Ухвала суду № 63030055, 21.11.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 146/799/16-к

Провадження №11-кп/772/1413/2016

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Пилипчук О. В.

Доповідач : Нешик Р. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2016 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі:

Головуючого - судді: Нешик Р.І.

суддів: Дедик В.П., Олексієнка Ю.Г.

при секретарі: Міхневич І.А.

обвинуваченого: ОСОБА_2

захисника: ОСОБА_3

розглянула 21 листопада 2016 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження №12016020290000200 за апеляційними скаргами прокурора та обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Томашпільського районного суду Вінницької області від 15.09.2016 року, яким

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимого: 18 липня 2012 року Ямпільським районним судом Вінницької області за ч.3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк три роки три місяці;

засуджено за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання визначений з 15 вересня 2016 року, із врахуванням положення ст.72 КК України.

Вирішено питання з речовими доказами та судовими витратами.

За участю прокурора: Кузьміна С.В.

В С Т А Н О В И В :

В апеляційній скарзі прокурора ставиться питання про невідповідність призначеного ОСОБА_2 покарання внаслідок м'якості та неточного перерахування строку попереднього ув'язнення відповідно до ч.5 ст.72 КК України.

Апеляційна скарга обвинуваченого містить прохання про скасування вироку суду із-за істотного порушення вимог КПК і неповноти судового слідства. А тому матеріали кримінального провадження просив повернути в місцевий суд для призначення нового розгляду.

Згідно вироку суду ОСОБА_2 визнаний винними та засуджений за те, що 28 травня 2016 року біля 15-00 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у будинку ОСОБА_4, що розташований по АДРЕСА_1, на кріслі в із однієї із кімнат побачив мобільний телефон марки «Леново А-800» білого кольору, що належить останній.

У цей час у ОСОБА_2 виник умисел на викрадення вищевказаного телефону, тому, реалізуючи свій умисел, діючи із корисливих спонукань, він взяв до рук зазначений телефон, в якому знаходилася сім-карта оператора мобільного зв'язку «Київстар».

Після того, як ОСОБА_2 заволодів вказаним телефоном, він почув, як у будинок ввійшла господарка ОСОБА_4, тому заховався під ліжко в одній із кімнат, щоб вона його не побачила, проте був виявлений потерпілою.

Ігноруючи те, що його дії були поміченими господаркою будинку, з метою заволодіння чужим майном, ОСОБА_2 вибіг з кімнати з викраденим телефоном з сім-картою та розпорядився ними на власний розсуд.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; пояснення обвинуваченого та його адвоката в підтримання доводів поданої апеляційної скарги; заперечення прокурора проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та просив вирок суду про зарахування строку попереднього ув'язнення привести у відповідність до ч.5 ст.72 КК України; виступи їх всіх в судових дебатах в підтримання висловлених позицій; дослідивши доводи апеляційних скарг та перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд дійшов висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та часткове задоволення апеляційної скарги прокурора із наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який йому призначено покарання при обставинах, викладених у вироку, правильні і ґрунтуються на сукупності зібраних і безпосередньо досліджених у суді доказах, які є достатніми, допустимими і взаємопов'язаними.

Зокрема, обвинувачений свою вину у скоєнні пред'явленого йому обвинувачення визнавав повністю та пояснював, що перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, намагався взяти в борг у потерпілої гроші в сумі 100грн, але виявивши відсутність останньої у будинку, побачив в одній із кімнат мобільний телефон, із якого спочатку намагався зателефонувати, але потім вирішив заховатись із телефоном під ліжко в кімнаті, де його виявила господарка будинку - ОСОБА_4

Після чого, ОСОБА_2 із телефоном вибіг із будинку та зник.

Після затримання працівниками поліції, він зізнався в скоєному і зателефонував співмешканці, щоб та повернула мобільний телефон потерпілій, який він залишив на багажнику велосипеда.

Його покази підтвердили в суді потерпіла, співмешканка - ОСОБА_5, її неповнолітня донька - свідок ОСОБА_6

Крім того, обставини скоєного підтверджуються протоколами оглядів місця події та виявлення викраденого з фототаблицями.

Тому суд, за відсутності розумних сумнівів, обґрунтовано визнав винним ОСОБА_2 та засудив його до справедливого покарання, яке відповідає вимогам ст.65 КК України.

ОСОБА_2 не міг логічно обґрунтувати в апеляційній скарзі свою відмову від раніше даних показів, згідно яких він визнавав себе винним.

Не заперечував свою участь у скоєнні злочину також у раніше поданій апеляційній скарзі.

За наявності сукупності зібраних беззаперечних і достатніх доказів у суду немає підстав до скасування вироку суду і закриття провадження за відсутності в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення за ч.2 ст.186 КК України.

При тому, що ОСОБА_2 не оголошувались підозри в крадіжці грошей, його посилання в апеляції на умовляння прокурора не згадувати за їх крадіжку та що суд не дав оцінки показам потерпілої з цього приводу, ніяким чином не впливають на законність прийнятого рішення відносно нього.

Про вручення копії вироку обвинуваченому засвідчує розписка, дана ним одразу після його проголошення та апеляційна скарга, якою він оскаржив вирок суду.

Щодо доводів про порушення суддею таємниці нарадчої кімнати, то суд вважає їх надуманими і не приймає до уваги. Дану обставину ніхто не підтвердив, про неї він заявив лише в доповненнях до апеляції 09.11.2016 року, після відвідування його адвокатом та в зв'язку із порадою його співкамерником, про що він заявив в апеляційному суді.

Як слідує із журналу судового засідання, суддя перебував у нарадчій кімнаті при постановленні вироку більше 3 годин, що робило неможливим відслідкувати вхід до кабінету судді сторонніми особами і події, які там відбувались.

За наявності обставин, зазначених у вироку, які впливають на призначення покарання, суд обрав ОСОБА_2 покарання необхідне і достатнє для його виправлення і попередження вчинення нових злочинів.

Ніяких інших обставин, які би впливали на його зменшення чи пом'якшення обвинувачений не навів та які не вбачаються із матеріалів кримінального провадження.

Обставини, зазначені в апеляційній скарзі прокурора також були враховані судом у вироку, що унеможливлює обрання йому більш суворого покарання, як про те необґрунтовано просив прокурор в своїй апеляційній скарзі.

Проте, колегія суддів вважає слушними доводи прокурора стосовно уточнення перерахування строку попереднього ув'язнення відповідно до ч.5 ст.72 КК України.

Зважаючи на вищенаведене та керуючись ст.ст.404, 405, 407, 414, 420 КПК України апеляційний суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокурора задовільнити частково.

Вирок Томашпільського районного суду Вінницької області від 15.09.2016 року відносно ОСОБА_2 в частині зарахування строку попереднього ув'язнення в порядку ч.5 ст.72 КК України змінити, зазначивши: на підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_2 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення, починаючи із часу взяття під варту в день ухвалення вироку суду по день набрання вироком законної сили з 15.09.2016 року по 21.11.2016 року, та провести розрахунок у відповідності 1 день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

В решті оскаржуваний вирок суду залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 3 місяців із дня її оголошення.

Судді:

Р.І. Нешик Ю.Г. Олексієнко В.П. Дедик

З оригіналом згідно: