Ухвала суду № 63025889, 29.11.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/7686/13-ц Головуючий у 1-й інст. Кузнєцов Д. В.

Категорія 48 Доповідач Кочетов Л. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого-судді: Кочетова Л.Г.,

суддів: Гансецької І.А., Микитюк О.Ю.,

за участю секретаря: Кучерявого О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільної сумісної власності за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 08 грудня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та в обґрунтування вимог зазначила, що з 26.10.1985 року перебувала у шлюбі з відповідачем. Шлюб був розірваний рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 06.11.2012 року. Під час шлюбу сторонами придбано 24/100 частини житлового будинку № 27 по вул. Зелена в місті Житомирі (кімната 1-4). До вказаної частини будинку під час шлюбу було здійснено добудову та на даний час сторонам належать господарські будівлі: гараж, два сараї та частина будинку загальною площею 107,3 кв.м, котра складається з 4-х жилих кімнат, кухні, коридору, ванни, туалету. Вказаний будинок розташований на земельній ділянці площею 0,059 га. Крім того на ім»я відповідача була придбана земельна ділянка площею 0,045 га, яка розташована за адресою: Житомирський район, с. Іванівна, вул. Грушевського. Оскільки майно набуте під час шлюбу, а ОСОБА_2 не визнає за нею право власності на нього, просила визнати за сторонами право спільної сумісної власності на вказане нерухоме майно по ? частині за кожним.

ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом та в обгрунтування вимог вказав, що за час шлюбу ними було придбано 24/100 частини житлового будинку, 27 по вул. Зеленій у м. Житомирі, до якої ним було здійснено прибудову, внаслідок чого загальна площа частини будинковолодіння була збільшена до 107,3 кв./м. На його імя придбано земельну ділянку площею 0,045 га, за адресою: с. Іванівка, вул. Грушевського, Житомирського р-ну, Житомирської області. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 15.01.2015 року за ним визнано право власності на ? частину житлового будинку з приналежними до нього будівлями та спорудами по вул. Зеленій, 27 в м. Житомирі. На його думку інша половина житлового будинку загальною площею 53,5 кв./м. за адресою; вул. Зелена, 27 в м. Житомирі є його з відповідачем обєктом права спільної сумісної власності, яка підлягає розподілу між сторонами. Просив визнати за сторонами право спільної сумісної власності на частину вказаного житлового будинку загальною площею 53,5 кв/м., а також на земельну ділянку в с. Іванівка по вул. Грушевського по ? частині за кожним.

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 08 грудня 2015 року позовні вимоги сторін задоволено частково. Визнано за кожною стороною право власності на ? частину вказаного будинку з приналежними будівлями та спорудами, на ? частину земельної ділянки по вул. Зеленій, 27 в м.Житомирі та на ? частину земельної ділянки № 409 тов. «Корнсервщик», розташованої в Давидівському масиві Іванівської сільської ради Житомирського району. У решті вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду в частині позовних вимог щодо будинку та земельної ділянки, на якій він розташований скасувати, постановивши нове по суті позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповноту встановлення обставин. Зазначає, що судом не встановлено за рахунок яких коштів придбано частину спірного будинку, виготовлено документацію та здійснено прибудову, не взято до уваги рішення суду, яким за ним визнано право власності на ? частину вказаного будинку, позивачем не надано доказів існування спільних коштів на час придбання будинку та здійснення його прибудови.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає відхиленню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 26.10.1985 року до 05.11.2012 року (т.1 а.с. 5).

06.06.1989 року за договором купівлі-продажу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2. останнім придбано 24/100 частини жилого будинку №27, по вул. Зеленій в м. Житомирі (т. 1 а.с. 44-45).

27 вересня 1996 року виконкомом Богунської райради народних депутатів ОСОБА_2 видано свідоцтво № 113 про право особистої власності на цілий жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами по вул. Зеленій, 27 у м. Житомирі (т.1 а.с. 39).

Загальна площа вказаного будинку становить 107,3 кв.м., що вбачається з технічного паспорту (т. 1 а.с. 11-15).

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 15.01.2015 року за ОСОБА_2 визнано право власності на ? частину зазначеного житлового будинку з приналежними до нього будівлями та спорудами (т. 1 а.с. 185-187).

15.02.2010 року, на підставі рішення Житомирської міської ради № 1143 від 23.12.2009 року, ОСОБА_2 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку, розташовану у м. Житомирі по вул. Зеленій, 27 площею 0,0559 га (т. 1 а.с. 62).

20.10.2011 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.09.2010 року на імя ОСОБА_2 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку № 409, розташовану на території Давидівського масиву Іванівської сільської ради, тов. «Консервщик» (т. 1 а.с. 41, 42).

Згідно з положеннями ст. 22 КпШС України, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного

заробітку.

Стаття 28 КпШС України передбачає, що в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу. Суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.

Аналогічні вимоги закріплені і в ст. ст. 60, 70 СК України.

Виходячи з положень вказаних норм закону, враховуючи, що спірні будинок та земельні ділянки були придбані в період шлюбу, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що вищевказане майно є спільною сумісною власністю сторін.

При цьому посилання апелянта на те, що судом не встановлено за рахунок яких коштів придбано частину спірного будинку, виготовлено документацію та здійснено прибудову, позивачем не надано доказів існування спільних коштів на час придбання будинку та здійснення його прибудови, не можуть бути взяті до уваги, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оскільки відповідач заперечує придбання майна за спільні кошти, саме він зобов»язаний доводити існування обставин, спростовуючих можливість застосування положень ст. 22 КпШС України.

Разом з тим суду такі докази не надані.

Посилання апелянта на те, що судом не враховано рішення Богунського районного суду м. Житомира від 15.01.2015 року, яким за ОСОБА_2 визнано право власності на ? частини зазначеного житлового будинку є надуманим. З тексту оскаржуваного рішення вбачається, що саме на підставі рішення Богунського районного суду м. Житомира від 15.01.2015 року суд дійшов висновків про наявність підстав для відмови у задоволенні певних позовних вимог.

Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 08 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді