Рішення № 63024451, 22.11.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2016 р.Справа № 922/2686/15

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Пономаренко Т.О.

судді: Калантай М.В. , Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Прокурора Жовтневого району міста Харкова в інтересах держави в особі 1. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, 2. Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради до 1. Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 54 Харківської міської ради Харківської області 2.Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним договору та повернення орендованого майна за участю представників сторін:

прокурор - Перегонцева Н.С., посвідчення №044395 від 04.10.2016 р.;

представник 1-го позивача - Воронова Ю.В., довіреність №229 від 12.01.2016 р.;

представник 2-го позивача - не з'явився;

представник 1-го відповідача - не з'явився;

представник 2-го відповідача - ОСОБА_4, довіреність б/н від 27.10.2015 р.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради з позовом до Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 54 Харківської міської ради Харківської області, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсними договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 30.07.2002 року №724 та додаткових угод до нього від 01.01.2012 року, а також про зобов'язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 звільнити та повернути нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовано суперечністю договору оренди та додаткових угод до нього вимогам закону, оскільки спірне нежитлове приміщення було передано в оренду під магазин, тобто для використання об'єкта оренди за цільовим призначенням, не пов'язаним з навчально-виховним процесом.

До початку розгляду справи прокурор уточнив позовні вимоги та, зокрема, просив зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 звільнити та повернути до Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради нежитлове приміщення вартістю 155070 грн., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 згідно з договором оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 30.07.2002 року № 724, укладеним між Харківською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 54 Харківської міської ради Харківської області та ФОП ОСОБА_2

Рішення Господарського суду Харківської області від 18 серпня 2015 року, залишеним без змін Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16 листопада 2015 року, позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 30.07.2002 року № 724, укладений між Харківською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 54 Харківської міської ради Харківської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, та додаткову угоду від 01.01.2012 року до договору № 724, укладену між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2.

Зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 звільнити та повернути Управлінню освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради нежитлове приміщення вартістю 155070 грн., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 згідно з договором оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 30.07.2002 року № 724, укладеним між Харківською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 54 Харківської міської ради Харківської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2.

Постановою Вищого господарського суду України від 10 лютого 2016 року Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16 листопада 2015 року та рішення Господарського суду Харківської області від 18 серпня 2015 року скасовано, справу №922/2686/15 передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

За наслідками нового розгляду справи рішенням Господарського суду Харківської області від 27 квітня 2016 року, залишеним без змін Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21 липня 2016 року, в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 12 жовтня 2016 року Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21 липня 2016 року та рішення Господарського суду Харківської області від 27 квітня 2016 року скасовано, справу №922/2686/15 передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 жовтня 2016 року справу №922/2686/15 було передано на новий розгляд судді Пономаренко Т.О.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 27 жовтня 2016 року визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Пономаренко Т.О., судді Калантай М.В., Жельне С.Ч.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01 листопада 2016 року справу №922/2686/15 прийнято до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 22 листопада 2016 року.

До початку судового засідання 22 листопада 2016 року через канцелярію Господарського суду Харківської області від заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №2 надійшов лист (вх. №39666), в якому на виконання вимог ухвали суду зазначив, що оспорюваний договір оренди підлягає визнанню недійсним, як укладений з порушення чинного законодавства, а саме ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", п. 3.19. Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанАПін 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України №63 від 14.08.2001, ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна". Не використання школою спірного приміщення для навчального процесу не є підставою для визнання правомірним передачу такого приміщення в оренду з іншою метою, ніж такою, що пов'язана з навчально-виховним процесом.

Прокурор в судовому засіданні 22 листопада 2016 року позовні вимоги, з урахуванням уточнень, підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради в судовому засіданні 22 листопада 2016 року проти задоволення позову прокурора заперечував, зазначивши, що під час розгляду справи іншим складом суду надавалася заява про відмову від позову.

Представник Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради в призначене на 22 листопада 2016 року судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, правове та документальне обґрунтування своїх позовних вимог з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 12 жовтня 2016 року не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №54 Харківської міської ради Харківської області в судове засідання не з'явився, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву з документами в його обґрунтування з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 12 жовтня 2016 року не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Присутній у судовому засіданні представник Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позовних вимог прокурора заперечував та просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

За висновками суду, в матеріалах справи № 922/2686/15 достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши прокурора, пояснення представників позивача, відповідача, колегією суддів встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Державним комунальним закладом освіти середньою загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 54 Жовтневого району (Орендодавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) №724 від 30 липня 2002 року (надалі - Договір оренди), предметом якого є нежитлове приміщення (будівля) - загальною площею 109,68 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (пункт 1.1. Договору оренди).

Відповідно до пункту 3.1. Договору оренди, вартість нежитлового приміщення (будівлі) визначається відповідно до висновків експерта про вартість нежитлового приміщення і станом на 11.07.2002 року складає 50 200,00 грн.

Згідно з пунктом 4.4. Договору оренди, орендар зобов'язується використовувати орендоване нежитлове приміщення (будівлю) під магазин у відповідності з його призначенням та умовами цього договору.

Нежитлове приміщення (будівля) - загальною площею 109,68 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 було передано першим відповідачем другому відповідачу за актом прийому-передачі від 30 липня 2002 року (т. 1, арк. с. 23).

Колегією суддів встановлено, що Додатковою угодою від 01 січня 2012 року Орендодавцем за Договором оренди було визначено Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради у зв'язку з передачею об'єкта оренди на баланс Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 16.02.2011 року № 87 "Про передачу майна в оперативне управління управлінню освіти Жовтневого району Харківської міської ради", розпорядження Управління комунального майна та приватизації від 16.02.2011 року № 248 "Про внесення змін в договори передачі майна в оперативне управління № 597 від 21.08.1995 року з Харківською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 54 Харківської міської ради Харківської області та № 604 від 29.08.1995 року з Управлінням освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради".

Також, Додатковою угодою від 01 січня 2012 року Договір оренди №724/2002 від 30 липня 2002 року було викладено в новій редакції, за якою Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 109,68 кв.м, далі "Майно", яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та знаходиться на балансі Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради (балансоутримувач).

При цьому в пункті 1.2. Додаткової угоди визначено, що майно передається в оренду з метою використання: магазин продовольчих товарів (крім товарів підакцизної групи).

01 січня 2012 року було підписано акти прийому-передачі нежитлового приміщення щодо повернення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 Управлінню освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради спірного нежитлового приміщення, а також про приймання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 вказаного приміщення від Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради в орендне користування.

Крім того, відповідно до Додаткової угоди без номера та без дати до Договору оренди №724 від 30 липня 2002 року, укладеної між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Орендар) було внесено зміни до пунктів 1.1., 3.1., 3.2. та п. 10.1. Додаткової угоди від 01 січня 2012 року до Договору оренди від 30 липня 2002 року № 724 (т. 1, арк. с. 29)

Так, за умовами пунктів 1.1., 3.1., 10.1. Додаткової угоди без номера та без дати до Договору оренди №724 від 30 липня 2002 року, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 105,10 кв.м., яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та знаходиться на балансі Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради. Строк дії договору пролонговано до 28.01.2017 року.

Зі змісту вищевказаних Додаткових угод до договору оренди вбачається, що їх було погоджено начальником управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради.

Предметом даного судового розгляду є вимоги про визнання недійсними договору оренди та додаткових угод до нього, у зв'язку з суперечністю вимогам закону, оскільки спірне нежитлове приміщення було передано в оренду для використання за цільовим призначенням, не пов'язаним з навчально-виховним процесом, а також про зобов'язання орендаря звільнити та повернути Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради зазначене нежитлове приміщення.

В обґрунтування позовних вимог про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) №724 від 30 липня 2002 року та додаткових угод до даного Договору оренди прокурор посилається на те, що відповідно до норм чинного законодавства приміщення навчальних закладів дозволено передавати в оренду лише для провадження освітньої діяльності. Однак спірне нежитлове приміщення за умовами договору оренди було передане в оренду другому відповідачеві під магазин, тобто для використання з метою, що не пов'язана з освітньою діяльністю.

На підставі викладеного, прокурор вважає, що оспорюваний договір оренди підлягає визнанню недійсним, як укладений з порушенням чинного законодавства, а саме ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України № 63 від 14.08.2001р., ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Вищий господарський суд України при передачі справи №922/2686/15 на новий розгляд до господарського суду першої інстанції зазначив про необхідність дослідження та встановлення наступних обставин справи: чи пов'язаний підрозділ, який є об'єктом оренди, технологічно з навчальним процесом та питання віднесення спірного об'єкта оренди до об'єктів освіти, виходячи з вимог законодавства.

Відповідно до ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Згідно статті 28 Закону України "Про освіту" система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про загальну середню освіту" систему загальної середньої освіти становлять загальноосвітні навчальні заклади всіх типів і форм власності, у тому числі для громадян, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, навчально-виробничі комбінати, позашкільні заклади, науково-методичні установи та органи управління системою загальної середньої освіти, а також професійно-технічні та вищі навчальні заклади I - II рівнів акредитації, що надають повну загальну середню освіту.

На підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 24.12.1997 р. №1146 "Про ліквідацію дитячого дошкільного закладу №271 Жовтневого району" нежитлова будівля по АДРЕСА_1, передана в оперативне управління Середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №54 Жовтневого району (в подальшому перейменована на Харківську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів № 54 Харківської міської ради Харківської області).

Відповідно до п. 3.1 Порядку передачі в орендне користування майна територіальної громади м. Харкова, затвердженого рішенням 20 сесії Харківської міської ради 3 скликання від 22.02.2001 р. (зі змінами) підприємства, установи та організації комунальної власності територіальної громади м. Харкова, яким майно передано в оперативне управління або господарське відання, укладають договори оренди індивідуально-визначеного нерухомого майна - за згодою Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради.

З матеріалів справи вбачається, що між Державним комунальним закладом освіти середньою загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 54 Жовтневого району та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 було укладено договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) №724 від 30 липня 2002 року, предметом якого є нежитлове приміщення (будівля) - загальною площею 109,68 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 16.02.2011 р. №87 "Про передачу майна в оперативне управління Управлінню освіти Жовтневого району Харківської міської ради", розпорядження Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 16.02.2011р. № 248 "Про внесення змін в договори передачі майна в оперативне управління від 21.08.1995р. № 597 з Харківською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 54 Харківської міської ради Харківської області та від 29.08.1995р. №604 з Управлінням освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради", змінено балансоутримувача нежитлового приміщення площею 109,68 кв.м по АДРЕСА_1.

Керуючись Законом України "Про оренду державного та комунального майна", а також відповідно до Порядку передачі в оренду майна, що є комунальною власністю територіальної громади м. Харкова, затвердженого рішенням 11 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 16.11.2011р. №492/11, та Методики між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та СПД ФО ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду від 01 січня 2012 року до договору оренди від 30 липня 2002 року №724.

Згідно додаткової угоди від 01 січня 2012 року орендодавцем майна, що є комунальною власністю територіальної громади м. Харкова, є Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.

Відповідно до Положення "Про Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради", затвердженого рішенням 1 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про затвердження положень виконавчих органів Харківської міської ради 6 скликання" від 24.11.2010 р. № 07/10, Управління є виконавчим органом Харківської міської ради, що утворюється міською радою.

Управління з питань приватизації, управління та оренди об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова та з питань приватизації державного житлового фонду є правонаступником Фонду міського майна Харківської міської ради народних депутатів, представництва Фонду державного майна України в м. Харкові, Фонду комунального майна Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Харківської міської ради.

Управління є юридичною особою, веде самостійний баланс, має право відкривати рахунки в органах Державного казначейства України та установах банків, в межах своїх повноважень укладати від свого імені угоди з юридичними та фізичними особами, набувати майнових і особистих немайнових прав, нести обов`язки, бути позивачем, відповідачем та третьою особою у суді.

Метою діяльності управління є збереження і примноження комунальної власності територіальної громади м. Харкова, створення умов ефективного її використання, забезпечення дохідної частини бюджету міста.

Передача відповідно до рішень виконкому міської ради комунальним підприємствам, установам, організаціям об'єктів комунальної власності у повне господарське відання та оперативне управління.

Управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює передачу у встановленому порядку підприємствам, установам, організаціям, суб'єктам підприємницької діяльності об'єктів комунальної власності в оренду.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства, колегія суддів зазначає, що спірний договір оренди від 30 липня 2002 року №724, додаткова угоду до 01 січня 2012 року та додаткова угода без номера та без дати до нього було укладено особами, до кола повноважень яких входить право на укладення відповідних договорів.

Згідно з ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У відповідності до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За положеннями ч. 1 ст. 759, ч. 3 ст. 760 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк; особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Згідно з частинами 2, 3 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції на момент укладення договору оренди), не можуть бути об'єктами оренди цілісні майнові комплекси державних підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць), що здійснюють діяльність, передбачену частиною першою статті 4 Закону України "Про підприємництво"; цілісні майнові комплекси казенних підприємств; цілісні майнові комплекси структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць) казенних підприємств, що здійснюють діяльність, передбачену частиною першою статті 4 Закону України "Про підприємництво".

Законодавчими актами України може бути доповнено перелік підприємств, майнові комплекси яких не можуть бути об'єктами оренди.

Відповідно до абз. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції на момент укладення додаткової угоди), не можуть бути об'єктами оренди, зокрема, об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства; загальнодержавне значення мають, зокрема, об'єкти освіти, фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про освіту" навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

За вимогами ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" (в редакції на момент укладення договору оренди від 30.07.2002 року), об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Відповідно положення "Про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і закладах освіти", затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 01.08.2001р. №563 (в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору оренди), навчально-виховним процесом є система організації навчально-виховної, навчально-виробничої діяльності, визначеної навчальними, науковими, виховними планами (уроки, лекції, лабораторні заняття, час відпочинку між заняттями, навчальна практика, заняття з трудового, професійного навчання і професійної орієнтації, виробнича практика, робота у трудових об'єднаннях, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, походи, екскурсії, спортивні змагання, перевезення чи переходи до місця проведення заходів тощо).

Варто зазначити, що з приписів частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту" дійсно вбачається, що законодавець, унормовуючи правові засади користування та статус майна об'єктів освіти і науки, передбачив можливість їх використання виключно за їх цільовим призначенням, тим самим визначивши, що в будь-якому випадку мета використання як самого об'єкту освіти і науки, так і його підрозділу повинна узгоджуватись з метою їх створення, тобто мати тісну пов'язаність з навчально-виховним процесом.

З точки зору мети прийняття Закону України "Про освіту" доцільність відповідного застереження в Законі не зводиться суто до закріплення на законодавчому рівні обмеження використання державного майна, а полягає у закріпленні вільного доступу будь-якої особи у здобутті освіти не тільки належної якості, а і у створених для цього державою належних умовах.

Отже, фактично передбачено, що навчально-виховний процес повинен будуватись за таким принципом, при якому кожне приміщення побудоване державою в навчальних цілях повинно бути використано об'єктом освіти або сприяти останньому у освітній діяльності за своїм цільовим призначенням задля формування як гідних умов отримання особою освітніх послуг, так і створенні умов для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку (стаття 6 Закону України "Про освіту" ).

Таким чином, обмеження встановлені частиною 5 статті 63 Закону України "Про освіту" відносяться не до всього майна, яке знаходиться на балансі об'єктів освіти, а виключно до тієї його частини, яка може бути використана за цільовим призначенням його створення.

Колегія суддів зазначає, що предметом оспорюваного договору оренди є нежитлове приміщення першого поверху по вул. Жовтневої революції, 106.

Господарським судом встановлено, що на час передачі в оренду спірного нежитлового приміщення, яке розташовано на першому поверсі громадського будинку, воно було вільне, в учбовому процесі не використовувалось. Також, приміщення має окремий вхід, що підтверджується планом у технічному паспорті приміщення.

Отже, навчальний заклад не має необхідності у використанні приміщення, наданого в оренду у навчальній та виховній діяльності, оскільки, відсутня необхідність у додатковій площі для зазначених цілей.

Умовами додаткової угоди до договору оренди від 01 січня.2012 року, передбачено, що майно передається в оренду з метою використання: магазин продовольчих товарів (крім товарів підакцизної групи) (п. 1.2).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, фотографій та копії технічного паспорту нежитлове приміщення загальною площею 105,10 кв. м, передане в оренду за оспорюваним договором, розташовано на першому поверсі громадського будинку, яке на момент укладення договору оренди не використовувалось з метою забезпечення навчального процесу, технологічно не пов'язана з навчальним процесом школи, що є самостійною обставиною для відсутності підстав для застосування обмежень встановлених частиною 5 статті 63 Закону України "Про освіту".

Частиною 1 статті 61 Закону України "Про освіту" встановлено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.

Частиною 4 статті 61 Закону України "Про освіту" унормовано, що додатковими джерелами фінансування є: кошти, одержані за навчання, підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів відповідно до укладених договорів; плата за надання додаткових освітніх послуг; кошти, одержані за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані навчальним закладом, на замовлення підприємств, установ, організацій та громадян; доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання: дотації з місцевих бюджетів; дивіденди від цінних паперів; валютні надходження; добровільні грошові внески, матеріальні цінності, одержані від підприємств, установ, організацій, окремих громадян; інші кошти.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що в якості додаткових джерел фінансування навчальних закладів, абзацом 5 частини 4 статті 61 Закону України "Про освіту" передбачена можливість залучати у тому числі доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Крім того, відповідно до пункту 6.2. Статуту Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 54 Харківської міської ради Харківської області джерелами формування кошторису Навчального закладу є, зокрема, доходи від здачі в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Відповідно до пункту 4 розділу 9 Переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997р. №38 (в редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору) (надалі - Постанова) до інших послуг, які можуть надаватися такими закладами, відноситься здавання в оренду будівель, споруд, обладнання, не пов'язаних з навчально-виховною, навчально-виробничою, науковою діяльністю, яке не погіршує соціально-побутові умови працівників закладів і установ освіти, студентської та учнівської молоді

У відповідності до змісту пункту 4 розділу 9 вказаної Постанови була надана можливість державним навчальним закладам здавання в оренду будівель, споруд, обладнання, не пов'язаних з навчально-виховною, навчально-виробничою, науковою діяльністю, яке не погіршує соціально-побутові умови працівників закладів і установ освіти, студентської та учнівської молоді.

У відповідності до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого Наказом Держстандарту України 17 серпня 2000р. №507, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, споруди - це будівельні системи, пов'язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт. Будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів.

До будівель відносяться: житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, для медичних закладів та закладів освіти та т. ін.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин, до переліку платних послуг, які могли надаватися державними навчальними закладами, (який регулювався постановою КМУ від 20.01.1997 р. №38 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами") входила можливість здавання в оренду нерухомого майна.

Таким чином, законодавством передбачена можливість отримання навчальними закладами доходів від передання в оренду тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Прокурором не надано до суду доказів того, що спірні приміщення використовуються у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій діяльності, а також те, що передача в оренду спірного приміщення погіршує соціально-побутові умови осіб, які навчаються або працюють у школі.

Відповідно до положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження доводів прокурора щодо наявності підстав для визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) №724 від 30 липня 2002 року та додаткових угод до нього, як то: укладення вказаного договору має наслідком порушення цілісності майнового комплексу або погіршення соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі; майно, яке є предметом договору, використовується у навчальному процесі (у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності).

Прокурором фактично не надано жодних доказів на підтвердження доводів щодо наявності підстав для визнання недійсним договору оренди від 30 липня 2002 року №724, як то: укладення вказаного договору має наслідком порушення цілісності майнового комплексу або погіршення соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі; майно, яке є предметом договору, використовується у навчальному процесі (у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності); спірне майно використовується не за призначенням; платні послуги навчального закладу у даній спірній ситуації надаються замість або в межах освітньої діяльності, що має наслідком спричинення перешкод або унеможливлення надання освітніх послуг чи зменшення обсягу цих послуг внаслідок укладання договору (та яким саме способом), що свідчить про необґрунтованість заявлених прокурором вимог.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням положень частини 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 61 Закону України "Про освіту", відповідно до яких відсутня заборона надавати індивідуально визначене майно навчального закладу в оренду, а також, зважаючи на відсутність порушення укладенням оспорюваного договору навчального процесу, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) №724 від 30 липня 2002 року та додаткових угод до нього.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 звільнити та повернути до Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради нежитлове приміщення, які є похідними від позовних вимог про визнання договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) №724 від 30 липня 2002 року та додаткових угод до нього, то вони не підлягають задоволенню, враховуючи відмову в задоволенні позову в частині визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) №724 від 30 липня 2002 року та додаткових угод до нього.

Відповідно до ч. ч. 3 - 5 ст. 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Другий відповідач заявив про застосування строку позовної давності до позовних вимог прокурора Жовтневого району міста Харкова.

Одночасно колегія суддів наголошує, що правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання. Якщо ж під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд відмовляє в позові не через пропущення позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги (пункт 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29 травня 2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Так, право на звернення до суду, як складова права на судовий захист, гарантується статтею 55 Конституції України та пов'язується з переконанням самої особи про наявність порушень її прав, свобод або інтересів і бажанням звернутися до суду (абз. 2 п.6.2 Рішення Конституційного Суду від 13.12.2011 № 17-рп/2011).

Тому особа, яка переконана у наявності порушеного майнового права, вправі звернутися до суду за його захистом у спосіб, визначений ст. 16 ЦК України та ст.20 ГК України, або договором, або іншим законом (Рішення Конституційного Суду від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 у справі про досудове врегулювання спорів).

Недоведеність факту порушення права, як і відсутність факту його порушення за приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає належних правових підстав для задоволення позову прокурора Жовтневого району міста Харкова, у зв'язку з чим дійшла висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог та відмовляє в позові саме по суті позовних вимог, а не у зв'язку з пропуском позовної давності.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір покладається на прокурора, проте оскільки на дату подачі позовної заяви (29.04.2015 року) прокурор був звільнений від сплати судового збору на підставі п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", витрати зі сплати судового збору у даній справі не стягуються.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 58, 124, 129 Конституції, статтями 203, 207, 215, 216, 217, 236 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові Прокурора Жовтневого району міста Харкова в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради до Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 54 Харківської міської ради Харківської області, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернення комунального майна - відмовити повністю.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.11.2016 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя Т.О. Пономаренко С.Ч. Жельне М.В. Калантай

справа №922/2686/15