Рішення № 63024727, 22.11.2016, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2016 р.Справа № 925/1311/16

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Ткаченку А.О., за участю представників сторін: позивача ОСОБА_1 за довіреністю, відповідача - не зявились, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом публічного акціонерного товариства «Монастирищенський машинобудівний завод» до Монастирищенської міської ради про стягнення 887613 грн. 98 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - публічне акціонерне товариство «Монастирищенський машинобудівний завод» звернувся в господарський суд з позовом до Монастирищенської міської ради (далі - відповідач) про стягнення, на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна 31.01.2014 року, 820024 грн. 50 коп. основного боргу, 47851 грн. 35 коп. інфляційних втрат, 19738 грн. 13 коп. 3% річних, що разом складає 887613 грн. 98 коп., та відшкодування судових витрат.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, проти позову не заперечував, явку свого представника в засідання суду без поважних причин не забезпечив, хоч про місце, дату і час судового засідання був повідомлений належним чином за правилами, передбаченими розділом 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації від 20 лютого 2013 року № 28.

Представник позивача в судовому засіданні позов з підстав, викладених в позовній заяві, підтримав і просив суд задовольнити повністю

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст.ст. 75, 77 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з наступних підстав.

31.01.2014 року позивач - публічне акціонерне товариство «Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод», як продавець з однієї сторони, і відповідач Монастирищенська міська рада, як покупець з другої сторони, а разом - сторони, уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна (далі Договір). За умовами п.п. 1., 5. Договору продавець передає у власність (продає), а покупець набуває у власність (купляє), на підставі рішення сесії Монастирищенської міської ради за № 18-4 від 25.10.2013 року, частину комплексу, будівлі та споруди, що знаходиться по вул. Леніна, буд. 122і в місті Монастирище Монастирищенського району Черкаської області (далі - майно) і зобовязується оплатити його вартість за ціною та на умовах, визначених у цьому договору. Продаж вказаного майна за домовленістю сторін вчиняється за 1945185,00 грн., крім того ПДВ 389037,00 грн. Розрахунки між сторонами здійснюються з поетапною сплатою вартості майна згідно графіка погашення суми розстрочки до 31.07.2014 року.

Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 31.01.2014 року того ж дня посвідчено приватним нотаріусом Монастирищенського нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_2 і зареєстровано у реєстрі за № 159 (а.с. 14-15).

04.09.2015 року сторони договору купівлі-продажу нерухомого майна від 31.01.2014 року уклали додаткову угоду до нього, в якій змінили п. 5. Договору, продовживши строк остаточного розрахунку до 30.12.2015 року, та виклали пункти 11., 12. Договору у новій редакції, згідно з якою право власності на придбане майно у покупця виникає з моменту підписання даної Додаткової угоди, продавець зобовязався передати продане майно покупцю протягом двох днів після підписання даної Додаткової угоди. Того ж дня Додаткова угода від 04.09.2015 року до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 31.01.2014 року була посвідчена приватним нотаріусом Монастирищенського нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_2 і зареєстрована у реєстрі за № 1677 (а.с. 16).

04.09.2015 року сторони в особі уповноважених представників склали Акт приймання-передачі основних засобів (будівель, споруд), здійснений на виконання умов додаткової угоди від 04.09.2015 року до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 31.01.2014 року, за яким продавець передав, а покупець прийняв у власність майно, що є обєктом договору купівлі-продажу (а.с. 18-19).

За придбане по договору купівлі-продажу від 31.01.2014 року нерухоме майно відповідач сплатив позивачу платіжними дорученнями від 26.09.2014 № 779 324197,5 грн., від 20.10.2014 № 921 440000 грн., від 06.02.2015 № 71 400000 грн., від 14.05.2015 № 479 300000 грн., від 07.06.2016 № 584 50000 грн. (а.с. 20-24), а всього 1514197,50 грн.

Відтак, сума основного боргу складає (1945185,00+389037,00-1514197,50) 820024,50 грн., про що обґрунтовано зазначає позивач.

ОСОБА_3 позивача в новій редакції вбачається, що 07.08.2015 року проведено державну реєстрацію змін до його установчих документів, згідно з якою змінено назву позивача з публічного акціонерного товариства «Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод» на публічне акціонерне товариство «Монастирищенський машинобудівний завод» (а.с. 25-29).

Письмова вимога позивача до відповідача про сплату спірної суми боргу в розмірі 820024,50 грн. останнім отримана 11.10.2016 року, проте не виконана (а.с. 32-37).

З урахуванням викладеного суд вважає, що спірні зобов'язальні відносини виникли між сторонами на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 31.01.2014 року, додаткової угоди до нього від 04.09.2015 року, вимоги позивача ґрунтуються на правах і обовязках сторін цього договору.

Загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобовязання і договір розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, главами 19, 20 ГК України.

За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки; підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обовязків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обовязки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610,ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України: порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання; у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Наявність і розмір невиконаного спірного грошового зобов'язання в загальному розмірі 820024,50 грн. позивачем обґрунтовані та підтверджені наданими документами, відповідачем допустимими доказами не спростовані, тому ця заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимога позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних відповідає нормі ч. 2 ст. 625 ЦК України, нараховані на суми фактичного прострочення за відповідні періоди, їх розрахунок судом перевірений, визнаний вірним, тому вказані вимоги також підлягають задоволенню в заявленій сумі.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, відповідач безпідставно явку своїх представників в засідання суду не забезпечив, причини неявки не повідомив, про відкладення розгляду справи, продовження строку вирішення спору клопотань не заявляв, витребувані судом документи не подав, внаслідок чого судом прийнято рішення на підставі лише матеріалів, наявних у справі.

З урахуванням викладеного, відповідно до умов Договору, обставин справи та вимог законодавства суд вважає, що відповідач не виконав договірні зобов'язання щодо порядку розрахунків за куплене майно, прострочив його оплату, тому позовні вимоги про стягнення 820024,50 грн. основного боргу, 47851 грн. 35 коп. інфляційних втрат, 19738 грн. 13 коп. 3% річних за період прострочення основного грошового зобовязання з 31.12.2015 по 06.06.2016 року судом визнаються обґрунтованими, доведеними і задовольняються.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 13314 грн. 21 коп.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Монастирищенської міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 25769919, місцезнаходження: 19100, Черкаська область, Монастирищенський район, м. Монастирище, вул. Соборна, буд. 117, на користь публічного акціонерного товариства «Монастирищенський машинобудівний завод», ідентифікаційний код юридичної особи 00255289, місцезнаходження: 19100, Черкаська область, Монастирищенський район, м. Монастирище, вул. Соборна, буд. 122 - 820024,50 грн. основного боргу, 47851 грн. 35 коп. інфляційних втрат, 19738 грн. 13 коп. 3% річних, 13314 грн. 21 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.

Повний текст рішення підписано 25.11.2016 року.

СуддяВ.М. Грачов