Рішення № 63024470, 22.11.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2016 р.Справа № 922/3117/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Хечанян Г.В.

розглянувши справу

за позовом Інституту рослинництва імені В. Я. Юр'єва Національної академії аграрних наук України, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроексперт", с. Радгоспне 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фізична особа - підприємець ОСОБА_3, с. Радгоспне простягнення коштівза участю представників сторін:

від позивача: Ушаков В.С. (дов. № б/н від 31.12.2015 року);

від відповідача: не з'явився;

від 3-ї особи: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Інститут рослинництва імені В. Я. Юр'єва Національної академії аграрних наук України (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроексперт" (відповідач) про стягнення суми боргу у розмірі 21 442, 20 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором про переведення боргу № 03 від 21.09.2015 року у частині повного та своєчасного розрахунку.

Ухвалою суду від 19.09.2016 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 04.10.2016 року та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фізичну особу - підприємця ОСОБА_3.

07.11.2016 року судом винесено окрему ухвалу Товариству з обмеженою відповідальністю "Агроексперт" та окрему ухвалу Інституту рослинництва імені В. Я. Юр'єва Національної академії аграрних наук України.

Ухвалою суду від 15.11.2016 року продовжено строк розгляду справи на 15 днів у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України та відкладено розгляд справи на 22.11.2016 року.

22.11.2016 року позивач через канцелярію суду надав клопотання вх. № 39703 про долучення документів до матеріалів справи.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причину неявки на час розгляду справи суд не повідомив.

Представник 3-ї особи у призначене судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причину неявки на час розгляду справи суд не повідомив.

Присутній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі із підстав викладених у позовній заяві та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Згідно із частиною 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Так, наявні у матеріалах справи ухвали суду про порушення провадження у справі від 19.09.2016 року та про відкладення розгляду справи від 04.10.2016 року, від 18.10.2016 року, від 07.11.2016 року та від 15.11.2016 року від свідчать, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 22.11.2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Як зазначає позивач, 19.09.2013 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (далі - 3-я особа, покупець) та Інститутом рослинництва імені В. Я. Юр'єва Національної академії аграрних наук України (далі-позивач-кредитор, продавець) було укладено договір № 12 (т. 1, а.с. 13) та передано 3-й особі зерно відходи гороху відповідно до накладної № 608 від 19.09.2013 року на суму 24 992, 20 грн. (т. 1, а.с. 14).

За твердженнями позивача Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 за товар розрахувався частково у розмірі 3 550, 00 грн.

18.09.2015 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернулась до позивача із заявою вх. № 1636, у якій просить позивача дати згоду на переведення боргу з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроексперт". Відповідно до пункту 3 заяви, на підставі договору № 12 від 19.09.2013 року позивач передав зерно відходи гороху у кількості 16 124 кг., усього на загальну суму з ПДВ 24 992, 20 грн. за накладною № 608 від 19.09.2013 року. За цим договором обов'язок по оплаті виконано частково на суму 3 550, 00 грн. Розмір заборгованості складає 21 442, 20 грн. (т. 1, а.с. 17).

18.09.2015 року позивачем відповідно до листа вих. № 1/2а-05/823 надано Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 згоду на переведення боргу (т. 1. а.с. 18).

Статтею 520 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Згідно статті 521 Цивільного кодексу України форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

21.09.2015 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (далі-3-я особа, первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроексперт" (далі -відповідач, новий боржник) та Інститутом рослинництва імені В. Я. Юр'єва Національної академії аграрних наук України (далі- позивач, кредитор) укладено договір про переведення боргу № 03 (т. 1, а.с. 11-12).

Цей договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2015 року (пункту 6.1. договору).

Відповідно до пункту 1.1. договору у порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний боржник переводить, а новий боржник приймає борг у вигляді грошового зобов'язання у сумі з ПДВ 21 442, 20 грн., який виник на підставі договору № 12 від 19.09.2013 року укладеного між первісним боржником та кредитором.

Цей договір укладено сторонами на підставі письмової згоди кредитора на переведення боргу, що підтверджується повідомленням № 1/2а-05/823 від 18.09.2015 року, яке надано первісному боржнику. Кредитор не заперечує проти зміни первісного боржника новим боржником в основному договорі і, підписуючи з свого боку цей договір, дає згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим договором (пункти 1.2. та 1.3. договору).

Згідно пункту 2.1. договору, новий боржник підтверджує, що йому первісний боржник передав усі необхідні документи, пов'язані із основним договором.

Відповідно до пункту 2.3. договору, новий боржник зобов'язаний виконати на користь кредитора до 01.10.2015 року грошове зобов'язання у сумі з ПДВ 21 442, 20 грн. за безготівковим розрахунком.

З моменту укладання цього договору новий боржник бере на себе усі обов'язки первісного боржника і стає боржником за основним договором (пункт 2.4. договору).

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законом (пункт 3.1. договору).

Як зазначає позивач, 18.02.2016 року та 25.07.2016 року на адресу відповідача були направлені претензії № 1/2а-05/177 та № 1/2а-05/689 про сплату заборгованості.

Відповідачем вищезазначені вимоги позивача залишені без відповіді та задоволення, що й стало підставою для звернення позивача до суду.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Доказів здійснення оплати за спірною господарською операцією відповідач суду не надав

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що у відповідності до вимог статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення із відповідача заборгованості у розмірі 21 442, 20 грн. обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову судовий збір покладається на відповідача у розмірі 1378,00 грн.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроексперт" (62408, Харківська область, Харківський район, сел. Радгоспне, вул. Шкільна, буд. 27, кв.18, ЄДРПОУ 36121980) на користь Інституту рослинництва імені В. Я. Юр'єва Національної академії аграрних наук України (61060, м. Харків, пр. Московський, буд. 142, ЄДРПОУ 00497176) 21 442, 20 грн. суми боргу та 1 378,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено 28.11.2016 р.

Суддя О.О. Ємельянова