Рішення № 63028551, 23.11.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2353/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 2 Савранський О. А. Доповідач в апеляційній інстанції Василенко Л. І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоВасиленко Л. І.суддівПодороги В. М., Демченка В. А. при секретаріАнкудінові О. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ТОВ «Корсунь-Шевченківська шляхова міжгосподарська пересувна механізована колона» урочище «Сівач» на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 04 серпня 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_6 до Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області про визнання рішення (відповіді) від 30 червня 2016 р. неправомірними та визнання права власності на майновий пай,

в с т а н о в и л а :

20 липня 2016 р. ОСОБА_6 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 02 листопада 2015 р. зобов'язано, відповідно до вимог ч.1 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування», розглянути заяву ОСОБА_6 про надання нового свідоцтва на його ім'я про право власності на майновий пай загальною часткою 5,3 % по ТОВ «Корсунь-Шевченківська ШМПМК» на підставі договору купівлі-продажу майнового паю від 12 березня 2009 р., укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, та договору купівлі - продажу майнового паю від 06 липня 2009 р., укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_6, яке відповідач не виконує, що призводить до порушення його прав власності на майновий пай та перевищення своїх службових повноважень посадовими особами відповідача.

Враховуючи викладене просив: визнати неправомірним прийняте відповідачем рішення (відповідь) від 30 червня 2016 р. щодо повернення його заяви без прийняття рішення по ній; визнати відповідачем право власності на майновий пай за позивачем загальною часткою 5,3% в пайовому фонді по ТОВ «Корсунь-Шевченківська ШМПМК».

До початку розгляд справи по суті, позивач збільшив розмір заявлених ним вимог та, на ряду з вищевикладеним, просив також зобов'язати відповідача вчинити дії по видачі нового свідоцтва на його ім'я.

Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 04 серпня 2016 р. позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на майновий пай загальною часткою 5,3 % по ТОВ «Корсунь-Шевченківська ШМПМК» (19400 м. Корсунь-Шевченківський Черкаська область урочище «Сівач», код ЄДРПОУ 03582474) на підставі договору купівлі-продажу майнового паю від 12 березня 2009 р. укладеного між ОСОБА_7 і ОСОБА_6 та договору купівлі - продажу майнового паю від 06 липня 2009 р. укладеного між ОСОБА_8 і ОСОБА_6

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_6 у дохід держави судовий збір у сумі 551,20 грн.

Стягнуто з Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області на користь ОСОБА_6 понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 551,20 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ «Корсунь-Шевченківська ШМПМК», будучи юридичною особою, яка не брала участь у справі, проте вважає, що суд вирішив питання про його права і обов'язки, оскаржило дане рішення в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та ухвалення рішення без належного дослідження та оцінки доказів, їх повноти та обґрунтованості, при неповному з'ясуванні фактичних обставин справи, просило його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову в частині визнання права власності на майновий пай загальною часткою 5,3% по ТОВ «Корсунь-Шевченківська ШМПМК».

При цьому скаржником було зазначено, що однією із вимог вказаного позову є вимога про визнання права власності на майновий пай за позивачем загальною часткою 5,3% в пайовому фонді ТОВ «Корсунь-Шевченківська ШМПМК», на підставі договору купівлі - продажу майнового паю від 12 вересня 2009 р. укладеного між ОСОБА_7 і ОСОБА_6, та договору купівлі - продажу майнового паю від 06 липня 2009 р. укладеного між ОСОБА_8 і ОСОБА_6, проте Товариство не було залучене до участі у справі в якості третьої особи, в наслідок чого суд порушив його право на справедливий та неупереджений суд.

Крім того, існують обставини які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді, оскільки скаржник вважає, що у судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області під час розгляду вказаної цивільної справи були всі підстави для самовідводу, враховуючи його участь у справі, якою вирішувалися спірні правовідносини стосовно майна Товариства.

В апеляційній скарзі також зазначається, що майно ТОВ «Корсунь-Шевченківська ШМПМК» ніколи не розпайовувалося і належить його засновникам відповідно до їхньої частки в статутному капіталі. Розпаюванню, згідно чинного законодавства, підлягало тільки майно колективних сільськогосподарських підприємств, а не господарських товариств.

Між Товариством та позивачем з 2013 р. існує спір щодо належності майна, про що суду було відомо, зокрема цивільна справа за позовом ОСОБА_6 до ТОВ «Корсунь-Шевченківська ШМПМК» про виділення йому в натурі 100 % частки майна та визнання за ним права власності на нерухоме та рухоме майно Товариства, яка в даний час знаходиться на розгляді суду першої інстанції.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення ОСОБА_6, представників ТОВ «Корсунь-Шевченківська ШМПМК» та Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи із наступного.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, в частині визнання за ним права власності на майновий пай загальною часткою 5,3 % по ТОВ «Корсунь-Шевченківська ШМПМК», суд вважав їх обґрунтованими, оскільки відповідач, в межах своїх повноважень, не приймав рішення по розгляду заяви позивача про видачу йому свідоцтва про право власності на майновий пай. В той же час, відмовляючи в задоволенні іншої частини позовних вимог, суд вважав їх необґрунтованими.

Однак повністю погодитись з таким висновком районного суду, в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_6, не можна з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідності висновків суду обставинам справи.

Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції, в частині задоволених позовних вимог, скасовує із наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, серед іншого, вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалене у справі судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.

Предметом апеляційного розгляду, згідно апеляційної скарги ТОВ «Корсунь-Шевченківська ШМПМК», є рішення суду в частині задоволення вимог позивача про визнання за ним права власності на майновий пай загальною часткою 5,3 % по ТОВ «Корсунь-Шевченківська ШМПМК».

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності до 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Як встановлено колегією суддів, предметом позову у даній справі, зокрема є визнання за позивачем права власності на майновий пай загальною часткою 5,3 % у пайовому фонді ТОВ «Корсунь-Шевченківська ШМПМК» урочище «Сівач», на підставі договору купівлі-продажу майнового паю від 12 березня 2009 р. укладеного між ОСОБА_7 і ОСОБА_6 та договору купівлі - продажу майнового паю від 06 липня 2009 р. укладеного між ОСОБА_8 і ОСОБА_6

При цьому звертаючись до суду з даним позовом позивач, як на підставу звернення, послався на ст. ст. 392, 656 ЦК України.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вказана стаття знаходиться в розділі 29 ЦК України, який регламентує «Захист права власності», тобто, стосується випадків, коли існуюче, належно набуте від попереднього власника та належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою, або у разі відсутності в особи документів, що засвідчують належність їй такого права, у зв'язку з їх втратою.

Таким чином, відповідний позов пред'являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав та підтверджується належними та допустимими доказами.

Позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності, у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів, наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними, а метою подання позову про визнання права власності є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі щодо індивідуально визначеного майна.

Отже, позов про визнання права власності спрямований на усунення перешкод у здійсненні власником свого права і виключення домагань на приналежне власнику майно за допомогою підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності, судове рішення про задоволення таких вимог має ґрунтуватись на встановленому судом в ході розгляду справи існуючому юридичному факті і не може підміняти собою правовстановлюючих документів.

При цьому, захист права власності шляхом його визнання в судовому порядку можливий за наявності одночасно двох умов: по-перше, це підтвердження в судовому порядку своїх прав на майно шляхом подання належних і достатніх доказів, які достеменно підтверджують факт набуття права власності на законних підставах, і, по-друге, вичерпне спростування доводів третіх осіб, які оспорюють або не визнають право власності позивача.

Отже, у випадку якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно. Тобто, підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до ст. 392 ЦК України є оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно.

Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна.

Підставою ж позову, є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності чи іншого речового права на майно.

Позов про визнання права власності може подати лише власник майна, а не особа, яка володіє майновими правами.

Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна. Відтак, до предмету доказування за позовом про визнання права власності входить встановлення цивільно-правових підстав набуття позивачем права власності на спірне майно.

Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.

Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майно, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Отже, сторонами у справі є особи, правовий спір яких вирішується в суді, що мають юридичну заінтересованість у результаті справи, мають комплекс процесуальних прав і обов'язків, необхідних для захисту прав, свобод та інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.

Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Разом з тим, ч. 1 ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги, в частині визнання за позивачем права власності на майновий пай, керувався статтями 177, 178, 328 ЦК України, ст. 638, яка регламентує укладання договору, та 656, яка визначає предмет договору купівлі-продажу, ЦК України, а не нормами права на підставі яких позивач звернувся до суду за захистом порушеного, невизнаного або оспорюваного права власності.

Колегією суддів встановлено, що у квітні 2000 р. було здійснено реформування Колективного підприємства Корсунь-Шевченківської шляхової господарської пересувної механізованої колони, яка являлась суб'єктом підприємницької діяльності із колективною формою власності, та на базі реформованого підприємства створено ТОВ «Корсунь-Шевченківська ШМПМК».

В результаті розпаювання майна колективного підприємства ШМПМК, особи, які мали право на майновий пай пайового фонду даного підприємства, згідно до списку таких осіб, затвердженого зборами співвласників трудового колективу, отримали майнові паї.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку, в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегією суддів встановлено, що, в підтвердження заявлених вимог, позивачем до позовної заяви долучено світлокопії: договору купівлі - продажу майнового паю укладеного у простій письмовій формі від 12 березня 2009 р. між ОСОБА_7 та позивачем ОСОБА_6, згідно до якого останній придбав належне ОСОБА_7, як продавцю, свідоцтво про право власності на майновий пай в пайовому фонді ТОВ «Корсунь-Шевченківська ШМПМК» розміром 6 617 грн. або 3,0 відсотків майна пайового фонду (п. 1 договору), а також іншого договору від 06 липня 2009 р. укладеного також у простій письмовій формі між ОСОБА_8 та позивачем ОСОБА_6 знову ж таки останній придбав належне продавцю свідоцтво про право власності на майновий пай в пайовому фонді КСП ТОВ «Корсунь-Шевченківська ШМПМК» розміром 4 992 грн. або 2,3 відсотків майна пайового фонду (п. 1 договору). (а. с. 5, 6).

Матеріали справи містять також світлокопії свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнові сертифікати) ТОВ «Корсунь-Шевченківська ШМПМК» урочище «Сівач», видані Корсунь-Шевченківською міською радою Черкаської області 11 січня 2007 р., на ім'я ОСОБА_8 та ОСОБА_7 (а. с. 7).

Проте матеріали справи не містять оригіналів наведених письмових доказів, а їх світлокопії не засвідчені в установленому порядку.

Разом з тим, за наявності їх оригіналів, приведені договори можуть засвідчувати придбання позивачем лише права на набуття права власності, а не саме право власності на майно майнового паю.

В свою чергу, заперечуючи проти позову, представник відповідача, як у суді першої інстанції так і у суді апеляційної інстанції послався на те, що позивач з 2012 р., звертаючись до відповідача з вимогою про внесення змін до списку осіб, які мають право на майновий пай підприємства, анулювання попередніх свідоцтв та видачу на його ім'я свідоцтва про право власності на майновий пай ТОВ «Корсунь-Шевченківська ШМПМК», не надає до міської ради посвідчених в установленому порядку копій відповідних цивільно-правових угод, а надані ним, за його твердженням, оригінали не можуть братись до уваги, так як ним надавались договори купівлі-продажу майнових паїв укладені однією датою між одними і тими ж сторонами договорів, проте різного змісту.

Незважаючи на зміст позовних вимог, зокрема щодо визнання права власності, приведені заперечення відповідача, дійсну наявність договорів купівлі-продажу різного змісту, ОСОБА_8 та ОСОБА_7, як сторона спірних правочинів (продавець), позивачем не були визначені ні в якості відповідачів, ні в якості третіх осіб у даному спорі та не були залучені судом, у відповідності до ч. 2 ст. 35 ЦПК України, до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог.

На ряду з викладеним, колегія суддів враховує і те, що ОСОБА_6, звертаючись до суду з даним позовом, як на підставу звернення посилається на невиконання відповідачем рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 02 листопада 2015 р. у цивільній справі за його, ОСОБА_6, позовом до Корсунь-Шевченківської міської ради про зобов'язання оформити свідоцтво про право власності на майновий пай, яким, у межах компетенції, зобов'язано Корсунь-Шевченківську міську раду Черкаської області, відповідно до вимог ч.1 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування», розглянути його заяву про надання нового свідоцтва на його ім'я про право власності на майновий пай загальною часткою 5,3 % по ТОВ «Корсунь-Шевченківська ШМПМК» на підставі договорів купівлі-продажу: майнового паю від 12 березня 2009 р. укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, та майнового паю від 06 липня 2009 р. укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 (а. с. 20, 21).

Враховуючи зміст судового рішення від 02 листопада 2015 р., його резолютивної частини, приведений спір стосувався дій/бездіяльності органу місцевого самоврядування - відмови у видачі позивачу нового свідоцтва.

ОСОБА_6 пред'явлено до виконання виконавчий лист по вищевказаному рішенню Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 02 листопада 2015 р. до ВДВС Корсунь-Шевченківського районного управління юстиції у Черкаській області, по якому відкрито виконавче провадження.

Позивач 06 червня 2016 р. звернувся до відповідача з заявою про виконання даної постанови про відкриття виконавчого провадження. 04 липня 2016 р. відповідачем надано відповідь позивачу про те, що дане питання було включено до порядку денного та розглянуто на сесії Корсунь-Шевченківської міської ради, яка відбулася 30 червня 2016 р. Рішення не прийнято, оскільки при голосуванні даний проект рішення не набрав необхідної кількості голосів, а тому заявнику - позивачу по справі повернуто пакет документів, наданий до заяви (копія відповіді додана позивачем до матеріалів справи). (а. с. 4).

Оскільки відповідачем, у межах наданих йому законодавством повноважень, у виконання судового рішення від 02 листопада 2015 р., не прийнято рішення по заяві позивача про надання нового свідоцтва на його ім'я про право власності на майновий пай загальною часткою 5,3 % у пайовому фонді ТОВ «Корсунь-Шевченківська ШМПМК», тому позивач вважає, що саме між ним та Корсунь-Шевченківською міською радою Черкаської області, яка ним і визначена в якості відповідача, існує спір про право.

З наведеними вимогами погодився і суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в цій частині.

Однак з даними висновками колегія суддів не погоджується, так як у відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, зокрема може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Про існування ж спору саме між позивачем та особою, яка подала апеляційну скаргу - ТОВ «Корсунь-Шевченківська ШМПМК», зокрема і щодо визнання права власності на спірні майнові паї загальною часткою 5,3 %, свідчать долучені до апеляційної скарги судові рішення першої, апеляційної та касаційної інстанції у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ТОВ «Корсунь-Шевченківська ШМПМК» про виділення частки в натурі та визнання права власності, предметом спору у якій є виділення в натурі 100 % частки майна та визнання права власності на майно, який, після скасування судових рішень касаційною інстанцією, до даного часу не вирішений та перебуває на розгляді суду першої інстанції.

При цьому, аналізуючи вимоги апеляційної скарги, колегія суддів враховує, що рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 05.09.2013 р., у справі за позовом ОСОБА_6 до ТОВ «Корсунь-Шевченківська ШМПМК» про виділення в натурі 100% частки майна та визнання за позивачем права власності на перелічене у позові майно, було ухвалене під головуванням судді Савранського О.А., яке в подальшому було скасоване судом касаційної інстанції, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Однак ТОВ «Корсунь-Шевченківська ШМПМК», не будучи особою, яка брала участь у розгляді даної справи, було позбавлене права, у відповідності до ст. 27 ЦПК України, заявити відвід судді Савранському О.А. під головуванням якого ухвалене оскаржуване судове рішення, оскільки в апеляційній скарзі Товариство посилається на існування, у зв'язку з викладеним, обставин, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.

Тому враховуючи викладене, приведені вимоги закону колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а за визначеного у даній справі кола осіб, з урахуванням предмету спору в оскаржуваній його частині, рішення суду першої інстанції, в частині задоволених позовних вимог про визнання за позивачем права власності на майновий пай загальною часткою 5,3 % по ТОВ «Корсунь-Шевченківська ШМПМК» на підставі договору купівлі-продажу майнового паю від 12 березня 2009 р. укладеного між ОСОБА_7 і ОСОБА_6 та договору купівлі - продажу майнового паю від 06 липня 2009 р. укладеного між ОСОБА_8 і ОСОБА_6, підлягає до скасування, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.

В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржувалось, тому підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Корсунь-Шевченківська шляхова міжгосподарська пересувна механізована колона» урочище «Сівач» задовольнити.

Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 04 серпня 2016 р. у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області про визнання рішення (відповіді) від 30 червня 2016 р. неправомірними та визнання права власності на майновий пай, в частині задоволених позовних вимог, скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 до Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області про визнання права власності на майновий пай відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до суду касаційної інстанції в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді :