Рішення № 63023655, 24.11.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2016Справа №910/15872/16За позовом Керівника Київської місцевої прокуратури № 8 в інтересах держави в особі

Київської міської ради;

до Закритого акціонерного товариства "Лісова крамниця"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департамент земельних ресурсів

про внесення змін до договору

Суддя Усатенко І.В.

Представники:

від прокуратури Винник О.О. (прокурор)

від позивача Телицька В.Г. (за дов.)

від відповідача Ганган В.Г. (за дог.)

від третьої особи: не з'явились

На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 24.11.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернувся з позовом керівника Київської місцевої прокуратури № 8 в інтересах держави в особі Київської міської ради до Закритого акціонерного товариства "Лісова крамниця" про внесення змін до п. 2.1 Договору на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди від 26.01.1999.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок прийняття рішення Київською міською радою "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України" №89/9146 від 28.02.2013 р. існують підстави для внесення змін до договору оренди земельної ділянки, яку використовує відповідач, в частині встановлення розміру орендної плати.

Ухвалою суду від 02.09.2016 порушено провадження у справі № 910/15872/16, розгляд останньої призначено на 26.09.2016.

Відповідач в судове засідання 26.09.2016 не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, вимоги ухвали суду від 02.09.2016 про порушення провадження у справі виконав частково, подав клопотання про відкладення розгляду справи з документами на часткове виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою суду від 26.09.2016 розгляд справи відкладено на 19.10.2016.

Відповідач в судове засідання 19.10.2016 не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, вимоги ухвали суду від 02.09.2016 про порушення провадження у справі виконав частково, подав клопотання про надання часу для врегулювання спору мирним шляхом.

Ухвалою суду від 19.10.2016 розгляд справи відкладено на 09.11.2016 та продовжено строки вирішення спору на п'ятнадцять днів.

Позивачем подано пояснення, копію яких в судовому засіданні 09.11.2016 вручено представнику відповідача.

Відповідачем подано відзив на позов, копію якого в судовому засіданні вручено представнику позивача. У відзиві відповідач проти позову заперечував, просив залишити його без розгляду, оскільки, прокурором не доведено обґрунтованість його звернення з позовом до суду. Крім того, відповідач зазначає, що його не було поінформовано про необхідність внесення змін до договору.

Ухвалою суду від 09.11.2016 залучено до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департамент земельних ресурсів, розгляд справи відкладено на 24.11.2016.

В судове засідання 24.11.2016 представник третьої особи не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 24.11.2016 представник відповідача заперечував проти задоволення позову, наголошував на відсутності спору та необхідності припинення провадження у справі, в зв'язку з тим, що він звернувся до Департаменту земельних ресурсів з листом-пропозицією про внесення змін до договору, в зв'язку з необхідністю приведення договору у відповідність з чинним законодавством. Крім того, відповідач зазначив, що оскільки, на Департамент земельних ресурсів покладено обов'язок інформування орендарів про необхідність внесення змін до договорів оренди та забезпечення підписання відповідних додаткових угод до договорів оренди.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 121 Конституції України, ст.ст. 35, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" захист і представництво інтересів держави покладено на органи прокуратури.

Згідно зі ст. 29 ГПК України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про прокуратуру", при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право, крім інших заходів прокурорського реагування, звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 2 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до Господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.99 про офіційне тлумачення ст. 2 ГПК України визначено, що прокурор або його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому полягає порушення матеріальних або інших інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У вказаному рішенні судом зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій. Інтереси держави потребують здійснення загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та ін.) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону У країни, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання.

У ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (п.5 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Позивачем за вказаним позовом є Київська міська рада, яка відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України наділена державою повноваженнями щодо розпорядження землями на території міста Києва.

Згідно з ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Невиконання вимог земельного та податкового законодавства та умов договорів оренди земельних ділянок (не приведення їх у відповідність до діючого законодавства) порушує інтереси держави в особі Київської міської ради, яка в даному випадку незаконно позбавлена можливості ефективно та виключно в інтересах територіальної громади міста розпоряджатися землями міста Києва, регулювати земельні відносини з метою створення умов для раціонального використання й охорони земель.

Оскільки, правомочності власника комунального майна покладено на органи місцевого самоврядування, то саме Київська міська рада, а не Департамент земельних ресурсів, являється належним позивачем у даній справі. Таким чином, суд вважає правомірним звернення прокуратури з даним позовом до суду, а доводи відповідача про необхідність залишення позову без розгляду необгрунтованими.

Суд не вбачає підстав для припинення провадження у справі, оскільки, зміни до договору оренди з приводу відсоткової ставки орендної плати не були внесені до договору на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди від 26.01.1999, тобто станом на день розгляду справи спір між сторонами існує. Направлення відповідачем третій особі листа про внесення змін до договору не підтверджує відсутність спору у даній справі.

Між Київською міською державною адміністрацією та Закритим акціонерним товариством "Лісова крамниця" 26.01.1999 року було укладено договір на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди, який було зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис № 75-5-00035 від 26.01.99 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Відповідно до п. 1.1, 1.2 договору, Київська міська державна адміністрація на підставі розпорядження від 09.04.1998 № 745 надає, а Закрите акціонерне товариство "Лісова крамниця" приймає в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 1981 кв.м. Земельна ділянка надається - в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років для експлуатації та обслуговування нежилого приміщення магазину на вул. Кіпріанова, 8 у Ленінградському районі.

Згідно з п. 2.2 договору плата за землю вноситься землекористувачем згідно до Закону "Про плату за землю" у вигляді орендної плати у розмірі 2 % від грошової оцінки земельної ділянки, що орендується на рахунок.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, централізується на спеціальних бюджетних рахунках, розподіляється і використовується відповідно до Закону України "Про плату за землю" і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється зазначеним Законом.

У відповідності до статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

На момент укладання договору оренди розмір та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку регулювались Законом України "Про плату за землю" (чинного на момент укладання договору оренди землі), статтею 2 якого встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Закон України "Про плату за землю" втратив чинність в зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України.

З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, положеннями якого передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (стаття 288 Податкового кодексу України).

Статтею 288.5.1 Податкового кодексу України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

З метою приведення у відповідність до вимог законодавства істотних умов договорів оренди земельних ділянок, відповідно до статті 30 Закону України "Про оренду землі", статей 40, 41, 286, 288 Податкового кодексу України 28.02.2013 Київською міською радою прийнято рішення № 89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України". Відповідно до вказаного Рішення орган місцевого самоврядування вирішив внести зміни до договорів оренди земельних ділянок в частині річної орендної плати, встановивши її у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки. Зазначеним Рішенням було покладено обов'язок на орендарів земельних ділянок, зокрема, Закрите акціонерне товариство "Лісова крамниця" забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок.

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно частини 5 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації" рішення органів місцевого самоврядування публікуються в офіційних виданнях (відомостях, бюлетенях, збірниках, інформаційних листках тощо) та друкованих засобах масової інформації відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Рішення Київської міської ради № 89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України" від 28.02.2013 було офіційно оприлюднено 02.04.2013 у газеті Київської міської ради "Хрещатик" випуск № 33(1161) та на офіційному веб-сайті Київської міської ради.

Таким чином, відповідач не міг не знати про рішення Київської міської ради № 89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України" від 28.02.2013, втім, не забезпечив оформлення внесення відповідних змін до спірного договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (стаття 652 Цивільного кодексу України).

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Таким чином, як на момент укладення спірного договору, так і на момент розгляду спору в суді, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності була/є регульованою ціною, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для перегляду розміру орендної плати - у разі законодавчої зміни її граничного розміру.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Водночас, постановою Верховного Суду України від 20.11.2012 № 3-53гс-12 було роз'яснено, що надсилання відповідачеві пропозицій про внесення змін до договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом про зміну умов договору.

Вказане кореспондується з п. 2.19 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011 (зі змінами та доповненнями) у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У визначених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору. Якщо зі зміною граничного розміру орендної плати таку ж зміну до договору оренди в установленому законом порядку не внесено, то застосуванню підлягає відповідна умова договору.

До матеріалів справи додано лист Департаменту земельних ресурсів від 17.04.2013 № 05704-7719 до ЗАТ "Лісова крамниця", яким повідомлено при прийняття та оприлюднення рішення № 89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України" від 28.02.2013 та необхідність внесення змін до договору оренди.

Враховуючи вищезазначене, посилання відповідача на недотримання позивачем порядку зміни умов договору оренди, зокрема, не направлення відповідачу відповідної пропозиції, є безпідставними. Крім того, обов'язок щодо внесення відповідних змін до договору покладено на відповідача рішення Київської міської ради. Необхідність внесення відповідних змін передбачена Податковим кодексом України, який набрав законної сили і про що відповідач був обізнаний.

Таким чином, враховуючи те, що розмір орендної плати за землю було законодавчо змінено, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для зміни договору у частині, що стосується розміру орендної плати за користування земельною ділянкою.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позовні вимоги прокурора про внесення змін до п. 2.1 договору на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди від 26.01.1999 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 1 378,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Внести зміни до договору на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди від 26.01.1999 року, укладеного між Київською міською державною адміністрацією та Закритим акціонерним товариством "Лісова крамниця", а саме викласти п. 2.1 договору в наступній редакції: "Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3 % (три відсотка) від її нормативної грошової оцінки".

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Лісова крамниця" (03146, м. Київ, вул. Академіка Кіпріанова, 8, код ЄДРПОУ 21467073) на користь Прокуратури міста Києва (03150, вул. Предславинська, 45/9, код ЄДРПОУ 02910019, банк ДКСУ, м. Київ, код банку 820172, р/р 35215057011062) 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.11.2016

Суддя І.В. Усатенко