Ухвала суду № 63025267, 24.11.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/2619/16-к Провадження №11-кп/773/454/16 Головуючий у 1 інстанції:Артиш Я. Д. Категорія: ч.1 ст.121 КК УкраїниДоповідач: Гапончук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2016 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Гапончука В.В.,

суддів - Оксентюка В.Н., Денісова В.П.,

з участю

секретаря - Лінік Т.В.,

прокурора - Остапчука С.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника - Міщук І.В.,

потерпілого -ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження №12016030010000236 за апеляційними скаргами прокурора, адвоката Міщук Ірини Володимирівни в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 червня 2016 року, щодо останнього

В С Т А Н О В И В:

Даним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець смт. Сенкевичівка Горохівського району Волинської області та житель АДРЕСА_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, громадянин України, українець, з професійно-технічною освітою, не одружений, не працює, раніше неодноразово судимий, востаннє вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 червня 2011 року за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190, ст. 70 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі, 20 березня 2015 року звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання, засуджений:

за ч.1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишено попередній у вигляді домашнього арешту.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 постановлено рахувати з дня приведення вироку до виконання.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 майнову шкоду в сумі 1315 (одна тисяча триста п'ятнадцять) грн. 85 коп. та моральну шкоду в сумі 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Луцької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення на користь закладу охорони здоров'я витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі Луцької міської ради кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3 в загальній сумі 5284 (п'ять тисяч двісті вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави витрати пов'язані із залученням експерта для проведення імунологічної експертизи в сумі 2150 (дві тисячі сто п'ятдесят) грн. 40 коп.

Вирішено питання про речові докази.

Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що 19 січня 2016 року, близько 02 год., знаходячись поблизу приміщення АЗС "Shell", що по вул. Рівненській, буд. 98 в м. Луцьк, в ході словесного конфлікту із потерпілим ОСОБА_3, що раптово виник на ґрунті неприязних відносин, умисно наніс один удар кулаком правої руки в ділянку потилиці останнього, в результаті чого потерпілий впав на землю, а ОСОБА_1, почав втікати в напрямку пр. Волі м. Луцька. В свою чергу ОСОБА_3 з метою з'ясування причини конфлікту побіг слідом за ОСОБА_1 та наздогнав його. В цей час ОСОБА_1, усвідомлюючи значення та суспільну небезпечність своїх дій, керуючись метою заподіяння тілесних ушкоджень, умисно наніс один удар невстановленим колюче-ріжучим предметом в ділянку грудної клітки ОСОБА_3, заподіявши останньому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого торакоабдомінального поранення в проекції шостого міжребер'я справа з внутрішньо-плевральною кровотечею та правобічним відкритим пневмотораксом та гемотораксом, пошкодження сухожилкової частини правого купола діафрагми та пошкодженням задньо-діафрагмальної поверхні правої долі печінки з гемоперітонеумом, навколораневу емфізему, які згідно висновку судово-медичного експерта № 126 від 02 лютого 2016 року, за ступенем тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

В поданій апеляційній скарзі захисник вважає вирок незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає зміні, в зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження. Просить вирок змінити, визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст.. 128 КК України і призначити йому покарання у вигляді громадських робіт, а цивільний позов ОСОБА_3 в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 20000 грн. залишити без розгляду.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини провадження та кваліфікацію дій обвинуваченого, вважає вирок незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Просить вирок скасувати та ухвалити новий, яким призначити покарання ОСОБА_1 за ч.1 ст.121 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 років.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким та в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи скарги, обвинуваченого та захисника, які свою апеляційну скаргу підтримали, проти задоволення апеляційної скарги прокурора заперечили, думку прокурора, який свою апеляційну скаргу підтримав, а апеляційну скаргу захисника заперечив, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину за обставин, вказаних у вироку, стверджуються зібраними в провадженні та перевіреними в судовому засіданні доказами, яким суд дав правильну юридичну оцінку, вірно кваліфікувавши його дії за ч.1 ст. 121 КК України.

Посилання захисника на те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, колегія суддів вважає безпідставними.

Так в ході судового розгляду встановлено, що винність ОСОБА_1 у вчиненому повністю підтверджується наступними доказами, зокрема:

-Показаннями даними в судовому зпсіданні потерпілим ОСОБА_3, з яких вбачається, що він з товаришем ОСОБА_5 зайшовши до приміщення АЗС "Shell", що по вул.Рівненській в м. Луцьк, побачили компанію дівчат із хлопцями. Між ними та даними хлопцями виник словесний конфлікт, одним із них було запропоновано вийти з приміщення порозмовляти. Виходячи за обвинуваченим ОСОБА_1, розумів, що можливо буде бійки, а тому при виході, хотів випередити подію, і кулаком правої руки наніс йому удар, однак не поцілив у ОСОБА_1 Обвинувачений відвернувся від удару та відразу наніс йому удар рукою по голові, від якого ОСОБА_3 впав на землю, та намагався піднятись, при цьому ОСОБА_1 намагався вдарити його ногою, але побачивши, що до них підбігає ОСОБА_5 почав тікати. ОСОБА_5 разом з ОСОБА_3 побігли за обвинуваченим, для того щоб розібратись. Наздогнавши ОСОБА_1 між ними розпочалася шарпанина в результаті якої вони втрьох впали на землю де продовжили боротьбу, яку припинили, піднявшись на ноги, оскільки побачили, що під'їжджає поліція. Розмовляючи з поліцейськими, вони вказали що все гаразд, в результаті чого працівники поліції поїхали у своїх справах. Після того, як від'їхала поліція, а вони залишились стояти, обвинувачений різко вдарив потерпілого у груди та почав тікати. Після удару ОСОБА_3 відчув різку біль в праві частині грудної клітки зверху та побачив, що одяг почав набиратись кров'ю, а пізніше він побачив поріз на одежі, а також саму рану, з якої сочилась кров;

-показаннями даними в судовому засіданні свідком ОСОБА_5, який показання ОСОБА_3 підтвердив, вказавши, що побачивши, як ОСОБА_1 намагався вдарити ногою ОСОБА_3 вибіг на вулицю і разом з ОСОБА_3 намагались наздогнати того чоловіка, який побачивши свідка почав тікати, щоб з'ясувати причину конфлікту. Наздогнавши обвинуваченого між ними розпочалася шарпанина в результаті якої вони втрьох впали на землю де продовжили боротьбу, яку припинили, побачивши, що під'їжджає поліція та піднялися на ноги. Розмовляючи з поліцейськими, вони вказали що все гаразд, в результаті чого працівники поліції поїхали у своїх справах. Після від'їзду поліції вони залишились стояти та намагались розібратись в ситуації, однак в один момент ОСОБА_1 вдарив у груди ОСОБА_3, який стояв біля нього та почав тікати. Повернувшись, побачив потерпілого ОСОБА_3, в якого виявили ножове поранення в правій частині грудей, дуже багато крові, яка просочилась через одяг. Пізніше побачив у себе на нозі також ножове поранення, з якого йшла кров;

-протоколу огляду місця події від 19 січня 2016 року із оформленою до нього план-схемою та фото таблицями, проведеного на території поблизу приміщення АЗС "Shell", що по вул. Рівненській, буд. 98 в м. Луцьк;

-протоколом огляду місця події від 19 січня 2016 року в санітарній кімнаті Луцької МКЛ, згідно якого вилучено одяг потерпілого ОСОБА_3 а також одяг свідка ОСОБА_5;

-протоколом огляду місця події від 19 січня 2016 року, згідно якого у ОСОБА_1 вилучено одяг, в якому той був одягнутий під час події;

-протоколом огляду предметів від 20 січня 2016 року згідно якого оглянуто оптичний диск для лазерних ситем зчитування інформації, на якому зафіксовано записи камер спостереження за 19 січня 2016 року, що розташовані на АЗС "Shell", що по вул.Рівненській, буд. 98 в м. Луцьку із розкадровкою та хронологією подій, за яких отримано тілесні ушкодження потерпілим ОСОБА_3;

-протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотокартками від 20 січня 2016 року та оформленими до них фототаблицями, відповідно до яких, в присутності понятих ОСОБА_3 та ОСОБА_5 впізнали ОСОБА_1, як особу, яка заподіяла їм ножові поранення, спричинивши тілесні ушкодження;

-протоколами отримання зразків для експертизи від 02 лютого та 10 лютого 2016 року згідно яких в ОСОБА_5 та ОСОБА_3 відібрано зразки крові;

-висновком судово-медичного експерта № 126 від 02 лютого 2016 року, в якому стверджується, що згідно даних представленої медичної документації у ОСОБА_3 виявлено тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя. Дані тілесні ушкодження виникли в результаті травмуючої дії гостро-ріжучого предмету, цілком можливо в час вказаний в постанові та медичній документації;

-висновком імунологічної експертизи № 6/6 від 18 лютого 2016 року та оформлених до неї ілюстрованих таблиць, з якого вбачається, що на дублянці (об'єкт № 35), вилученій у ОСОБА_1 виявлено кров, яка може походити від ОСОБА_5 Даним висновком також зазначено, що кров виявлена на штанах «об'єкти №№27,28» вилучених у ОСОБА_1, може походити за рахунок змішування крові потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_5

Відповідно суд першої інстанції обґрунтовано поклав показання потерпілого, свідків та інші докази в основу вироку, як такі, що в своїй сукупності повно відтворюють картину події, навівши при цьому переконливі мотиви свого рішення, та підставно не взяв до уваги показання обвинуваченого про те, що він не мав наміру застосовувати ніж, а вийняв його тільки для того щоб налякати потерпілого та свідка та що ОСОБА_3 поранився впавши на ніж, так як з показань потерпілого та свідка ОСОБА_5, які є послідовними та узгоджуються між собою та іншими доказами, вбачається, що ОСОБА_1 відразу після від'їзду поліції наніс удар в груди ОСОБА_3, який стояв біля нього та, що в результаті удару останній відчув різку біль в правій частині грудної клітини.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 121 КК України і підстав для їх кваліфікації за ст.128 КК України, як нанесення необережного тяжкого тілесного ушкодження внаслідок злочинної самовпевненості, ні під час розгляду в суді першої інстанції ні в апеляційній інстанції наведено не було.

Що стосується тверджень прокурора про невідповідність призначеного покарання особі обвинуваченого та тяжкості кримінального правопорушення то вони не заслуговують на увагу.

Відповідно до ст.65 КК України при призначенні покарання враховується ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного, та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Ці вимоги закону при призначенні ОСОБА_1 покарання судом дотримані, а також в повній мірі враховані обставини на які зроблено посилання в апеляційній скарзі прокурора.

Зокрема, вирішуючи питання про призначення ОСОБА_1 покарання, суд врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який раніше судимий, новий злочин вчинив менше ніж через рік після звільнення з місць позбавлення волі, його посередню характеристику з фактичного місця проживання, думку потерпілого, який наполягає на суворому покаранні, а також наявність обтяжуючої та відсутність пом'якшуючих обставин покарання.

Висновок суду щодо призначеного ОСОБА_1 покарання належним чином у вироку вмотивований і підстав сумніватися у його правильності у колегії суддів не виникає.

Покарання ОСОБА_1 призначено в межах санкції ч.1 ст.121 КК України з дотриманням вимог ст.ст. 50, 65 КК України і є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Інші доводи апеляційної скарги прокурора не заслуговують на увагу так як були предметом розгляду у суді першої інстанції і їм була дана вірна оцінка.

Крім того не заслуговують на увагу посилання захисника на те, що суд першої інстанції повинен був залишити без розгляду цивільний позов ОСОБА_3 в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 20000 грн., оскільки останнім не додано до що підтверджує сплату ним судового збору.

Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільно-процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Хоча при подачі цивільного позову, потерпілим не було долучено документу, що підтверджує сплату судового збору, але колегія суддів приходить до висновку, що дана обставина не є процесуальною підставою для залишення без розгляду цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди при його перегляді в суді апеляційної інстанції.

Підстав для зміни чи скасування вироку з врахуванням доводів, зазначених у апеляційних скаргах, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги прокурора, адвоката Міщук Ірини Володимирівни в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Луцького міськрайонного суду від 02 червня 2016 року в даному кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення, та може бути оскаржена протягом трьох місяців в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - в той самий строк з моменту отримання копії ухвали Апеляційного суду Волинської області.

Головуючий:

Судді: