від 18.05.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 43667, 49 гривень слід скасувати.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Ст.ст. 27, 46 ЦПК України передбачено, що обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставин при невизнані їх сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, що випливає зі змісту ст. 27 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч.2ст.1 Закону України "Про державну виконавчу службу"завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Положеннями ч 1ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження"передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно дозаконуі не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Стаття 7 зазначеного вище Закону передбачає, що працівник органу державної виконавчої служби зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованихКонституцією Українита законами України.

Стаття 11 Закону України "Про виконавче провадження"встановлює, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Також передбачено, що держаний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 1 статті 82 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Згідно з ч. 4 ст. 82 Закону, рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно частин 1,2 ст. 384 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби. Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Враховуючи встановлені обставини, суд доходить висновку, що скарга ОСОБА_1 ОСОБА_2 на дії державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції ОСОБА_4 підлягає задоволенню.

Виходячи з вищевикладеного та керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 27, 384 ЦПК України, ст.ст. 26, 82 Закону України «Про виконавче провадження» суд, -

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 ОСОБА_2 на дії державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції ОСОБА_4 щодо винесення ним постанови про стягнення виконавчого збору задовольнити.

Скасувати постанову державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_4 від 18.05.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 43667, 49 гривень.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги на протязі пяти днів з дня її проголошення через Київський районний суд м. Одеси.

Суддя Куриленко О. М.