Вирок № 63025795, 29.11.2016, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/591/16-к

Номер провадження 1-кп/289/73/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2016 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Сіренко Н.С.

при секретарі Галькевич Ю.В.,

за участю: прокурора Ревелюка С.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1, його захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12015060280000247 відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, на момент затримання працював стропольщиком в м. Києві, одруженого, має малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, раніше судимого:

- 28.10.2010 року Радомишльським районним судом Житомирської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;

- 27.02.2012 року Радомишльським районним судом Житомирської області за ч. 2, 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до 5 років 2 місяців позбавлення волі;

- 19.04.2013 року Радомишльським районним судом Житомирської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років 3 місяці позбавлення волі; звільнений 08.01.2014 року постановою Песчанського районного суду Вінницької області умовно-достроково з невідбутим строком 2 роки 6 місяців 27 днів,

обвинуваченого за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України;

В С Т А Н О В И В:

14.03.2015 року у вечірній час ОСОБА_1, за попередньою змовою із ОСОБА_3, кримінальне провадження щодо якого розглянуто судом, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, з метою крадіжки чужого майна, прийшли на вулицю ОСОБА_4, 140-а в м. Радомишль Житомирської області в домоволодіння ОСОБА_5, де побачили автомобіль НОМЕР_1 та, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 таємно викрали із зазначеного автомобіля: 15 літрів бензину марки А-92 вартістю 23,55 грн. за літр на суму 353,25 грн.; пластмасову каністру ємкістю 20 літрів вартістю 120 грн.; акумуляторну батарею потужністю 60 А вартістю 1 260 грн.; касетну авто магнітолу вартістю 320 грн., чим заподіяли ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 2 053,25 грн.

Продовжуючи свої злочинні дії, 15.03.2015 року у вечірній час ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, повторно, з метою крадіжки чужого майна прийшли на вул. Шевченка в м. Радомишль Житомирської оболасті, де в дворі домоволодіння № 40 побачили автомобіль НОМЕР_2, який належить ОСОБА_6 і у них виник злочинний умисел на викрадення деталей з цього автомобіля. Реалізовуючи свій злочинний намір та усвідомлюючи протиправний характер вчинюваних дій, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підійшли до вказаного автомобіля ЗАЗ 1102 і викрали акумуляторну батарею потужністю 50 А вартістю 625 грн., заподіявши потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на вказану суму.

В вечірній час цього ж дня 15.03.2015 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, повторно, з метою крадіжки чужого майна прийшли на вул. Горького, 9 в м. Радомишль Житомирської області, де в дворі побачили автомобіль НОМЕР_3, який належить ОСОБА_7 і у них виник злочинний умисел на викрадення деталей з цього автомобіля. Реалізовуючи вказаний злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підійшли до вказаного автомобіля НОМЕР_3 та таємно з нього викрали акумуляторну батарею потужністю 75 А вартістю 950 грн., заподіявши потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім того, 16.03.2015 року близько 19 години ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували в стані алкогольного спяніння та в них виник умисел, направлений на вчинення відкритого викрадення чужого майна з пункту прийому металобрухту, який належить ОСОБА_8 та розташований по вул. Івана Франка, 2 в м. Радомишль Житомирської області. Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення грабежу, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_3, зайшли на територію зазначеного пункту прийому металобрухту, де побачили сторожа ОСОБА_9 і ОСОБА_3 закрив їй рота рукою, а ОСОБА_1 зайшов до сторожки з метою заволодіння грошовими коштами та не бачив подальших дій свого співучасника. В цей час ОСОБА_3, без попередньої домовленості із ОСОБА_1, самостійно вийшов за межі попередньої домовленості на вчинення грабежу, взяв з підвіконня ніж та почав погрожувати потерпілій застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоровя особи, яке виразилося в демонстрації та погрозі ножем. В сторожці ОСОБА_1 з металевого сейфу відкрито викрав гроші в сумі 2 300 грн., що належали ОСОБА_8, якими ОСОБА_1 та ОСОБА_10 в подальшому спільно розпорядилися на власний розсуд, чим заподіяли потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду на вказану суму.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні вказаних злочинів визнав повністю та надав покази, аналогічні зазначеним вище обставинам, не оспорюючи доказів по даній справі, здобутих органами досудового слідства. Крім того зазначив, що коли йшли до пункту прийому металобрухту на меті мали викрасти гроші, а не чинити розбій. Щиро кається у вчиненому, просив вибачення у потерпілих, завдану матеріальну та моральну шкоду відшкодовано, просить врахувати зміну його сімейного стану що він одружився та народження у нього дитини, що суттєво змінило його поведінку та погляди на життя, на даний час він працевлаштований і має намір працювати на благо своєї родини, запевняв суд у своєму виправленні та просить дати йому шанс довести це та не позбавляти волі.

Потерпілий ОСОБА_7 в судове засідання не зявився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, до обвинуваченого ОСОБА_1 претензій не має, при призначення покарання покладається на розсуд суду (а.с.25).

Потерпілі ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_12 та ОСОБА_9 в судове засідання не зявилися, через канцелярію суду кожен із них надав заяву, в якій просить судові засідання проводити без його участі. Кожен зазначив, що ніяких претензій до ОСОБА_1 не має, останній перед ними вибачився і потерпілі його вибачили. Просять суд суворо ОСОБА_1 не карати, матеріальні збитки та завдану моральну шкоду їм обвинувачений відшкодував в повному обсязі, потерпілі ОСОБА_12 та ОСОБА_9 крім того просять надати обвинуваченому ОСОБА_1 шанс на виправлення та не застосовувати покарання, повязане із позбавленням волі(а.с. 71, 131, 132, 161).

Переконавшись у тому, що обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнає свою вину в інкримінованому йому органом досудового розслідування злочині, обвинувачений та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст обвинувачення, фактичні обставини справи, які ніхто не оспорює, погоджуються з кваліфікацією вчиненого діяння, а прокурор, не висловлює жодних заперечень щодо встановлених обставин, роз'яснивши цим особам, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, заслухавши думку учасників судового провадження, згідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення та обмежитися дослідженням даних, характеризуючих особу обвинуваченого.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_1 за викладеними фактами:

за ч. 2 ст. 185 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, за попередньою змовою групою осіб;

за ч. 2 ст. 186 КК України за ознаками відкритого викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного із погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя і здоровя особи, що зазнала нападу, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Згідно до ст. 337 КПК України суд діє лише в межах висунутого обвинувачення.

Відповідно до ст.12 КК України злочини, які скоїв обвинувачений являються злочинами середньої тяжкості та тяжким злочином.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", рішення суду має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд враховує наявність обставин, які, у відповідності до вимог ст. 66 КК України помякшують покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування заподіяної шкоди.

Згідно ст. 67 КК України,обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченому, суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного спяніння, щодо особи похилого віку, рецидив злочинів.

Судом досліджувалися дані щодо особи обвинуваченого та встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово судимий, має не зняті і не погашені у встановленому законом порядку судимості; на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, працевлаштований, одружений, має малолітню дитину, за місцем роботи характеризується позитивно.

Як убачається з історії судимостей ОСОБА_1, йому призначалося покарання з іспитовим строком, застосовувалося умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Судом враховується також той факт, що злочини за попередніми судимостями ОСОБА_1 вчиняв будучи неповнолітнім та знаходячись під негативним впливом повнолітніх осіб, які втягували ОСОБА_1 у злочинну діяльність.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_1 покарання, суд виходить із встановленоїст. 50 КК Українийого мети не тільки кари, а й виправлення і запобігання вчиненню винними та іншими особами нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним, (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 р.).

При призначені покарання, суд враховує ступінь тяжкості та громадську небезпеку вчинених кримінальних правопорушень, однак мета покарання - це те, чого прагне держава, застосовуючи його, щодо особи, яка вчинила злочин. Покарання повинно володіти силою впливу та стримування, що полягає не у жорстокості, а у невідворотності та можливої швидкості.

Поряд з цим суд приймає до уваги молодий вік обвинуваченого, що останній переосмислив власний стиль життя та поведінку, його поведінку після скоєного злочину та у процесі розгляду кримінального провадження, з дня вчинення злочинів сплинуло півтора роки, враховує дані, що характеризують особу обвинуваченого, зокрема наявність в нього міцних соціальних звязків, постійного місця проживання, родини, малолітньої дитини, працевлаштування, наявність з його боку щирого каяття по відношенню до наслідків вчиненого та добровільне відшкодування майнових збитків та позицію потерпілих, які просять суд суворо не карати та надати ОСОБА_1 шанс на виправлення.

Оскільки ОСОБА_1 вчинив кілька злочинів, покарання останньому слід призначати за правилами ч.1ст. 70 КК України та враховуючи дані про особу винного, негативного ставлення до скоєного, суд приходить до висновку, що при складанні покарань слід застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням.

Разом із тим, з урахуванням наведеної сукупності обставин, суд прийшов до висновку, що обвинувачений на теперішній час загрози для суспільства не становить, має міцні соціальні та родинні зв'язки, соціально адаптований, підстав очікувати продовження обвинуваченим вчинення правопорушень суд не встановив, тому суд вважає необхідним та достатнімдля виправлення та запобіганнянових злочинів призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі з застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України з випробуванням та покладенням відповідно обов'язків протягом іспитового строку, який сам втілює в собі погрозу реального відбування призначеного покарання у разі невиконання обвинуваченим умов випробування, що є необхідним і достатнім обмеженням прав і свобод обвинуваченого з метою захисту суспільства і буде відповідати принципу Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод - пропорційності обмеження прав людини і легітимної мети покарання та невідворотності покарання.

Обрати ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді особистого зобовязання.

Судові витрати по справі відсутні, арешт на майно ОСОБА_1 не накладався.

Питання речових доказів по справі суд вирішує відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України з урахуванням вироку Брусилівського районного суду Житомирської області від 19.08.2015 року.

Керуючись ст.ст. 371, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 ч. 2 ст. 186 КК України і призначити йому покарання:

-за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки;

-за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю даних злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 4 (чотири) роки позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбуття покарання з випробуванням на 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

До набрання вироком законної сили обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобовязання, але не більше двох місяців, тобто до 29.01.2017 року.

Покласти на ОСОБА_1 наступні обовязки: прибувати за викликом суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Речові докази :

-рештки від шапок чорного кольору, що знаходяться на зберіганні в кімнаті речових доказів Радомишльського відділення поліції знищити;

-автомобіль НОМЕР_4, акумулятор марки «Веста» серійний номер НОМЕР_5, акумулятор марки «Павер бокс» серійний номер А 71882250, чоловіча балонова куртка, паспорт на імя ОСОБА_1, картка платника податків на імя ОСОБА_1, мобільний телефон марки «Леново», картка «ПриватБанку» та картка «Скарбниця», дві музичні колонки, автомагнітола «Піонер», запасне колесо, ключі та запчастини, що знаходяться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Радомишльського відділення поліції повернути власнику.

Вирок може бути оскаржений з передбачених ст. 349 КПК України підстав до апеляційного суду Житомирської області через Радомишльський районний суд, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя /підпис/ ОСОБА_13

Згідно з оригіналом

Суддя Н. С. Сіренко

"___" _____ 20 __

(дата засвідчення копії)