Ухвала суду № 63023956, 22.11.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

22.11.2016 р. Справа № 914/2534/16

Суддя О.Запотічняк при секретарі О.Кравець розглянула справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю « 50*50», Львівська область, м.Миколаїв,

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, Львівська область, с.Тростянець,

про: визнання правочину оформленого актами приймання - здачі виконаних робіт недійсним.

За участю представників:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: ОСОБА_2 - представник;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «50*50» звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним правочину, який полягає у прийманні-здачі виконаних робіт згідно договору перевезення № Т-5 від 02.01.2015р. та оформлений Актами приймання - здачі виконаних робіт № 14 на суму 91 680.00 грн.: №20 на суму 130 920,00 гри.; № 21 на суму 9520,00грн.; № 18 на суму 70 480,00 грн.; № 18 на суму 74 020,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджує, що 02 січня 2015 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю « 50x50» (замовник), було укладено договір перевезення № Т-5 за умовами якого, перевізник взяв на себе зобов'язання виконати для Замовника перевезення вантажів, а Замовник зобов'язався сплатити Перевізнику за перевезення обумовлену платню. Згідно п.3 Договору - вартість перевезення встановлюється згідно акту виконаних робіт.

Вартість наданих відповідачем послуг була зафіксована Позивачем та Відповідачем у Актах приймання - здачі виконаних робіт: № 14 на суму 91 680,00 гри.; №20 на суму 130 920,00 грн.; № 21 на суму 9520,00грн.; № 18 на суму 70 480,00 гри.; № 18 на суму 74 020,00 грн.

Позивач вважає, що в силу положень п.3 договору, та ст.180 Господарського кодексу України, приймання-здача виконаних робіт є правочином, який породжує права та обов'язки для сторін, а акти приймання-здачі виконаних робіт в свою чергу є засобом фіксації такого правочину та невід'ємною частиною Договору, оскільки визначають вартість перевезення (ціну договору), як одну з істотних умов Договору.

Відповідно до діючого Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю « 50x50» на час підписання Актів приймання-здачі виконаних робіт, уповноваженою особою на підписання будь-яких правочинів від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «50x50» був - директор. Спірні акти приймання-здачі виконаних робіт підписані Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та від імені Товариства з обмеженою відповідальністю « 50x50», директором ОСОБА_3 (як зазначено в Актах).

Позивач стверджує, що згідно протоколу №8 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальності « 50x50» від 16.04.2015 року та наказу № 14 від 16.04.2016року, директором Товариства з обмеженою відповідальністю « 50x50» було призначено ОСОБА_4 На час підписання спірних Актів, директор Товариства з обмеженою відповідальністю « 50x50» ОСОБА_4 ніякими розпорядчими документами чи довіреностями не уповноважував ОСОБА_3 на підписання правочинів, які оформлялися актами приймання-здачі виконаних робіт. Також всі вищезазначені нравочинн (оформлені актами приймання-здачі виконаних роби) в подальшому не схвалювалися директором Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_4

Повноваження ОСОБА_4, як директора Товариства з обмеженою відповідальністю « 50x50» закінчилися відповідно до внесених змін до статуту ТзОВ « 50x50» (викладеного в новій редакції) 27.01.2016 року.

Обставини справи: Розглянувши подані матеріали суд визнав їх достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 04.10.2016 року порушив провадження у справі та призначив судове засідання на 25.10.2016 року.

Позивач не забезпечив явки уповноваженого представника в судове засідання 25.10.2016р., вимог ухвали суду від 04.10.2016р. не виконав, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника через його участь в іншому судовому засіданні. В підтвердження даних обставин надав суду копію ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 07.10.2016р.

Відповідач також не забезпечив явки уповноваженого представника в судове засідання, вимог ухвали суду від 04.10.2016р. не виконав, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника, оскільки в цей час він перебуватиме у відрядженні до міста Київ. В підтвердження того, що представник перебуватиме у відрядженні, відповідач надав суду копію квитка.

Враховуючи неявку представників сторін в судове засідання, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд відклав розгляд справи на 08.11.2016р.

В судове засідання 08.11.2016р. з'явився представник відповідача, подав відзив на позов в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Представник вважає, що спірні акти були підписані зі сторони позивача уповноваженою особою, оскільки згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб , фізичних осіб підприємців та громадських формувань, саме ОСОБА_3 є підписантом. Також представник зазначає, що спірним актам була дана оцінка при розгляді іншої справи №914/1585/16, яка розглядалась Господарським судом Львівської області. За результатами розгляду даної справи було прийнято рішення, яким з ТзОВ « 50*50» стягнуто на користь ФОП ОСОБА_1 заборгованість в сумі 337 808,51 грн., яка виникла саме на підставі оспорюваних у даному позові актів.

Позивач не забезпечив явки уповноваженого представника в судове засідання, вимог ухвали суду від 25.10.2016р. не виконав, причин неявки не повідомив.

У зв'язку із неявкою представника позивача в судове засідання, суд відклав розгляд справи на 22.11.2016р.

В судове засідання 22.11.2016р. з'явився представник відповідача, позовні вимоги заперечив та просив суд відмовити в їх задоволенні з підстав наведених у відзиві на позовну заяву та поясненнях наданих в судових засіданнях.

Позивач в черговий раз не забезпечив явки уповноваженого представника в судове засідання, причин неявки не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Як передбачено ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

З матеріалів справи вбачається, що 02.01.2015р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю « 50x50» (замовник), було укладено договір перевезення № Т-5 за умовами якого, перевізник взяв на себе зобов'язання виконати для Замовника перевезення вантажів, а Замовник зобов'язався сплатити Перевізнику за перевезення обумовлену платню. Даний факт сторонами не заперечується.

У розділі 3 договору сторони узгодили, що вартість перевезення визначається згідно акту виконаних робіт. Оплата за авто послуги здійснюються відповідачем після надання послуг та поданих позивачем рахунків і підтверджуючих документів.

Вартість наданих відповідачем послуг була зафіксована Позивачем та Відповідачем у Актах приймання - здачі виконаних робіт: № 14 на суму 91 680,00 гри. (на підставі рахунку №14 від 30.09.2015р.); №20 на суму 130 920,00 грн. (на підставі рахунку №20 від 31.10.2015р); № 21 на суму 9520,00грн. (на підставі рахунку №21 від 31.10.2015р.); № 18 на суму 70 480,00 гри. (на підставі рахунку №18 від 30.11.2015р.); № 18 на суму 74 020,00 грн. (на підставі рахунку №18 від 31.12.2015р.).

Дані акти підписані між сторонами в якості підтвердження виконання умов даного договору перевезення, підтверджують факт надання послуг та фіксують вартість наданих послуг.

Згідно позовних вимог, позивач просить суд визнати недійсним правочин, який полягає у прийманні-здачі виконаних робіт згідно договору перевезення № Т-5 від 02.01.2015р., оформлений Актами приймання - здачі виконаних робіт № 14 на суму 91 680.00 грн.: №20 на суму 130 920,00 гри.; № 21 на суму 9520,00грн.; № 18 на суму 70 480,00 грн.; № 18 на суму 74 020,00 грн., оскільки акти приймання - здачі виконаних робіт підписані неуповноваженою особою.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджує, що саме дані акти приймання-здачі виконаних робіт а не договір перевезення №Т-5 були підписані неуповноваженою особою зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю « 50x50» .

Згідно ст. 1 ГПК України, до господарського суду вправі звертатися підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (в тому числі іноземні), а також громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до вимог ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім, спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом встановлені статтею 16 ЦК України. Цією нормою також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Господарським судом встановлено, що позивач звернувся з позовом про визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна.

Частиною 2 статті 20 ГК України, як спосіб захисту прав суб'єктів господарювання передбачено визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єктів господарювання або споживачів.

Юридичним актом є офіційний письмовий документ державного чи іншого органу (посадової особи), виданий в межах його компетенції, визначеної законом, який має точно визначені зовнішні реквізити та породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан, спрямований на регулювання суспільних відносин, має обов'язків характер для суб'єктів цих відносин, поширює свою чинність на певний час, територію, коло суб'єктів.

Отже, господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.

Як вбачається з матеріалів справи, оспорювані акти приймання-здачі виконаних робіт за своїми ознаками до таких актів не відноситься, оскільки засвідчують факт надання послуг перевезення однією стороною та прийняття їх іншою стороною, і можуть бути використаний в якості доказу у разі звернення будь-якої із сторін з позовом до суду та підлягатимуть оцінці судом у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України.

Зазначені документи не є нормативними правовими актоми, оскільки вони не встановлюють, не змінюють і не скасовують норми права та не підлягають неодноразовому застосуванню, не є актами ненормативного характеру.

Крім того, спірні акти підписані зі сторони позивача підписані уповноваженою особою, оскільки відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про перебування в ньому позивача станом на 21.12.2015року, ОСОБА_3 є підписанотом, а відтак був наділений відповідними повноваженнями на підписання від імені ТзОВ « 50*50» договорів а відтак і актів приймання-здачі виконаних робіт згідно цих договорів.

Аналогічна позиція викладена в постановах ВГСУ від 09.10.2008 р. по справі № 14/68-ПН-08 (номер в ЄДРСР 2182948), від 23.01.2013 р. по справі № 61/425 (номер в ЄДРСР 28840356).

Статтею 12 ГПК України встановлено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, зокрема, про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.

Враховуючи те, що оспорювані позивачем акти здачі-приймання виконаних робіт не носять характеру актів в розумінні статті 12 ГПК України, зазначений спір не підлягає вирішенню у господарських судах України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

З огляду на викладене, провадження у справі слід припинити.

Відповідно до ч. 3 ст.80 ГПК України, в ухвалі про припинення провадження у справі мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат.

Відповідно до п. 5 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні даного позову, ТзОВ « 50*50» згідно платіжного доручення №1767 від 30.09.2016р. було сплачено судовий збір в сумі 1378,00 грн.

За таких обставин, в силу положень ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачений при поданні позову судовий збір в сумі 1378,00 грн. слід повернути ТзОВ « 50*50».

Враховуючи вищевикладене та керуючись п.1, ч. 1 ст.80, ст.86 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 50*50» до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним правочину, який полягає у прийманні-здачі виконаних робіт згідно договору перевезення № Т-5 від 02.01.2015р. та оформлений Актами приймання - здачі виконаних робіт № 14 на суму 91 680.00 грн.: №20 на суму 130 920,00 гри.; № 21 на суму 9520,00грн.; № 18 на суму 70 480,00 грн.; № 18 на суму 74 020,00 грн. -припинити.

2. Видати ухвалу на повернення Товариству з обмеженою відповідальністю « 50*50» (81600, Львівська область, м.Миколаїв, вул. Болоня,22, код ЄДРПОУ 32991624) з державного бюджету України судового збору.

Суддя Запотічняк О.Д.