Постанова № 63026950, 28.11.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2016 р. Справа№ 910/2812/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі Вінницькій О.В.

За участю представників:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київпастранс»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.11.2016 про відмову у задоволенні заяви Комунального підприємства «Київпастранс» про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2016

у справі № 910/2812/16 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Інго Україна»

до Комунального підприємства «Київпастранс»

про стягнення 2 465 326,46 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2016 у справі № 910/2812/16 відмовлено у задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2016 у справі № 910/2812/16 з тих підстав, що відповідач належними та достатніми доказами не довів факту існування виняткових конкретних обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість такої розстрочки.

Також суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні вказаної заяви, виходив з того, що заявник не підтвердив відсутність у нього фінансової можливості для виплати грошових коштів стягувачу, оскільки не надав докази, які б свідчили про відсутність у нього коштів на рахунках та майна, звіт про фінансові результати тощо: зазначив про те, що заборгованість відповідача перед позивачем виникла ще у 2013 році, для погашення якої позивачем вже було надано розстрочку, проте, відповідач усю суму боргу згідно з погодженим графіком не сплатив, та зауважив на тому, що з поданих доказів та пояснень боржника у суду відсутні підстави вважати, що боржник матиме можливість погашати заборгованість перед стягувачем згідно з поданим графіком розстрочки.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, Комунальне підприємство «Київпастранс» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.11.2016 в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/2812/16 від 19.04.2016.

В апеляційній скарзі відповідач зазначив про те, що спірна ухвала винесена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування вказаної позиції відповідач послався на ті ж самі обставини, що й при зверненні до суду першої інстанції з заявою про розстрочку, фактично скопіювавши її текст.

Додатково відповідач зазначив про те, що:

- фінансово-господарська діяльність відповідача здійснюється за рахунок власних коштів та коштів міського та державного бюджетів, які відповдіач отримує у вигляді компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян, державного регулювання цін та фінансування інших заходів у сфері транспорту;

- у Бюджеті м. Києва на 2016 рік в статті видатків не передбачено коштів на виконання рішень суду або погашення заборгованості за минулі роки, відповідач здійснює вказані погашення за власні кошти;

- у випадку примусового виконання рішення буде накладений арешт на рахунки та майно заявника, що призведе до таких негативних наслідків, як незабезпечення надання послуг з перевезення пасажирів.

Крім того, відповідач наголосив на тому, що він вживає заходів, спрямованих на погашення дебіторської заборгованості перед позивачем, що дозволить відновити його порушені права.

Ухвалою від 14.11.2016 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Агрикова О.В., Чорногуз М.Г. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київпастранс» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

25.11.2016 до канцелярії суду від позивача надійшла заява про перенесення судового засідання, в якій позивач, з посиланням на зайнятість представника в судовому засіданні в Господарському суді міста Києва у справі № 910/20430/16, просить суд перенести судове засіданні на будь-який зручний для суду час та дату.

В судове засідання позивач та відповідач представників не направили, відповідач про причини неявки суду не повідомив.

Колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про відкладення розгляду справи з огляду на таке.

Частиною 2 ст. 102 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Ухвалу, якою апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київпастранс»прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, судом винесено 14.11.2016.

З огляду на викладені вище обставини, апеляційну скаргу суд має розглянути в строк до 28.11.2016 включно.

Частиною 3 ст. 69 ГПК України встановлено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Матеріали справи не містять клопотання жодної із сторін про продовження строку вирішення спору, в той час як чинним процесуальним законодавством суд не наділений повноваженнями продовжити строк розгляду справи за власною ініціативою.

Крім того, з гідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, зокрема, нез'явлення в судове засідання представників сторін.

З огляду на обставини справи, наявні в матеріалах справи документальні докази, нез'явлення в судове засідання представника позивача, на думку колегії суддів, не є перешкодою у вирішенні спору по суті в цьому судовому засіданні за наявними матеріалами.

До того ж, колегія суддів враховує, що матеріалами справи підтверджується наявність у позивача не одного повноважного представника (а.с. 108, 196 т. 1).

З огляду на вищевикладене, у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи колегією суддів відмовляється.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, з урахуванням правил ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

Предметом позову у цій справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті страхових платежів за договором № 350543141.12/1188 про закупівлю послуг (Лот № 1 - з добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) (автобусів)) від 03.05.2012 та за договором № 06/37-13 про закупівлю послуг від 01.03.2013.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.04.2016 у справі № 910/2812/16 позов задоволено повністю, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 1 613 090,68 грн. боргу, 1 202 923,73 грн. інфляційних втрат, 95 857,36 грн. 3 % річних.

07.10.2016 відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про розстрочку виконання рішення суду, в якій просив розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/2812/16 від 19.04.2015 рівними частина на 24 місця з 31.10.2016 по 30.09.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2016 у справі № 910/2812/16 відповідачу відмовлено у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 7.1.2 п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.12.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК, господарські суди повинні мати на увазі таке. Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками, декілька індивідуально визначених речей тощо).

Згідно з ч. 1 ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Звертаючись до суду з заявою про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва у цій справі, відповідач послався на те, що:

- відповідач є суб'єктом господарювання, заснованим на комунальній власності територіальної громади м. Києва з метою забезпечення надання послуг з перевезення пасажирів наземним автомобільним та електротранспортом у м. Києві;

- фінансово-господарську діяльність підприємство здійснює за рахунок власних доходів та коштів міського та державного бюджетів, які отримує у вигляді компенсації пільгового проїзду окремих категорій громадян, державного регулювання цін та фінансування інших заходів у сфері транспорту;

- для забезпечення якісних послуг з перевезення пасажирів, відповідач зобов'язаний: підтримувати у робочому стані, виконувати капітальні і поточні ремонти рухомого складу та його агрегатів, шляхового і колійного господарства, контактної мережі, енергетичного господарства; збирати виручку від перевезення пасажирів; забезпечувати філії та відокремлені підрозділи рухомим складом, агрегатами, запасними частинами, технологічним устаткуванням, матеріалами, енергетичними ресурсами та паливно-мастильними матеріалами, автотранспортними засобами, механізмами, тощо;

- для провадження своєї діяльності і забезпечення потреб, відповідачу щоденно необхідні кошти на: оплату паливо-мастильних матеріалів; оплату електроенергії; утримання колійного господарства та контактної мережі;

- з метою добровільного виконання зобов'язань перед Пенсійним фондом України, відповідач підписав графік погашення заборгованості на 2016 рік, який він, з метою уникнення арешту та примусового списання коштів з рахунків, зобов'язаний виконувати вчасно;

- щоденні доходи відповідача від перевезення пасажирів становлять близько 1 650 000 грн., а обов'язкові витрати понад 2 200 000 грн.;

- крім рішення суду у цій справі, наявний ряд інших судових актів щодо стягнення з відповідача заборгованості та відкритих виконавчих проваджень, в тому числі по виконавчім провадженням, де стягувачем є Пенсійний фонд України.

Отже, фактично, на думку відповідача, необхідність розстрочки виконання рішення суду зумовлена скрутним фінансовим становищем відповідача та відсутністю у нього на рахунках грошових коштів, достатніх для задоволення вимог позивача у повному обсязі.

Проте, відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Відсутність прибутку становить один із можливих ризиків підприємницької діяльності і не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки. Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, уклавшого з ним цей договір.

У п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.12.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» вказано, що, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як свідчать матеріали справи, рішення суду у цій справі прийняте на захист майнових прав позивача, порушених відповідачем, який взяв на себе зобов'язання оплатити надані за договором № 350543141.12/1188 про закупівлю послуг (Лот № 1 - з добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) (автобусів)) від 03.05.2012 та за договором № 06/37-13 про закупівлю послуг від 01.03.2013 послуги і не виконав його.

Виходячи з норм ст. 3 ЦК України, згідно з якими до загальних засад цивільного законодавства відносяться справедливість, добросовісність та розумність, та враховуючи, що відповідачем порушені майнові договірні зобов'язання перед позивачем і останній заперечує проти віддалення строку виконання відповідачем цих зобов'язань, буде несправедливим розстрочити виконання фінансових зобов'язань відповідача перед позивачем.

При цьому слід врахувати, що спірна заборгованість виникла ще у 2013 році і згідно з погодженим сторонами графіком погашення (а.с. 57) відповідач мав погасити її повністю 25.03.2014, тобто, фактично, для погашення вказаної заборгованості відповідачу вже одного разу була надана розстрочка, але зобов'язання виконане не було.

В силу статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Заявником не доведено ані винятковість у розумінні приписів статті 121 ГПК України обставин, на які він посилається як на підставу для відстрочення виконання рішення суду, ані об'єктивний вплив цих обставин на виконання ним рішення суду у заявлений термін.

Водночас відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що він перебуває у скрутному фінансовому становищі (звіт про фінансові результати, виписки з банківських рахунків тощо), оскільки надані заявником графік погашення заборгованості зі сплати платежів до Пенсійного фонду України в м. Києві та постанова про арешт коштів боржника, як вірно встановлено судом першої інстанції, не можуть вважатись належними доказами на підтвердження зазначених обставин.

Слід зазначити і про те, що, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем не надано належних доказів того, що результати його господарської діяльності будуть позитивними, внаслідок чого його фінансовий стан в майбутньому покращиться, що надасть йому можливість протягом періоду розстрочки щомісячно акумулювати необхідну грошову суму на виконання рішення у цій справі, тобто відсутні докази того, що розстрочення виконання рішення у цій справі забезпечить його виконання.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції і в тому, що подана заявником судова практика на підтвердження його вимог про розстрочку не впливає на результат прийняття рішення у цій справі, оскільки підстави для розстрочки або ж відстрочки судового рішення повинні оцінюватися судом у кожному конкретному випадку, виходячи виключно із обставин справи та поданих на їх підтвердження доказів.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви Комунального підприємства «Київпастранс» про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2016 у справі № 910/2812/16 рівними частина на 24 місця з 31.10.2016 по 30.09.2018, правові підстави для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 01.11.2016 у справі №910/2812/16 відсутні.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Комунальне підприємство «Київпастранс».

Керуючись ст. 99, 101-106, 121 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київпастранс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.11.2016 у справі № 910/2812/16 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва 01.11.2016 у справі №910/2812/16 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2812/16.

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз