Рішення № 63024228, 28.11.2016, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 листопада 2016 р. Справа № 918/1049/16

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства "Рівнеазот"

про розірвання договорів купівлі-продажу

Суддя Андрійчук О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, посв. № 74 від 04.03.2013 року

від відповідача: ОСОБА_3, дов. № 10-юд від 23.12.2015 року

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2016 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до ОСОБА_1 акціонерного товариства "Рівнеазот" про розірвання договорів купівлі-продажу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

Між позивачем та відповідачем укладено нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу об'єктів незавершеного будівництва залізобетонної огорожі, артезіанських сверловин, цеху наповнення і зберігання балонів, внутрішньомайданчикових залізничних доріг - виробництва аміаку, що знаходяться за адресою: м. Рівне-17, а саме: № 6487 від 28.12.2005 року, № 6488 від 28.12.2005 року, № 2288 від 29.05.2006 року, № 2286 від 29.05.2006 року.

Відповідач своїх зобов'язань щодо добудови об'єктів незавершеного будівництва та введення їх в експлуатацію не виконав, відтак вказані договори підлягають розірванню в судовому порядку.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 19 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва", ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст.ст. 530, 651 ЦК України, ст. 188 ГК України тощо.

Ухвалою від 11.10.2016 року порушено провадження, справу призначено до розгляду на 24.10.2016 року.

21.10.2016 року через службу діловодства господарського суду від відповідача надійшли відзив на позовну заяву та заява про застосування позовної давності.

Ухвалою від 24.10.2016 року розгляд справи відкладено на 14.11.2016 року.

У судовому засіданні 14.11.2016 року оголошено перерву на 21.11.2016 року.

Ухвалою від 21.11.2016 року розгляд справи відкладено на 28.11.2016 року.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються первісний та зустрічний позови, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.12.2005 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва внутрішньомайданчикових залізничних доріг - виробництва аміаку, що підлягає продажу на аукціоні, за п. 1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві об'єкт незавершеного будівництва - внутрішньомайданчикові залізничні дороги - виробництва аміаку, який розташований за адресою: м. Рівне-17,на земельній ділянці ВАТ "Рівнеазот", що знаходиться в постійному користуванні, а покупець зобов'язався прийняти об'єкт незавершеного будівництва і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі. Ступінь будівельної готовності об'єкта незавершеного будівництва становить 23%.

За п. 1.2. договору право власності на об'єкт незавершеного будівництва виникає у покупця з моменту підписання акта приймання-передачі.

11.01.2006 року між позивачем та відповідачем підписано акт передачі об'єкт незавершеного будівництва внутрішньомайданчикових залізничних доріг - виробництва аміаку, за адресою: м. Рівне-17.

Відповідно до п. 1.5. договору указаний в цьому договорі об'єкт продано з урахуванням ПДВ за 25 500,00 грн.

До обов'язків покупця за цим договором віднесено, зокрема завершити будівництво та ввести об'єкт в експлуатацію протягом 3 років від дня підписання акта приймання-передачі (п. 5.3. договору).

Додатковою угодою № 1 від 17.12.2009 року до вказаного договору внесено зміни, за якими строк завершення будівництва та введення об'єкта в експлуатацію встановлено до 30.12.2012 року.

28.12.2005 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва цеху наповнення і зберігання балонів, корпус 372 виробництва аміаку, що підлягає продажу на аукціоні, за п. 1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві об'єкт незавершеного будівництва - цеху наповнення і зберігання балонів, корпус 372 - виробництва аміаку, який розташований за адресою: м. Рівне-17, на земельній ділянці ВАТ "Рівнеазот", що знаходиться в постійному користуванні, а покупець зобов'язався прийняти об'єкт незавершеного будівництва і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі. Ступінь будівельної готовності об'єкта незавершеного будівництва становить 12%.

За п. 1.2. договору право власності на об'єкт незавершеного будівництва виникає у покупця з моменту підписання акта приймання-передачі.

11.01.2006 року між позивачем та відповідачем підписано акт передачі об'єкта державної власності групи Д незавершеного будівництва цеху наповнення і зберігання балонів, корпус 372 виробництва аміаку, за адресою: м. Рівне-17.

Відповідно до п. 1.5. договору указаний в цьому договорі об'єкт продано з урахуванням ПДВ за 31 000,00 грн.

До обов'язків покупця за цим договором віднесено, зокрема завершити будівництво та ввести об'єкт в експлуатацію протягом 3 років від дня підписання акта приймання-передачі (п. 5.3. договору).

Додатковою угодою № 1 від 17.12.2009 року до вказаного договору внесено зміни, за якими строк завершення будівництва та введення об'єкта в експлуатацію встановлено до 30.12.2012 року.

29.05.2006 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва артезіанських сверловин - виробництва аміаку, що підлягає продажу на аукціоні, за п. 1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві об'єкт незавершеного будівництва - артезіанські свердловини - виробництва аміаку, який розташований за адресою: м. Рівне-17, площа ділянки під забудову - 13 525 кв.м., а покупець зобов'язався прийняти об'єкт незавершеного будівництва і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі. Рівень будівельної готовності об'єкта будівництва становить 34%.

За п. 1.2. договору право власності на об'єкт незавершеного будівництва виникає у покупця з моменту підписання акта приймання-передачі.

09.06.2006 року між позивачем та відповідачем підписано акт передачі об'єкт незавершеного будівництва - артезіанські свердловини - виробництва аміаку, за адресою: м. Рівне-17.

Відповідно до п. 1.5. договору указаний в цьому договорі об'єкт продано з урахуванням ПДВ за 5 000,00 грн.

До обов'язків покупця за цим договором віднесено, зокрема завершити будівництво та ввести об'єкт в експлуатацію протягом 3 років від дня підписання акта приймання-передачі (п. 5.3. договору).

Додатковою угодою № 1 від 17.12.2009 року до вказаного договору внесено зміни, за якими строк завершення будівництва та введення об'єкта в експлуатацію встановлено до 30.12.2012 року.

29.05.2006 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва залізобетонної огорожі - виробництва аміаку, що підлягає продажу на аукціоні, за п. 1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві об'єкт незавершеного будівництва - залізобетонну огорожу - виробництва аміаку, який розташований за адресою: м. Рівне-17, площа ділянки під забудову - 183 кв.м., а покупець зобов'язався прийняти об'єкт незавершеного будівництва і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі. Рівень будівельної готовності об'єкта будівництва становить 73%.

За п. 1.2. договору право власності на об'єкт незавершеного будівництва виникає у покупця з моменту підписання акта приймання-передачі.

09.06.2006 року між позивачем та відповідачем підписано акт передачі об'єкт незавершеного будівництва - залізобетонної огорожі - виробництва аміаку, за адресою: м. Рівне-17.

Відповідно до п. 1.5. договору указаний в цьому договорі об'єкт продано з урахуванням ПДВ за 16 000,00 грн.

До обов'язків покупця за цим договором віднесено, зокрема завершити будівництво та ввести об'єкт в експлуатацію протягом 3 років від дня підписання акта приймання-передачі (п. 5.3. договору).

Додатковою угодою № 1 від 17.12.2009 року до вказаного договору внесено зміни, за якими строк завершення будівництва та введення об'єкта в експлуатацію встановлено до 30.12.2012 року.

20.05.2013 року позивач звернувся до відповідача рекомендованим листом № 11-07-01467, в якому повідомив відповідача про проведення перевірки виконання умов договорів купівлі-продажу, а також просив надати інформацію та підтверджуючі документи про виконання умов вказаних договорів.

Листами № № 07/46, 07/47, 07/48, 07/45 від 11.10.2013 року відповідач повідомив позивача про те, що на даний час добудова об'єктів незавершеного будівництва є економічно недоцільною, а пов'язані з цим витрати - невиправданими.

Під час розгляду вказаної справи відповідачем також не надано суду доказів того, що об'єкти незавершеного будівництва добудові та введенні в експлуатацію.

Отже, умови договору щодо звершення будівництва об'єктів, що є предметами договір купівлі-продажу, відповідачем не виконано.

З метою досудового врегулювання спору позивач у порядку, передбаченому ст. 188 ГК України, звернувся до відповідача з пропозиціями №№ 11-07-03502 - 11-07-03505 про розірвання договорів купівлі-продажу об'єктів незавершеного будівництва, однак відповіді на них не отримав.

За приписами ч.ч. 1-3 ст. 19 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" передбачено, що обов'язковими умовами приватизації об'єктів незавершеного будівництва, крім продажу під розбирання, є, зокрема встановлення строку завершення будівництва об'єкта незавершеного будівництва. У разі невиконання умов, зазначених у цій статті, договір купівлі-продажу підлягає розірванню в установленому законодавством порядку. При цьому покупець, з яким розірвано договір купівлі-продажу, повертає об'єкт приватизації в державну власність за актом приймання-передачі, а також відшкодовує державі збитки, завдані невиконанням умов договору. Розірвання договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва є підставою для розірвання договору купівлі-продажу аби договору оренди земельної ділянки, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва.

У силу вимог ч. 5 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

Частиною 2. ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені зазначеною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (постанова судових палат у цивільних та у господарських справах Верховного Суду України від 18.09.2013 року у справі N 6-75цс13).

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідачем зобов'язання з добудови об'єктів незавершеного будівництва, що є предметами договір купівлі-продажу № 6487 від 28.12.2005 року, № 6488 від 28.12.2005 року, № 2288 від 29.05.2006 року, № 2286 від 29.05.2006 року, у встановлений строк не виконані, відтак вказані договори підлягають розірванню.

Щодо заяви відповідача по застосування позовної давності, то суд вважає за необхідне зазначити таке.

За ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК України).

Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 10.06.2015 р. у справі № 6-267цс15).

Судом з наявних матеріалів справи встановлено, що строк виконання зобов'язань за договорами купівлі-продажу з добудови незавершених будівництвом об'єктів настав 30.12.2016 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З наведеного вбачається, що момент, з яким пов'язується початок перебігу позовної давності, розпочинається з наступного дня після настання строку виконання зобов'язання та є єдиним для будь-якого виду зобов'язань.

Враховуючи викладене, перебіг позовної давності розпочався 31.12.2012 року і, відповідно, закінчився 31.12.2015 року.

У свою чергу, позивач звернувся до суду з вказаним позовом 10.10.2016 року, тобто з пропуском позовної давності.

Судом також досліджено обставини, пов'язані із вчиненням відповідачем дії, що свідчать про визнання ним свого обов'язку, пов'язаного із добудовою об'єктів незавершеного будівництва.

Так, ст. 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ч. 1 ст. 264 ЦК України), необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

Як вбачається з матеріалів справи, листами № № 07/46, 07/47, 07/48, 07/45 від 11.10.2013 року відповідач повідомив позивача про те, що на даний час добудова об'єктів незавершеного будівництва є економічно недоцільною, а пов'язані з цим витрати - невиправданими.

Зазначені листи підписані директором з капітального будівництва - головним будівельником ОСОБА_4 та не містять відбитка печатки відповідача.

Вказаним листам передувало складання актів про недоцільність добудови об'єктів (без дати їх складання), які підписані ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та затверджені головним інженером ОСОБА_7 Як пояснив представник відповідача, вказані акти складалися до закінчення строку дії зобов'язань по добудові об'єктів незавершеного будівництва, визначених у п. 5.3. договорів купівлі-продажу. Крім того, вказані акти складалися для внутрішніх потреб відповідача та не були пов'язані із представництвом останнього перед позивачем.

Судом також встановлено, що ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 не є особами, які згідно зі ст.ст. 92, 237 ЦК України, тобто за законом, установчими документами чи довіреністю, мали право на представництво інтересів відповідача перед третіми особами.

Так, за підп. 13.17.1.- 13.17.3., 13.17.5. п. 13.17. Статуту відповідача право підпису документів, що складаються у процесі здійснення господарської діяльності, належить виключно Голові правління, інші особи здійснюють представництво інтересів відповідача за довіреністю, виданою Головою правління.

Як вбачається з документів, долучених позивачем до матеріалів справи, останні підписані іншими особами, аніж Головою правління, докази видачі їм довіреності на представництво інтересів відповідача перед третіми особами в матеріалах справи відсутні.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Зважаючи, що листи відповідача, адресовані позивачу, підписані особою, неуповноваженою представляти відповідача у відносинах з позивачем у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності, доказів схвалення вказаних листів зі сторони відповідача суду не надано, отже останні не можуть свідчити про переривання перебігу позовної давності.

Крім того, суду позивачем також не надано доказів поважності причин пропуску позовної давності.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи, що позивач звернувся до суду після спливу позовної давності, отже у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області (вул. 16 Липня,77, м. Рівне, 33028, ідентифікаційний номер 13989432) в доход Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3 341,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складено 29.11.2016 року.

Суддя Андрійчук О.В.