Постанова № 63027982, 24.11.2016, Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 567/1022/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2016 року м. Острог

12 год.24 хв.

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Венгерчук А.О.

секретар - Самолюк А.В.

за участі

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Роюк В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Острозі Рівненської області адміністративний позов ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області про зобов'язання вчинити дії ,

в с т а н о в и в :

27.10.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Острозького районного суду Рівненської області з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області з вимогою зобов'язати відповідача відновити виплату пенсії за вислугу років призначену на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з 01 червня 2015 року.

В обґрунтування позову зазначив, що з 09.11.2007 року йому призначена пенсія на підставі Закону України " Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", з 03.09.2012 року працює на посаді керуючого справами виконкому Острозької міської ради, де отримує заробітну плату. Зазначаючи про те, що з квітня 2015 року відповідач, незаконно припинив виплату раніше призначеної йому пенсії, а в вересні 2016 року незаконно відмовив у відновленні пенсійних виплат, просить зобов'язати відповідача відновити виплату пенсії.

Відповідач позов не визнав, зазначивши, що діє в межах наданих йому повноважень.

Ухвалою суду від 24.11.2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області про зобов'язання вчинити певні дії та відновити нарахування та здійснити виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років за період з 01.06.2015 р. по 26.04.2016 р. залишено без розгляду.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та пояснив, що з листопада 2007 року йому призначена пенсія на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». На даний час він працює на посаді керуючого справами виконкому Острозької міської ради, яка відноситься до посад державних службовців, де отримує заробітну плату.

З квітня 2015 року відповідач, посилаючись на Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", відповідно до якого внесено зміни до ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб ", згідно яких тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у період роботи особи (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 ст.10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються та Закон України "Про внесення зсмін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 року № 911, за яким з 01.01.2016 року внесено зміни до п.5 розділу 1 ст. 54 Закону України " Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб « визначено, що особам (крім інвалідів І та ІІ, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п.1 ст.10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються, припинив виплату йому пенсії, призначеної за вислугу років.

Вказуючи на те, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213 передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, який не було прийнято, з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Закону України "Про державну службу" та на те, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 року № 911 було звужено його соціальні права на отримання пенсії, просить позов задоволити.

Пояснив, що 29.08.2016 року звернувся до відповідача з заявою про відновлення пенсійних виплат, але 14.09.2016 року отримав відмову у відновленні виплати пенсії, яку вважає незаконною.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснила, що з 09.11.2007 року позивачу була призначена пенсія за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». На даний час позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України Хмельницькій області та до 01.04.2015 року отримував пенсію.

01.04.2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", яким було змінено порядок виплати пенсії працюючим пенсіонерам. Зокрема, внесено зміни до ст. 54 Закону України " Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» , яким пе редбачено, що тимчасово, у період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу" (далі - Закон 3723-ХІР, "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Зазначила, що особливий порядок виплати пенсії працюючим пенсіонерам в період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року продовжено Законом України "Про внесення зсмін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 року № 911. Зокрема, з 01.01.2016 року внесено зміни до ст 54 Закону України " Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб " та частини 7 ст.21 ЗУ «Про державну службу в органах місцевого самоврядування», відповідно до яких, тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів 1 та 11 груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про службу в органах місцевого самоврядування», призначені пенсії/щомісячне грошове утримання не виплачується. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього закону поновлюється. Таким чином, позивач, отримуючи пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з серпня 2012 року був посадовою особою органу місцевого самоврядування, а отже дія Законів № 213 та № 911 в частині встановленого обмеження щодо отримання пенсії особами у період служби в органах місцевого самоврядування, на нього поширюється в повному обсязі.

Зазначаючи про те, що відповідач діє в порядку, визначеному зазначеними законами, просить відмовити в задоволенні позову.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 09.11.2007 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Хмельницькій області та отримує пенсію за вислугою років, призначену відповідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", що підтверджується протоколом № 2203000737 та поясненнями сторін.

Після призначення пенсії позивач продовжує працювати на посаді керуючого справами виконкому Острозької міської ради, яка віднесена до посади державного службовця.

У зв'язку з набранням чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року, позивачу, як пенсіонеру, який працює на посаді державного службовця, виплату пенсії було припинено з 01.04.2015 року.

29.08.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області із заявою про відновлення виплати пенсії за вислугою років.

Листом від 14.09.2016 року Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовило у відновленні виплати пенсії, посилаючись на те, що позивач продовжує працювати на посаді, передбаченій Законом України "Про державну службу", тому немає підстав для відновлення виплати пенсії.

01 січня 2016 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 року № 911.

Відповідно до пункту 5 розділу 1 ст. 54 Закону України " Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб " були внесені зміни, якими з 01 січня 2016 року встановлено, що тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року особам (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 ст.10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених Закону України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

На цій підставі Головним управлінням Пенсійного фонду України у Рівненській області з 01 січня 2016 року припинено виплату пенсії позивачу, за вислугу років, призначеної за нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб " у зв'язку з тим, що він працює на посаді керуючого справами виконкому Острозької міської ради.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку що з 27.04.2016 виплата пенсії, призначеної позивачу відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", підлягає відновленню.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статетю 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" закріплено основоположні принципи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, серед яких є рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат.

Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи інших людей.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Суд вважає, що позивача було позбавлено пенсії в порушення вимог та положень ст.14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим. 4.ХІ.1950 (Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини) (далі - Конвенція) в поєднанні зі ст.1 Першого протоколу.

Відповідно до Конвенції, Високі Договірні Сторони гарантують кожній людині, яка знаходиться під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі 1 цієї Конвенції.

Стаття 14 Конвенції передбачає, що здійснення прав і свобод, викладених у цій Конвенції, гарантується без будь-якої дискримінації за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, належності до національних меншин майнового стану, народження або інших обставин.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні", дискримінація - рішення, дії або бездіяльність, спрямовані на обмеження або привілеї стосовно особи та/або групи осіб за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, сімейного та майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (далі - певні ознаки), якщо вони унеможливлюють визнання і реалізацію на рівних підставах прав і свобод людини та громадянина; непряма дискримінація - рішення, дії або бездіяльність, правові норми або критерії оцінки, умови чи практика, які формально є однаковими, але під час здійснення чи застосування яких виникають чи можуть виникнути обмеження або привілеї стосовно особи та/або групи осіб за їх певними ознаками, крім випадків, якщо такі дії або бездіяльність, правові норми або критерії оцінки, умови чи практика об'єктивно виправдані метою забезпечення рівних можливостей для окремих осіб чи груп осіб реалізовувати рівні права і свободи, надані Конституцією і законами України.

Дискримінація - це порушення прав людини, заборонене цілою низкою обов'язкових для виконання документів в області прав людини. Термін "дискримінація" має точне визначення і стале значення в міжнародному праві. Комітет ООН з прав людини - незалежний експертний орган, що спостерігає за виконанням Міжнародного Пакту про громадянські та політичні права, роз'яснив, що в пакті цей термін включає: "будь-яку відмінність, виключення, обмеження або перевагу, за ознакою раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних або інших поглядів, національного або соціального походження, майнового положення, народження або іншої обставини, і яка має на меті або як наслідок, знищення або применшення визнання, використання або здійснення всіма особами, на рівних можливостях, всіх прав і свобод".

Водночас, всупереч ст.14 Конвенції, яка гарантує рівність у здійсненні основних свобод, позивачу з огляду на її рід занять припинено виплату пенсії в той час як без будь-якого об'єктивного і розумного обґрунтування виплата такої ж пенсії проводиться іншим особам, які перебувають в однаковому із позивачем положенні, однак мають інший рід занять. Виплата такої пенсії не зупинена іншим особам, які працюють в інших сферах та секторах державного впливу та економіки.

Таким чином, має місце вочевидь наявне запровадження дискримінації відносно позивача при здійсненні останнім права на мирне володіння майном та отримання призначеної пенсії.

Стаття 1 Першого протоколу Конвенції (Париж, 20.ІІІ.1952) передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст.18 Конвенції обмеження, які дозволяються нею щодо згаданих прав та свобод, можуть застосовуватися тільки з тією метою, з якою вони передбачені.

Надбавки, доплати та пенсії є майном в контексті тлумачення Європейським Судом з прав людини ст.1 Протоколу 1 до Європейської конвенції з прав людини поняття майно, оскільки існує у вигляді вимог, стосовно яких позивач наводить доводи, що він має принаймні законні сподівання (яке ґрунтується на законодавчій нормі) на набуття права володіння. Таке сподівання виникло у позивача з моменту призначення пенсії по інвалідності та на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та набуття права на її виплату із зазначеного часу.

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення у справі "Хонякіна проти Грузії" (Khoniakina v. Georgia), № 17767/08, пункт 72, від 19 червня 2012 року). Бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших, актах, тримання громадян у невизначеності є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу (рішення у справі "Суханов та Ільченко проти України" (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine), № 68385/10 та 71378/10), від 26 вересня 2014 pоку).

Відповідно до роз'яснень, наведених у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституціяю як акта прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі, коли зі змісту норм Конституції не випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення Коституційного Суду України від 06.07.1999 року №8-рп/99, від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року N 7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року N 20-рп/2004).

Згідно ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем порушено право позивача на соціальний захист, гарантоване статтями 22, 46, 58 Конституції України, статтею 14, статтею 1 Першого протоколу Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" обмеження якого неможливе, враховуючи положення норм чинного законодавства.

З огляду на вказане ( враховуючи строк звернення позивача з даним адміністративним позовом, а саме 27.10.2016 року), суд прийшов до висновку, що з 27.04.2016 року виплата пенсії, призначеної ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", підлягає відновленню у зв'язку з відсутністю підстав для її невиплати.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Отже, сплачений позивачем судовий збір при подачі позовної заяви у розмірі 551 грн. 20 коп. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області.

Керуючись положеннями ст. 8, 9, 11, 94, 128, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в :

адміністративний позов ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області про зобов'язання вчинити дії задовольнити.

Відновити головному управлінню Пенсійного фонду України у Хмельницькій області нарахування та здійснити виплату ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за вислугу років з 27.04.2016 року.

Стягнути з головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 551грн.20 коп судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Острозький районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня її проголошення, або протягом десяти днів з дня отримання копії постанови особами, які брали участь у справі, але не були присутні при її проголошенні. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Острозького районного судуВенгерчук А.О.