Рішення № 63024183, 22.11.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2016 р.Справа № 916/1985/16

Господарський суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Волкова Р.В.,

судді Щавинської Ю.М. та судді Петренко Н.Д.

при секретарі судового засідання Кришталь Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „АМКОСТРОЙ

до відповідача: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державне казначейство України в Одеській області

про стягнення 193836,25 грн.

За участю:

Від позивача: ОСОБА_1 (директор), ОСОБА_2 (за довіреністю);

Від відповідача: не з`явився.

Від третьої особи: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «АМКОСТРОЙ», звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси, про стягнення 193836,25 грн., з яких 98138,52грн. основного боргу, 86905,60грн. інфляційних та 8792,13грн.3% річних.

В обґрунтування своїх вимог посилається на невиконання відповідачем умов договору № 36 від 03.06.2013 на виконання поточного ремонту в частині оплати виконаних робіт, фактичне виконання робіт позивачем, підписання сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт за червень 2013 року та довідки про вартість виконаних будівельних робіт, а також на інші обставини викладені у позовній заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги позивача не визнав, посилаючись на відсутність в нього вказаного договору, відсутність бюджетного фінансування, відсутність у бухгалтерському обліку вказаної заборгованості перед позивачем, ненадання позивачем всіх належних доказів по справі, а також на інші зазначені у відзиві на позовну заяву та поясненнях обставини. Також заявив клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи та про необхідність застосування строку позовної давності.

Розглянувши клопотання про призначення експертизи суд дійшов до висновку про відсутність підстав для його задоволення, враховуючи обставини справи, насамперед - характер виконаних робіт, сплив певного строку після їх виконання, відсутність можливості відповідача забезпечити оплату проведення експертизи, а також враховуючи наявні в матеріалах справи підписані сторонами акт приймання робіт та довідку про їх вартість.

Третя особа по справі надала письмові пояснення по справі стосовно можливості виплати коштів з державного бюджету лише за наявності відповідного бюджетного призначення, наявності в неї статусу третьої особи без самостійних вимог на предмет спору та з інших викладених у поясненні питань.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між позивачем та відповідачем був підписаний договір № 36 на виконання поточного ремонту від 03.06.2013, предметом якого є виконання позивачем поточного ремонту фасадів корпусу (будівля № 93А по ГП) військового містечка № 17 (м.Одеса, вул.Фонтанська дорога 10).

Пунктом 2.1 договору вартість робіт визначена у розмірі 98138,52грн. відповідно до договірної ціни, яка додається до договору та підписана сторонами. В цьому ж пункті зазначено, що вартість робіт, яка належить до сплати позивачеві, визначається на основі витрат позивача, складених згідно з ДБН, предявлених по Ф-2КБ та Ф КБ-3 на підставі фактично виконаних обсягів робіт.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

П.1 ст.202 Цивільного Кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, на підставі укладеного договору між сторонами виникли певні взаємні права та обовязки.

Згідно зі ст.875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Позивач свої зобовязання щодо виконання робіт за договором виконав належним чином, про що свідчать підписані сторонами акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2013 року та довідка про вартість виконаних будівельних робіт на суму 98138,52грн.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного Кодексу України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач з посиланням на п.4.1 договору вважає, що термін сплати коштів визначений сторонами не пізніше 27.07.2013, а тому розраховує початок прострочки виконання грошового зобовязання з 28.07.2013.

Відповідач, в свою чергу, вважає, що сплата повинна була відбутися не пізніше червня 2013 року, а тому позивачем пропущений строк позовної давності.

Дослідивши умови договору та доводи сторін в цій частині, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У пункті 4.1 договору зазначено наступне: "Замовник проводить щомісячні проміжні платежі підряднику за виконані роботи на підставі підписаної уповноваженими представниками сторін довідки про вартість виконаних робіт (Ф-2в) та форми КБ-3 розрахунком фактичних витрат, включаючи умови ринкових відносин, надається Підрядником уповноваженому представнику Замовника не пізніше 27 числа звітного місяця, уповноважений представник Замовника протягом 3 діб перевіряє реальність акту, довідки та підписує їх в частині виконаних робіт."

Поняття строку та терміну визначено у ст.251 Цивільного Кодексу України:

1. Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

2. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

3. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Пунктом 2 статті 252 Цивільного Кодексу України встановлено, що термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Пункт 4.1 договору не містить посилання на календарну дату, з якою б сторони повязали виникнення у відповідача обовязку оплатити роботи.

Не містить вказаний пункт договору і посилань на оплату протягом конкретно визначеного періоду після настання якоїсь події, як то складання акту, підписання акту, направлення листа, тощо.

Посилання на „щомісячні проміжні платежі не може розглядатися як визначення строку оплати, оскільки слово „щомісячні у даному контексті розуміє під собою вчинення якихось періодичних платежів кожен місяць протягом певного часу, проте не зазначає за який попередній період він повинен бути вчинений, оскільки з вказаного пункту договору не вбачається, що такий платіж повинен вчинятися саме протягом місяця в якому виконувались роботи, або протягом наступного місяця, або ще у якийсь час. Крім того, йдеться про „проміжні платежі без визначення остаточного строку для оплати.

Посилання позивача на виникнення у відповідача обовязку оплати робіт до 28-го числа місяця, наступного за місяців виконання робіт, суд вважає безпідставними, оскільки фраза „27 числа звітного місяця стосується строку надання певних документів позивачем відповідачеві, крім того під звітним слід розуміти саме той місяць, у якому виконувались роботи, тобто за який звітується.

Суд також не погоджується з доводами відповідача про виникнення в нього обовязку щодо оплати протягом червня 2013 року, оскільки це також не вбачається з умов договору, насамперед з п.4.1.

Суд вважає, що фактично сторонами не було встановлено строк оплати, тому його слід визначати за правилами ст.530 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до п.2 ст.530 Цивільного Кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем до матеріалів справи надано Претензію „про оплату робіт від 16.11.2015 вих.27/11-15 (а.с.23), в якій він просить відповідача здійснити оплату робіт в тому числі за договором № 36 протягом 10-ти днів з моменту отримання претензії. На претензії є відмітка відповідача про її отримання 18.11.2015. Факт отримання представник відповідача в судовому засіданні не заперечує.

Відповідно до п.1 ст.251 Цивільного Кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Статтею 253 Цивільного Кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з п 5 ст.254 Цивільного Кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З урахуванням зазначеного у претензії 10-ти денного строку, останнім днем для сплати є 28.11.2015. Оскільки 28.11.2015 є суботою, то останнім днем для належного виконання зобовязання щодо оплати є понеділок 30.11.2015. тобто першим днем прострочки виконання зобовязання відповідачем слід вважати 01.12.2015.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач свої зобовязання за договором в частині оплати виконаних робіт не виконав, внаслідок чого склалась заборгованість у розмірі 98138,52грн. Вимоги позивача стосовно стягнення вказаної суми суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо посилань відповідача на відсутність фінансування, суд вважає за необхідне зазначити, що за змістом частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання (постанова ВСУ від 15.05.2012 № 11/446).

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 ЦК України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

З посиланням на вказану правову норму позивачем заявлено до стягнення 86905,60грн. інфляційних та 8792,13грн. 3% річних. за період з 28.07.2013 по 21.07.2016.

Суд вважає, що вказані вимоги підлягають задоволенню частково за період з 01.12.2015 по 21.07.2016, а саме у розмірі 5577,49грн. інфляційних (грудень 2015-червень 2016 року включно) та 1882,90грн. 3% річних виходячи з встановленої раніше за текстом судом дати прострочки виконання грошового зобов'язання.

Статтею 257 Цивільного Кодексу України встановлений загальний строк позовної давності тривалістю у три роки. Початок перебігу строку позовної давності визначається за правилами ст.261 Цивільного Кодексу України. Так, згідно з п.1 вказаної статті, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Приймаючи до уваги те, що першим днем прострочки виконання зобовязання відповідачем слід вважати 01.12.2015, а також той факт, що позивач довідався про порушення свого права саме тоді, коли в цей день не отримав оплату за виконані роботи, суд з урахуванням викладеного вважає доводи відповідача про пропуск строку позовної давності безпідставними.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення 193836,25 грн., з яких 98138,52грн. основного боргу, 86905,60грн. інфляційних та 8792,13грн. 3% річних підлягають задоволенню частково на суму 105598,91 грн., з яких 98138,52грн. основного боргу, 5577,49грн. інфляційних та 1882,90грн. 3% річних.

Відповідно до вимог ст.ст.44, 49 Господарського процесуального Кодексу України, у разі часткового задоволення позову в судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.11, 15, 202, 251, 252, 253, 254, 257, 261, 525, 526, 530, 610-612, 617, 625, 626, 629, 875 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 13, код 08038284) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АМКОСТРОЙ (65065, м. Одеса, вул. Літературна,12, офіс 1301, код 34055911) 98138/девяносто вісім тисяч сто тридцять вісім/грн. 52 коп. основного боргу, 5577/пять тисяч пятсот сімдесят сім/грн. 49 коп. інфляційних, 1882/одну тисячу вісімсот вісімдесят дві/грн. 90 коп. 3% річних. та 1583/одну тисячу пятсот вісімдесят три/грн. 98 коп. судового збору.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом десяти днів з моменту складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 22.11.2016 року.

Повний текст рішення складений 28 листопада 2016 р.

Головуючий суддя Р.В. Волков

Суддя Ю.М. Щавинська

Суддя Н.Д. Петренко