Рішення № 63024672, 22.11.2016, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" листопада 2016 р.Справа № 924/656/16

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Суддя Магера В.В., розглянувши матеріали

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області,

м. Хмельницький

до 1. Товариства з додатковою відповідальністю „Хмельницька трикотажна фабрика, м.Хмельницький

2. Спільного малого підприємства „Юпітер, м. Хмельницький

про стягнення збитків у розмірі 367 484,84 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю №2000 від 02.03.2016р.;

ОСОБА_2 - за довіреністю №1996 від 29.01.2016р.;

від відповідача-1: ОСОБА_3 - за довіреністю від 25.07.2016р.;

від відповідача-2: ОСОБА_4 - за довіреністю від 26.09.2016р.

Рішення приймається 22.11.2016р., оскільки у судовому засіданні 17.11.2016р. оголошувалася перерва.

В засіданні суду 22.11.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Суть спору: Позивач звернувся із позовом, згідно якого просить суд стягнути із відповідача 367 484,84 грн. збитків за порушення законодавства про приватизацію обєктів державної власності.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що згідно п.2 ст.5 Закону України „Про Фонд державного майна України, Фонд державного майна України у сфері приватизації державного майна виступає суб'єктом управління об'єктами державної власності, аналогічне положення міститься у ст.4 Закону України „Про управління об'єктами державної власності. Згідно із п.2 ст.6 Закону України „Про Фонд державного майна України регіональні відділення та представництва Фонду державного майна України є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Фонд, відповідно до основних завдань, здійснює контроль у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, тощо. Фонд здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення, що становлять єдину систему державних органів приватизації.

У 1993 році здійснено приватизацію орендного підприємства „Хмельницька трикотажна фабрика після приватизації правоохоронні та контролюючі органи здійснили перевірку щодо достовірності розрахунків та поступлення коштів до бюджету за приватизоване орендне підприємство.

Позивач вказує, що відповідно до акту перевірки достовірності розрахунків та поступлення коштів до бюджету за приватизоване орендне підприємство „Хмельницька трикотажна фабрика Контрольно-ревізійним управлінням у Хмельницькій області встановлено, що частина об'єктів та обладнання не включено до балансу підприємства, матеріалів інвентаризації, акту оцінки цілісного майнового комплексу, в тому числі майно, що знаходилось на території старого аеродрому, за адресою: вул. Трудова, 25, м. Хмельницький (об'єкт незавершеного будівництва).

Також, прокуратура міста Хмельницького зазначила, що майно, яке не включено до акту оцінки, знаходиться в державній власності, та просила вжити відповідні заходи щодо даного державного майна.

На базі даних, наданих ЗАТ „Хмельницька трикотажна фабрика про витрати державних коштів на об'єкт незавершеного будівництва по вул. Трудовій, 25 та відповідно до Наказу РВ ОДМУ по Хмельницькій області від 27.10.1998р. №669 проведено оцінку вартості об'єкта відповідно до Методики оцінки вартості об'єктів приватизації.

Відповідно до Наказу Фонду державного майна України від 21 червня 1999 року №1164 „Про перелік об'єктів незавершеного будівництва, що підлягають приватизації до Переліку об'єктів незавершеного будівництва державної власності, що підлягають приватизації, включено Модуль №2 із котельнею та частиною прилеглої огорожі - державна частка ЗАТ „Хмельницька трикотажна фабрика, м. Хмельницький, вул. Трудова, 25.

Вказує, що упродовж 1999-2000 років вказаний об'єкт тричі пропонувався до приватизації шляхом продажу на аукціоні, але через відсутність покупців проданий не був.

18 вересня 2006 року ЗАТ „Хмельницька трикотажна фабрика повідомила регіональне відділення, що підприємство є власником частини майна об'єкта незавершеного будівництва по вул. Трудовій, 25, у м. Хмельницькому та у зв'язку із розширенням виробничої бази має намір викупити державну частку.

Регіональним відділенням видано Наказ від 16.10.2006р. №528 „Про приватизацію об'єкта незавершеного будівництва „Модуль №2 з котельнею та частиною прилеглої огорожі „державна частка, м. Хмельницький, вул. Трудова, 25, яким призначено дату оцінки вартості об'єкта незавершеного будівництва станом на 31.10.2006р.

У зв'язку із тим, що балансоутримувачем не надана інформація по об'єкту, до вищезазначеного Наказу вносились наступні зміни Наказами РВ ФДМУ по Хмельницькій області від 11.12.2006р. №603, від 17.01.2007р. №23 та призначалась дата оцінки станом на 31.12.2006 р., 28.02.2007р.

У зв'язку із набранням чинності 01.01.2007р. Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік продаж об'єктів незавершеного будівництва здійснюється разом із земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт.

Наказом Фонду державного майна України від 13.04.2007р. №586 затверджено поіменний перелік об'єктів приватизації державної власності груп А, Д, Е та Ж та очікуване надходження коштів від приватизації у 2007 році, відповідно до якого даний об'єкт підлягає приватизації разом із земельною ділянкою.

На звернення регіонального відділення (лист від 12.01.2011р. №11-05-00119) щодо надання необхідної документації для підготовки об'єкта до приватизації, ЗАТ „Хмельницька трикотажна фабрика повідомила (лист від 07.04.2011р. №24), що не може надати документацію на будівництво Модуля №2 із котельнею та частиною прилеглої огорожі, за адресою: вул. Трудова, 25, м. Хмельницький, який є державною власністю, оскільки її втрачено. У зв'язку із вищевикладеним, виникла необхідність встановлення фактичної наявності об'єкта.

Неодноразові звернення органу приватизації до правоохоронних органів впродовж 2011-2013 років не призвело до позитивного результату.

Позивач посилається на те, що згідно ст.16 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст.20 Господарського кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

За статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникнути внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

Відповідно до приписів статті 22 Цивільного кодексу України втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Глава 25 Господарського кодексу України передбачає відшкодування збитків у сфері господарювання, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

За змістом статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Із врахуванням вищенаведеного, позивач просить стягнути із відповідача 367 484,84 грн. збитків.

Представник позивача в засідання суду 22.11.2016р. прибув, просив про задоволення позову.

Представник відповідача-1 у засідання суду 22.11.2016р. прибув, проти позову заперечив із підстав, викладених у відзиві за вих.№20 від 08.08.2016р. Також, відповідачем-1 подано письмове клопотання від 25.10.2016р. в порядку ст.ст.22, 36 ГПК України, відповідно до якого просить долучити до матеріалів справи копію довідки від 24.10.2016р., копію ситуаційного плану землевпорядника. Дані оглянуті судом та долучені до матеріалів справи.

Крім того, у додатковому поясненні від 28.10.2016р. відповідач-1 посилається як на те, що наявні у матеріалах судової справи документи дозволяють ТДВ „Хмельницька трикотажна фабрика стверджувати, що Регіональним відділенням ФДМУ ні під час подання до суду позовної заяви, ні під час судового провадження у справі, не було надано належних доказів того, що об'єкт незавершеного будівництва, а саме модуль №2 із котельнею та частиною прилеглої огорожі у м. Хмельницькому по вул. Трудовій, 25 відсутній за місцем свого знаходження. Тому, вважає, що заявлені Регіональним відділенням ФДМУ позовні вимоги не можуть вважатися обґрунтованими.

Відповідач-1 у відзиві на позов звертав увагу суду на приписи ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.2 ст.1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Отже, відповідно до приписів вказаних норм, обов'язковими умовами для настання цивільної відповідальності за заподіяну шкоду необхідна наявність складу цивільного правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювана шкоди; в) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача) вина.

Вказує, що Регіональним відділенням ФДМУ не надано доказів вчинення ТДВ „Хмельницька трикотажна фабрика будь-яких неправомірних дій щодо майна, що відповідно, виключає склад цивільного правопорушення, відтак унеможливлює покладення на ТДВ „Хмельницька трикотажна фабрика цивільно-правової відповідальності, в т.ч. у вигляді збитків, про відшкодування яких Регіональним відділення ФДМУ й було заявлено позов.

При цьому, наявні у матеріалах судової справи документи дозволяють стверджувати, що на переконання відповідача, Регіональним відділенням ФДМУ було невірно обрано спосіб захисту порушеного права, адже між сторонами у справі існує спір про право.

Відповідач-1 стверджує, що розмір збитків (ціна позову), які позивач просить стягнути із ТДВ „Хмельницька трикотажна фабрика було визначено в ОСОБА_5 оцінки збитків, які заподіяно суб'єкту господарювання - державі, в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області, який затверджено наказом Регіонального відділення ФДМУ від 11.07.2016 року №488. В ОСОБА_5 зазначається, що при здійсненні розрахунку заподіяних збитків була використана залишкова балансова вартість майна, яка станом на 01.06.2016 року складає 18,36517 тис. грн.

Відповідач-1 звертає увагу суду на ту обставину, що до матеріалів судової справи було долучено надану товариством довідку (вих.№24 від 24.10.2016р.) та лист прокуратури міста Хмельницького від 04.12.2014 року, із яких вбачається, що на балансі, бухгалтерському рахунку №151 „Капітальне будівництво, ТДВ „Хмельницька трикотажна фабрика обліковується майно вартість якого складає 18,4 тис. грн.

Вказує, що зазначені документи свідчать про те, що під час розрахунку заподіяних державі збитків Регіональне відділення ФДМУ використовувало повну балансову вартість майна. В той же час, із наявних у справі документів, а зокрема із листа Фонду державного майна України від 29.02.2016 року на №1 від 15.01.2016р. щодо ОНБ - модуля №2 з котельнею та частиною прилеглої огорожі (державна частка), листа ТДВ „Хмельницька трикотажна фабрика (вих.№24 від 27.11.2015р.), листа Регіонального відділення ФДМУ Про об'єкт приватизації (вих.№10-05-00232 від 29.01.2014р.) вбачається, що державі в особі Регіонального відділення ФДМУ належить лише частка у майні. При цьому, Регіональним відділенням ФДМУ не надано документів, які підтверджують розмір такої частки, що унеможливлює визначення розміру заподіяних державі збитків.

Таким чином вважає, що вказані вище обставин, а також обставини, викладені ТДВ „Хмельницька трикотажна фабрика у відзиві, свідчать про безпідставність заявлених Регіональним відділенням ФДМУ позовних вимог.

Також, відповідачем-1 у засіданні суду 28.10.2016р. подано письмову заяву про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності та відмову позивачу у позові. Вказує, що згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. У відповідності до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За приписами ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Згідно із ч.1 ст.254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідний місяць та число останнього року строку.

Таким чином, відповідач-1 стверджує, що перебіг трирічної позовної давності за зобов'язанням щодо відшкодування ТДВ „Хмельницька трикотажна фабрика збитків, завданих Регіональному відділенню ФДМУ, почався 18.08.2011 року та сплив, відповідно, 11.09.2014 року. Відтак, Регіональне відділення ФДМУ могло звернутися до суду із позовом про захист свого порушеного права шляхом стягнення із ТДВ „Хмельницька трикотажна фабрика завданих збитків лише в межах зазначеної позовної давності.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Згідно ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.253,254,256,257,267 ЦК України, відповідач-1 просить суд застосувати позовну давність до правовідносин, які є предметом даного судового розгляду та зумовили звернення Регіонального відділення ФДМУ до господарського суду Хмельницької області із позовом, заявленим до ТДВ „Хмельницька трикотажна фабрика.

Відповідач-2 в засідання суду 22.11.2016р. прибув, проти позову заперечив із підстав, викладених у відзиві від 04.10.2016р. При цьому повідомив, що Спільне мале підприємство „Юпітер зареєстроване 16.02.1994р. розпорядженням Представника президента України у Хмельницькому районі №69 за адресою Хмельницька область, Хмельницький район, село Пирогівці. Керівником СМП „Юпітер у період із 16.02.1994 року по 30.09.2003 року була ОСОБА_6. Даний факт підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію СПДЮО, довідкою із ЄДРПОУ серії АА №221309, статутом СМП „Юпітер від 16.02.1994р., протоколом засідання загальних зборів СМП „Юпітер від 01.10.2003 року.

На підставі рішення виконкому Хмельницької міської ради від 25.01.1996р. №757 „Про відведення земельних ділянок підприємствам, організаціям, установам та товариствам в користування СМП „Юпітер одночасно із Акціонерним товариством „Хмельницька трикотажна фабрика одержала у постійне користування земельну ділянку площею 0,51 га по вул. Трудовій, 27.

Даний факт підтверджується архівним витягом із рішенням виконкому Хмельницької міської ради від 25.01.1996р. №757 „Про відведення земельних ділянок підприємствам, організаціям, установам та товариствам в користування, Державним актом на право постійного користування землею серії І-ХМ №001759 (№304), виданого Хмельницької міською радою від 20.03.1996 року.

08.07.2009 року СМП „Юпітер набуло право власності на ангар (літ.Б) загальною площею 826,7 кв.м. по вул. Трудовій, 27. Даний факт підтверджується договором міни від 23.06.2009 року зареєстрованим у реєстрі приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_5 за №4130, актом приймання-передачі нежитлового приміщення №8 від 30.06.2009 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 23241074 від 08.07.2009 року.

В подальшому, для обслуговування належного на праві власності ангару, СМП „Юпітер одержало в оренду із вільних земель комунальної власності суміжну земельну ділянку загальною площею 0,1290 га, кадастровий номер № 6810100000:06:002:0152 по вул.Трудовій, 27. Даний факт підтверджується витягом із рішення 51 сесії Хмельницької міської ради від 15.07.2015 року №51, договором оренди землі №918/01 від 17.11.2015 року, планом землекористування.

По-перше. Відповідно статті 6 Закону України „Про підприємства в Україні (в редакції чинній станом на 12.05.1993р.) підприємство вважається створеним і набуває прав юридичної особи із дня його державної реєстрації. Відповідно до ч.2 ст.26 Цивільного Кодексу Української РСР від 18.07.1963 року (в редакції чинній станом на 12.05.1993р.) якщо статут підприємства підлягає реєстрації, правоздатність юридичної особи виникає в момент реєстрації.

За таких обставин, правоздатність СМП „Юпітер виникла із 16.02.1994 року, а тому жодних договорів між СМП „Юпітер та Хмельницькою трикотажною фабрикою 12.05.1993 року укладатися не могло фізично. Відповідно СМП „Юпітер жодних робіт по монтажу модулів по вул. Трудовій, 25 у м. Хмельницькому до 16.02.1994 року проводити не могло.

По-друге. Відповідно до статті 22 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року (в редакції чинній станом на 12.03.1993 року) право власності на землю або користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі і одержання документа, що посвідчує це право.

Відповідно до статті 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року (в редакції чинній станом на 12.03.1993 року) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Право постійного користування земельними ділянками по вул. Трудовій, 25 та по вул. Трудовій, 27 у відповідачів АТ Хмельницька трикотажна фабрика та СМП „Юпітер виникло одночасно відповідно до рішення виконкому Хмельницької міської ради від 25.01.1996р. №757 „Про відведення земельних ділянок підприємствам, організаціям, установам та товариствам в користування та одержаних ними державних актів 20.03.1996р. А тому будь-яких угод оренди землі про передачу неналежної Хмельницькій трикотажній фабриці у розмірі 1 га СМП „Юпітер по провул. Тракторному станом на 12.05.1993 року не могло бути.

По-третє. Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України (в редакції чинній станом на 08.07.2009 року) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч.1 ст.334 ЦК України (в редакції чинній станом на 08.07.2009р.) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч.4 ст.334 Цивільного кодексу України якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає із моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч.4 ст.328 Цивільного кодексу України (в редакції чинній станом на 08.07.2009 року) право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до статті 716 Цивільного кодексу України (в редакції чинній станом на 08.07.2009 року) до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст.634 Цивільного кодексу України (в редакції чинній станом на 08.07.2009 року) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

За таких обставин право власності у СМП „Юпітер виникло із моменту державної реєстрації, 08.07.2009р. Крім того, даний об'єкт знаходиться на належних СМП „Юпітер на праві користування земельних ділянках, остання яка була надана йому 17.11.2015 року із вільних земель Хмельницької міської ради (комунальна власність).

Оскільки СМП „Юпітер не є суб'єктом приватизаційних відносин, будь-яких господарських зобов'язань перед позивачем не має, своїми діями господарських правопорушень не допускало, тому просить суд у позові Регіонального відділення Фонду державного майна України про стягнення завданої шкоди (збитків) у розмірі 367 484,84 грн. до СМП „Юпітер відмовити.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Регіональне відділення Фонду держмайна України по Хмельницькій області, м. Хмельницької як юридична особа (орган державної влади) значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань згідно із Витягом із ЄДР №1001137999 від 13.07.2016р.

Товариство з додатковою відповідальністю „Хмельницька трикотажна фабрика, м.Хмельницький як юридична особа зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань згідно Витягу із ЄДР №1001138052 від 13.07.2016р.

Спільне мале підприємство „Юпітер, м. Хмельницький зареєстроване 16.02.1994р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, довідкою із ЄДРПОУ серії АА №221309.

Відповідно до Наказу Фонду державного майна України від 21.06.1999р. №1164 „Про перелік обєктів незавершеного будівництва, що підлягають приватизації до переліку обєктів незавершеного будівництва обєктів, які перебувають у державній власності та підлягали приватизації, було включено Модуль №2 з котельнею та частиною прилеглої території (державна частка власності) по вул. Трудова,25 м. Хмельницький, що належить ЗАТ „Хмельницька трикотажна фабрика.

Згідно Наказу Фонду державного майна України (Регіональне відділення по Хмельницькій області) від 16.10.2006р. №528 було вирішено приватизувати обєкт незавершеного будівництва - „Модуль №2 з котельнею та частиною прилеглої огорожі - державна частка, м. Хмельницький, вул. Трудова,25, який перебуває на балансі ЗАТ „Хмельницька трикотажна фабрика шляхом продажу на аукціоні (п.1 Наказу). Здійснити інвентаризацію придбаних для обєкта незавершеного будівництв матеріалів, виробів, конструкцій, завезених на будівельний майданчик і не використаних для будівництва та придбаного для обєкта незавершеного будівництва устаткування. Призначити дату оцінки вартості обєкта незавершеного будівництва станом на 31.10.2006р. (п. 2,3 Наказу №528).

12.01.2011р. Фонд держмайна України звернувся до ЗАТ „Хмельницька трикотажна фабрика із листом за вих.№11-05-00119, відповідно до якого просив у звязку із виготовленням технічної документації із землеустрою, на якій розміщено обєкт незавершеного будівництва „Модуль №2 з котельнею та частиною прилеглої території, надати копії документів, що посвідчують право на земельну ділянку під обєктом та дозвіл на виконання будівельних робіт.

Натомість, 07.04.2011р. ЗАТ „Хмельнцька трикотажна фабрика листом №24 надала відповідь про те, що документація на будівництво обєкта „Модуль №2 з котельнею та частиною прилеглої території втрачено.

Листами від 08.05.2012р. №11-05-01150, від 17.09.2012р. №11-05-02278, від 05.11.2012р. №11-05-02780, від 12.12.2012р. №11-05-03170 Регіональне відділення ФДМ по Хмельницькій області звернулось до балансоутримувача із вимогою підтвердити наявність майна, в якому присутня частка державної власності, та про надання документів, необхідних для приватизації обєкта.

18.08.2011р. регіональне відділення ФДМ по Хмельницькій області звернулось до прокуратури м. Хмельницького із листом за вих.№10-05-01925, повідомивши про те, що при виїзді представників регіонального відділення на місце розташування обєкта приватизації по вул. Трудовій, 25, фактичної наявності обєкта не виявлено.

Із листом від 14.01.2013р. за вих.№10-05-00112 аналогічного змісту Регіональне відділення ФДМ по Хмельницькій області звернулось до прокуратури міста Хмельницького.

Регіональне відділення ФДМ по Хмельницькій області звернулось до прокуратури Хмельницької області (лист від 29.01.2014 №10-05-0232) щодо перевірки можливої втрати державного майна, оскільки при виїзді на місце розташування обєкта представниками регіонального відділення фактичної наявності обєкта не виявлено.

За дорученням прокуратури, Хмельницьким міським відділом УМВС України у Хмельницькій області проведено перевірку, в ході якої встановлено, що на балансі ТДВ „Хмельницька трикотажна фабрика перебуває даний об'єкт, балансова вартість якого 18,4 тис. грн., проте документи у товариства відсутні та місце розташування не встановлено (лист від 04.02.2014. № 1567 вих-14).

21.07.2015р. Регіональне відділення звернулось листом за №11-05-02138 до „Хмельницького бюро технічної інвентаризації щодо виготовлення технічної документації.

У відповідь (лист від 23.09.2015р. №4347/01-18) Хмельницьке БТІ зазначило, що виготовити паспорт на даний об'єкт не має можливості, оскільки у балансоутримувача - ТДВ „Хмельницька трикотажна фабрика відсутня проектна документація, тому неможливо визначити відсоток готовності.

08.04.2015р. згідно наказу регіонального відділення ФДМ у Хмельницькій області №202 вирішено створити комісію ви визначенню розмірів збитків що призвели до завдання майнової шкоди державі в особі регіонального відділення, а саме: фактична відсутність державного майна - обєкта незавершеного будівництва „Модуль №2 з котельнею та частиною прилеглої території, комісії здійснити стандартизовану оцінку збитків станом на 01.04.2015р.

22.10.2015р. регіональне відділення ФДМ у Хмельницькій області направлено претензію №11-08-03288 до ТДВ „Хмельницька трикотажна фабрика із вимогою відшкодувати завдані державі збитки в сумі 333 283,76 грн. станом на 16.10.2015р.

У відповіді на претензію від 27.11.2015р. №24 ТДВ „Хмельницька трикотажна фабрика повідомила, що дана вимога не може бути задоволена.

15.04.2016р. ТДВ „Хмельницька трикотажна фабрика звернулась до прокуратури Хмельницької області із повідомленням про вчинення кримінального правопорушення щодо захисту прав держави та заявника.

19.04.2016 р. прокуратура Хмельницької області своїм листом повідомила, що матеріали звернення ТДВ „Хмельницька трикотажна фабрика направлено до Хмельницької місцевої прокуратури для проведення перевірки та за наявності підстав слід вжити заходів прокурорського реагування.

22.04.2016 року Хмельницька місцева прокуратура своїм листом поінформувала, про те, що матеріали звернення ТДВ „Хмельницька трикотажна фабрика направлено до Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області для проведення досудового розслідування.

04.05.2016 року Хмельницький відділ поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області повідомив, що матеріали звернення ТДВ „Хмельницька трикотажна фабрика направлено до Управління захисту економіки в Хмельницькій області Департаменту захисту економіки Національної поліції України для проведення досудового розслідування.

29.07.2016 року ТДВ „Хмельницька трикотажна фабрика направило на адресу слідчого відділу Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області листа з проханням повідомити про відкриття кримінального провадження на підставі поданого товариством повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.

11.07.2016р. наказом регіонального відділення ФДМ по Хмельницькій області було затверджено розмір збитків обєкта незавершеного будівництва за актом оцінки нерухомого майна станом на 01.06.2016р. у розмірі 367 484,84 грн.

У звязку із відмовою ТДВ „Хмельницька трикотажна фабрика відшкодувати завдані збитки, Регіональне відділення ФДМ по Хмельницькій області звернулось із позовом про стягнення із відповідача 367 484,84 грн. збитків за порушення законодавства про приватизацію обєктів державної власності.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги таке:

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим субєктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовязання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобовязання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Судом враховується, що саме на позивача покладається обовязок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний звязок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Виходячи із змісту ст.22 ЦК України та ст.225 ГК України збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх нанесення винною особою.

Із матеріалів справи слідує, що позивач, звертаючись із позовом про стягнення збитків в сумі 367 484,84 грн. вказує на фактичне встановлення відсутності державного майна із посиланням на ст.18 Закону України „Про особливості приватизації обєктів незавершеного будівництва, та вказує про необхідність відшкодування його вартості на користь позивача.

Згідно ст.18 Закону України „Про особливості приватизації обєктів незавершеного будівництва від 14.09.2000р. №1953-ІІІ передбачено, що до набуття покупцем права власності на придбаний об'єкт незавершеного будівництва відповідальність за його збереження несе в установленому порядку керівник підприємства, установи, організації, на балансі яких перебуває цей об'єкт приватизації.

Згідно ч.3 ст.22 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) від 06.03.1992р. №2171-XII передбачено аналогічну норму про відповідальність за збереження обєкта незавершеного будівництва, а саме: до набуття покупцем права власності на придбаний об'єкт приватизації відповідальність за збереження зазначеного майна у встановленому порядку несе керівник підприємства, що приватизується, або підприємства (установи, організації), на балансі якого знаходиться об'єкт приватизації.

Відтак, вказаними нормами законодавства встановлено відповідальність за збереження обєкта приватизації після придбання вказаного майна покупцем, але до набуття ним права власності за проданий обєкт приватизації. Натомість, в матеріалах справи відсутні докази про продаж регіональним відділенням ФДМ обєкта незавершеного будівництва (Модуль №2 з котельнею та частиною прилеглої території), що позбавляє ТДВ Хмельницька трикотажна фабрика відповідальності за збереження вказаного майна.

Натомість, позивачем на подано належних доказів наявності вини відповідача та, відповідно покладення на нього відповідальності за збереження обєктів незавершеного будівництва, за його втрату або знищення.

В ході вирішення справи встановлено, що розмір збитків, які просить стягнути із відповідача, позивачем було визначено в ОСОБА_5 оцінки збитків, які заподіяно суб'єкту господарювання - державі, в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області, який затверджено наказом Регіонального відділення ФДМУ від 11.07.2016 року №488. У вказаному акті зазначається, що при здійсненні розрахунку заподіяних збитків була використана залишкова балансова вартість майна, яка станом на 01.06.2016р. складає 18,36517 тис. грн.

Натомість, із наявних в матеріалах справи довідки ТДВ „Хмельницька трикотажна фабрика від 24.10.2016р. за вих.№24, листа прокуратури міста Хмельницького від 04.12.2014р. вбачається, що на балансі товариства по бухгалтерському рахунку №151 „Капітальне будівництво обліковується майно, вартість якого складає 18,4 тис, грн.

Відтак, при визначенні суми збитків позивачем брались до уваги відомості про повну балансову вартість майна без врахування того, що державі належить лише певна частка.

Судом встановлено, що відповідно до Наказу Фонду державного майна України від 21.06.1999р. №1164 „Про перелік обєктів незавершеного будівництва, що підлягають приватизації, листа Фонду державного майна України від 29.02.2016р., листа ТДВ „Хмельницька трикотажна фабрика від 27.11.2015р. №24, листа регіонального відділення ФДМУ від 29.01.2014р. №10-05-00232, розмір державної частки у майні товариства становить 79%, частка ТДВ „Хмельницька трикотажна фабрика становить 21%.

Відтак, розрахунок збитків в сумі 367 484,84 грн., що є предметом даного спору, суд вважає таким, що не узгоджується із наявними у справі доказами та не може братись до уваги як правомірно обрахований.

Судом приймається до уваги, що відповідно до Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999р. №908/68, управління обєктами, які не увійшли до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, здійснює Фонд державного майна України та його регіональні відділення.

Відповідно до пп.1.3, 1.4 п.1 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України, Міністерства економіки України від 19.05.1999р. №908/68, управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом (державні органи приватизації) способу та умов подальшого використання майна у межах чинного законодавства відповідно до таких принципів:

- забезпечення ефективності використання та збереження державного майна, здійснення заходів контролю;

- сприяння підвищенню ефективності діяльності підприємств, зокрема - покращення фінансового стану господарських товариств, на балансі яких перебуває державне майно, яке не увійшло до статутних фондів;

- наявність альтернативних (залежно від груп майна у межах чинного законодавства) способів забезпечення управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі;

- пріоритетність вибору способів управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, дотримання якого забезпечує надходження коштів до Державного бюджету України.

Способи управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, є такими:

- здійснення приватизації відповідно до Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про Державну програму приватизації" та інших нормативно-правових актів;

- передача майна в оренду відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна";

- передача майна у комунальну власність у порядку, передбаченому Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності";

- передача майна в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 р. №1482;

- передача майна господарським товариствам на умовах відповідного договору безоплатного зберігання відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до пп.1.4.1 п.1 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України, Міністерства економіки України від 19.05.1999р. №908/68, при визначенні способу управління попередньо аналізуються висновки інвентаризаційних комісій про результати інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств, але перебуває на їх балансі. Пріоритетним при обранні способу управління державним майном є спосіб його приватизації.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.1997р. №757 "Про проведення інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутних фондів акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації та приватизації" встановлено, що переліки акціонерних товариств, на яких має проводитись інвентаризація державного майна, затверджуються наказами Міністерства економіки.

Згідно п.4 Положення про проведення інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутних фондів акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації та приватизації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.1997р. №757, рішення про проведення інвентаризації приймають засновники відповідних акціонерних товариств у місячний термін після отримання затвердженого Міністерством економіки переліку акціонерних товариств, на яких проводиться інвентаризація.

Відтак, суд вважає, що позивач в порушення вимог ст.322 ЦК України (згідно з якою власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом) не виконував належним чином покладені на нього обовязки зі здійснення управління державним майном, протягом багатьох років не вчиняв дій з інвентаризації майна, у звязку із чим не виявив своєчасно фактів його пошкодження та/або знищення.

За таких обставин, позивачем в порушення вищевикладених норм законодавства не подано належних доказів та не доведено нанесення відповідачем збитків в сумі 367 484,84 грн., не доведено протиправність поведінки відповідача, його вина, а також причинний звязок між протиправною поведінкою та збитками.

Відтак, заявлені позивачем збитки в сумі 367 484,84 грн. суд вважає недоведеними, а позовні вимоги про їх стягнення із відповідача безпідставними, а будь-які інші доводи на підтвердження позовних вимог позивача, в матеріалах справи відсутні.

Щодо поданої відповідачем заяви від 28.10.2016р. про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, судом до уваги приймається таке.

Згідно ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Положенням ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України закріплено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 29.10.2014р. по справі №6-152цс14 щодо застосування строку позовної давності, суд зазначив, що за змістом статті 261 ЦК України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Норма частини 1 статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача. Оскільки позивач, як юридична особа, набуває та здійснює свої права і обов'язки через свої органи, то його обізнаність про порушення його прав або можливість такої обізнаності слід розглядати через призму обізнаності його органів

Із матеріалів справи вбачається, що про обставини, які стали підставою для звернення до суду із даним позовом (про відсутність майна за місцем його знаходження), позивач довідався у 2011 році, а не в 2014р., про що він зазначає у письмовому поясненні.

Про це свідчить зміст листа, направленого позивачем до прокуратури міста Хмельницькою (вих.№10-05-01925 від 18.08.2011р.), у якому Регіональне відділення ФДМУ вказувало про наступні обставини: „майно перебуває на балансі ЗАТ „Хмельницька трикотажна фабрика, документація на майно ЗАТ „Хмельницька трикотажна фабрика втрачена; фактичної наявності майна за адресою: м. Хмельницький, вул. Трудова, 25, представниками відділення не виявлено.

На вказані обставини також посилається прокуратура міста Хмельницького в листі від 04.02.2014 року, інформуючи заявника (позивача) про відсутність підстав для вжиття заходів прокурорського реагування. Таким чином, про відсутність майна за місцем його перебування, відтак і про порушення прав держави як власника цього майна, Регіональне відділення ФДМУ дізналось ще у 2011 році.

Судом також приймається до уваги, що в листі прокуратури міста Хмельницького від 04.02.2014р, на який посилається позивач як доказ про відсутність пропущеного ним строку давності, зазначена інформація про те, що наведені вище обставини (відсутність майна) були предметом перевірки, проведеної СДСБЕЗ Хмельницького МВ УМВС України в Хмельницькій області у 2012 році.

Із матеріалів справи слідує, що про результати такої перевірки Регіональне відділення ФДМУ було поінформовано, про що свідчить лист начальника Хмельницького міського відділу УМВС України в Хмельницькій області від 02.03.2012р., який знаходиться в матеріалах справи. У цьому ж листі зазначається про відмову в порушенні кримінальної справи за ст.191 КК України (привласнення, розтрата майна або зловживанням ним шляхом зловживання службовим становищем) щодо посадових осіб ТДВ „Хмельницька трикотажна фабрика, СМП „ЮПІТЕР, ТОВ „Агроводбуд та КМП „Хмельницькгазпроект.

Згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права. Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. У відповідності до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За приписами ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Згідно із ч.1 ст.254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідний місяць та число останнього року строку.

Таким чином, суд вважає, що перебіг трирічного строку позовної давності за зобов'язанням щодо відшкодування ТДВ „Хмельницька трикотажна фабрика, збитків, завданих регіональному відділенню ФДМУ, почався 18.08.2011р. року та сплив, відповідно, 18.08.2014 року.

Відтак, Регіональне відділення ФДМУ звернувся із даним позовом про захист свого порушеного права шляхом стягнення із ТДВ „Хмельницька трикотажна фабрика завданих збитків поза межами строку давності, що є підставою для відмови в позові.

За приписами статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з приписами статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обовязок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у позові необхідно відмовити.

Згідно ст.ст.44, 49 ГПК України судові витрати по справі на відповідачів не покладаються.

Керуючись ст.ст.12, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

ВИРІШИВ:

У позові Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області, м.Хмельницький до 1. Товариства з додатковою відповідальністю „Хмельницька трикотажна фабрика, м.Хмельницький; 2. Спільного малого підприємства „Юпітер, м.Хмельницький про стягнення збитків у розмірі 367 484,84 грн. відмовити.

Повне рішення складено 28.11.2016р., оскільки 26, 27 листопада 2016 року - неробочі дні.

СуддяВ.В. Магера

Віддруковано:

1 прим. - до матеріалів справи.