Рішення № 63026909, 18.11.2016, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2016 р. Справа № 925/1148/16

Господарський суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Єфіменка В.В.,

з секретарем судового засідання Макарченко Н.П.;

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача 1: не з’явився;

від відповідача 2: не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області в м. Черкаси справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Рембуд 2008», м. Черкаси

до приватного підприємства «КИТ-3», м. Черкаси

про солідарне стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача 369 910,62 грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів за період із січня по липень 2016 року, 48 442,76 грн. пені, 3 938,59 грн. 3 % річних, 7 204,24 грн. втрат внаслідок інфляції, 47 339,37 грн. штрафу за невиконання грошових зобов’язань зі сплати лізингових платежів та 177 723,80 грн. штрафу за дострокове розірвання договору фінансового лізингу №3617-01/04/15-Н, предметом якого є автомобіль MERCEDES-BENZ ML350BlueTEC 4MATIC, згідно генерального договору фінансового лізингу від 08.04.2015р. №3617 і стягнення судових витрат.

Сторони були належним чином повідомлені про час і місце проведення судового засідання.

Позивач участь свого представника у судовому засіданні не забезпечив.

До початку судового засідання представник позивача подав до суду клопотання від 07.11.2016р. про розгляд справи за відсутності представника позивача за наявними в ній матеріалами, у зв’язку із неможливістю забезпечити явку представника товариства в судове засідання.

До початку судового засідання представник позивача також подав до суду клопотання від 07.11.2016р. про залучення до матеріалів справи додаткових документів.

Відповідачі відзиви на позов не надали, представників у судове засідання не направили, витребувані судом документи не подали, про причини нез’явлення представників суд не повідомили.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами. Адреси сторін, на які надсилались ухвали суду, відповідають адресам, вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов’язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб’єктивного права.

Згідно Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

В частині 1 статті 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

В ст. 806 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Положеннями ст. 292 Господарського кодексу України визначено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

З матеріалів справи вбачається, що 08.04.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» (Лізингодавцем - Позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Рембуд 2008» (Лізингоодержувачем – Відповідач 1) був укладений договір фінансового лізингу №3617-01/04/15-Н (надалі - Договір) до Генерального договору №3617 від 08.04.2015, за умовами якого Лізингодавець зобов’язався набути у власність та передати на умовах фінансового лізингу у платне володіння замовлене Лізингоодержувачем майно (далі - Предмет лізингу), найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються у відповідному договорі фінансового лізингу, що є невід'ємною частиною Генерального договору, а Лізингоодержувач (Відповідач-1) зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору (а.с.12-26).

У встановленому порядку сторони вносили зміни щодо розміру та порядку сплати лізингових платежів (а.с.27-29).

08.04.2015 з метою забезпечення виконання зобов'язання за вказаними договорами між Позивачем та Приватним підприємством «КИТ-3» (надалі за текстом - Відповідач-2/ Поручитель) було укладено договір поруки відповідно до умов якого, Відповідач-2 зобов’язався відповідати перед Позивачем за виконання Відповідачем-1 усіх його грошових зобов’язань у повному обсязі, в тому числі за відшкодування можливих збитків та сплату можливих штрафних санкцій, комісій, додаткових платежів, що виникли або виникнуть в майбутньому із договору фінансового лізингу, що є додатком до договору генерального договору фінансового лізингу, укладеного між Позивачем та Відповідачем-1 (а.с.30).

Відповідно до вищезазначених Договорів лізингу Позивач придбав та надав 10.06.2015 у тимчасове користування Відповідачу-1 предмет лізингу – автомобіль MERCEDES-BENZ ML350BlueTEC 4MATIC, 2015 року випуску, № шасі WDC1660241A565436, № двигуна 64282641678746, № державної реєстрації АА 4180 ОТ на підставі Акту приймання-передачі предмету лізингу від 10.06.2015 (а.с. 31).

Відповідно до Розділу 2 Договору Лізингоодержувач за надане йому право користування предметом лізингу зобов'язується сплачувати Лізингодавцю лізингові платежі, які складаються з авансового платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу та винагороду (комісію) Лізингодавця, в порядку, строки та у розмірі згідно Графіку внесення лізингових платежів (Додаток №1 до Договору та Додаткові угоди №№ 1-3 до Договору).

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Генеральний договір фінансового лізингу №3617 від 08.04.2015 та договір фінансового лізингу №3617-01/04/15-Н до Генерального договору не заперечені сторонами, не визнані судом недійсними.

Договір, згідно статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 та частиною 3 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Відповідач-1, починаючи із січня 2016 року, порушив взяті на себе зобов'язання щодо розміру та строків сплати лізингових платежів, в зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка не була сплачена Відповідачем-1.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку Позивачем на адресу Відповідача-1 було направлено лист-вимогу від 10.02.2016 №2191-УПК щодо негайного погашення заборгованості зі сплати лізингових платежів та попереджено, що в разі невиконання вимоги, Позивач вказав, що змушений буде відмовитись від договору та звернутись до суду для захисту своїх порушених прав та інтересів зі стягненням штрафних санкцій (а.с. 33).

Доказів надання відповіді Відповідачі суду не надали.

Пунктами 3 та 4 ч. 1 cт. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що Лізингодавець має право відмовитись від договору лізингу у випадках, передбачених Договором фінансового лізингу або законодавством та вимагати розірвання Договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

За умовами до п.п. 11.2 11.2.1 Договору, Позивач має право достроково в односторонньому порядку розірвати (відмовитись) від Договору та вилучити предмет лізингу у випадку, коли Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або повністю) та/або інший платіж, передбачений Договором, та прострочення оплати становить більше 30 (тридцяти) днів з дня настання строку платежу, встановленого графіком платежів.

Пунктом 11.4 Договору передбачено, що якщо протягом 20 календарних днів з дати направлення Лізингоодержувачу листа-вимоги щодо сплати заборгованості, Лізингоодержувач не усуне порушення, Лізингодавець направляє на юридичну адресу Лізингоодержувача (Відповідача) цінний лист з описом вкладення або вручає нарочно повідомлення про відмову від Договору (його розірвання) і про повернення предмета лізингу із зазначенням терміну та місця його передачі Лізингодавцю.

03.08.2016, керуючись ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» та п. 11.4. Договору, Позивач (Лізингодавець) надіслав Відповідачу-1 (Лізингоодержувачу) повідомлення про відмову (розірвання) від Договору фінансового лізингу №2525-УПК, яке Відповідач-1 одержав 09.08.2016 (а.с. 34).

За умовами п. 11.6 договору датою розірвання договору є дата фактичної передачі предмета лізингу Лізингодавцю (дата повернення) або дата вилучення. Повернення/вилучення оформляється підписанням сторонами Акта повернення предмета лізингу (а.с. 19 зворот).

Із дослідженого в судовому засіданні Акта повернення майна з фінансового лізингу від 05.09.2016 вбачається, що автомобіль MERCEDES-BENZ ML350BlueTEC 4MATIC, 2015 року випуску, № шасі WDC1660241A565436, № двигуна 64282641678746, № державної реєстрації АА 4180 ОТ вилучено та повернуто з фінансового лізингу Позивачу (а.с. 32).

Суд приходить до висновку, що договір фінансового лізингу є розірваним з 05.09.2016.

Згідно з ч. 1 cт.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до п. 1 cm. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На підставі ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» Лізингодавець має право стягувати з Лізингоодержувача прострочену заборгованість та вимагати відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Відповідно до п. 11.8. Договору, вилучення предмету лізингу та відмова (розірвання) від Договору, не звільняє від сплати всіх нарахованих, на момент вилучення та/або відмови від Договору, але не сплачених платежів передбачених Договором, в тому числі не сплаченої суми штрафних санкцій та відшкодування завданих збитків, в тому числі витрат, пов'язаних з вилученням предмету лізингу.

У зв'язку з вилученням предмета лізингу право власності на предмет лізингу від Позивача до Відповідача-1 не перейшло. Суд приходить до висновку, що до стягнення на користь Позивача належать: не оплачені винагорода Лізингодавцю за передане у лізинг майно (комісія) та нараховані штрафні санкції.

Перевіряючи обґрунтованість розміру сум, заявлених до стягнення, суд встановив наступне.

В резолютивній частині позову Позивач вимагає стягнути з Відповідачів 369 910,62 грн. боргу по лізингових платежах.

В судовому засіданні з’ясовано, що в період із 11.01.2016 по 11.07.2016 Позивач пред’явив Відповідачу суму 325 362,70 грн. (а.с. 35-41).

В позовній заяві Позивач стверджує, що Відповідач по рахунку №891 від 11.01.2016 сплатив йому 9766,86 грн., інші рахунки залишились не оплаченими (а.с. 5 зворот, табл. №1).

Суд приходить до висновку, що розмір боргу по сплаті лізингових платежів за період з 11.01.2016 по 03.08.2016 становить 315 595,84 грн.

Суд приходить до висновку, що вимога Позивача про стягнення заборгованості по лізингових платежах в розмірі 315 595,84 грн. підлягає до задоволення.

Ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.7.1.1 Договору за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, Лізингоодержувач повинен сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

В резолютивній частині позову позивач просить стягнути 48442,76 грн. пені. Перевіривши розмір заявленої до стягнення пені, суд приходить до висновку, що розмір визначений позивачем не підтверджується матеріалами справи.

Вимога Позивача про стягнення пені у розмірі 48442,76 грн. підлягає до часткового задоволення на суму 42536,11 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені слід відмовити..

В пункті 7.1.2. Договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, крім пені, передбаченої п. 7.1.1. змісту договору, Лізингоодержувач оплачує штраф в залежності від терміну заборгованості: при затримці платежу від 2 до 10 днів - у розмірі 5% від суми простроченої заборгованості, від 11 до 20 днів - 10% від суми простроченої заборгованості, понад 20 днів -15% від суми простроченої заборгованості.

У зв’язку із простроченням виконання зобов'язань по сплаті лізингових платежів за період дії Договору Позивачем нараховано штраф на суму 47 339,37 грн., який підлягає стягненню.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано Відповідачу 3 938,59 грн. - 3% річних за час прострочення виконання грошового зобов’язання за період з 12.01.2016р. по 13.09.2016р. та 7 204,24 грн. інфляційних за період з 12.01.2016р. по 06.09.2016р. (а.с. 6 зворот – 7), які позивач просить стягнути з відповідача. Розрахунок перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій програми «Ліга-Закон». Розрахунок розміру втрат внаслідок інфляції позивачем виконано невірно.

Так, за період 12.01.2016 – 06.09.2016 розмір втрат внаслідок інфляції становить 1696,51 грн.;

- за період 12.02.2016 – 06.09.2016 розмір втрат внаслідок інфляції становить 1690,13 грн.;

- за період 12.03.2016 – 06.09.2016 розмір втрат внаслідок інфляції становить 1875,91 грн.;

- за період 12.04.2016 – 06.09.2016 розмір втрат внаслідок інфляції становить 1387,02 грн., а всього 6649 грн. 57 коп.

У стягненні 554,67 грн. втрат внаслідок інфляції необхідно відмовити. Відтак, з відповідача необхідно стягнути 3 938,59 грн. - 3% річних та 6 649,57 грн. втрат внаслідок інфляції з відповідача на користь позивача.

Відповідно до п. 7.1.10 Договору при його достроковому розірванні за ініціативою Лізингоодержувача відповідно до п.11.11. Генерального договору або у разі дострокового розірвання за ініціативою Лізингодавця у разі настання обставин, передбачених п.11.2. Генерального договору, останній сплачує на користь Лізингодавця штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від вартості Предмета лізингу згідно з відповідним Договором.

Внаслідок порушення Відповідачем умов договору, Позивач достроково розірвав договір фінансового лізингу №3617-01/04/15-Н від 08.04.2015. Відтак, сума штрафу становить: 1 777 238,00 (п.3.3.1 договору в редакції згідно додаткової угоди №2 від 04.06.2015р. - вартість предмету лізингу)*0,1= 177 723,80 грн.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Суд враховує, що певні обставини можуть доводитись тільки певними доказами. Позивач обґрунтовано звернувся в господарський суд за захистом порушеного права з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Рембуд 2008» та до приватного підприємства «КИТ-3» та використав належний спосіб захисту свого порушеного права.

На підставі вищевказаного, суд приходить до переконання, що вимоги позивача щодо стягнення з першого відповідача та другого відповідача солідарно 315 595,84 грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів, 42 536,11 грн. пені, 3 938,59 грн. 3 % річних, 6 649,57 грн. втрат внаслідок інфляції, 47 339,37 грн. штрафу за невиконання грошових зобов’язань зі сплати лізингових платежів та 177 723,80 грн. штрафу за дострокове розірвання договору фінансового лізингу згідно генерального договору фінансового лізингу від 08.04.2015р. №3617 є обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами, а відповідно такими, що підлягають до задоволення.

Солідарне стягнення з відповідачів судового збору чинним законодавством не передбачено, тому судовий збір стягується з кожного із відповідачів порівну, пропорційно задоволених вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України з кожного відповідача на користь позивача підлягає стягненню по 8 906,75 грн. судового збору.

Керуючись ст.8, ст.124 Конституції України, ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути солідарно:

- 315 595 грн. 84 коп. боргу по лізингових платежах;

- 42 536 грн. 11 коп. пені;

- 3 938 грн. 59 коп. 3 % річних;

- 6 649 грн. 57 коп. втрат внаслідок інфляції;

- 47 339 грн. 37 коп. штрафу за невиконання грошових зобов’язань по сплаті лізингових платежів;

- 177 723 грн. 80 коп. штрафу за дострокове розірвання договору, а всього 593 783 грн. 28 коп. із товариства з обмеженою відповідальністю «Рембуд 2008», ідентифікаційний код 35955950, провул. Піщаний, буд. 6, м. Черкаси, 18000;

із приватного підприємства «КИТ-3», ідентифікаційний код 34661245, провул. Піщаний, буд. 6, м. Черкаси, 18000 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд», ідентифікаційний код 37859096, 04205, м. Київ, проспект Оболонський, буд. 35-А, офіс 301, номер рахунку в банку: 26006056101644 в філії «Київ сіті» ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 380775.

Стягнути 8 906 грн. 75 коп. витрат зі сплати судового збору із товариства з обмеженою відповідальністю «Рембуд 2008», ідентифікаційний код 35955950, провул. Піщаний, буд. 6, м. Черкаси, 18000 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд», ідентифікаційний код 37859096, 04205, м. Київ, проспект Оболонський, буд. 35-А, офіс 301, номер рахунку в банку: 26006056101644 в філії «Київ сіті» ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 380775.

Стягнути 8 906,75 грн. витрат зі сплати судового збору із приватного підприємства «КИТ-3», ідентифікаційний код 34661245, провул. Піщаний, буд. 6, м. Черкаси, 18000 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд», ідентифікаційний код 37859096, 04205, м. Київ, проспект Оболонський, буд. 35-А, офіс 301, номер рахунку в банку: 26006056101644 в філії «Київ сіті» ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 380775.

В решті вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 денного строку в порядку, визначеному ГПК України з дня складення і підписання повного тексту рішення.

Рішення складено 23.11.2016.

Суддя В.В.Єфіменко