Рішення № 63024466, 22.11.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2016 р.Справа № 922/3200/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківгаз", м. Харків до Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської РДА, смт.Хорошеве Харківської області про стягнення 2090437,12 гривень за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (дов.№3877 від 01.09.2016 року);

відповідача - ОСОБА_2 (дов.№1226/17 від 16.11.2016 року).

ВСТАНОВИВ:

23.09.2016 р. позивач - Публічне акціонерне товариство "Харківгаз" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської РДА (відповідача) 2090437,12 гривень, з яких 1808320,25 грн. боргу, 168888,41 грн. пені, 36823,66 грн. 3% річних, 76404,80 грн. інфляційних. Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору розподілу природного газу, який є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог ст.ст.633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання відповідача до умов цього договору є підписання останнім заяви-приєднання №09420XFLBJET016 від 01.01.2016 р. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача судовий збір.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.09.2016 р. було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 11.10.2016р.

06.10.2016 р. відповідач надав до суду супровідним листом (вх.№32961) витребувані документи, та повідомив про те, що станом на 04.10.2016 р. основна заборгованість зменшилась та складає 1787190,21 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень, а також просить суд відмовити в частині стягнення основної заборгованості в сумі 21130,04 грн.

06.10.2016 р. відповідач звернувся до суду з клопотанням про зменшення пені (вх. № 32962), в якому просить суд зменшити розмір пені на 77,14%, що складатиме 130280,52 грн. від загальної суми пені.

06.10.2016 р. відповідач подав до суду клопотання про розстрочку виконання рішення (вх.№32963), в якому просить суд надати розстрочку виконання рішення суду в частині задоволеної суми позову на один рік, починаючи з листопада 2016 р. по жовтень 2017 р. включно, шляхом щомісячної сплати відповідачем боргу рівними частинами.

11.10.2016 р. позивач надав до суду супровідним листом (вх.№33511) витребувані документи.

Судом було досліджено та долучено до матеріалів справи надані документи.

У судовому засіданні 11.10.2016 р. було оголошено перерву до 01.11.2016р. до 10:15.

01.11.2016 р. позивач надав до суду заперечення на клопотання про розстрочку виконання рішення та зменшення розміру пені (вх.№35858), в яких просить суд відмовити у задоволенні клопотань відповідача про зменшення пені та розстрочки виконання рішення, оскільки неможливість своєчасного стягнення з Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської РДА всієї суми боргу може призвести до більш скрутного майнового стану товариства позивача у господарській діяльності, несвоєчасних розрахунків з власними контрагентами, неможливість проведення поточних ремонтів газопроводів та споруд на них.

01.11.2016 р. відповідач подав до суду інформацію (вх.№36044) щодо зменшення основної заборгованості з копіями відповідних платіжних доручень, яка станом на 31.10.2016 р. складає 1660278,85 грн., в зв'язку з чим, просить суд відмовити в частині стягнення основної заборгованості в сумі 148041,40 грн.

Судом було досліджено та долучено до матеріалів справи надані документи.

У судовому засіданні 01.11.2016 р. було оголошено перерву до 22.11.2016р. до 12:00.

22.11.2016 р. позивач звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог (вх.№39828), в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором на розподіл природного газу (заява-приєднання № 09420XFLBJET016 від 01.01.2016 р.) в розмірі 1804822,48 грн., пеню в розмірі 168888,41 грн., 3% річних в розмірі 36823,66 грн., інфляційні втрати в розмірі 76404,80 грн.

22.11.2016 р. відповідач разом з копіями платіжних доручень надав до суду інформацію (вх.№39825), в якій доводить до відома суду, що основна заборгованість перед позивачем складає 1631362,20 грн. та просить суд відмовити в в частині стягнення основної заборгованості в сумі 173460,28 грн.

Судом було досліджено та долучено до матеріалів справи надані документи.

У судовому засіданні 22.11.2016 р. представник позивача позов підтримував, з урахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог, щодо зменшення розміру пені та надання розстрочки виконання рішення заперечував.

У судовому засіданні 22.11.2016 р. представник відповідача проти позову не заперечував, клопотання про зменшення розміру пені та надання розстрочки виконання рішення підтримав.

Згідно з п. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

З урахуванням викладеного, подана позивачем заява про зменшення розміру позовних вимог підлягає прийняттю до розгляду, а позовні вимоги розглядаються в редакції вищевказаної заяви.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Отже, суд, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

01 січня 2016 року між Публічним акціонерним товариством «Харківгаз» (далі за текстом позивач) та Комунальним підприємством теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації (далі за текстом відповідач) укладено договір розподілу природного газу, який є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання відповідача до умов цього Договору (акцептування договору) було підписання відповідачем заяви-приєднання № 09420XFLBJET016 від 01.01.2016 р.

Відповідно до приписів п.1 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015 року підставою для постачання природного газу споживачу, що не є побутовим, є наявність у споживача, зокрема, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як субєкту ринку природного газу.

За визначенням п. 4 розділу І Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 року Оператором газорозподільної системи (Оператором ГРМ) є субєкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Типовий договір розподілу природного газу затверджено Постановою НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015 року. Зазначений договір розподілу природного газу оприлюднено на офіційному сайті Комісії, сайті позивача в мережі Інтернет за адресою kh.104.ua, а також в друкованому виданні, що публікується в межах території ліцензованої діяльності позивача, «ТРИБУНА трудящих» в номері від 31.12.2015 року.

Відповідно до умов п.2.1. типового договору розподілу природного газу позивач зобовязався надати відповідачу послугу з розподілу природного газу, а відповідач - прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором

Відповідно до умов п. 3.3 Договору споживач, що не є побутовим, зобов'язаний самостійно контролювати власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу здійснити разом зі своїм постачальником заходи з коригування в установленому порядку підтвердженого обсягу або заходи із самостійного та завчасного обмеження (припинення) власного газоспоживання.

Умовами п. 6.1 Договору розподілу природного газу оплата вартості послуги з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

З 01 січня 2016 року Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 3190 від 29.12.2015 року «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для ПАТ «Харківгаз» тариф на послуги розподілу природного газу встановлено в розмірі 725,50 грн. за 1000 куб. м. (без ПДВ).

Пунктами 6.3 - 6.4 Договору визначено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ, яким є Позивач.

При цьому, відповідно до п. 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ розрахунковий період - це період часу, зазначений у договорі (технічній угоді), за який визначається обєм та обсяг передачі чи розподілу (споживання/постачання) природного газу та здійснюються відповідні розрахунки та/або регламентні процедури.

Відповідно до п. 6.6 Договору надання послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватись підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Відповідно до Договору з розподілу природного газу позивач в повному обсязі надав послуги з розподілу природного газу, а відповідач прийняв зазначені послуги за період січень - квітень 2016 р. на загальну вартість 3 401 744,06 грн.:

-у січні 2016 року 1 883,924 тис.м3 природного газу на суму 1 640 144,23 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом наданих послуг № ХА000000753 від 31.01.2016 р.;

-у лютому 2016 року 1 133,167 тис.м3 природного газу на суму 986 535,19 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом наданих послуг № ХА000003189 від 29.02.2016 р.;

-у березні 2016 року 820 687 тис.м3 природного газу на суму 714 490,10 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом наданих послуг № ХА000005263 від 31.03.2016 р.;

-у квітні 2016 року 69,53 тис.м3 природного газу на суму 60 574,54 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом наданих послуг № ХА000006066 від 31.04.2016 р.

Станом на час подання позову до суду, відповідач частково (та з порушенням строків оплати за надані послуги) оплатив отримані послуги, у звязку з чим, заборгованість відповідача за Договором розподілу газу, на день подання позову, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, складає 1804822,48 грн.

08.09.2016 року між ПАТ «Харківгаз» та КП Теплові мережі було підписано акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2016 р. по 07.09.2016 р., чим відповідач погодився з наявністю заборгованості перед ПАТ «Харківгаз» та підтвердив часткову сплату боргу на день підписання акту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в повному обсязі виконав умови договору, що підтверджується актами наданих послуг з розподілу природного газу, підписаним обома сторонами, № ХА000000753 від 31.01.2016 р., № ХА000003189 від 29.02.2016 р., № ХА000005263 від 31.03.2016 р. та № ХА000006066 від 31.04.2016 р. за період січень - квітень 2016 р. на загальну вартість 3 401 744,06 грн.

Відповідач, в свою чергу, зобов'язання щодо вчасної та повної оплати наданих послуг не виконав, крім того, проти позову не заперечує.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.

Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити з нього певну грошову суму.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановленого договором або законом.

Під час розгляду справи, відповідачем частково сплачено заборгованість в розмірі 173460,28 гривень, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями.

Враховуючи те, що відповідачем під час розгляду спору було сплачено 173460,28 гривень основного боргу та те, що, відповідно до п.1.1 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору, суд припиняє провадження у справі в частині заявлених до стягнення 173460,28 гривень основного боргу.

Таким чином, враховуючи, що до суду надано докази лише про часткове погашення боргу, позовні вимоги позивача в частині стягнення 1631362,20 гривень основного боргу є обґрунтованими, підтверджуються наданими до суду доказами та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені суд зазначає наступне.

Пункт 8.2. Договору, передбачає, що у разі порушення Споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті у термін, встановлений договором, вимога по стягненню з відповідача пені відповідає нормам чинного законодавства, здійснивши перевірку розрахунку за вказаний позивачем період (а.с.26-29), суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 168888,41 гривень є обґрунтовані, та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення 76404,80 грн. інфляційних та 36823,66 грн. 3% річних підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у звязку з чим, підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені суд зазначає наступне:

За змістом п.3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 ст.551 ЦК України також передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В пункті 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», зокрема, зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою пеня, як один із видів штрафних санкцій, виконує стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобовязань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобовязання.

Щодо пені в сумі 168888,41 грн., яка підлягає стягненню за даним судовим рішенням, суд зазначає, що вона є незначною в порівнянні із заборгованістю в загальній сумі 1631362,20 грн., яка стягується з відповідача цим же рішенням.

Суд критично ставиться до посилань відповідача на скрутне матеріальне становище підприємства відповідача, оскільки за змістом ст.617 ЦК України, недодержання своїх обовязків контрагентом боржника та відсутність у нього грошових коштів не звільняє його від відповідальності за порушення своїх зобовязань.

До того ж, згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим до виконання сторонами. Тобто, відповідач уклавши з позивачем договір яким зобовязався сплачувати пеню у випадку прострочення виконання зобовязань, зобовязаний виконувати ці умови договору.

Таким чином, аналізуючи спірні правовідносини, що існують між сторонами з приводу виконання умов договору, суд не вбачає обставин винятковості, за наявності яких можливе застосування до спірних правовідносин п.3 ст.83 ГПК України та зменшення розміру неустойки. Зазначене зумовлює відмову в задоволенні відповідного клопотання відповідача.

Щодо клопотання відповідача про надання йому розстрочки у виконанні рішення, суд зазначає наступне:

Згідно з ч.1 ст.121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Подане відповідачем клопотання, крім посилання на скрутне матеріальне становище підприємства, не містить доводів та відповідних гарантій з приводу того, що отримавши відповідну розстрочку, він буде в змозі виконати судове рішення в подальшому.

Крім того, позивач поставивши відповідачу в рамках договору відповідну кількість природного газу справедливо розраховує на її вчасну оплату відповідачем. У випадку ж надання розстрочки сторони будуть поставлені в нерівні умови з приводу виконання умов зазначеного договору.

За таких обставин, в задоволенні клопотання відповідача про надання йому розстрочки у виконанні рішення також слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача.

Відповідно до п.2 ч.2.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.13р. (далі-Пленум), ч.2 ст.49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог повязане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

Оскільки, частину суми основного боргу відповідачем було сплачено після звернення позивачем із позовом до суду, судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 31304,09 гривень покладаються на відповідача.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про судовий збір", зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню за заявою.

Таким чином, суд роз'яснює позивачу його право звернутись до суду з заявою про повернення йому зайво сплаченого судового збору.

На підставі вищевикладеного та ст.ст.546, 548, 599, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193, 232 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Припинити провадження у справі в частині заявлених до стягнення 173460,28 гривень основного боргу.

Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської РДА (код ЄДРПОУ 33561415, адреса: 62466, Харківська область, Харківський р-н, смт.Хорошеве, вул.Горького, буд.1) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" (код ЄДРПОУ 03359500, адреса: 61109, м.Харків, вул. Безлюдівська, 1, р/р НОМЕР_1 в АКБ "Кліринговий дім" у м.Києві, МФО 300647) 1631362,20 гривень боргу, 168888,41 гривень пені, 36823,66 гривень 3% річних, 76404,80 гривень інфляційних та 31304,09 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.11.2016 р.

Суддя ОСОБА_3