Рішення № 63025730, 28.11.2016, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

Справа № 285/3517/15-ц

провадження у справі № 2/0285/46/16

РІШЕННЯ

Іменем України

28 листопада 2016 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді………………..ОСОБА_1

ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк»

до ОСОБА_3

про стягнення кредитної заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором від 30.01.2014 року в сумі 22294, 52 грн. у звязку з неналежним виконанням своїх договірних зобовязань.

Сторони в судове засідання не прибули. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Від відповідачки надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з хворобою, яке судом було відхилено, оскільки не надано будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин та наявністю у неї представника, якого вона до суду не направила.

В минулих засіданнях відповідачка та її представник просили відмовити в задоволенні позову, мотивуючи тим, що ОСОБА_3 не підписувала кредитний договір, а саме заяву про надання кредитних коштів, а відтак жодних кредитних зобовязань перед Приватбанком на себе не брала. Зазначав, що органами поліції19.08.2015 року зареєстровано кримінальне провадження № 12015060090001115 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, за фактом використання невстановленою особою її паспортних даних для отримання кредитних коштів в Приватбанку.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Однією із засад цивільного судочинства є свобода договору (ст. 3 ЦК), яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (ч. 1 статті 626 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Статтями 1049, 1050, 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то й права і обовязки виникають у кожного контрагента.

З матеріалів справи вбачається, що 30.01.2014 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем укладено кредитний договір № б/н, згідно якого остання отримала кредит у розмірі 17 800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Порядок погашення заборгованості: якщо дебетове сальдо на рахунку утворилось з 1-го до 20-го числа включно поточного місяця, то обнулення повинно проводитися по кінцю дня в будь-який з днів по 25-е число поточного місяця; якщо ж сальдо утворилося з 21-го до кінцевого числа поточного місяця, то обнулення проводиться по кінцю дня в будь-який з днів по 25-е число наступного місяця; якщо ж сальдо не підлягає обнуленню (на протязі 90 днів), то з 26-го числа на залишок заборгованості починають нараховуватися відсотки за користування кредитом за ставкою 36 % річних. Заявапозичальника разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між позичальником і банком договір про надання банківських послуг.

Умовами та правилами надання банківських послуг передбачено, що клієнт надає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт надає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття розміру кредитного ліміту, встановленого банком. Окрім того, при укладанні договорів та угод, що свідчать про приєднання клієнта до ОСОБА_4 та правил надання банківських послуг, банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом «першої» підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Перед укладенням кредитного договору відповідач була вільною в погодженні всіх умов кредитування в банку, з умовами, тарифами, порядком погашення по кредиту відповідач була ознайомлена та погодилася з ними, про що свідчить факт використання нею кредитних коштів та погашення заборгованості протягом дії кредитного договору, а відтак і визнання нею укладеного договору та зобовязань щодо погашення заборгованості.

Відповідач зобовязалася сплачувати банку відсотки за весь час фактичного використання кредиту, погашати кредит в межах встановлених Договором, щомісяця терміном до 10-го числа, в будь-якій формі повідомляти банк про цільове використання кредитних коштів, а за порушення кредитної дисципліни, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобовязання за кредитом порушеними, тому відповідач починає сплачувати відсотки за користування кредитом в розмірі 56 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (0,1315 %) від суми залишку заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ОСОБА_4 має право при порушенні кредитних зобовязань вимагати дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування.

Допитана в судовому засіданні від 16.05.20116 року свідок ОСОБА_5, яка є працівником Банку та безпосередньо оформлювала Кредитний договір між сторонами, пояснила суду, що ОСОБА_3 дійсно є клієнткою Банку. Щодо процедури відкриття поточного рахунку для фізичної особи-підприємця у Приватбанку зазначила наступне: клієнту достатньо мати при собі картку «Універсальна» фізичної особи з пін-кодом та мобільним телефоном, який привязаний до цієї картки через «Приват24», на який приходить вся інформація про рух коштів по картці та паролі для її ідентифікації. При відкритті поточного рахунку для ФОП ОСОБА_3, після подачі нею відповідної заяви, що разом з Умовами та правилами складають кредитний договір, вона проводила авторизацію особи, звіряючи дані, які вже існують в клієнтській базі Банку з тими, які надає особа разом з карткою «Універсальна», яка є ключем для активації поточного рахунку ФОП, після чого вказана інформація з заявою подавалась нею до головного офісу Банку, де проходить ідентифікація клієнта і тільки після дозволу останнього відбувається відкриття рахунку. При цьому підписи особи клієнта з тими, які існують в базі та тими, які подає клієнт з карткою «Універсальна» не звіряються. Для завершення процедури необхідно щоб особа активувала відкритий рахунок за допомогою картки ключа «Універсальна». Щодо зміни кредитного ліміту вказала, що він встановлюється головним офісом Банку відповідно до обороту та руху коштів на картці клієнта. Банк на власний розсуд встановлює кредитний ліміт та змінює його, попереджаючи про це клієнта смс-повідомленням та через Приват24, а останній вже сам вирішує користуватись наданими коштами чи ні.

З розрахунку заборгованості за вказаним кредитним договором вбачається, що ОСОБА_3, користуючись кредитними коштами, належним чином не виконувала зобовязання щодо погашення кредиту та сплати відсотків, внаслідок чого станом на 05.08.2015 року заборгованість склала 22294, 52 грн., з яких: заборгованість за кредитом 15000 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 3563,26 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 2786, 26 грн. та заборгованість по комісії за користування кредитом 945 грн.

Правильність проведеного позивачем розрахунку ні відповідачем, ні її представником не спростована.

Пояснення відповідачки в минулих засіданнях і її представника щодо заперечення підпису заяви на отримання кредиту, відсутність юридичного факту укладення між сторонами кредитного договору №б/н від 30.01.2014 у письмовій формі, що не створює для відповідачки юридичних наслідків, суд до уваги не бере з огляду на наступне.

Статтею 204 ЦК Українивстановлена презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.ч.1-3,5,6ст.203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа. яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно частини 1 статті 215 ЦК України підставою. недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) (ч. 2 ст. 215 ЦК України). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно вимог ч.1ст.1049 ЦК Українипозичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.ч.1.2ст.638 ЦК України).

За нормою ч.1 ст.1ст.639 ЦК Українидоговір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Згідност.1055 ЦК Україникредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За своєю юридичною природою кредитний договір є реальним договором, оскільки для його укладення, крім згоди сторін, необхідно вчинення певної дії, зокрема, передачі коштів, а тому такий договір є укладеним з моменту передачі грошей.

Матеріали справи вказують на те, що кредитний договір від 30.01.2014 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 є укладеним, оскільки позичальником отримана кредитна картка з кредитним лімітом, вона з січня 2014 року користувалася кредитними коштами, отримуючи їх через банкомати та магазини, а також здійснювала погашення заборгованості через каси відділень.

Висновок експертизи щодо невідповідності підпису на заяві позичальника, само по собі не є підставою для відмови у стягненні кредитних коштів згідно укладеного кредитного договору за відсутності вимог відповідача про визнання цього договору недійсним, оскільки згідност.204 ЦК Українидіє презумпція правомірності правочину.

В суду немає підстав вважати нікчемним кредитний договір від 30.01.2014 року, сторонами якого є ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 Ймовірна неналежність відповідачці підпису позичальника (яка може бути встановлена висновком експерта в рамках кримінального провадження за фактом підроблення документів для отримання кредиту) не є підставою для визнання кредитного договору нікчемним, а може бути підставою для оспорення дійсності цього договору, що в силу встановленогост.11 ЦПК Українипринципу диспозитивності може бути предметом судового розгляду тільки за зверненням особи з відповідним позовом.

Питання щодо підписання відповідачкою кредитного договору не відноситься до предмету заявленого позову про стягнення заборгованості за договором, оскільки позов про визнання цього договору недійсним у встановленому порядку відповідачка не заявляла. Тому висновок почеркознавчої експертизи, проведеної в рамках кримінальної справи,не матиме правового значення по даній справі.

Таким чином, оскільки спірнийкредитний договір не визнаний недійсним, а отже є дійсним та обовязковим до виконання, позовні вимоги банку є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

З відповідачки належить також стягнути судові витрати, понесені позивачем при подачі позову.

Керуючись статтями 10, 11, 57-60, 88, 208, 212-216, 218 ЦПК України, - суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк»

заборгованість по кредитному договору № б/н від 30.01.2014 року у розмірі 22294 (двадцять дві тисячі двісті девяносто чотири) грн. 52 коп., що включає в себе: заборгованість по кредиту 15000 грн., проценти 3563, 26 грн., пеню 2786, 26 грн. і комісію 945 грн.,

та судовий збір в сумі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя О.О. Літвин