Рішення № 63023722, 24.11.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2016Справа №910/7663/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТ-ХІМ"

до 1) Державної казначейської служби України

2) Запорізька митниця ДФС

про стягнення 9 467,98 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: Запорожець А.Б. (довіреність № 340/92/08-70 від 26.05.2016)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТ-ХІМ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної казначейської служби України про стягнення 9 467,98 грн. матеріальної шкоди, яка завдана протиправною поведінкою Запорізької митниці.

Позовні вимоги мотивовано тим, що внаслідок прийняття Запорізькою митницею ДФС рішення, позивачем за додатковою декларацією № 112050000/2015/008341 надмірно сплачено 9 467,98 грн., а саме: додаткового імпортного збору (022) - 1554,84 грн.; ПДВ (028) - 7913,14 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди, яка завдана протиправною поведінкою Запорізької митниці ДФС.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2016 (суддя Пукшин Л.Г.) позовну заяву з доданими до неї документами повернуто заявнику без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду України від 21.06.2016 у справі № 910/7663/16 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТ-ХІМ" задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.04.2016 у справі № 910/7663/16 - скасовано. Матеріали справи № 910/7663/16 надіслано до Господарського суду міста Києва для розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 (суддя Комарова О.С.) справу № 910/7663/16 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 09.08.2016 та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Запорізьку митницю ДФС.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2016 провадження у справі №910/7663/16 припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТ-ХІМ" задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.08.2016 у справі № 910/7663/16 скасовано, справу передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

04.10.2016 матеріали справи надійшли до Господарського суду міста Києва та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 04.10.2016, справу №910/7663/16 передано для розгляду судді Турчину С.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2016 суддею Турчин С.О. справу № 910/7663/16 прийнято до свого провадження та призначено її до розгляду на 10.11.2016.

28.10.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення, в яких позивач заявив про розгляд справи № 910/7663/16 в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2016 відмовлено позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТ-ХІМ" у задоволенні клопотання про забезпечення проведення судового засідання по справі № 910/7663/16 у режимі відеоконференції.

08.11.2016 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких третя особа позовні вимоги заперечила.

В судове засідання 10.11.2016 з'явився представник третьої особи.

Представникb позивача, відповідача в судове засідання 10.11.2016 не з'явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2016 залучено до участі у справі №910/7663/16 відповідача 2 - Запорізьку митницю ДФС, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 24.11.2016.

Представник позивача в судове засідання 24.11.2016 не з'явився, проте, у матеріалах справи наявні пояснення позивача від 24.10.2016, що підписані директором ТОВ "ЛОГІСТ-ХІМ" Мосейком В.А., в яких останній просить суд здійснювати розгляд справи без участі представника позивача.

Представник відповідача 1 в судове засідання 24.11.2016 не з'явився про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні надав суду відзив на позов, проти задоволення позовних вимог заперечив.

У своєму відзиві на позов відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що митниця не приймала рішення із коригування митної вартості товарів; позивачем не оскаржувались дії митниці щодо даного митного оформлення; при здійсненні митного контролю та митного оформлення митної декларації № 112050000/2015/008341 відповідачем 2 не було задано збитків позивачу; позивачем не доведено наявність складу цивільного правопорушення; переплата при здійсненні митного оформлення не є збитками, а повернення платнику такої переплати передбачено, ст. 43 Податкового кодексу України, ст. 301 Митного кодексу України, Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу, як передоплата, митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами".

Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 24.11.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача 2, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.05.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТ-ХІМ" звернулося до Запорізької митниці з митною декларацією № 112050000/2015/008268 для митного оформлення імпортованого товару: Моноетаноламін 85% - 5000кг. Саs.№ 141-43-5. Інформація згідно сертифікату аналізу: партія № YY00F4К452; моноетаноламін- 84-86%; вода - 14-16%. Синоніми: monoet hanolamine, ethanolamine, 2-aminoethanol, MEA. Безкольорова в'язка гігроскопічна рідина зі специфічним амінним запахом, добре розчинний у етанолі, бензолі, хлороформі. Використовується як сировина для отримання емульгаторів, диспергаторів, стабілізаторів піни, миючих та чистячих речовин. Країна виробництва US.

За вказаною митною декларацією № 112050000/2015/008268 підлягали сплаті наступні платежі: мито (020) - 0 грн.; додатковий імпортний збір (022) - 7 214,29 грн.; ПДВ (028) - 30 300,01 грн.

28.05.2015 Запорізькою митницею надіслано позивачу повідомлення № 168742 про надання додаткових документі.

28.05.2015 позивач надіслав відповідачу 2 електронне повідомлення, в якому декларант відмовився від надання запитуваних митницею документів. :

У повідомленні № 168824 Запорізька митниця повідомила позивача, що враховуючи ч. 2 ст. 64 МК України, використана наявна в митниці Міндоходів інформація щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за основним та другорядними методами з розрахунку товар №1 - 1.61 дол. США за 1 кг. (МД № 110070000/2015/303869 від 12.05.2015).

Отримавши зазначене повідомлення позивач подав нову митну декларацію №112050000/2015/008341.

Випуск товарів здійснено у вільний обіг за відповідною митною декларацією №112050000/2015/008341, за якою сплачено такі платежі: мито (020) - 0 грн.; додатковий імпортний збір (022) - 8469,12 грн., ПДВ (028)- 35 570,29 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок прийняття службовцями Запорізької митниці протиправного рішення, Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТ-ХІМ" за додатковою декларацією № 112050000/2015/008341 надмірно сплачено 9467,98 грн., а саме: додаткового імпортного збору (022) - 1554,84 грн.; ПДВ (028) - 7913,14 грн. Надмірно сплачена сума за доводами позивача є завданими йому збитками.

В підтвердження заявлених вимог, позивачем зазначено, що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2015 №808/9713/14 встановлено, що Запорізька митниця протиправно використовує інформацію щодо раніше визначених митних вартостей за митними деклараціями, в яких вартість була відкоригована митним органом або декларантом.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Згідно із п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способами захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Аналогічні норми містяться також в статті 20 Господарського кодексу України, якою встановлено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування шкоди.

Застосування цього способу захисту визначається положенням ст. 22 ЦК і проводиться як у договірних зобов'язаннях (ст. 611 ЦК), так і в позадоговірних зобов'язаннях (гл. 82 ЦК), якщо порушенням цивільного права особи їй завдано майнову шкоду.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності, відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Підставою для притягнення до цивільно-правової відповідальності є склад цивільного правопорушення: протиправна поведінка (дії чи бездіяльність особи); шкода, завдана такою поведінкою; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою; вина особи, яка заподіяла шкоду, у вигляді умислу або необережності.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України (постанова від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51 гс 14).

Як вбачається із матеріалів справи, Запорізькою митницею у повідомленні № 168824 зазначено про використання інформації щодо раніше визначених митних вартостей за митною декларацією №110070000/2015/303869 від 12.05.2015.

Нормами ч. 1, ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Із аналізу наведеної норми вбачається, що однією з підстав виникнення зобов'язання є заподіяння шкоди іншій особі. На відміну від зобов'язань, які виникають із правомірних актів, цей вид зобов'язань виникає із неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.03.2015 у справі № 3-18гс15).

Відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

В підтвердження доводів щодо протиправності рішення Запорізької митниці в частині використання інформації щодо раніше визначених митних вартостей за митною декларацією, позивач посилається на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2015 у справі №808/9713/14.

Проте, судом встановлено, що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2015 у справі №808/9713/14 було визнано протиправним та скасовано картки відмови Запорізької митниці Міндоходів № 112050000/2014/00413 від 24.06.2014, № 112050000/2014/00545 від 26.08.2014, рішення про коригування митної вартості товарів № 112040000/2014/000238/2 від 24.06.2014 та № 112050000/2014/000318/2 від 26.08.2014.

Жодних обставин щодо митних декларацій №112050000/2015/008268, №110070000/2015/303869, №112050000/2015/008341 у зазначеній постанові Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду не вказано. Висновків з приводу протиправності дій Запорізької митниці щодо митних декларацій №112050000/2015/008268, №112050000/2015/008341 постанова від 20.10.2015 у справі №808/9713/14 не містить.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України).

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Однак, як встановлено судом, Запорізькою митницею не приймалось рішень щодо коригування митної вартості товарів за митною декларацією №112050000/2015/008268. Натомість позивачем самостійно оформлено та подано митну декларацію №112050000/2015/008341 та сплачено необхідні платежі.

З огляду на встановлені судом обставини, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами, у відповідності до ст. ст. 33, 34 ГПК України, не доведено протиправної поведінки відповідача 2, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіянням шкоди, а також наявності самих збитків.

Судом не встановлено вини відповідача 2 у понесенні позивачем витрат, пов'язаних із оформленням митної декларації №112050000/2015/008341.

За таких обставин, позивачем не доведено суду наявності підстав для притягнення відповідача 2 до відповідальності у вигляді збитків.

Також відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

За змістом ст. 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Процедура повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264, частині четвертій статті 284 Митного кодексу України та в міжнародних договорах України визначена Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618.

Для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою (п. 1 розділу ІІІ Порядку).

Однак, позивач із відповідною заявою, що передбачена Порядком, до Запорізької митниці не звертався.

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищевстановлені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними належними доказами та такими, а тому не підлягають задоволенню.

Суд не здійснює розподіл витрат по сплаті судового збору, у зв'язку із тим, що у відповідності до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" за подання даного позову судовий збір не справлявся.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 29.11.2016.

Суддя С.О. Турчин